Постанова

від 03.02.2025 по справі 161/5405/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/5405/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/119/25 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю представника позивача Осіва П. В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року ТОВ «Гіг-Ант» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що між ВАТ КБ «Надра» і відповідачем ОСОБА_2 29 серпня 2008 року було укладено кредитний договір № 31-Б/6-В, відповідно до умов якого банк надав позивальнику кредит у розмірі 205 411,07 доларів США зі сплатою 14,29 % за користування кредитом, строком до 10 серпня 2028 року.

У зв`язку із невиконанням боржником умов кредитного договору, станом на 01.11.2010 у відповідача виникла заборгованість за цим договором у розмірі 281 862,56 доларів США.

Зазначена обставина встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2011 року, а тому не підлягає доказуванню.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2011 року у справі № 2-1397/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 31-Б/6-В від 29.08.2008 у розмірі 2 229 983,80 грн. Рішення набрало законної сили 11.01.2012.

16.01.2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Гіг-Ант» було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого до товариства перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 31-Б/6-В від 29.08.2008.

Від дати набрання рішенням суду від 22.11.2011 законної сили і до подання позовної заяви відповідач стягнутих за рішенням суду коштів не сплатив.

На підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 1 410 848,19 грн, з яких 1 083 315, 50 грн інфляційні втрати і 327 532,69 грн 3 % річних, які позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , а також відшкодувати 21 162,72 грн судового збору і 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гіг-Ант» інфляційні втрати в сумі 1 083 315, 50 грн, 3% річних у сумі 327 532,69 грн та 21 161,72 грн судового збору.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гіг-Ант» 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що у справі № 2-1397/11 рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11.01.2012, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 31-Б/6-В від 29.08.2008 у розмірі 2 229 983, 80 грн (а.с.12-16, 17-19).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення суду від 22.11.2011 відповідачем не виконано ні повністю, ні частково.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

16 січня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Гін-Ант» укладено договір № GL3N014029 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким Банк відступив шляхом продажу ТОВ «Гіг-Ант» право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 31-Б/6-В від 29.08.2008 (а.с.20-30).

Згідно з ч. 2 ст. 18 ЦПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданого розрахунку встановлено, що у зв`язку із невиконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, позивачем за період з 03.04.2017 по 23.02.2022 нараховано 1 083 315, 50 грн інфляційних втрат і 327 532,69 грн 3 % річних (а.с.31).

Розмір цих нарахувань відповідач не спростував.

Розрахунок проведено з урахуванням вимог п. п. 12, 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Наведена правова норма спростовує посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності.

Станом на квітень 2017 року рішення суду не виконане, заборгованість не сплачена.

Трирічний строк позовної давності для нарахування 3 % річних почав перебіг 03.04.2017 року та станом на час введення карантину не сплинув, був продовжений до 30.06.2023 (у тому числі до дати закінчення періоду нарахування позивачем 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України - 23.02.2022).

Ураховуючи наведене, позивач не пропустив строки звернення з позовом про стягнення коштів, нарахованих у межах строку позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредит брався у валюті, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат відхиляються апеляційним судом.

Рішенням суду стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором у грошовій одиниці гривня, відносно чого відповідач не заперечував.

Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у грошовій одиниці гривня, а тому нарахуванню підлягають як 3 % річних, так і інфляційні втрати.

Посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення відповідача про передання позивачу прав вимоги за кредитним договором відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідач був повідомлений, що підтверджується приєднаними до відзиву на апеляційну скаргу доказами.

Крім того, представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтвердив, що відповідач за цим рішенням суду не сплачував коштів взагалі, ні банку, ні на депозит нотаріуса.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України відсутні підстави і для скасування додаткового рішення суду від 20.11.2024, оскільки відповідач мотивував необхідність його скасування лише у зв`язку із необхідністю скасування рішення суду від 30.10.2024.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року і додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді