Рішення

від 28.01.2025 по справі 925/649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 925/649/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Єсик В.О. - адвокат,

від відповідача Дрогоман О.О. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна

лікарня Черкаської обласної ради, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю Скен Лайф,

м. Черкаси,

про розірвання договору оренди та стягнення 213 079 грн. 05 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось комунальне некомерційне підприємство Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю Скен Лайф про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області №35 від 31 жовтня 2019 року та стягнення з відповідача 193 325 грн. 32 коп. пені, а саме: 145 077 грн. 00 коп. за несвоєчасну/не в повному обсязі сплату орендної плати та 48 248 грн. 32 коп. за несвоєчасне/не в повному обсязі відшкодування витрат на утримання орендованого майна, за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 04 липня 2024 року.

Ухвалою від 04 липня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 10 год. 00 хв. 23 липня 2024 року та продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов до 15 липня 2024 року.

Ухвалою від 23 липня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11 год. 30 хв. 05 вересня 2024 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

05 серпня 2024 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд:

- розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області № 35 від 31 жовтня 2019 року, укладений між позивачем та відповідачем.

- стягнути з відповідача на користь позивача: 151 663 грн. 78 коп. - пені, 47 678 грн. 44 коп. - інфляційних втрат та 13 736 грн. 83 коп. - 3% річних.

Ухвалою від 05 вересня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду, встановив відповідачу строк для подання додаткових доказів до 20 вересня 2024 року та відклав підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 24 вересня 2024 року.

Ухвалою від 24 вересня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 29 жовтня 2024 року.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 26 листопада 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 листопада 2024 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 07 січня 2025 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 січня 2025 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 28 січня 2025 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що в лютому 2022 року після початку повномасштабного вторгнення РФ відповідач тимчасово припинив свою господарську діяльність, оголосив простій та призупинив дію трудових договорів своїх працівників, а тому не мав можливості сплачувати орендні платежі.

Про дану обставину відповідач повідомив позивача у встановленому порядку.

Відповідно до п. 12.1 договору жодна із сторін договору не несе відповідальності за повне або часткове виконання зобов`язань перед іншою стороною, якщо це невиконання пов`язане з дією обставин непереборної сили, незалежних від волі сторін, що виникли після підписання договору.

В даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між тимчасовим невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати платежів та обставинами непереборної сили, що виникли, адже саме через ці обставини товариство повністю призупинило свою діяльність і не мало можливість працювати.

В подальшому відповідач відновив господарську діяльність і свою заборгованість перед позивачем погасив в повному обсязі, що позивачем не заперечується і свідчить про добросовісність відповідача.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач вказує про істотні порушення умов договору в період з лютого 2022 року по 19 березня 2024 року, однак в цей же період підписує чотири додаткові угоди (01.09.2022, 07.03.2023, 14.09.2023, 17.01.2024) на продовження договору.

Підписавши ці додаткові угоди, сторони засвідчили своє добровільне волевиявлення по продовженню договірних правовідносин в рамках договору і на даний час вбачається протиріччя в доводах позивача про недобросовісну поведінку відповідача у вказаний період і підписання з ним додаткових угод.

Розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві не відповідає положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

У відповіді на відзив позивач вказував, що відповідач не надав жодного доказу, який підтверджує неможливість ним виконувати свої зобов`язання перед позивачем через ведення військових дій на території України.

Згідно п. 3.6. договору оренди №35, відповідач зобов`язався сплачувати щомісячно орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім цього, відповідач не заперечує, що ним були підписані додаткові угоди у 2022 та 2023 роках, тобто в період дії воєнного стану.

На момент підписання таких угод, відповідачу було відомо про існування воєнного стану і він усвідомлював ризики, які могли настати для його діяльності і могли призвести до невиконання умов договору оренди.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 січня 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/649/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 31 жовтня 2019 року між комунальним некомерційним підприємством Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Скен Лайф (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області за №35.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування приміщення, а саме: частину 1-го поверху 3-х поверхового корпусу, площею 165,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Менделеєва, 3, що перебуває на балансі комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за оренду майна обласної комунальної власності та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 06 квітня 2012 року №14-5/VI, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - вересень 2019 року 17 373,33 грн.

Згідно п.3.2. договору оренди нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.4 договору оренди при продовженні терміну дії договору орендна плата за базовий місяць становить з урахуванням індексу інфляції за весь попередній період дії договору, з дня проведення експертної оцінки.

Тобто, розмір орендної плати підлягав коригуванню з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 5.12 договору передбачено, що орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утримання орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна угоду про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір укладено на строк 2 роки і 11 місяців, що діє з 01 листопада 2019 року по 30 вересня 2022 року включно.

Згідно акту прийому-передачі частини приміщення від 01 листопада 2019 року відповідачу було передано в оренду частину приміщення 1-го поверху 3-х поверхового корпусу, загальною площею 165,5 кв.м. за адресою: м. Черкаси, вул. Менделеєва, 3 (а.с. 38).

У подальшому дію договору оренди було продовжено додатковими угодами №1 від 01 вересня 2022 року до 21 березня 2023 року включно, №2 від 07 березня 2023 року до 20 вересня 2023 року включно, №3 від 14 вересня 2023 року до 15 березня 2024 року включно.

Додатковою угодою №4 від 17 січня 2024 року п. 3.1. викладено в наступній редакції: Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за оренду майна обласної комунальної власності та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням обласної ради від 06 квітня 2012 року №14-5/VI, і становить без ПДВ за січень 2024 року з урахуванням індексу інфляції становить 27 376,85 грн..

Згідно п. 11.4. договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором (угодою), який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Згідно ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Судом встановлено, що з урахуванням умов п. 11.4 строк дії договору було пролонговано на наступні періоди, акту приймання-передачі майна з оренди між сторонами підписано не було, а тому на момент розгляду справи в суді дія договору не припинилася.

Даний факт сторони не заперечують.

Також 31 жовтня 2019 року між сторонами було укладено угоду на відшкодування комунальних послуг у зв?язку з орендою.

Згідно п. 1 вказаної угоди орендар зобов`язується відшкодувати орендодавцеві плату за комунальні послуги в орендованому приміщенні згідно калькуляції та передбачені законодавством податки не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно п. 5 угоди дана угода набирає чинності з моменту підписання договору оренди і діє на протязі всього строку оренди комунального майна.

До сум орендної плати були включені такі складові як:

- земельний податок;

- податок на нерухоме майно;

- податок на додану вартість 20%;

- борги за попередні періоди;

- пеня за прострочення платежу.

До сум вартості комунальних послуг були включені:

- теплопостачання;

- гаряча вода;

- водопостачання та водовідведення;

- електроенергія;

- інші платежі;

- борги за минулі періоди;

- пеня за прострочення платежу.

Позивачем виставлялися рахунки на оплату орендної плати та комунальних платежів (а.с.145-155).

Однак відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати та комунальних платежів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується на рахунок орендодавця незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 1 угоди орендар зобов`язується відшкодувати орендодавцеві плату за комунальні послуги в орендованому приміщенні згідно калькуляції та передбачені законодавством податки не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності..

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди та угоди на відшкодування комунальних послуг, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення та за комунальні послуги.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 382 грн. 65 коп. - 3% річних та 29 343 грн. 97 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг зі сплати орендних платежів, які виникли за лютий 2022 року - лютий 2023 року, квітень 2023 року - січень 2024 року, та 3 354 грн. 18 коп. 3% річних та 18 334 грн. 47 коп. інфляційних втрат, нарахованих на борг зі сплати комунальних платежів за січень 2022 року - грудень 2022 року.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат за прострочення платежу за березень 2022 року зі сплати орендної плати є невірним, оскільки як зазначає сам позивач 14 червня 2022 року відповідачем було сплачено 10 000 грн. 00 коп., а 24 червня 2022 року 16 045 грн. 21 коп.

Однак 3% річних нараховано за період з 16 квітня 2022 року по 16 січня 2023 року.

Водночас, судом встановлено, що 3% річних за період з 16 квітня 2022 року по 13 червня 2022 року на суму боргу 25 858 грн. 24 коп. складає 125, 39 грн., а інфляційне збільшення 698, 12 грн.

За період з 14 червня 2022 року по 23 червня 2022 року розмір 3% річних нарахованих на борг в розмірі 15 856,24 грн. складає 13,03 грн., інфляційні втрати 491 грн. 61 коп.

Решта розрахунків є вірними.

Отже, з урахуванням вищенаведеного розрахунку, з відповідача підлягає стягненню 45 145 грн. 71 коп. інфляційних втрат та 13 314 грн. 51 коп. - 3% річних. В решті вимог про стягнення річних та інфляційних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 3.8. договору оренди визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За кожний день прострочення сплачується пеня у відповідності до чинного законодавства в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості (п. 1 угоди на відшкодування комунальних послуг).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 106 389 грн. 26 коп. пені, нарахованої на борг зі сплати орендних платежів, які виникли за лютий 2022 року - лютий 2023 року, квітень 2023 року - січень 2024 року та 45 274 грн. 52 коп. пені нарахованої на борг зі сплати комунальних платежів за січень 2022 року по січень 2023 року.

Судом встановлено, що нарахування пені за прострочення платежу за березень 2022 року зі сплати орендної плати, здійснено не вірно, оскільки позивачем не було враховано оплати 14 червня 2022 року - 10 000 грн. 00 коп., а також 24 червня 2022 року 16 045 грн. 21 коп.

За період з 16 квітня 2022 року по 14 червня 2022 року розмір пені нарахований на суму боргу 25 858 грн. 24 коп. складає 1 105 грн. 09 коп.

За період з 15 червня 2022 року по 24 червня 2022 року розмір пені нарахований на борг в розмірі 15 856,24 грн. складає 217 грн. 21 коп.

Також не вірно нараховано пеню за прострочення платежу за січень, лютий 2023 року зі сплати орендної плати, оскільки позивачем також не враховано оплату відповідачем.

Так, за період з 16 лютого 2023 року по 10 березня 2023 року розмір пені нарахований на суму боргу 31 277, 69 грн. складає 985, 46 грн.;

за період з 16 березня 2023 року по 29 березня 2023 року розмір пені нарахований на суму боргу 31 839,68 грн. складає 610,62 грн.

Решта розрахунків вірна.

При нарахуванні пені позивачем було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 133 702 грн. 85 коп., а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Що стосується вимоги про розірвання договору оренди, то судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендоване майно є комунальною власністю.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України від 03 жовтня 2019 року №157-IX Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України, встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Відповідно до пункту 11.9 договору оренди чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно пункту 11.8 договору оренди орендодавець має право відмовитися від договору оренди вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року зі справи №918/391/23 вказала, що за загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

Потрібно враховувати, що коли норма закону закінчується словами якщо інше не встановлено законом або договором (або інше подібне формулювання), як от в частині першій статті 651 ЦК України, то це означає, що правила спеціального закону або домовленість сторін договору можуть скасувати дію відповідної загальної правової норми шляхом запровадження іншого правила поведінки, розрахованого на ту ж саму фактичну ситуацію, на яку була розрахована така норма.

Утім, у частині другій статті 651 ЦК України використано дещо іншу формулу закінчення та в інших випадках, що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору. Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, відповідач в періоди: з лютого 2022 року по лютий 2023 року, а також з квітня 2023 року по січень 2024 року несвоєчасно сплачував орендну плату, в зв`язку з чим судом за відповідні періоди прострочення стягнуто неустойку, річні та інфляційні втрати.

Водночас, як вірно вказав відповідач сторони неодноразово укладали між собою додаткові угоди, якими продовжували дію договору на новий строк.

Зокрема, дію договору оренди було продовжено додатковою угодою №3 від 14 вересня 2023 року до 15 березня 2024 року включно.

Додатковою угодою №4 від 17 січня 2024 року дію договору не було продовжено, а лише змінено п. 3.1. договору, в частині що стосується розміру орендної плати.

Отже, слід дійти висновку, що всі порушення умов договору щодо строків сплати відповідачем орендної плати, які мали місце до 14 вересня 2023 року для орендодавця не були значущими та істотними, оскільки незважаючи на ці факти сторони продовжували дію договору на новий визначений в додаткових угодах строк.

Проте, судом враховано, що після 14 вересня 2023 року відповідач орендну плату за вересень 2023 року у розмірі 32 363 грн. 96 коп., за жовтень 2023 року у розмірі 32 522 грн. 24 коп. та за листопада 2023 року у розмірі 32 776 грн. 76 коп. сплатив лише 19 березня 2024 року.

Борг за грудень 2023 року у розмірі 32 937 грн. 11 коп. відповідач сплатив 22 січня 2024 року, а за січень 2024 року у розмірі 34 389 грн. 82 коп. - 29 лютого 2024 року.

Після 15 березня 2024 року між сторонами не було укладено додаткових угод про продовження дії договору.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Відповідач протягом трьох місяців підряд (вересень 2023 року листопад 2023 року) взагалі не сплачував в установлені строки орендну плату, що в силу Закону (ч.1 ст. 782 ЦК України) та умов договору (пункту 11.8 договору) надає право орендодавцю в односторонньому порядку відмовитися від договору оренди.

Також судом враховано, що за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд в постанові від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20 зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК та не може вважатись форс-мажором.

Отже, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців підряд, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання договору №35 від 31 жовтня 2019 року в судовому порядку є правомірними та обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області №35 від 31 жовтня 2019 року, укладений між комунальним некомерційним підприємством Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради та товариством з обмеженою відповідальністю Скен Лайф.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Скен Лайф, вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35318090 на користь комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, вул. Луки святителя-хірурга, 3, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02005585 133 702 грн. 85 коп. - пені, 45 145 грн. 71 коп. - інфляційних втрат, 13 314 грн. 51 коп. - 3% річних та 5 758 грн. 65 коп. судового збору.

4.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 30 січня 2025 року.

Суддя А.В. Васянович