Ухвала від 20.06.2025 по справі 925/649/24

УХВАЛА

20 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/649/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скен Лайф"

про розірвання договору оренди та стягнення 213 079,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скен Лайф" про розірвання договору оренди та стягнення пені в сумі 151 663,78 грн, інфляційних втрат в сумі 47 678,44 грн та 3 % річних в сумі 13 736,83 грн, нарахованих за порушення відповідачем строків виконання зобов`язань зі сплаті орендної плати за спірним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором оренди комунального майна в частині сплати орендної плати за період з лютого 2022 року по 19.03.2024, що є істотним та відповідно до приписів частини 2 статті 651 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) надає позивачу право на розірвання договору в односторонньому порядку.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.01.2025 позов задоволено частково: розірвано договір оренди комунальної майна; до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 133 702,85 грн - пені, 45 145,71 грн - інфляційних втрат, 13 314,51 грн - 3% річних та 5 758,65 грн судового збору; в решті вимог в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 рішення скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.

Суди обох інстанцій дійшли висновку, що порушення умов договору щодо строків сплати відповідачем орендної плати, які мали місце до 14.09.2023, для орендодавця не були значущими та істотними, оскільки ним проджувалася дія договору незважаючи на ці порушення, тому визнали ці доводи позивача такими, ще не можуть бути підставою для задоволення позову.

Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що позивач виставляв рахунки на оплату орендної плати та комунальних платежів, однак відповідач неналежним чином виконував ці грошові зобов`язання - не сплачував більше трьох місяців (вересень-листопад 2023 року) і всупереч частині 1 статті 74, статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України не довів факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди та угоди на відшкодування комунальних послуг, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення та за комунальні послуги, з огляду на що позивач має право на стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, однак із власним перерахунком суду 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що позивач до матеріалів справи не долучив рахунки щодо сплати орендної плати за період після вересня 2023 року, що не дає підстав для задоволення позову. При цьому сам позивач зазначає, що порушення відповідачем обов`язків щодо сплати орендної плати тривало аж до 19.03.2024, що, відповідно, унеможливлює встановлення як факту істотного порушення відповідачем умов договору, так і невнесення ним орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Вказані обставини, як зазначив суд апеляційної інстанції, також унеможливлюють перевірку правильності виконаного позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення суду залишити в силі, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування частини 1 статті 75 ГПК України та принципу "суд знає закон", стандарту доказування щодо принципу змагальності сторін.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги в межах доводів та вимог скаржника, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Із змісту оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що правовою підставою для відмови у позові цим судом є відсутність у матеріалах справи доказів неналежного виконання зобов`язань відповідачем.

При цьому із рішення місцевого господарського суду не вбачається, що у справі наявні докази виставлення рахунків на оплату орендної плати саме за спірний період, а доводи, викладені у касаційній скарзі не зводяться до спростування висновків суду апеляційної інстанції про відсутність у справі таких доказів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, - це, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц та від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).

У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема і в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже, зміст касаційної скарги зводиться до необхідності додаткової перевірки Верховним Судом доказів, які, на думку скаржника, свідчать про істотне порушення орендарем умов договору. Так, скаржник у касаційній скарзі наводить особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої постанови, виокремивши з постанов Верховного Суду окремі абзаци щодо застосування частини 1 статті 75 ГПК України, стандартів доказування і принципу "суд знає закон", та вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про недоведеність позовних вимог.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, дослідження доказів на предмет їх належності та достатності і встановлення обставин справи не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, що не підлягають розширеному тлумаченню (пункт 128 постанови).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/649/24 за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач