Постанова

від 28.01.2025 по справі 759/3236/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 759/3236/24

номер провадження: 22-ц/824/5301/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Олешко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Яни Костянтинівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у складі судді Єросової І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу та спонукання до виконання умов договору,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу та спонукання до виконання умов договору.

Позовна заява мотивована тим, що 14 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб, актовий запис №529.

Зазначала, що за час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти набуто таке майно:

земельна ділянка, загальною площею 0,068 га, кадастровий номер: 3222480401:01:082:5266, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

житловий будинок, загальною площею 132,05 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

автомобіль «BMW», тип - G3C/11AP, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір зелений, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2021 року випуску, дата реєстрації 10 лютого 2022 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

автомобіль «FIAT 500Е», тип - загальний легковий-загальний хетчбек-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2015 року випуску, дата реєстрації 06 липня 2018 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

автомобіль «FIAT 500Е», тип - загальний легковий-загальний хетчбек-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , колір жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2016 року випуску, дата реєстрації 04 липня 2019 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

автомобіль «FIAT DUCATO», тип - спеціалізований вантажний - спец фургон малотогіажний-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_8 , 2019 року випуску, дата реєстрації 31 липня 2020 року, власником якого є ОСОБА_1 ;

автомобіль «Tesla Model S», реєстраційний номер НОМЕР_9 , 2012 року випуску, дата реєстрації 2019 рік, власником якого є ОСОБА_3 ;

автомобіль «Mercedes Smart fortwo electric», реєстраційний номер НОМЕР_10 , дата реєстрації 2018 рік, власником якого є ОСОБА_4 ;

автомобіль «AUDI АЗ», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 ;

корпоративні права на товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАВ СТОУН» (далі - ТОВ «ЛАВ СТОУН») (код ЄДРПОУ: 41974777);

майнові права на торгову марку «Love Stone».

Вказувала, що 25 жовтня 2022 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) шлюб між сторонами розірвано, актовий запис №296.

Зазначала, що під час шлюбу 23 вересня 2022 року між нею та ОСОБА_2 фактично укладено договір про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу, а саме, щодо спільного майна подружжя:

земельна ділянка та житловий будинок, що розташований на ній у котеджному містечку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - КМ «Віладжо»), за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість вказаного майна станом на момент укладення договору взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року становить 300 000,00 доларів США, що складається із наступних складових: 121 350,00 доларів США - земельна ділянка та житловий будинок, що розташований на ній; 98 420,00 доларів США - робота будівельників; 79 930,00 доларів США - будівельні матеріали (частину яких було вивезено ОСОБА_2 за час відсутності ОСОБА_1 в Україні, без попереднього узгодження на суму 31 846,00 євро);

автомобіль «BMW», вартість якого станом на момент укладення договору взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року становить 1 524 866 грн 68 коп. (загальна вартість автомобіля); 855 092 грн 00 коп. - залишок по кредитним зобов`язанням станом на вересень 2022 року;

автомобіль «FIAT 500Е», синього кольору, не оцінювався;

автомобіль «FIAT 500Е», жовтого кольору, не оцінювався;

автомобіль «FIAT DUCATO» не оцінювався;

автомобіль «Tesla Model S» не оцінювався;

автомобіль «Mercedes Smart fortwo electric» не оцінювався;

автомобіль «AUDI АЗ», вартість якого станом на момент укладення договору взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року становить 32 850,00 євро;

ТОВ «ЛАВ СТОУН», вартість якого станом на момент укладення договору взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року становить 200 000,00 євро.

Зазначала, що у вказаному договорі викладено умови щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя та умов взаєморозрахунків щодо неподільного майна. Даний договір добровільно виконувався ОСОБА_2 до вересня 2023 року, однак станом на день звернення до суду із позовом відповідач припинив виконання взятих на себе зобов`язань.

Указувала, що перед укладенням вказаного вище договору сторонами було погоджено вартість спільного сумісного майна подружжя, яке підлягало поділу після розірвання шлюбу:

Договір взаємовідносин, укладений між сторонами від 23 вересня 2022 року, містив такі умови:

1. «Під час перебування у шлюбі нами було придбано наступні автомобілі: «Fiat Ducato»; «Fiat 500E», синій; «Fiat 500E», помаранчевий; «Tesla Model S»; «BMW420i»;«Smart Electro»; «Audi A3»;

Ми домовилися про наступний поділ автомобілів:

«BMW 420і», «Audi АЗ», «Fiat 500Е», помаранчевий - ОСОБА_1 ; Автомобіль «Fiat 500Е», помаранчевий - залишається в експлуатації і обслуговуванні ОСОБА_5 ;

«Fiat Ducato», «Fiat 500E» синій, «Tesla model S», «Smart Electro» - ОСОБА_2 .

2. ОСОБА_6 зобов`язується виплатити два автокредити:

BMW 420і на загальну суму 855 092 грн. (17 000 грн. 00 коп. на місяць);

Audi АЗ загальна сума 32 850 Євро (450 Euro за місяць);

3. Домовленості щодо компанії «Love Stone».

ОСОБА_2 виплачує 100 000 євро за частку в компанії «Love Stone» згідно з графіком (графік додається). Якщо об`єктивно немає можливості оплатити за графіком, сума платежу може бути зменшена до 2000 євро.

Після закриття цих виплат ОСОБА_1 не матиме жодних прав на торгову марку «Love Stone» та персонал компанії.

ОСОБА_2 отримує пріоритетне право оренди офісу (Патріарха Скрипника, буд. 40, офіс 1003, «Love Stone») впродовж 10 років на умовах, узгоджених з ОСОБА_1 .

У ОСОБА_1 залишається доступ до баз даних компанії до повного погашення дольового боргу в розмірі 100 000 євро.

4. ОСОБА_2 зобов`язується виплатити 10 000 доларів США ОСОБА_7 протягом 2023 року.

5. Будинок у КМ «Віладжо». ОСОБА_1 зобов`язується продати свою половину будинку ОСОБА_2 , у разі можливості придбати його на суму 150 000 доларів США в період з 01 січня 2025 року по 01 січня 2028 року. При цьому, ОСОБА_2 зобов`язується залишити будинок у спадок ОСОБА_8 .

6. Ми залишаємо за собою право самостійно без участі один одного приймати рішення щодо особистого життя, витрат, покупок та інших моментів, не зазначених в цій угоді.

7. ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання для ОСОБА_8 . Дарувати подарунки на Новий рік і День народження; допомагати у всіх питаннях освіти; у разі недієздатності ОСОБА_1 - допомагати в утриманні».

Таким чином, позивачка вважала, що згідно договору від 23 вересня 2022 року ОСОБА_2 мав виплатити їй наступні грошові кошти:

100 000,00 євро компенсації ОСОБА_1 вартості її частки у ТОВ «ЛАВ СТОУН» (код ЄДРПОУ: 41974777);

150 000,00 доларів США за частину житлового будинку та земельної ділянки під ним з КМ Віладжо» за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Дана сума включає також 15 923,00 євро - половина вартості будівельних матеріалів, які були вивезено ОСОБА_2 за час відсутності ОСОБА_1 в Україні, без переднього узгодження;

855 092 грн 00 коп. як компенсація вартості автомобіля «ВМW 420і», з урахуванням кредитних зобов`язань;

23 400,00 євро як компенсація вартості автомобіля «Аudi А3», з урахуванням кредитних зобов`язань.

Позивачка стверджувала, що за змістом укладеного договору між нею та відповідачем було погоджено графік платежів відповідно до даного договору (договір та графік платежів додаються до даної позовної заяви). Так, за період з 23 вересня 2022 року по грудень 2023 року ОСОБА_2 було сплачено наступні суми коштів: 29 250,00 євро - компенсація ОСОБА_1 вартості її частки у ТОВ «ЛАВ СТОУН»; 204 000 грн 00 коп. - компенсація вартості автомобіля «ВМW 420і», з урахуванням кредитних зобов`язань; 900,00 євро - компенсація вартості автомобіля «Аudi А3», з урахуванням кредитних зобов`язань.

Указувала, що станом на день подання даної позовної заяви заборгованість ОСОБА_2 за договором взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року перед нею складає: 70 750,00 євро (в частині виплат за частку у ТОВ «ЛАВ СТОУН»); 15 923,00 євро (половина вартості будівельних матеріалів, які були вивезено ОСОБА_2 за час відсутності ОСОБА_1 в Україні, без попереднього узгодження); 646 000 грн 00 коп. (в частині виплат по автомобілю «ВМW 420і»); 22 500,00 євро (в частині виплат по автомобілю «Аudi А3»).

Зазначала, що 29 вересня 2023 року вона надіслала відповідачу рекомендований лист-претензією, у якій вимагала у добровільному порядку виконати умови договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року в строк, визначений у договорі. Однак така претензія залишена відповідачем без реагування.

Вважала, що оскільки відповідач перестав виконувати умови договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року, то вона не позбавлена можливості просити суд про спонукання до виконання вказаного договору.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:

визнати договір про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23 вересня 2022 року, дійсним;

зобов`язати ОСОБА_2 виконати умови договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року на загальну суму 5 057 680 грн 93 коп.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт укладення та узгодження між сторонами умов договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 вересня 2022 року. Тому суд дійшов висновку, що всі похідні вимоги з неукладеного договору також є неспроможними. Також суд першої інстанції зазначив, що, звертаючись до суду з позовом про визнання договору укладеним та стягнення грошової компенсації, позивачка фактично просить суд здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, а тому заявлені позовні вимоги не можуть вважатися належним способом захисту її прав, у разі порушення її прав чи інтересів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Я.К. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивачки про виклик та допит осіб, які можуть надати достовірні показання щодо обставин справи, зокрема, справжності укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про взаємовідносини після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року, добровільне часткове виконання відповідачем умов вказаного правочину.

Також вказує, що 27 вересня 2024 року суд помилково не прийняв надані представником позивачки письмові пояснення та докази, а саме, фотокартки на підтвердження перебування у спільному користуванні сторін у справі автомобілів. Ці фотографії свідчать про наявність обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому мають бути взяті до уваги.

Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано поставив під сумнів дійсність укладеного між сторонами договору про взаємовідносини після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року з тих підстав, що він не містить дати укладання, підписів сторін, волевиявлення сторін на укладення цього договору, а також інших істотних умов договору. Звертає увагу, що сторонами договору від 23 вересня 2022 року не оспорюється його правомірність у судовому порядку. В силу чинного законодавства цей договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання. Враховуючи той факт, що між сторонами у справі була досягнута домовленість щодо істотних умов договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року, вважає, що між ними виникли взаємні зобов`язання, які мають належним чином виконуватися. У позовній заяві зазначено, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені договором, зокрема, перераховував частину грошових коштів на особистий банківській рахунок позивачки. З огляду на той факт, що відповідач добровільно перераховував грошові кошти в рахунок сплати компенсації вартості майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності подружжя, договір про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року вважається укладеним.

Стверджує, що суд дійшов неправильного висновку про те, що той факт, що листування у менеджері з матір`ю позивачки не може бути підтвердженням добровільного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про взаємовідносини після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року. Вважає, що такий висновок суду суперечить принципам доказування та привалам прийняття електронних доказі.

На думку скаржника, суд першої інстанції хибно поставив під сумнів справжність наданого позивачкою графіку платежів, що є додатком до договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року, обґрунтовуючи це тим, що такий мав би бути складений не пізніше самого договору. Втім у даному графіку наявні дані про виконання ОСОБА_2 умов договору в період з жовтня-грудня 2022 року та січень-серпень 2023 року. Скаржник зазначає, що такі обставини пов`язані з тим, що відповідач добровільно виконував умови договору, а також самостійно вносив дані до графіку платежів після здійснення чергового переказу грошових коштів. На підтвердження цього факту матеріали справи містять копію переписки ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_1 31 травня 2023 року.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним, тому не може відновити порушені права ОСОБА_1 , суперечить нормам процесуального права та принципу свободи договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ігнатенко Т.В. зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків є обґрунтованим з огляду на приписи ч.ч.2, 4 ст.83 ЦПК України. Вважає, що відсутні будь-які правові підстави для виклику свідків в суді апеляційної інстанції, адже позивачка не скористалася вчасно таким своїм процесуальним правом при розгляді справи в суді першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув позивачці фотографії, які були долучені в якості доказів до пояснень, поданих після закриття підготовчого засідання, не зазначивши, яка була поважна причина не подання фотографій вчасно, якщо позивачка вважала, що вони мають доказове значення для вирішення даної справи. Крім того, скаржник жодним чином не обґрунтовує, яке відношення мають дані фотографії до предмету спору про укладеність договору. З огляду на зазначене, відсутні також підстави для долучення вказаних вище фотографій в суді апеляційної інстанції. У даному випадку між позивачкою та відповідачем не укладався та підписувався договір у письмовій формі, а тому відсутнє підтвердження волевиявлення сторін договору. Сторони не обмінювалися ні листами, ні телеграмами, не погодили всі необхідні істотні умови договору. Також відсутні дані про укладення договору в усному порядку, оскільки не було виконання тих умов, які зазначені в документі, наданому позивачкою. Тому вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо неукладеності правочину і виконання зобов`язань, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Я.К. про виклик і допит свідків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи що 14 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб, актовий запис №529.

25 жовтня 2022 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) шлюб між сторонами розірвано, актовий запис №296.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:082:5266 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 1/2 частина, ОСОБА_1 - 1/2 частина.

У справі встановлено, що 09 лютого 2022 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1/4490116 з цільовим призначенням на купівлю транспортного засобу. Поручителем за вказаним договором виступив ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Фіат 500Е», д.н.з. НОМЕР_4 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Фіат 500Е», д.н.з. НОМЕР_6 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31 липня 2020 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Фіат Дукато», д.н.з. НОМЕР_8 .

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та не заперечується сторонами.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При пред`явленні позову позивач згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Докази позивач збирає сам у позасудовому порядку.

У позові ОСОБА_1 вказувала, що в рахунок виконання договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2 23 вересня 2022 року, відповідачем у період з 23 вересня 2022 року по грудень 2023 року були сплачені наступні суми коштів: 29 250,00 євро - компенсації ОСОБА_1 вартості її частки у ТОВ «ЛАВ СТОУН»; 204 000 грн 00 коп. - компенсація вартості автомобіля «ВМW 420і», з урахуванням кредитних зобов`язань; 900,00 євро - компенсація вартості автомобіля «Аudi А3», з урахуванням кредитних зобов`язань.

На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 надала суду копії платіжних документів про отримання нею від ОСОБА_2 грошових коштів на банківський рахунок, а саме: від 03 жовтня 2022 року на суму 18 000 грн 00 коп.; від 20 жовтня 2022 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 20 жовтня 2022 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 21 жовтня 2022 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 28 листопада 2022 року на суму 10 000 грн 00 коп.; від 28 листопада 2022 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 15 грудня 2022 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 24 січня 2023 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 24 січня 2023 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 26 січня 2023 року на суму 40 000 грн 00 коп.; від 21 лютого 2023 року на суму 15 000 грн 00 коп.; від 30 березня 2023 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 24 квітня 2023 року на суму 20 000 грн 00 коп.; від 24 квітня 2023 року на суму 20 000 грн 00 коп.

Допустимість доказів - це встановлена законодавством вимога, що обмежує використання конкретних засобів доказування, або вимога, що пропонує обов`язкове використання конкретних засобів доказування при встановленні певних фактичних обставин справи при здійсненні доказування в процесі розгляду окремого виду справ у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку. Тобто, інформація має бути отримана лише з визначених у законі засобів доказування та із дотриманням установленого порядку.

Згідно з 2 ст.78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.

Тобто, можна використовувати лише певні засоби доказування і такі докази фактично оцінюється судом зі слів суб`єкта доказування.

Досліджуючи вказані вище надані позивачкою квитанції, суд першої інстанції правильно врахував, що у цих квитанціях призначення платежу відсутні.

При цьому, відповідач категорично заперечує, що такі платежі ним здійснені саме в рахунок виконання договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу, нібито укладеного між ним та ОСОБА_1 від 23 вересня 2022. Відповідач вказував, що грошові кошти, які сплачувалися на банківський рахунок позивачки після розірвання шлюбу, він направляв щоб фінансово підтримати ОСОБА_1 після розлучення, розуміючи, що вона знаходиться за кордоном.

Окрім того, наявна суперечність вказаних доказів (квитанцій).

Так, у наданому позивачкою документі під назвою «Договір взаємовідносин після розірвання шлюбу» заначено, що до договору додається графік платежів. Відповідно, графік платежів мав бути складений не пізніше 23 вересня 2022 року, тобто не пізніше самого договору. Проте, у графіку містяться дані про вже фактичну сплату за кредит «BMW», «AUDI», корпоративні права, торгову марку LOVE STONE станом на жовтень-грудень 2022 року, січень-серпень 2023 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані ОСОБА_1 банківські квитанції про переказ ОСОБА_2 на її рахунок грошових коштів у період з 23 вересня 2022 року по грудень 2023 року, не можуть бути належним доказом вчинення відповідачем дій на виконання договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 вересня 2022 року.

Інший висновок буде ґрунтуватись на припущеннях, а доказування та, відповідно, рішення суду, не можуть ґрунтуватись на припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що непослідовність дат платежів пов`язана з тим, що відповідач добровільно виконував умови договору, а також самостійно вносив дані до графіку платежів після здійснення чергового переказу грошових коштів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами та є лише інтерпретацією позивачки.

Також ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог надано документ під назвою «Договір про взаємовідносини після розірвання шлюбу», укладеного між нею та ОСОБА_2 (без дати). Цей документ виконаний іноземною (російською) мовою, не містить дати, підпису сторін, всіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

До істотних умов такого договору відноситься: домовленість про те, з ким із них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення права на особисте виховання дітей; розмір аліментів, який буде сплачувати той з батьків , хто не проживає разом з дитиною. Також у договорі подружжя може обумовити питання щодо поділу майна подружжя. Під час укладення договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та вартість. У договорі зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя, яким чином буде здійснюватися та оформлятися (у разі потреби) передача майна, терміни його передачі тощо.

Відповідно до положень ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (стороною) (ч.2 ст.207 ЦК України). Також можна вважати правочин вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц дійшла висновку, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відсутність у наданому позивачкою документі під назвою «Договір взаємовідносин після розірвання шлюбу»підписів сторін, зокрема, ОСОБА_2 , ставить під сумнів його намір та волевиявлення на укладення такого правочину.

Відсутність підпису також унеможливлює ідентифікацію сторін правочину.

До того ж, згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із змісту наданого позивачкою документу під назвою «Договір взаємовідносин після розірвання шлюбу» не можливо дійти висновку, що в межах цих відносин сторони обмінювалися листами, телеграмами або ж іншим чином погодили всі необхідні істотні умови договору. Також не можна стверджувати про укладення договору в усному порядку, оскільки не було жодного повного виконання тих умов, які визначені в наданому позивачкою документі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також правильно відхилив доводи позивачки про те, що підтвердженням добровільного виконання умов договору відповідачем є листування у месенджері з « ОСОБА_9 », в яком зазначено про графік виплат по домовленості, виходячи з такого.

Так, Велика Палата Верховного суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 зазначила, що Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне електронне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.89 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оцінюючи знімки екрану листування, суд у сукупності з іншими доказами, не може встановити учасників такого листування та який конкретно графік платежів мається на увазі.

З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги відповідні доводи апеляційної скарги про те, що доказом виконання відповідачем графіку платежів є переписка ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_1 .

Отже враховуючи наведені вище встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт укладення та узгодження між сторонами умов договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 вересня 2022 року.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачкою не доведено укладення вказаного вище договору, то всі похідні вимоги з неукладеного договору (зобов`язання ОСОБА_2 виконати умови договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки заборгованості за договором про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу на загальну суму 5 057 680 грн 93 коп.) також не піддягають задоволенню за їх безпідставністю.

Отже, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, а також врахувавши наведені вище вимоги закону й усталену практику Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання дійсним договору про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу та спонукання до виконання умов договору.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що в силу чинного законодавства договір про виконання взаємовідносин після розірвання шлюбу від 23 вересня 2022 року не може вважатися неукладеним, так як відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання та перераховував частину грошових коштів на особистий банківській рахунок позивачки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як зазначалось вище, надані ОСОБА_1 банківські квитанції про переказ ОСОБА_2 на її рахунок грошових коштів у період з 23 вересня 2022 року по грудень 2023 року не можуть бути належними і допустимими доказами вчинення відповідачем дій на виконання такого договору.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи усі обставини справи, вважає рішення суду законним та обгрунтованим, таким, що відповідає верховенству права, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність обставин, за яких відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив його з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Яни Костянтинівни залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 06 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді: