Ухвала

від 13.02.2025 по справі 161/5405/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/5405/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-з/802/21/25 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року і додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року і додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2024 року залишено без змін.

05 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» в особі представника Осіва П. В. подав заяву про ухвалення у цій справі додаткового судового рішення про стягнення із відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача Осів П. В. заяву підтримав і просить її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити з таких підстав.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1 і 2 статті 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 суд зазначив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Таким чином, необхідною обставиною для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є неможливість подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Згідно з матеріалами справи позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант», від імені якого діяв представник Осів П. В., подано 20.12.2024 через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначено про очікування понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (т.3 а.с.1-10).

21.01.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, у якій зазначив, що докази витрат та їх розмір буде подано до суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України (т.3 а.с.34-35).

Неможливість подання доказів про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовано у заяві складанням акту прийому-передачі надання правничих послуг після завершення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.02.2025 представник позивача у судових дебатах також зазначив про подання доказів про понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Про будь-які поважні причини неможливості подання цих доказів до судових дебатів не озвучив.

Подана 05.02.2025 заява про ухвалення додаткового рішення також не обґрунтована поважними причинами неможливості подання доказів до судових дебатів.

Навпаки, заява містить обґрунтування, що відповідно до п. 3.2. договору про надання правничої допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, незалежно від обсягу послуг та витраченого Адвокатом часу. Тобто розмір гонорару адвоката, який позивач понесе, є визначеним.

Підставою для подання заяви зазначено те, що акт прийому-передачі наданих правничих послуг складено після завершення розгляду справи, а тому позивач не міг надати докази, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу (т.3 а.с.59-61).

До заяви додано договір № 07/03 про надання правничої допомоги від 07.03.2024, укладений між ТОВ «Гіг-Ант» і адвокатом Осівим П. В., у п. 3.2. якого визначено гонорар адвокату у суді апеляційної інстанції у фіксованому розмірі 10 000 грн (незалежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу), у п. 3.3. якого визначено склад витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за цим договором (т.3 а.с.64-65); акт приймання-передачі наданих правничих послуг від 04.02.2025 (т.3 а.с.63), у якому відсутній перелік тих послуг, які неможливо було вказати з поважних причин до судових дебатів.

Колегія суддів ураховує, що акт прийому-передачі наданих правничих послуг являється доказом конкретизації та переліку наданих адвокатом послуг, а не доказом, що підтверджує розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, який за умовами договору визначено уже при його укладенні фіксованим та таким, що не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Ураховуючи наведене, а саме те, що заява про ухвалення додаткового рішення не обґрунтована поважними причинами неможливості подання відповідних доказів, такі поважні причини не встановлено і судом апеляційної інстанції, надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із визначенням фіксованого розміру винагороди могли бути подані до закінчення судових дебатів, а тому в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді