Постанова

від 15.01.2025 по справі 922/2687/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2687/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

позивача - Бендежука Л.О.,

відповідача - Барабицької Я. М., Маловічко І. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест"

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024

(суддя Рильова В. В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024

(судді Плахов О. В., Терещенко О. І., Тихий П.В.)

у справі за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест"

про стягнення 2 439 542,27 грн та розірвання договору,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест"

до Харківської міської ради

про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" (далі - ТОВ "Род-Ник Інвест") про стягнення 2 439 542,27 грн, з яких 952 268,39 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2472 га з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 на вул. Плитковій, 4-Б у м. Харкові (далі - земельна ділянка) відповідно до договору оренди землі від 28.12.2019 № 34958858 за період з 23.06.2021 до 28.02.2022, 1 487 273,88 грн неустойки у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди землі від 28.12.2019 № 34958858 та про розірвання договору оренди землі від 28.12.2019 № 34958858 (далі - договір оренди землі від 28.12.2019).

1.2. Позовна заява Харківської міської ради обґрунтована тим, що земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати. Тому, на думку позивача, згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Харківська міська рада має право припинити орендні правовідносини шляхом розірвання договору оренди землі від 28.12.2019. Відповідно позивач наполягав, що договір оренди землі від 28.12.2019 станом на дату подання цього позову є чинним, проте у зв`язку із порушенням відповідачем своїх обов`язків просив суд достроково його розірвати.

1.3. ТОВ "Род-Ник Інвест" звернулося до суду із зустрічним позовом у цій справі до Харківської міської ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ "Род-Ник Інвест" строком на 5 років від дати винесення (набрання чинності) рішення у цій справі на тих самих умовах, які були викладені в договорі оренди між Харківською міською радою та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОГАЗ" (далі - СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ").

1.4. 09.02.2024 Харківська міська рада подала до господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила суд стягнути з ТОВ "Род-Ник Інвест" 417 229,62 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою на вул. Плитковій, 4-Б у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 28.12.2019 за період з 23.06.2021 по 28.02.2022, а також 417 229,62 грн неустойки у зв`язку із неналежним виконанням умов договору оренди землі від 28.12.2019.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. На підставі рішення 32 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.12.2019 № 1904/19 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" Харківська міська рада та СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" уклали договір оренди землі від 28.12.2019, відповідно до якого СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" надано у строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 4-Б.

2.2. Договір оренди укладений строком до 01.01.2025 (пункт 8 договору оренди землі від 28.12.2019)

2.3. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.11.2022 № 314444558 право оренди земельної ділянки на вул. Плитковій, 4-Б з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 зареєстровано строком до 01.01.2025.

2.4. З наявної у справі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.11.2022 № 314444558 вбачається, що право власності на стаціонарну АГЗС, яка розташована на орендованій земельній ділянці, що складається з нежитлової будівлі літ. "А-1-виробничий будинок", навіс з резервуаром для зберігання пального літ. "Б" загальною площею 56,5 кв. м за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 4-Б:

- з 23.08.2016 по 20.05.2021 було зареєстровано за СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2016 № 1821;

- з 21.05.2021 по 22.06.2021 було зареєстровано за ТОВ "Газтрон-Україна" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.05.2021 № 687;

- з 23.06.2021 по теперішній час за ТОВ "Род-Ник Інвест" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021 № 1095.

2.5. Відповідно до цієї інформаційної довідки право оренди земельної ділянки на вул. Плитковій, 4-Б з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 зареєстровано строком до 01.01.2025.

2.6. Звертаючись до суду з цим позовом, Харківська міська рада зазначала, що після відчуження майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001, договір оренди від 28.12.2019 № 34958858, укладений Харківською міською радою та СП ТОВ " ЕКСПОГАЗ", не припинив свою дію в цілому, а відбулась заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря, з СП ТОВ " ЕКСПОГАЗ" на ТОВ "Род-Ник Інвест".

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

3.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі № 922/2687/22, в первісному позові Харківської міської ради відмовлено повністю, в зустрічному позові ТОВ "Род-Ник Інвест" відмовлено повністю.

3.3. Постановою Верховного Суду від 21.11.2023 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/2687/22 скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Род-Ник Інвест" 2 439 542,27 грн, в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2023 у справі № 922/2687/22 залишено без змін.

3.4. Направляючи справу в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що предметом первісного позову у даній справі є стягнення заборгованості та розірвання договору оренди землі у зв`язку із несплатою орендної плати. Оскільки спір виник через те, що позивач - Харківська міська рада - вважає, що має право на стягнення заборгованості за спірний період з відповідача на підставі договору оренди, адже до нього автоматично перейшли права та обов`язки орендаря як до набувача нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, відповідно судам попередніх інстанцій у справі, що розглядається, належало з`ясувати обставини щодо наявності чи відсутності між позивачем та відповідачем правовідносин щодо користування земельною ділянкою у спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість.

3.5. Верховний Суд звернув увагу на те, що за встановленими обставинами у цій справі земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомості, є сформованою та раніше була надана в оренду попередньому власнику об`єкта нерухомості під розміщення нерухомого майна, придбаного у подальшому відповідачем, проте суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи припинився договір оренди землі на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та чи відбулась заміна сторони (орендаря) у зобов`язанні з урахуванням доказів, поданих сторонами.

3.6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 по справі № 922/2687/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024, позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Род-Ник Інвест" на користь Харківської міської ради 413 731,24 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою на вул. Плитковій, 4-Б у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 28.12.2019 за період з 23.06.2021 по 18.10.2021, суму неустойки у розмірі 417 229,62 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 12 464,41 грн; в іншій частині позову відмовлено.

3.7. Мотивовано тим, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача нерухомого майна, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку автоматично виникає у нового власника нерухомості.

3.8. Враховуючи викладене вище, суди дійшли висновку про те, що договір оренди землі від 28.12.2019 на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно на підставі укладеного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021 № 1095 не припинився, заміна сторони (орендаря) у зобов`язанні відбулася в силу закону, крім того, 29.06.2021 відповідач повідомив Харківську міську раду про перехід права власності на нерухоме майно (що, в свою чергу, свідчить про обізнаність відповідача про набуття ним права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідних прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

3.9. Суди також врахували, що договір оренди землі від 28.12.2019 розірвано з 18.10.2021 (дата набрання рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2021 у справі № 922/636/21 законної сили), а тому права та обов`язки за договором оренди землі, який був розірваний в судовому порядку, припинились з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто з 18.10.2021. Отже, у відповідача був наявний обов`язок зі сплати орендної плати за договором в період з 23.06.2021 по 17.10.2021.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу у відповідності до виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах:

- від 22.12.2021 у справі № 357/8115/18, від 29.01.2019 у справі № 917/108/18, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19, від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16 (щодо визначення початку перебігу строку дії договору оренди землі саме з моменту вчинення реєстраційних дій, а також щодо визнання правочину (договору) за відсутності його державної реєстрації невчиненим (неукладеним));

- від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 (щодо неможливості переходу права оренди земельної ділянки за відсутності у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди);

- від 15.01.2019 у справі № 908/27/18, від 25.02.2020 № 922/510/19 (щодо автоматичного припинення права оренди земельної ділянки попереднього землекористувача з моменту набуття новим власником права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці);

- від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 26.08.2021 у справі № 911/378/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наявності достатніх та обґрунтованих підстав для їх зменшення).

4.3. Також на думку скаржника відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.

4.4. Доводи скаржника зводяться переважно до того, що станом на 23.06.2021, тобто на момент набуття права власності на нерухоме майно ТОВ "Род-Ник Інвест", ТОВ "ГАЗТРОН-Україна" зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована така будівля, не мало, з огляду на що перехід такого права оренди до покупця будівлі за правилами частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі", з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.02.2020 № 913/169/18, був неможливим.

4.5. Крім цього, скаржник звертає увагу на те, що питання щодо розміру штрафних санкцій ухвалено судами без урахування вищенаведених правових висновків, зокрема, без урахування фактичних обставин справи, зокрема, доказів про систематичну сплату відповідачем земельного податку та зарахування позивачем такої оплати на виконання умов договору, ухиляння саме позивача від документального оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем, добросовісну поведінку відповідача, спрямовану на вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання та неспіврозмірність розміру стягнутої за рішенням суду неустойки та її непропорційність наслідкам правопорушення.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Харківська міська рада надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила судові рішення залишити без змін.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано належне йому на праві власності нерухоме майно.

6.4. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що перехід права оренди за договором, укладеним з попереднім власником нерухомого майна, не відбувся.

6.5. При цьому, за доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 120 ЗК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.

6.6. Щодо посилань скаржника на відповідну підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

6.7. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

6.8. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6.9. Земельні правовідносини, зокрема ті, які пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі тощо регулюються нормами ЦК України, ЗК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

6.10. Статті 377 ЦК України, 120 ЗК України регулюють питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

6.11. Так, за статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

6.12. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

6.13. Слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

6.14. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

6.15. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/16433/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 09.02.2022 у справі № 914/3250/20, від 13.10.2020 у справі № 908/3146/19.

6.16. У розумінні наведеної норми законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

6.17. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21, від 12.10.2021 у справі № 905/1695/19, від 26.05.2020 у справі № 921/613/17-г/17.

6.18. Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки.

6.19. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 925/1082/20, від 07.06.2022 у справі № 922/605/15, від 07.09.2022 у справі № 925/1081/20, від 15.08.2023 у справі № 903/852/21.

6.20. Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

6.21. Отже, за вищенаведеними висновками Верховного Суду, особа, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право користування земельною ділянкою, автоматично набуває право оренди за чинним договором оренди, а відтак, і статус сторони таких орендних правовідносин.

6.22. Отже, висновок Верховного Суду стосовно питання про застосування частини першої статті 377 ЦК України, частини другої статті 120 ЗК України, частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" за відсутності документального оформлення договірних правовідносин та реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно частково наведений у вищенаведених постановах Верховного Суду.

6.23. При цьому його зміст є достатнім для розгляду спору у даній справі з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

6.24. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.11.2022 № 314444558 підтверджується, що з 21.05.2021 у СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" автоматично припинилось, а у ТОВ "Газтрон-Україна" автоматично виникло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001.

6.25. У подальшому на підставі укладеного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 23.06.2021 № 1095 у ТОВ "Газтрон-Україна" автоматично припинилось, а в ТОВ "Род-Ник Інвест" автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001 площею 0,2472 га за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 4-Б.

6.26. Тому цілком обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що після відчуження об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:06:095:0001, договір оренди землі від 28.12.2019, укладений Харківською міською радою та СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ", не припинив свою дію в цілому, а відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме орендаря, з СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" на ТОВ "Род-Ник Інвест" в силу прямої норми закону, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за чинним договором оренди, укладеним СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ", є обґрунтованим.

6.27. І цей висновок судів попередніх інстанцій відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.03.2024 у справі №902/1207/22 (пункт 8.20), відповідно до якого в проміжку між укладенням договору і набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

6.28. Ураховуючи викладене вище, відповідна підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень та викладення правового висновку щодо застосованих судами положень законодавства.

6.29. Як вже зазначалось, касаційну скаргу відповідач аргументував також пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

6.30. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.31. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

6.32. Суд звертає увагу на те, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.

6.33. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

6.34. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

6.35. При цьому посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

6.36. Так, за доводами скаржника, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо визначення початку перебігу строку дії договору оренди землі саме з моменту вчинення реєстраційних дій, а також щодо визнання правочину (договору) за відсутності його державної реєстрації невчиненим (неукладеним).

6.37. Втім у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не робив жодних висновків щодо визначення початку перебігу строку дії договору оренди, а правовідносини у наведених справах є вочевидь неподібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та правове регулювання.

6.38. Скаржник також посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 (щодо неможливості переходу права оренди земельної ділянки за відсутності у продавця будівлі на момент її відчуження, зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди); від 15.01.2019 у справі № 908/27/18, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19 (щодо автоматичного припинення права оренди земельної ділянки попереднього землекористувача з моменту набуття новим власником права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці).

6.39. Втім, як уже зазначалось, у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій достеменно встановили, що право оренди земельної ділянки, на якій розташовано належне позивачу нерухоме майно, зареєстровано за його попереднім власником ТОВ "Газтрон-Україна" та в подальшому автоматично, в силу закону, перейшло до СП ТОВ "ЕКСПОГАЗ" та ТОВ "Род-Ник Інвест".

6.40. Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі № 922/2687/22, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах, оскільки правовідносини у зазначених справах хоча і є частково подібними, проте відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

6.41. Серед іншого, скаржник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 26.08.2021 у справі № 911/378/17, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наявності достатніх та обґрунтованих підстав для їх зменшення).

6.42. Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, відповідно до якої висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

6.43. Верховний Суд також зауважує, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 (на яку посилається скаржник) та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.

6.44. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

6.45. У справі ж, що розглядається, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, питання про зменшення неустойки на підставі наведених вище норм взагалі не розглядав, натомість суд апеляційної інстанції відхилив наведені доводи апелянта з тих підстав, що будь-яких посилань на положення статті 233 ГПК України та статті 551 ЦК України та клопотань про зменшення суми неустойки відповідач до суду першої інстанції не заявляв.

6.46. Тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

6.47. З цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.

6.48. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6.49. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.50. Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 у справі № 922/2687/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський