Ухвала

від 03.02.2025 по справі 2-347/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 2-347/10

провадження № 61-838ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі

за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Полтавської філії акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Полтавської філії акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно.

Полтавський районний суд Полтавської області рішенням від 21 травня

2010 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнив.

Звернув стягнення на заставне майно - автомобіль марки Mitsubihi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 вересня 2007 року у розмірі 27 728,14 доларів США.

Вилучив з володіння ОСОБА_3 автомобіль марки Mitsubihi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2 .

Передав вилучений автомобіль на відповідне зберігання позивачеві

ПАТ АБ «Укргазбанк».

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, дублікат виконавчого листа, виданий Полтавським районним судом Полтавської області 07 грудня 2023 року

у справі № 2-347/10, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» загальної суми заборгованості в розмірі 27 728,14 доларів США. Боржником у виконавчому листі зазначено ОСОБА_1 , стягувачем - ПАТ АБ «Укргазбанк».

Полтавський районний суд Полтавської області ухвалою від 16 липня

2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовив.

Скасував заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2024 року, а саме зупинення виконання за виконавчим листом № 2-347/10 від 07 грудня 2023 року, виданим Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь

ПАТ АБ «Укргазбанк» загальної суми заборгованості в розмірі

27 728,14 доларів США стосовно боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що знаходиться у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О. С.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Полтавський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 липня 2024 року залишив без змін.

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області

від 16 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 18 грудня 2024 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1

є ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та постанова апеляційного суду, якою залишена без змін ухвала суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною першою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 25 частини першої

статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

З огляду на викладене вище та відповідно до наведених положень

ЦПК України, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 6-1150/11 (провадження № 61-16723ск24), від 08 січня 2025 року у справі № 532/810/24 (провадження № 61-97ск25), від 14 січня 2025 року у справі № 2-469/11 (провадження № 61-17239ск24).

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02)

та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява

№ 8863/06), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження

№ 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (заява

№ 19164/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року необхідно відмовити.

Вказівка у резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2024 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку згідно з вимогами ЦПК України.

З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394, статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Полтавської філії акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк