Постанова

від 05.02.2025 по справі 478/1054/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.02.25

22-ц/812/263/25

Справа № 478/1054/24 Головуючий в 1-й інстанції Томашевський О. О.

Провадження 22-ц/812/263/25 Доповідачка апеляційноїінстанції ЯмковаО.О.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

5 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючої - судді Ямкової О. О.,

суддів Локтіонової О. В., Тищук Н. О.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю. В.,

за участю: представника відповідача Мотуза О. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану від її імені

адвокатом Соляником Ігорем Миколайовичем,

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Томашевського О. О. в приміщенні суду в смт. Казанка Миколаївської області, із складенням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства (ФГ) «Лендєл-Агро»

про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФГ «Лендєл-Агро» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначала, що 13 липня 2018 року між відповідачем та її братом ОСОБА_2 , як власником земельної ділянки із кадастровим номером 4823683200:06:000:0169, загальною площею 11,6403га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Михайлівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, укладено договір оренди землі строком на 20 років та виплатою орендної плати в грошовій фіксованій сумі у щорічному розмірі 7534 грн 19 коп. У подальшому строк дії договору оренди продовжено її сторонами до 2055 року на підставі укладеної ними 25 грудня 2019 року додаткової угоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та відкриту, після його смерті спадщину, успадкувала його рідна сестра ОСОБА_1 , зокрема, отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом № 400 від 18 квітня 2024 року у вигляді спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Вказана земельна ділянка з 2018 року перебуває у користуванні ФГ «Лендєл Агро» на підставі договору оренди, але відповідач з моменту підписання договору не виплачує орендну плату, як первісному орендодавцю, так і його правонаступниці, якою є позивачка.

Посилаючись на суттєві порушення умов договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з систематичною невиплатою орендної плати, ОСОБА_1 просила про розірвання договору оренди.

У відзиві на позовну заяву ФГ «Лендєл Агро» вважало позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за період з 2018 по 2022 роки первісному орендодавцю сплачено 50000 грн, тобто сплачено орендної плати у розмірі більшому, ніж передбачено умовами договору оренди. В той же час за отриманням орендної плати за період 2023 року ОСОБА_2 не з`явився, внаслідок чого фермерським господарством орендна плата у розмірі 14143 грн 80 коп. перерахована орендодавцю на підставі поштового переказу у грудні 2023 року, але кошти орендарю повернуто, у зв`язку зі смертю орендодавця. Тому враховуючи, що обов`язок доведення інформації про перехід права власності до нового власника покладено на позивачку, представник відповідача вважав, що фактична несплата одного платежу за 2023 рік виникла не з вини фермерського господарства. Пропонував позивачці звернутись до ФГ «Лендєл Агро» за отриманням орендної плати за 2023 рік та надати документи на підтвердження свого правонаступництва у правовідносинах оренди.

У відповіді на відзив позивачка заперечила надані відповідачем докази на обґрунтування доводів про виконання обов`язку зі сплати орендної плати, зазначивши, що: з наданих документів не можливо встановити особу отримувача коштів; та вказані в розрахунках суми не відповідають щорічному розміру орендної плати, який становить 7534 грн 19 коп.; розрахунки виконані на заздалегідь заготовлених бланках із заповненням нечітким почерком, а тому не надають об`єктивної можливості стверджувати про належне виконання відповідачем обов`язку із виплати орендної плати.

Вказувала, що з квитанції про поштовий переказ грошових коштів теж не можливо встановити, по якому саме договору оренди, та по якій земельній ділянці відповідач здійснює перерахунок грошових коштів.

Тому вважала, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виконання свого обов`язку по виплаті орендної плати.

У додаткових поясненнях представник позивачки вважав, що відповідач заперечує свій обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 рік, у зв`язку зі смертю попереднього орендодавця, так як не розмістив грошові кошти на депозитному рахунку у нотаріуса.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2024 року у відповідності до положень частини 7 статті 81 ЦПК України витребувано: у відповідача - докази сплати орендної плати за спірним договором оренди із зазначенням періоду їх сплати; у позивачки - докази повідомлення відповідача про зміну власника земельної ділянки, яка перебуває в оренді; у Головного управління ДПС у Миколаївській області відомості про отримані доходи ОСОБА_2 за період з 2018- по 2023 роки.

18 жовтня 2024 року на виконання ухвали суду від 16 жовтня 2024 року представником позивачки повідомлено суду про те, що нею не направлялося повідомлення ФГ «Лендєл Агро» про зміну власника земельної ділянки шляхом оформлення нею спадкових прав.

28 жовтня 2024 року Головне управління ДПС у Миколаївській області на адресу суду надіслало відомості про джерело доходів та сплату податків ОСОБА_2

2 грудня 2024 року ФГ «Лендєл Агро» теж на виконання ухвали районного суду від 16 жовтня 2024 року надало відомості про нарахування та виплату орендної плати за спірним договором.

Рішенням Казанківского районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з виконанням фермерським господарством свого обов`язку перед попереднім власником землі зі сплати орендної плати та відсутності випадків систематичного невиконання орендарем таких умов договору перед його правонаступницею.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Соляник І. М., посилаючись на те що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стверджує про наявність процесуальних порушень, допущених судом при розгляді справи, які на думку представника позивачки дають підстави для скасування судового рішення, а саме: невручення поштового відправлення з копією позовної заяви відповідачу та відсутність в програмі електронного суду заяви відповідача або його представника про ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї доказами, що виключало можливість складення ФГ «Лендєл Агро» відзиву, що додано господарством до матеріалів справи; копія самого відзиву направлена відповідачем лише позивачці без її направлення представнику позивачки, що є порушенням вимог статті 178 ЦПК України; витребування судом за власною ініціативою доказів на підставі ухвали від 16 жовтня 2024 року; та ігнорування судом заяви представника позивача про переведення усіх матеріалів справи у паперовій формі у електронну, що подана ним 28 листопада 2024 року, внаслідок чого представник не зміг ознайомитися з усіма доказами, що є у паперовому вигляді та додані до матеріалів справи. Матеріали електронної справи містять лише посилання на надходження доказів, на які суд послався у оскаржуваному рішенні, в той час як у електронній справі вони відсутні.

Не враховано судом факт порушення господарством свого обов`язку із переведення орендної плати на депозит нотаріусу, у зв`язку з її неотриманням орендодавцем, а тому сплата відповідачем земельного податку за власника земельної ділянки, не є свідченням особистого отримання коштів первісним орендодавцем або його правонаступницею.

Тому, на думку позивачки та її представника, суд прийняв рішення на підставі недопустимих доказів, копії яких не були надіслані представнику позивачки або позивачці та її представнику, чим обмежив позивачку права на справедливий суд та прийняв рішення на підстав розрахункових документів, які не містять повної інформації щодо предмету доказування, а саме повні дані про одержувача, дані щодо предмету договору, проведеного за ним розрахунку тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а саму скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про оренду землі» ( тут і надалі в редакції чинній на час укладення договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» у зазначеній редакції договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Частиною 1статті 32Закону України«Про орендуземлі» визначено,що навимогу однієїіз сторіндоговір орендиземлі можебути достроковорозірваний зарішенням судув разіневиконання сторонамиобов`язків,передбачених статтями24і 25цього Законута умовамидоговору,а такожна підставах,визначених ЗКУкраїни та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України, частини2статті 651ЦКУкраїни свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднанаПалата Касаційногоцивільного судуу постановівід 23січня 2019року усправі №355/385/17(провадження№ 61-30435сво18)зазначила,що «устатті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

При вирішенні справи судом встановлено, за життя ОСОБА_2 , який є рідним братом позивачки ОСОБА_1 , належала земельна ділянка із кадастровим номером 4823683200:06:000:0169, загальною площею 11,6403га, що розташована в межах Михайлівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

13 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ «Лендєл Агро» укладено договір оренди землі строком на 20 років та виплатою орендної плати в грошовій фіксованій сумі у щорічному розмірі 7534 грн 19 коп. (а.с.9-10).

У подальшому строк дії договору оренди продовжено її сторонами до 2055 року, з урахуванням ротації культур, на підставі укладеної ними 25 грудня 2019 року додаткової угоди (а.с.5).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 передав ФГ «Лендєл Агро» в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11,6403 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с.9-10).

За змістом пункту 31 цього договору зміна його умов здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 33 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою або за рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

На підтвердження сплати орендарем орендної плати ФГ «Лендєл Агро» на вимогу суду надано відомості про отримання ОСОБА_2 24 грудня 2019 року 15000 грн орендної плати за 2019 рік (а.с.48), 3 вересня 2020 року у розмірі 15000 грн орендної плати за 2020 рік (а.с.47), 25 листопада 15000 грн та 12 січня 2022 року 5000 грн орендної плати за 2021 рік, а усього 20000 грн (а.с.49,50)

Усі взаєморозрахункові документи зі сплати орендної плати складені у простій вільній формі, але містять дату та місце їх складення, суму сплати та рік оплати, а також підпис орендодавця з дописами «кошти отримав, притензий нема».

Повне отримання орендної плати за спірним договором підтверджується відсутністю письмових претензій орендодавця ОСОБА_2 , зокрема, щодо наявності спорів стосовно сум, площі земельних ділянок, наявності інших договорів тощо.

На підтвердження цих доводів відповідача, на вимогу суду за постановленою ним ухвалою від 16 жовтня 2024 року, головним управлінням ДПС у Миколаївській області надано відомості про отримання ОСОБА_2 доходу від ФГ «Лендєл Агро»: у 2019 році у сумі 23280 грн, з яких 4120 грн 40 коп. податок на доходи фізичних осіб; у 2020 році 29107 грн 57 коп., з яких 5239 грн 36 коп. податок на доходи фізичних осіб; у 2021 році 20952 грн, з яких 3771 грн 36 коп. податок на доходи фізичних осіб; у 2022 році 17459 грн 62 коп., з яких 3142 грн 73 коп. податок на доходи фізичних осіб, та у 2023 році 17459 грн 62 коп., з яких 3142 грн 73 коп. податок на доходи фізичних осіб (а.с.80-81).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.11).

Відомості про смерть орендодавця, що трапилася до закінчення строку виконання зобов`язання ФГ «Лендєл Агро» зі сплати орендної плати, відповідачу повідомлені не були. Тому фермерським господарством здійснена сплата податку за умовами договору оренди в належній спосіб, а виплата орендної плати шляхом здійснення 7 грудня 2023 року поштового переказу за адресою зареєстрованого місця проживання орендодавця ОСОБА_2 на суму 14 1443 грн 80 коп. (а.с.43-45), яка повернута без фактичної виплати.

18 квітня 2024 року на спадкове майно померлого ОСОБА_2 , яке складається з земельної ділянки площею 11,6403 га з кадастровим номером 4823683200:06:000:0169 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Михайлівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, видано свідоцтво про право власності на спадщину №400 на ім`я єдиної спадкоємиці за законом - рідній сестрі позивачці ОСОБА_1 (а.с.13).

Отримавши спадщину, після смерті брата ОСОБА_2 , позивачка не повідомила фермерське господарство про смерть попереднього власника землі, не звернулася за отриманням орендної плати, яка йому не була виплачена або за зміною умов договору (а.с.77), натомість, подала даний позов до суду, в якому стверджувала, що ФГ «Лендєл Агро», починаючи з дати укладення договору не виконує обов`язки зі своєчасної виплати орендної плати.

До позовної заяви надала докази на підтвердження наявності договірних відносин та своє правонаступництво, при тому не надала жодного доказу на підтвердження свого обґрунтування систематичності невиконання обов`язків фермерським господарством та не заявила клопотання про їх витребування. В той же час надала заяву про розгляд справи за своєю відсутністю та відсутністю свого представника (а.с.23), тобто скористалася своїми процесуальними правами на свій розсуд, вважаючи виконаним свій обов`язок з доведення тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог (частина 1 статті 81 ЦПК України).

В подальшому, після подання відповідачем відзиву з додатками про сплату орендної плати, представник позивачки обмежився виключно дослідженням правильності заповнення розрахункових документів попереднім орендодавцем, не навівши жодних аргументів, які б могли свідчити про систематичність невиконання фермерським господарством обов`язку зі сплати орендної плати на користь попереднього орендодавця, крім останнього переказу на адресу померлої особи за відсутністю даних у орендаря про його смерть та наявність правонаступництва у правовідносинах з оренди землі, що не лише не створило системи у невиконання обов`язку, а є свідченням недобросовісної поведінки нової орендодавиці, за наявності у неї безперешкодної можливості отримати орендну плату за 2023 рік, яка не була отримана попереднім орендодавцем за поштовим переказом.

Тому посилання на необхідність використання відповідачем механізму, визначеного за положеннями статті 537 ЦК України, не є слушними, оскільки, по-перше, попередній орендодавець до 2023 року не ухилявся від прийняття виконання зобов`язання; по-друге, факт відсутності його за місцем мешкання орендарем встановлено лише після повернення здійсненого ним переказу орендної плати в грудні 2023 року та подальшого явки правонаступниці.

Отже, у суді першої інстанції орендарем підтверджено виконання свого обов`язку по виплаті орендної плати на користь попереднього орендодавця у розмірах, які не лише відповідають умовам договору, а і значно перевищують розмір визначеної сторонами орендної плати в період з 2019 по 2022 роки.

За цих обставин та на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, ґрунтуючись на належно досліджених ним доказах, дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав та інтересів позивачки.

Посилання представника позивачки про необхідність скасування рішення суду за наявності допущених ним процесуальних порушень, в тому числі відсутність переведення усіх паперових матеріалів справи в електронний вигляд, не є процесуальним порушенням, яке є обов`язковим для скасування рішення, в розумінні частини 3 статті 376 ЦПК України, яке не лише не вплинуло на правильність та обґрунтованість ухваленого судом рішення, а ще є наслідком пасивної поведінки позивачки та її представника.

Так, за наявністю в ухвалі суду від 16 жовтня 2024року про витребування відомостей від сторін та Головного управління ДПС в Миколаївській області, та подальшої їх подачі у паперовому вигляді без переведення в електронний, представник позивачки заявив про надання йому матеріалів справи для ознайомлення, на якому є резолюція про їх надання, але не з`явився до суду з метою ознайомитися з цими відомостями (а.с.86) чи не попрохав надіслати йому копію таких відомостей, лише обмежившись заявою про переведення документів у справі в електронну форму, але в подальшому надав додаткові пояснення у справі (а.с.124-125), не заявивши про те, що він бажав ознайомитися, але з вини суду не був ознайомлений.

Доводи про те, що позивачці та її представнику не були надіслані копії наданих відповідачем та ГУ ДПС в Миколаївській області відомостей не є слушними, оскільки вони витребувані судом на підставі ухвали, постановленої у відповідності до частини 7 статті 81 ЦПК України. Такі дії суду мали під собою обґрунтування, передусім, у зв`язку з недотриманням такого обов`язку сторонами (частина 1 статті 81, частина 2 статті 83 ЦПК України).

Не є слушним і посилання представника позивачки на невиконання відповідачем обов`язку стосовно надсилання йому копії відзиву, який було надіслано позивачці, оскільки представник сторони за положеннями статті 42 ЦПК України не є учасником справи, а відповідачем, в свою чергу, такий обов`язок виконано безпосередньо перед позивачкою.

Усі твердження про неможливість використання представником відповідача свого права на ознайомлення з матеріалами справи ґрунтуються на припущеннях, та не враховують, що подання, реєстрація процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюється в паперовій формі у відповідності до частин 9 і 10 статті 14 та пункту 15 частини 1 Перехідних положень ЦПК України, внаслідок чого переведення матеріалів цивільних справ, що розглядаються в паперовій формі, в їх електронний примірник не впливає на порядок дослідження та оцінку доказів судом у справі. При тому усі надіслані до суду документи, як від органу податкової служби, так і від відповідача переведені в електронні примірники в форматі pdf та прикріплені до цивільної справи в електронному форматі.

Інші доводи апеляційної скарги позивачки та її представника зводяться до помилкового розуміння норм матеріального права, переоцінки обставин, правильно встановлених та оцінених судом першої інстанції, і на законність судового рішення у справі не впливають.

Враховуючи викладене, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в межах доводів апеляційної скарги, як того вимагає стаття 367 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування, та перерозподілу витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від її імені адвокатом Соляником Ігорем Миколайовичем, залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді О. В. Локтіонова

Н. О. Тищук