Рішення

від 31.01.2025 по справі 756/189/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31.01.2025 Справа № 756/189/22

Унікальний номер 756/189/22

Провадження номер 2/756/457/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,

за участю представника позивача - Браташа Ю.П.

представників відповідачів - Братікової О.П.,

ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Латанія», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання правочину недійсним, скасування рішень та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 22 жовтня 1999 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбних відносин сторони мають трьох дітей: ОСОБА_4 , 1999 р.н., ОСОБА_5 , 2006 р.н.та ОСОБА_6 , 2012 р.н.

За час перебування у шлюбі сторони набули нерухоме майно, транспортні засоби. Просив у порядку поділу спільного майна подружжя визнати: за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_1 2016 року випуску, як за особою яка фактично користується ним; транспортний засіб «ВМW Х5» реєстраційний номер НОМЕР_2 2011 року випуску, по 1/2 частині на обидві квартири за № 24 та 64 ; за ОСОБА_3 право власності на: транспортний засіб «Land Rover Range Rover», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 року випуску, та по частині на дві квартири.

У квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Латанія», приватний нотаріус КМНО Михайленко С.А., про визнання правочину недійсним, скасування рішень та поділ майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що більша частина майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, зареєстрована за ОСОБА_3 , що надало можливість розпорядження ним на власний розсуд, без врахування її волевиявлення. Між сторонами не укладено жодного договору щодо регулювання відносин, які пов`язані зі встановленням порядку поділу майна, що набуте за час шлюбу.

Нерухоме майно, набуте у шлюбі, складається з: нерухомого майна, яке зареєстровано за ОСОБА_2 - квартира №24 , загальною вартістю 752 710,00 грн; нерухомого майна, яке зареєстровано за ОСОБА_3 : 77 машиномісць, 1/2 частки у праві спільної часткової власності на нежилі приміщення з № 1 до № 5 (групи приміщень № 5) (в літ. А), загальною площею 150,40 кв. м, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки нежитлового приміщення № 31 (в літ. А), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 листопада 2021 року ОСОБА_2 стало відомо, що станом на 21 листопада 2021 року об`єкти нерухомого майна - 77 машиномісць та 1/2 частка розміру у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення № 31 (в літ. А), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 за актом оцінки вартості та приймання-передання майна вніс до статутного капіталу ТОВ «Латанія». Надалі корпоративні права ТОВ «Латанія» ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 , з яким має спільну підприємницьку діяльність.

ОСОБА_2 зазначає, що не надавала згоди на укладення чоловіком правочинів щодо передання об`єктів нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, до статутного капіталу ТОВ «Латанія», оформлених відповідним актом оцінки вартості та приймання-передання майна. У ОСОБА_3 не було повноваження на укладання цього правочину, за відсутності волі іншого співвласника, вважає правочин недійсним, вимагає повернення сторін до становища, яке існувало до вчинення недійсних правочинів. Майно набуває статусу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 , що слід урахувати при його поділі.

Загальна вартість об`єктів нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу становить 24097297,35 грн, тобто 1/2 частки, яка належить кожному з подружжя становить 12048648,67 грн.

Станом на 24 вересня 2021 року за ОСОБА_3 зареєстровані транспортні засоби: DAF XF 105.410 2010 року випуску, DROMECH CNG-45 2004 року випуску, DAF XF 105.460 2013 року випуску; Everlast НПЦГ - 4203 2015 року випуску; DAF FT XF 105.460 2013 року випуску, LDS NG-А1 2004 року випуску, LDS NG-48, 2005 року випуску.

Посилаючись, що транспортні засоби набуті ОСОБА_3 за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягають поділу. Просить здійснити поділ: визнати за ОСОБА_2 право власності на: DAF XF 105.460, 2013 року випуску, Everlast НПЦГ - 4203, 2015 року випуску, DAF FT XF 105.460, 2013 року випуску, LDS NG, 2005 року випуску. Інші транспортні засоби залишити ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 був засновником таких суб`єктів господарювання: ТОВ «Марінер» (код ЄДРПОУ 35265966) з часткою у статутному капіталі 50% у розмірі 2399450,00 грн; ТОВ «Креміньпропангаз» (код ДРПОУ 36618516) з часткою в статутному капіталі 100% у розмірі 3810000,00 грн; ТОВ «Газ Рітейл» (код ЄДРПОУ 39773498) з часткою у статутному капіталі 100% у розмірі 5000000,00 грн; ТОВ «Простозем» (код ЄДРПОУ 42931300) з часткою у статутному капіталі 69,52% у розмірі 273648,00 грн; ТОВ «Де-Люкс» (код ЄДРПОУ 33880538) з часткою у статутному капіталі 50% у розмірі 14600000,00 грн; ТОВ «ІТ Інвест» (код ЄДРПОУ 33886990) з часткою у статутному капіталі 50% у розмірі 5738020,00 грн; ТОВ «Латанія» (код ЄДРПОУ 44640310) з часткою у статутному капіталі 50 % у розмірі 25000,00 грн. Станом на час подання зустрічної позовної заяви корпоративні права ОСОБА_3 у ТОВ «Креміньпропангаз» і ТОВ «Латанія» передані ОСОБА_7 , ТОВ «Газ Рітейл» - ТОВ «Простозем».

ОСОБА_2 в зустрічному позові просила визнати недійсним правочин, оформлений актом оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія», виданий приватним нотаріусом Михайленком С.А. 28 вересня 2021 року, серія та номер: 5109, 5110; скасувати рішення, прийняті приватним нотаріусом Михайленком С.А. щодо державної реєстрації прав власності та їх обтяжень у зв`язку з передачею ОСОБА_3 об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Латанія», а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року, індексний номер 60718876, щодо об`єктів - нежилі приміщення з № 1 до № 5 (групи приміщень № 5) (в літ. А), адреса: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2470053780000), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року щодо об`єктів - 77 машино-місць та гаражів; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 жовтня 2021 року, індексний номер 60718371, щодо об`єкта - 1/2 частки розміру у праві спільної часткової власності на нежиле приміщення № 31 (в літ. А), загальною площею 44 кв. м, адреса: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817200080000). Поділити спільне сумісне майно подружжя: виділити ОСОБА_2 квартиру 24 (реєстраційний номер номер об`єкта нерухомого майна: 36451349), 1/2 частки розміру у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення № 31 (в літ. А), загальною площею 44 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , 1/2 частки у праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення з № 1 до № 5 (групи приміщень № 5) (в літ. А) загальною площею 150,40 кв. м, адреса: АДРЕСА_3 , загальною площею 150,40 кв. м; транспортні засоби DAF XF 105.460 2013 р.в., Everlast НПЦГ - 4203 2015 р.в. DAF FT XF 105.460 2013 р.в, LDS NG 2005 р.в. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь у порядку компенсації частини внесків до статутних фондів юридичних осіб 3737586,33 грн.

Рух справи

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, первісний позов задоволено. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 : транспортний засіб «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 р.в.; транспортний засіб «ВМW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 р.в.; 1/2 частину квартири 24, 1/2 частину квартири 64 ; за ОСОБА_3 : транспортний засіб «Land Rover Range Rover», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2013 р.в. і 1/2 частину квартири 24 і 1/2 частину квартири 64 .У зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 01 травня 2024 року скасовано рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення в порядку компенсації 1/2 частини внесків до статутних фондів ТОВ «Креміньпропангаз», ТОВ «Газ Рітейл», ТОВ «Простозем», ТОВ«Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», ТОВ «Латанія» та вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія», виданого приватним нотаріусом КМНО Михайленком С.А. 28 вересня 2021 року, серія та номер: 5109, 5110; скасування рішень приватного нотаріуса КМЕО Михайленком С.А. про державну реєстрацію майна, зазначеного в акті оцінки вартості та приймання-передання майна від 28 вересня 2021 року, серія та номер: 5109, 5110, внесеного до статутного капіталу ТОВ «Латанія»; виділення ОСОБА_2 нерухомого майна, зазначеного в акті оцінки вартості та приймання-передання майна від 28 вересня 2021 року, серія та номер: 5109, 5110, внесеного до статутного капіталу ТОВ «Латанія». Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишено без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2024 року справу передано на розгляд головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року прийнято до розгляду справу в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення в порядку компенсації 1/2 частини внесків до статутних фондів ТОВ «Креміньпропангаз, ТОВ «Газ Рітейл», ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», ТОВ «Латанія» та щодо вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія», виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 28 вересня 2021 року, серія та номер 5109, 5110; скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. про державну реєстрацію майна, зазначеного в акті оцінки вартості та приймання-передання майна від 28 вересня 2021 року, серія та номер: 5109, 5110, внесеного до статутного капіталу ТОВ «Латанія»; виділення ОСОБА_2 нерухомого майна від 28 вересня 2021 року, серія та номер 5109, 5110 внесеного до статутного капіталу ТОВ «Латанія»та призначено до судового розгляду на 01 серпня 2024 року.

За клопотанням представника відповідача 01 серпня 2024 року розгляд справи відкладено.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Міщенко О.В. залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Латанія».

Від представника ТОВ «Латанія» 06 грудня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що ОСОБА_2 не сплачено судовий збір за заявленими вимогами. В позовній заяві, що надійшла на адресу ТОВ «Латанія», ціна позову становить 62619289,33 грн., проте ОСОБА_2 не заявлено про збільшення чи зміну заявлених раніше позовних вимог. До відзиву додані заяви ОСОБА_2 , які посвідчені приватним нотаріусом Адамською М.М. 06 жовтня 2017 року та зареєстровані в реєстрі №2807, 2866 про надання безумовної згоди чоловіку ОСОБА_3 на продаж та купівлю будь-якого нерухомого майна за ціною та на умовах на його власний розсуд та заяву ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Адамською М.М. 27 жовтня 2020 року, зареєстровану в реєстрі №2400 про надання згоди чоловіку ОСОБА_3 на укладання та підписання будь-яких договорів, щодо будь-якого рухомого майна. Також, долучив наказ Міністерства юстиції України від 13 грудня 2022 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 від 06 грудня 2021 року на рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Браташ Ю.П. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві. Зазначив, що не вважає за потрібне формувати заявлені позовні вимоги в новій редакції з урахуванням рішення суду касаційної інстанції, тому що поданій позовній заяві включені вимоги, щодо яких прийнято остаточне рішення. За його переконанням сторона відповідача не мала обов`язку подавати новий текст позовної заяви із вимогами до ТОВ «Латанії», які не змінилися. Просить при досліджені письмових доказів оглянути оригінали заяв ОСОБА_2 , копії яких додані до відзиву. Наполягає, що згоди на передачу об`єктів спільного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Латанія» позивач не надавала. Зауважив в судовому засіданні, що розмір компенсації частини вартості статутного фонду господарських товариств, визначений стороною з урахуванням вартості всього обсягу майна та становить 3737586,33 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Братікова О.П., заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 з мотивів викладених у раніше поданому відзиві та письмових поясненнях. Звертала увагу суду, що на час розірвання шлюбу 31 травня 2022 року ОСОБА_3 не був засновником ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», також не був засновником ТОВ «Креміньпропангаз». Адвокат звернула увагу, на те, що Наказом Міністра Юстиції від 13 грудня 2022 року №3359/7 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про реєстрацію передачі об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Латанія», що доводить правомірність проведених реєстраційних дій. При розгляді скарги враховано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , як дружини, на розпорядження спільним сумісним нерухомим майном подружжя датовану 06 жовтня 2017 року.

Представник відповідача ТОВ «Латанія» заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Латанія» з мотивів викладених у письмовому відзиві. Вважає усі дії реєстратора вчинені в межах повноважень, із дотриманням вимог законодавства, що було перевірено під час розгляду скарги ОСОБА_2 та відображено у мотивах Наказу МЮУ.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності для прийняття законного та обґрунтованого рішення, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Фактичні обставини справи.

Між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 22 жовтня 1999 року укладено шлюб, який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Комсомольського міського управління юстиції в Полтавській області, про що складено актовий запис № 306 (а.с. 12 том. 1).

Від шлюбних відносин сторони мають трьох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 13-15 том 1).

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року задоволено позов ОСОБА_3 . Розірвано укладений 22 жовтня 1999 року між сторонами шлюб.

Згідно з актом оцінки вартості та приймання-передання майна внесеного до статутного капіталу ТОВ «Латанія» (ідентифікаційний номер 44640310), від 28 вересня 2021 року ОСОБА_3 , як учасник передав, а ТОВ «Латанія» прийняло належне учаснику на праві приватної власності нерухоме майно, загальною вартістю 15646706,55 грн (а. с. 154-161 том 3).

Згідно з матеріалами справи ТОВ «Креміньпропангаз» (код ЄДРПОУ 36618516) з часткою ОСОБА_3 у статутному капіталі 100% у розмірі 3 810 000,00 грн створено та зареєстровано 07 серпня 2009 року;

ТОВ «Газ Рітейл» (код ЄДРПОУ 39773498) з часткою ОСОБА_3 у статутному капіталі 100% у розмірі 5 000 000,00 грн - 09 квітня 2015 року;

ТОВ «Простозем» (код ЄДРПОУ 42931300) з часткою ОСОБА_3 у статутному капіталі 69,52% у розмірі 273 648,00 грн - 04 квітня 2019 року;

ТОВ «Де-Люкс» (код ЄДРПОУ 33880538) з часткою ОСОБА_3 у статутному капіталі 50% у розмірі 14 600 000,00 грн - 17 листопада 2005 року;

ТОВ «ІТ Інвест» (код ЄДРПОУ 33886990) з часткою ОСОБА_3 у статутному капіталі 50% у розмірі 5 738 020,00 грн - 09 листопада 2005 року. (а. с. 180-201 том 2).

Спір між сторонами виник з приводу поділу майна подружжя набутого під час шлюбу.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах СК України та нормами ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (на яку посилається заявниця) та постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, викладено загальний правовий висновок про те, що у статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18, провадження № 61-14494св20, від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17.

Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Предметом даного судового розгляду, серед іншого є вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 пункт 6 позовної заяви, про стягнення з ОСОБА_3 компенсації 1/2 частини внесків до статутних фондів юридичних осіб ТОВ «Креміньпропангаз», ТОВ «Газ Рітейл», ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», ТОВ «Латанія» у розмірі 3737586,33 грн.( а.с.59 том 2, а.с.200-210 том 6).

Відповідно до статті 52 Закону України «Про господарські товариства» до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов`язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду коштів підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства (у редакції на час створення та реєстрації ТОВ «Де-Люкс» і ТОВ «ІТ Інвест»); до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов`язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу коштів підтверджується документами, виданими банківською установою. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства (у редакції на час створення та реєстрації ТОВ «Креміньпропангаз»); статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (у редакції на час створення та реєстрації ТОВ «Газ Рітейл»).

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (у редакції на час створення та реєстрації ТОВ «Простозем») кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на час державної реєстрації у лютому та жовтні 2016 року юридичних осіб). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України).

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац четвертий частини другої статті 148 ЦК України).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас як учасник товариства, який вносить спільне сумісне майно у статутний капітал цього товариства, так інші його учасники мають розуміти наслідки у випадку ухвалення рішення про виплату вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, провадження № 14-70цс22, постанові ВС від 27 листопада 2024 року по справі №201/13593/19, які суд на підставі положення ч.4 ст.263 ЦПК України застосовує до спірних правовідносин.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів та наданих сторонами доказів, судом встановлено, що вказані вище частки до статутних фондів товариств у зазначених розмірах були повністю внесені ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та їх спільного проживання.

ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, що вклади до статутних фондів товариств ним здійснені за рахунок особистого майна або коштів які належали йому на праві особистої власності. ОСОБА_3 не спростував презумпцію спільності майна подружжя, яке внесено до статутних капіталів зазначених товариств.

Посилання ОСОБА_3 на ті обставини, що він єдиний член родини, якій працював та утримував всю сім`ю, як підставу для відмову в позові, не можна визнати обґрунтованою, оскільки це не спростовує принцип рівності часток у спільній сумісній власності подружжя, незважаючи на те, що чоловік працював, а дружина здійснювала догляд та піклування про трьох спільних дітей та добробут родини.

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що на час ухвалення рішення про розірвання шлюбу 31 травня 2022 року ОСОБА_3 не був засновником ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», ТОВ «Креміньпропангаз», а відчуження відбулось в період перебування сторін у шлюбі, суд не може визнати обґрунтованим.

При вирішенні питання розподілу спільного майна подружжя, суду слід визначити його обсяг наявного на час припинення спільного ведення господарства, а не ухвалення судового рішення про розірвання шлюбу, як помилково посилався у відзиві представник відповідача ОСОБА_3 .

У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - ЄДРСР) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, зокрема, судові рішення у справах, які набрали законної сили.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від від 24 жовтня 2024 року у справі 752/8103/13-ц та 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20.

Як вбачається з відкритих джерел ЄДРСР, судом встановлено, що із позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 зверталась у вересні 2021 року, ухвалою суду позов залишено без розгляду (справа №/14621/21). 28 вересня 2021 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна до подання позовної заяви про розподіл майна подружжя (справа № 756/14884/21). Також ОСОБА_2 22 вересня 2021року зверталась до суду зі заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання дитини (справа №756/14717/21). Заочним рішенням суду про розірвання шлюбу від 31 травня 2022року за позовом ОСОБА_3 , поданим 24 грудня 2021 року (справа №756/19860/21), судом не встановлений період припинення шлюбних відносин сторін і спільного ведення господарства.

Досліджені факти дозволяють суду переконливо встановити, що станом на вересень 2021року сторони припинили спільне ведення господарства, через що позивач ОСОБА_2 ініціювала судові процеси зі зазначених вище питань.

Згідно Витягів з реєстру юридичних осіб, ОСОБА_3 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником 50% ТОВ «ІТ Інвест» (а.с.180-182 том2), державна реєстрація зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про засновників відбулась 24 вересня 2021 року, державна реєстрація зміни керівника відбулась 23 грудня 2021 року (а.с.99 том 6).

Також, ОСОБА_3 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Де-Люкс» з часткою 50% (а.с.184-187 том2); державна реєстрація зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про засновників відбулась 08 вересня 2021 року (а.с.89 том 6).

Державна реєстрація зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про засновників ТОВ «Простозем» з часткою ОСОБА_3 69,52% (а.с.188-191 том 2), відбулась 18 жовтня 2021 року (а.с.112 том 6).

ОСОБА_3 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Газ Рітейл» -100% (а.с.195-197 том2), державна реєстрація зміни про юридичну особу, відомостей про зміну кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про засновників відбулась 17 грудня 2021 року (а.с.78 том 6).

Державна реєстрація зміни відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про засновників ТОВ «Креміньпропангаз» з відсотком частки статутного капіталу ОСОБА_3 -100% (а.с.198-201 том 2) відбулась 11 листопада 2021 року, також 23 грудня 2021 року відбулась зміна керівника (а.с.72 том 6) .

ОСОБА_3 був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Латанія» з часткою 50% у статутному капіталі, державна реєстрація про створення відбулась 27 вересня 2021 року з розміром статутного капіталу 50000 грн.(а.с.209, том2, а.с.101-106 том 6). За Актом оцінки вартості та приймання- передачі ОСОБА_3 28 вересня 2021 року вніс до статутного капіталу підприємства об`єкти нерухомого майна, що були спільним майном подружжя, в загальною вартістю 15646706,55 грн. Державна реєстрація зміни про юридичну особу, відомостей про зміну кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про засновників відбулась 01 жовтня 2021 року. ОСОБА_3 відчужив свою частку на користь ОСОБА_7 (а.с.105 том 6).

Відомості, що грошові кошти від відчуження ОСОБА_3 своєї частки в статутних капіталах зазначених вище товариств були використані в інтересах сім`ї матеріали справи не містять та ні відповідачем ОСОБА_3 , ні його представником суду не надано.

У матеріалах справи відсутні докази того, що вказані частки були відчужені ОСОБА_3 в інтересах сім`ї, в період спільного ведення господарства до виникнення спору про розподіл майна подружжя та використані на родинні потреби.

Відчуження ОСОБА_3 на користь третіх осіб своєї частки у товариствах в період ініціювання ОСОБА_2 перед судом провадження з розгляду заяви про забезпечення позову про розподіл майна подружжя та звернення зі заявою про стягнення аліментів, має ознаки намагання ОСОБА_3 штучно зменшити обсяг спільного майна, набутого в період шлюбу, з метою уникнення від його поділу.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, в якій зазначено, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Відсутні заперечення сторін про визначення обсягу та вартості частки ОСОБА_3 в статутних капіталах підприємств.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що загальна грошова вартість розміру часток ОСОБА_3 у статутних капіталах ТОВ «Креміньпропангаз», ТОВ «Газ Рітейл», ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», ТОВ «Латанія» що разом становить 454093374,55 грн.

Частина перша статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд приходить до переконання, що відповідачем ОСОБА_3 не спростований факт, що вклади до статутних капталівпідприємств здійснено за рахунок спільної сумісної власності подружжя, а також, що відчуження, зміна кінцевого беніфіціарного власника відбулась у період спільного проживання сторін, а кошти від відчуження часток використані в інтересах сім`ї, тому в цій частині позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню та стягненню з ОСОБА_3 на її користь компенсації частки вартості статутних капіталів ТОВ «Креміньпропангаз», ТОВ «Газ Рітейл», ТОВ «Простозем», ТОВ «Де-Люкс», ТОВ «ІТ Інвест», ТОВ «Латанія» в сумі 3737586,33 грн., в межах заявлених позовних вимог.

В частині вимог зустрічного позову про визнання недійсним правочину, оформленого актом оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія» від 28 вересня 2021 року, скасування рішень реєстратора, визнання за ОСОБА_2 нерухомого майна, переданого ОСОБА_3 ТОВ «Латанія», суд виходить з наступного.

ТОВ «Латанія» створено та зареєстровано 29 вересня 2021 року (т. 2, а. с. 209), станом на 30 вересня 2021 року ОСОБА_3 володів 50% часткою у статутному капіталі цього товариства у розмірі 25 000,00 грн, яку відчужив ОСОБА_7 (а. с. 162, том 3).

Відповідно до акта оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія» від 28 вересня 2021 року, ОСОБА_3 (учасник) передав, а ТОВ «Латанія» прийняло належне учаснику на праві приватної власності нерухоме майно, загальна вартість якого становить 15 646 706,55 грн, яке складається з 76 машиномісць, два гаражі № НОМЕР_4 , розташовані у напівпідземному паркінгу по АДРЕСА_6; частки нежитлових приміщень №31 літ А, розташованих АДРЕСА_4 ; частка нежитлових приміщень з 1 по 5, що розташовані по АДРЕСА_5 (а.с.154-160 том 3).

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 підтверджував, що нерухоме майно, передане ним ТОВ «Латанія» було спільною сумісною власністю подружжя, оскільки передано під час шлюбу та за згодою ОСОБА_2 (а. с. 124 том 3,).

Під час передачі спільного майна подружжя до ТОВ «Латанія» нотаріусу надано нотаріально посвідчену заяву-згоду ОСОБА_2 , зареєстровану в реєстрі від 06 жовтня 2017 року № 2807, яка була чинна (не відкликана) на момент здійснення акту оцінки вартості та приймання-передання майна, про уповноваження ОСОБА_3 розпоряджатись спільним нерухомим майном подружжя.

Під час дослідження письмових доказів, за клопотанням представника ОСОБА_2 в судовому засіданні досліджено оригінал заяви, який ідентичний розташованої в матеріалах справи копії.

Суд вважає неприйнятними заперечення представника ОСОБА_2 - Браташа Ю.П. , що дослідженою заявою вона не уповноважила та не надала згоду чоловіку ОСОБА_3 на передачу об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу товариства ТОВ «Латанія».

З тексту дослідженої заяви від 06 жовтня 2017 року ОСОБА_2 , повністю розуміючи значення своїх дій і правові наслідки без будь-якого тиску зі сторони, володіючи українською мовою, що дало їй можливість вільно спілкуватися з нотаріусом при укладанні тексту заяви-згоди та відповідно ст.61,65 СК України надала свою безумовну згоду чоловіку - ОСОБА_3 , з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22 жовтня 1999 року на продаж будь-якого нерухомого майна за ціною та на умовах на його власний розсуд. Майно, що відчужується, є спільною сумісною власністю, як таке, що набуто в період перебування в зареєстрованому шлюбі (а.с.220-222, том 6).

Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України від 10 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні скарги від 06 грудня 2021 року на рішення приватного нотаріуса КМНО Михайленка С.А. від 30 вересня 2021 року, яким проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ «Латанія» на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна до статутного капіталу. Колегія дійшла висновку, що дії нотаріуса Михайленка С.А. відповідають законодавству у сфері державної реєстрації (а.с.72-77 том 4, а.с.223-228 том 6).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Згідно з частинами першою-третьої, п`ятою, шостою статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі досліджених доказів, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним правочину, оформленого Актом оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія» серії 5109, 5110 виданий 28 вересня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Михайленком С.А. також відсутні підстави для скасування рішень реєстратора про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень у зв`язку із передачею ОСОБА_3 ТОВ «Латанія» нерухомого майна, оскільки така реєстрація проведена із дотриманням вимог діючого законодавства. За нотаріально посвідченою заявою дружини ОСОБА_2 , яка на час вчинення нотаріальних дій, подану раніше чоловіку заяву не відкликала.

Права ОСОБА_2 даним правочином не порушені, вона не позбавлена можливості на отримання компенсації вартості частки внесеного майна до статутного капіталу товариства ТОВ «Латанія», яке набуто в період шлюбу. Даного висновку дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц, які згідно положення ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Оскільки позовні вимогиОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, оформленого актом оцінки вартості та приймання-передання майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Латанія» від 28 вересня 2021 року та скасування рішень реєстратора задоволенню не підлягають, тому похідні вимоги про визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу майна право власності на нерухоме майно, передане ОСОБА_3 до ТОВ «Латанія», задоволенню також не підлягають.

Подальше відчуження ОСОБА_3 корпоративних прав ТОВ «Латанія» на користь ОСОБА_7 не є предметом даного судового розгляду, з огляду на те, що позовних вимог ОСОБА_2 не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Латанія», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання правочину недійсним, скасування рішень та поділ майна подружжя,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 частини внесків до статутних фондів юридичних осіб у розмірі 3 737 586,33 грн. (три мільйони сімсот тридцять сім тисяч п`ятьсот вісімдесят шість гривень 33 коп)

Відмовити ОСОБА_2 задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2025 року.

Суддя І.С. Шролик