Окрема ухвала

від 07.02.2025 по справі 200/9324/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

О К Р Е М А У Х В А Л А

07 лютого 2025 року Справа №200/9324/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

27 липня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Євгена Седнева, буд. 1, м. Торецьк, Донецька область; код ЄДРПОУ: 26000411) про:

- визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі за зверненнями, яка оформлена повідомленнями датованими 01.02.2021 року та 01.04.2021 року;

- зобов`язання Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30.12.2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги послуги з догляду на не професійній основі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Євгена Седнева, буд. 1, м. Торецьк, Донецька область; код ЄДРПОУ: 26000411) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі за зверненнями, яка оформлена повідомленнями датованими 01.02.2021 року та 01.04.2021 року.

Визнано протиправними та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 01.02.2021 року та від 30.04.2021 року, якими ОСОБА_1 відмовлено у державної соціальної допомоги.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30.12.2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги послуги з догляду на не професійній основі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №200/9324/21 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №200/9324/21 - залишено без змін.

12 січня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 видано виконавчий лист по справі.

05 серпня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просить суд:

- визнати рішення про призначення компенсації від 27 липня 2022 року та дії чи бездіяльність, вчинені відповідачем на виконання рішення суду протиправними;

- скасувати рішення відповідача про призначення мені компенсації від 27 липня 2022 року.

Заява обґрунтована тим, що 10 березня 2023 року виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, що надіслана для відома відповідачу. В подальшому, 13 березня 2023 року та 10 травня 2023 року виконавцем надіслана вимога на адресу відповідача щодо надання документів на підтвердження виконання рішення суду. 02 червня 2023 року позивач звернувся до відділу ДВС щодо надання інформації про хід виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю можливості доступу до АСВП. 26 червня 2023 року проінформовано заявника, що до відділу ДВС надійшла відповідь №03/3-00353 від 01 червня 2023 року на вимогу виконавця та скан-копія рішення відповідача щодо виконання рішення суду шляхом винесення рішення про призначення компенсації від 27 липня 2022 року.

Крім того, позивач зазначає, що під час виконавчого провадження ним викладено всі обставини, якими обґрунтовуються вимоги та надано докази щодо невиконання відповідачем рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21. Проте, 14 травня 2024 року органом державної виконавчої служби прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частин першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, позивач зазначає, що не погоджуючись з закінченням виконавчого провадження він звертався до суду, проте ухвалою від 06 червня 2024 року №200/3154/24, що залишена постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року без змін, позовну заяву до Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності державного виконавця та керівника відділу ДВС протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року в порядку статі 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі №200/9324/21 - залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі №200/9324/21 - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 13 січня 2025 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року - скасовано, а справу №200/9324/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2025 року головуючим суддею у справі призначено суддю Молочну І. С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року прийнято до розгляду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України по адміністративній справі №200/9324/21. Вирішено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.

04 лютого 2025 року позивач надав до суду додаткові пояснення та докази по справі.

04 лютого 2025 року відповідач надав до суду письмові пояснення та докази по справі.

Інші заяви, клопотання не надходили.

Так, в додаткових поясненнях позивачем вказано, зокрема, що, з огляду на зміст мотивувальної частини рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, на думку позивача, застосування відповідачем доходу у розміру 100 відсотків мінімальної заробітної плати для його дружини при розрахунку ССД його сім`ї суперечить змісту приписів рішення суду, зокрема, наступному: «з урахуванням відсутності доходів у позивача та його дружини, не є обґрунтованими доводи відповідача про застосування до розміру доходу в одну мінімальну заробітну плату станом на 01 січня 2020 року. Позивач та його дружина за переконанням суду, підпадають під категорію осіб, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи».

Відповідно до пояснень представника відповідача, оскільки, рішення суду є обов`язковим до виконання 27 липня 2022 року було здійснено призначення ОСОБА_1 компенсації. Це підтверджується рішенням про призначення компенсації від 27 липня 2022 року. Розрахунок рішення про призначення компенсації від 27 липня 2022 року проведено у програмному комплексі «автоматизована система обробки персональних даних Міністерства соціальної політики України» - АSОРD. Призначити допомогу ОСОБА_1 в програмному комплексі АSОРD, якщо це суперечить законодавству, технічно неможливо, оскільки програмний комплекс АSОРD працює відповідно до алгоритмів призначення згідно діючого законодавства та постійно оновлюється відповідно до змін в законодавстві. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» від 23 вересня 2020 року №859 та Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 16 червня 2020 року №419, ОСОБА_1 не має права на державну соціальну допомогу, оскільки середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім`ї, призначити допомогу заявнику технічно та відповідно до законодавства неможливо.

Надаючи оцінку доводам сторін, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, суд вказує про наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої вказаної статті за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має права звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Підсумовуючи, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №816/2026/18.

Так, судом встановлено, що предметом розгляду заяви позивача в порядку статті 383 КАС України є рішення від 27 липня 2022 року про призначення компенсації.

Згідно з вказаним рішенням ОСОБА_1 немає права на компенсацію у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім`ї перевищує прожитковий мінімум.

Вказане рішення прийнято на підставі того, що під час призначення компенсації, для розрахунку середньомісячного доходу сім`ї враховувалася заробітна плата ОСОБА_1 , та для дружини позивача ОСОБА_2 середньомісячний сукупний дохід у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Таким чином, за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року: сукупний дохід сім`ї складає - 33 000,00 грн., сукупний середньомісячний дохід сім`ї - 5 500 грн. (33 000/6) кількість членів сім`ї - 2, середньомісячний дохід на одного члена сім`ї - 2750,00 грн. (5 500/2).

Суд під час розгляду даної заяви безальтернативно враховує, що зобов`язуючи Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі», мотивувальною частиною рішення від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, зокрема, встановлено, що:

«Пунктом 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, (в редакції на час звернення позивача ) визначено те, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються:

0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для непрацюючих працездатних осіб, які не мали доходів протягом періоду, за який враховуються доходи, та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Доказів про отримання позивачем та його дружиною ОСОБА_2 доходів за з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року немає.

Таким чином, з урахуванням відсутності доходів у позивача та його дружини ОСОБА_3 , не є обґрунтованими доводи відповідача про застосування до розміру доходу в одну мінімальну заробітну плату станом на 01 січня 2020 року. Позивач та його дружина за переконанням суду, підпадають під категорію осіб, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи.».

Тобто, відповідачем, при прийнятті рішення від 27 липня 2022 року про призначення компенсації, взагалі не взято до уваги висновки суду, викладені в мотивувальній частині рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.

Наведені обставини свідчать про невиконання Управлінням соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.

Разом із цим, суд зауважує, що відповідно до указу Президента України №188/2022 від 30 березня 2022 року «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено, зокрема, утворити на базі військово-цивільних адміністрацій населених пунктів Донецької області, утворених Указами Президента України від 19 лютого 2021 року №61/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Донецькій області» та від 26 травня 2021 року №210/2021 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», такі військові адміністрації населених пунктів, зокрема, Торецьку міську військову адміністрацію Бахмутського району Донецької області. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів, зазначених у частині першій цієї статті, повноваження відповідних військово-цивільних адміністрацій населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

Отже, в свою чергу, повноваження Управління соціального захисту населення Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області покладено на Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII гарантовано, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 370 КАС України установлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України дійшов висновку, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

В пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» від 26 квітня 2005 року, «Крищук проти України» від 19 лютого 2009 року).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що рішення від 27 липня 2022 року про призначення компенсації, прийняте в процесі та на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, вчинено відповідачем без врахування в повній мірі приписів його мотивувальної та резолютивної частин, та прямо їм суперечить.

В свою чергу, суд зазначає, що за положеннями статті 383 КАС України не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень на вчинення будь-яких дій.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що заява ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 27 липня 2022 року про призначення компенсації ОСОБА_1 , та зобов`язання Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області вжити заходи направлені на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною першою статті 249 КАС України регламентовано, що суд виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 КАС України).

За правилами частини четвертої статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

На виконання правил статті 249 КАС України, суд зазначає, що відповідачем порушено статтю 129-1 Конституції України, статтю 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, статті 370 КАС України.

Суть порушення наведених приписів нормативно-правових актів викладена вище.

Відповідно до частини п`ятої статті 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Керуючись статтями 241, 248, 249, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. Заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 27 липня 2022 року про призначення компенсації ОСОБА_1 ..

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області вжити заходи направлені на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

4. Установити Управлінню соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області 30-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання до суду доказів вжиття заходів направлених на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

5. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

Суддя І.С. Молочна