Ухвала

від 03.03.2025 по справі 308/16741/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/16741/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2025 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

учасників судового процесу: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/83/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року в задоволенні скарги підозрюваної ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, - відмовлено.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою, у якій просила скасувати повідомлення про підозру, яка вручена ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №22024070000000107 від 17.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Скаргу обґрунтовує тим, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам КПК України, відсутній об`єкт та об`єктивна сторона злочину, слідчим та прокурором не представлено жодних доказів, а значить підозра ґрунтується на припущеннях, одночасно з цим незрозуміло яким чином слідчий з прокурором прийшли до висновку про наявність суб`єктивної складової, тобто не зрозуміло у чому полягає зв`язок між допомогою у вступі до навчального закладу та перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя зазначив, що зібрані в даному кримінальному проваджені, на момент повідомлення про підозру докази та їх сукупність відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК України, свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 368-3 КК України, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла учинити кримінальне правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначила, що виходячи із фактичних обставин, а також тексту підозри, можна зробити висновок про відсутність складу кримінальних правопорушень у її діях. Вважає, що у контексті суті обвинувачення, ухилення від мобілізації не може бути прирівняне до перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, таке твердження потребує обґрунтованого аналізу. Зазначає, що обвинувачення про те, що вона самостійно шукала військовозобов`язаних осіб, не підтверджується жодними доказами, це повністю спростовує твердження сторони обвинувачення про активні пошуки військовозобов`язаних. Звертає увагу, що твердження про отримання коштів за неправомірну вигоду є необґрунтованими, адже слідство не встановило конкретного часу, місця або обставин передачі цих коштів. Зазначає, що відсутність об`єктивних доказів виключає можливість робити правомірні висновки щодо таких дій. Стверджує, що передача коштів і документів Лисом до ТЦК та СП, або передачі коштів нею до Пряшівського вищого навчального закладу не зафіксована, що також робить ці твердження недоказовими. Будь-які висновки про її умисел на отримання неправомірної вигоди є спекулятивними, оскільки її дії не були спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України чи інших військових формувань, її допомога не мала відношення до службової діяльності посадових осіб, а твердження про вплив ОСОБА_6 на ці процеси є безпідставними. Просить суд, витребувати матеріали кримінального провадження №22024000000107 від 17.07.2024 з метою повного та об`єктивного розгляду скарги. скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді. Скасувати повідомлення про підозру, яка вручена їй у кримінальному провадженні №22024000000107 від 17.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, яка зазначила, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ч. 1 ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді дає підстави зазначити про те, що вказане судове рішення вищевикладеним вимогам кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступне.

Вимоги ч. 2 ст. 309 КПК України передбачають, що під час досудового розслідування також може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Як з`ясовано, щодо підозрюваної ОСОБА_6 слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 17.01.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене організованою групою, та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 368-3 КК України, а саме: у одержанні службовою особою юридичної особи приватного прав незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, поєднані з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене організованою групою.

Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 , чинний кримінальний процесуальний закон не містить нормативного визначення терміну «повідомлення про підозру», натомість, системний аналіз положень КПК України дає підстави стверджувати про те, що повідомлення про підозру одне із важливих процесуальних рішень у кримінальному провадженні, констатація факту наявності достатніх підстав («поза розумним сумнівом») вважати обґрунтованим припущення, що особа вчинила кримінальне правопорушення на підставі наявних доказів.

Незважаючи на важливість критерію обґрунтованості підозри, визначення вказаного терміну в національному кримінальному процесуальному законодавстві відсутнє.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Проаналізувавши зміст повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, колегія суддів зауважує на тому, що слідчим суддею були досліджені матеріали кримінального провадження, які на момент повідомлення про підозру відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК України, свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 368-3 КК України, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла учинити кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Дослідивши матеріали судового провадження у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги ст. 276, 277 КПК України, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини, постановлених у справах проти України, слідчим суддею при розгляді скарги підозрюваної ОСОБА_6 були враховані, внаслідок чого постановлено судове рішення, яке з огляду на норми процесуального та матеріального права слід вважати законним та обґрунтованим.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що наведені ОСОБА_6 інші обставини не є підставами для задоволення скарги, оскільки не свідчать про незаконність чи необґрунтованість повідомлення про підозру. Щодо невинуватості підозрюваної у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, то колегія суддів звертає увагу, що вина доводиться, і відповідно, встановлюється, в ході судового розгляду.

Так, посилання ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі про відсутність складу кримінальних правопорушень у її діях, на думку колегії суддів є помилковими, оскільки зміст та обсяг наданих стороною обвинувачення доказів є достатніми для того, щоб будь-яка розсудлива та незацікавлена особа могла дійти висновку про те, що ОСОБА_6 могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення, а також не можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру, позаяк досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває і його повнота, як і належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження. До того ж зміст підозри може бути змінений в ході подальшого розслідування, обставини кримінальних правопорушень конкретизовані, а наявні докази оцінені у сукупності з іншими, зібраними під час досудового розслідування як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, доказами.

Колегія суддів констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Апеляційний суд звертає увагу, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, та наявності об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Також, апеляційний суд зауважує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а також кваліфікацію її дій та оцінку фактичних обставин справи. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_6 та її захисник-адвокат ОСОБА_7 до матеріалів за її скаргою на повідомлення про підозру не надали жодного доказу, який би міг хоча б якимось чином викликати сумніви у обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри.

Отже, з огляду на зміст повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, колегія суддів вважає, що у слідчого судді були всі підстави для висновку про вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень у відповідності до вимог закону, а тому доводи апелянта про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими. До того ж, слідчий суддя при розгляді скарги ОСОБА_6 повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питань, що стосуються вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також про обґрунтованість такої підозри.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 аналогічні, що і в скарзі до слідчого судді підстави, з яких заявник просить скасувати ухвалу слідчого судді, були предметом перевірки слідчого судді та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та фактично зводяться до переоцінки встановлених слідчим суддею фактичних обставин, яким дано вірну оцінку, а тому підстав для задоволення такої скарги немає.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 404, 405, 407, 412, 415, 422 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року, якою в задоволенні скарги ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру відмовлено, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді