Ухвала

від 06.02.2025 по справі 705/4950/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 705/4950/20

провадження № 61-13623св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трепак Олександр Іванович, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Уманське лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Уманське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Уманське лісове господарство» від 30 листопада 2020 року № 189-К «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ДП «Уманське лісове господарство» з 30 листопада 2020 року. Стягнуто з ДП «Уманське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 39 181,90 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ДП «Уманське лісове господарство» залишено без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 рокукасаційну скаргу ДП «Уманське лісове господарство» задоволено частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано. Справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДП «Уманське лісове господарство» від 30 листопада 2020 року № 189-к «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 звільнено внаслідок скорочення чисельності та штату працівників. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суд від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково. Апеляційну скаргу представника відповідачів відхилено.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня

2024 року змінено в частині мотивів відхилення позовних вимог про поновлення позивача на роботі, вказано, що наказ від 30 листопада 2020 року про звільнення позивача скасовано роботодавцем на виконання рішення суду, та скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, відшкодування витрат на правничу допомогу та відшкодування судового збору.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу задоволено частково. Стягнуто з ДП «Уманське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 37 189,60 грн компенсації за час вимушеного прогулу з відрахуванням при виплаті з вказаної суми передбачених законодавством України податків та зборів. У решті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2024 року залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

03 жовтня 2024 року ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Уманське лісове господарство», звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2024 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Черкаського апеляційного суд від 04 вересня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

29 листопада 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Трепак О. І., подав через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду відзив на касаційну, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просив суд відмовити у її задоволенні.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року касаційну скаргу ДСГП «Ліси України», яке є правонаступником ДП «Уманське лісове господарство», залишено без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 липня 2024 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Черкаського апеляційного суд від 04 вересня 2024 року залишено без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

08 січня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трепак О. І., звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Посилається на те, що Верховним Судом при ухваленні постанови від 19 грудня 2024 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до підпункту «в» частини першої статті 416 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, зауважує, що у відзиві на касаційну скаргу він просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн. До відзиву було додано квитанцію про сплату ним грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн за представництво адвокатом його інтересів у Верховному Суді.

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

судом не вирішено питання про судові витрати;

суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи, зокрема касаційного провадження, та перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трепак О. І., про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення заяви з огляду на наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17 (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові по справі №340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відзиві на касаційну скаргу ДСГП «Ліси України», ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Трепак О. І., просив стягнути з ДСГП «Ліси України» на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав лише квитанцію про сплату зазначених коштів. Передбачені частиною третьою статті 137 ЦПК України документи, які необхідні для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу (договір, детальний опис робіт), позивач не надав. Більше того, стороною не було зазначено про неможливість подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, як і не зазначено, що вони будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, відсутні передбачені статтею 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції. Заява ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трепак О. І., про ухвалення додаткового судового рішення у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трепак Олександр Іванович, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Уманське лісове господарство», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошових коштів, відмовити.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович