Постанова

від 21.01.2025 по справі 420/15131/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15131/23

Категорія:112030600Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Час і місце ухвалення: 10:44 год., м. Одеса

Дата складання повного тексту: 11.11.2024 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Чоран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року про відмову у задоволенні заяви Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/15131/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі ВК ОМР), Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року по справі №420/15131/23 було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України №394 від 16 червня 2023 року.

Зобов`язано Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України повторно розглянути заяву від 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 щодо перерахунку грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України відповідно, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року по справі №420/15131/23 апеляційну скаргу Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України було задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасовано.

Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ВК ОМР, Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (м. Маріуполь) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року №420/15131/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено.

Скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №420/15131/23 залишено в силі.

18 вересня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №420/15131/23.

21 жовтня 2024 року від представника ВК ОМР надійшла заява про визнання виконавчого листа по справі №420/15131/23 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року відмовлено ВК ОМР у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа по справі №420/15131/23 таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі ВК ОМР ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-апелянт на підставі ч.2 ст. 374 КАС України звернувся із заявою про визнання виконавчого листа від 18 вересня 2024 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення від 05 лютого 2024 року, таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає наведений виконавчий документ таким, що був виданий помилково, оскільки обов`язок боржника з виконання даного судового рішення відсутній;

-апелянт наголошує, що у виконавчому документі, яким зобов`язано саме Комісію м. Одеси вчинити певні дії, боржником визначений зовсім інший орган місцевого самоврядування ВК ОМР, а тому наведені висновки судом першої інстанції не відповідають обставинам справи та свідчать про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставами для скасування такого судового рішення згідно із положеннями КАС України;

-факт створення Комісії м. Одеси ВК ОМР жодним чином не перекладає на виконавчий комітет відповідальність за рішення та дії, прийняті та вчинені Комісією м. Одеси. Наголошено, що на засіданні ВК ОМР не розглядалося жодних правовідносин;

-в розумінні адміністративного процесуального законодавства Комісія м. Одеси є окремим суб`єктом владних повноважень, який здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, га, відповідно, може бути відповідачем у справі. Велика кількість органів влади не є окремими юридичними особами та не мають коду ЄДРПОУ, що не позбавляє їх можливості бути відповідачами у справі, зокрема, у разі оскарження прийнятих ними владно-управлінських рішень. Так, чинним Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року №280 (далі Порядок №280) прямо передбачено, що Комісія м. Одеси може виступати окремим самостійним учасником адміністративного процесу, що безпідставно проігноровано судом першої інстанції;

-у спірних правовідносинах суди першої та касаційної інстанцій визначили, що саме Комісія м. Одеси є уповноваженим органом з прийняття рішень щодо призначення грошової компенсації, а отже саме цей орган має вжити визначених Порядком заходів (прийняття відповідного рішення за наслідком розгляду заяв внутрішньо переміщеної особи) з метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у цій справі. При цьому, з резолютивної частини даний судових рішень вбачається, що обов`язок з виконання таких рішень покладено на Комісію м. Одеси, а не на ВК ОМР;

-у спірних правовідносинах вже склалася судова практика, відповідно до якої розгляд заяв осіб та прийняття відповідних рішень за наслідками розгляду таких заяв належить до компетенції виключно Комісії м. Одеси. Жодним судовим рішенням не було зобов`язано інший орган вчинити дії щодо відновлення порушених прав позивача. З огляду на дані обставини звертаємо увагу про безпідставність видачі виконавчого документа щодо зобов`язання Комісії м. Одеси повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , зазначивши при цьому боржником ВК ОМР, який не має в відповідної компетенції у спірних правовідносинах;

-висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у цій справі №420/15131/23, оскільки правовідносини у вищенаведених справах не є подібними до правовідносин у цій справі через різні: предмети спору, зміст позовних вимог, підстави позову, встановлені судом фактичні обставини, різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

-визначаючи різних боржників при видачі виконавчих листів з аналогічною зобов`язальною частиною в подібних правовідносинах, Одеський окружний адміністративний суд порушив принцип юридичної визначеності, змагальності сторін та диспозитивності, оскільки за наведених обставин, фактично за одні й ті самі дії мають відповідати два різних суб`єкта владних повноважень, що є неприпустимим у правовій державі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ВК ОМР, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було зазначено обставин та наведено доказів того, що виконавчий лист у справі було видано помилково або станом на момент його видачі у відповідача був відсутній обов`язок, визначений у зобов`язальній частині судового рішення.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що посилання представника ВК ОМР на наявність рішення Міської комісії №517 від 07 жовтня 2024 року про здійснення перерахунку виплаченої не в повному обсязі грошової компенсації ОСОБА_1 не свідчить про добровільне виконання відповідачем свого обов`язку, визначеного судовим рішенням, оскільки було прийнято вже після відкриття 01 жовтня 2024 року ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого провадження №76164061.

Суд першої інстанції вважав, що в графі виконавчого листа "найменування (для юридичних осіб) та прізвище, ім`я та по-батькові (для фізичних осіб) боржника" правомірно зазначено найменування виконавчого органу міської ради, його код ЄДРПОУ, адресу місцезнаходження, як органу, який є юридичною особою і за рішенням якого та при якому створено Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, ч.ч. 1, 2 ст. 374 КАС України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII, п.4 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 18 квітня 2018 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 374 КАС України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до правової позиції, викладеної у поставі Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі №752/2391/17, наведені в ст. 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таке законодавче визначення виконавчого провадження характеризує його як виключно примусове виконання судових рішень, а тому факт відкриття виконавчого провадження розпочинає процедуру саме примусового виконання судового рішення.

За такого правового регулювання судові рішення, крім рішень про стягнення періодичних платежів, можуть бути виконані добровільно, виключно до моменту відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів вказує, що суд може визнати виконавчі документи такими, що не підлягають виконанню, якщо обов`язок боржника дійсно відсутній, проте на даний час виконавче провадження відкрито, визначення чи є обов`язок у боржника чи відсутній здійснюється у відповідності до вимог Закону №1404-VIII.

Вказаний Закон встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати доцільно чи недоцільно вживати їх взагалі, а тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття доцільності вирішувати питання чи здійснювати виконання за виконавчим документом чи ні, про що наголошено в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №905/2999/17.

Колегія суддів констатує, що у заяві ВК ОМР про визнання виконавчого листа по справі №420/15131/23 таким, що не підлягає виконанню, відсутні докази того, що виконавчий лист у справі було видано помилково або станом на момент його видачі у відповідача був відсутній обов`язок, визначений у зобов`язальній частині судового рішення.

Посилання представника ВК ОМР на наявність рішення Міської комісії №517 від 07 жовтня 2024 року про здійснення перерахунку виплаченої не в повному обсязі грошової компенсації ОСОБА_1 не свідчить про добровільне виконання відповідачем свого обов`язку, визначеного судовим рішенням, оскільки було прийнято вже після відкриття 01 жовтня 2024 року ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого провадження №76164061.

Крім того, умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, регулюються Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 18 квітня 2018 року.

Згідно п.4 Порядку №280 за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб про призначення грошової компенсації (далі комісія).

До складу комісії входять представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на які покладено функції з питань ветеранської політики, з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, всеукраїнських громадських об`єднань ветеранів (за їх згодою).

У той же час, у виконавчому листі по справі №420/15131/23 в графі "вирішив/ухвалив" суд обґрунтовано та відповідно до резолютивної частини рішення зазначив: "Зобов`язати Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України повторно розглянути заяву від 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 щодо перерахунку грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України відповідно, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні".

В графі виконавчого листа "найменування (для юридичних осіб) та прізвище, ім`я та по-батькові (для фізичних осіб) боржника" правомірно зазначено найменування виконавчого органу МР, його код ЄДРПОУ, адресу місцезнаходження, як органу, який є юридичною особою і за рішенням якого та при якому створено Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

При цьому, колегія суддів вказує, що зазначення предмету спору у виконавчому листі як "виплата грошової компенсації (м. Маріуполь) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії" не відноситься до таких, що визначена ст. 374 КАС України як підстава для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищенаведені обставини, представником заявника не доведено, що виконавчий лист у справі було видано помилково або станом на момент його видачі у відповідача був відсутній обов`язок, визначений у зобов`язальній частині судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутність підстав для задоволення заяви ВК ОМР про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 31 січня 2025 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.