Ухвала

від 04.02.2025 по справі 1008/5677/12

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/5677/12

Провадження № 2/362/1566/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

прокурора Лашиної О.О.,

представників ТОВ «Астра-Земля», Тетерського В.Ю., Черненко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Василькові Київської області заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської областіКоваль Р. про направлення за встановленою юрисдикцієюцивільної справи за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекціїсільського господарствав Київськійобласті до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею,

в с т а н о в и в:

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала справа за позовом в.о. Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі - Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якому просить визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради №1072 від 26.10.10 в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№323011, 323012 та 323230 та скасувати їх державну реєстрацію; визнати право постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 3221455300:03:008:0110, 3221455300:03:008:0111 та 3221455300:03:008:0115 за Державним підприємством «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України».

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2024 року провадження у справі за позовом Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекціїсільського господарствав Київськійобласті до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею, закрито.Роз`ясненоКиєво-Святошинської окружної прокуратурі, які діють в інтересах держави в особі Державної інспекціїсільського господарствав Київськійобласті, що розгляд зазначеної категорії справвідноситься до юрисдикції господарських судів (т. 10 а.с.101-125).

04.12.2024 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області Р.Коваль звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області області із клопотанням про передачу справи до Господарського суду Київської області для здійснення подальшого розгляду справи в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування клопотання керівник Обухівської окружної прокуратури зазначав, що з огляду на правила частини 1 статті 256 ЦПК України та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2020 року у справі 368/561/19, у разі закриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією. Такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (т. 10 а.с.126-130).

16.01.2025 року до суду від представника ТОВ «Астра-Земля» - Тетерського В. надійшли заперечення на заяву прокурора про направлення справи за встановленою юрисдикцією, в якому просили клопотання прокурора залишити без задоволення (т. 10 а.с. 139-142).

ПрокурорВасильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Ламшина О.О. в судовому засіданні, просила клопотання задовольнити, оскільки ухвала суду набрала законної сили, а згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 вересня 2020 року у справі 368/561/19у разі закриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією.

ПредставникДержавноїінспекції сільськогогосподарства вКиївській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином, заяв про відкладення або слухання справи у їх відсутності до суду не надходило.

Представники ТОВ «Астра-Земля» Тетерський В.Ю., Черненко О.П. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, оскільки суд постанови не постановляв, а згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України виключно суди апеляційної або касаційної інстанції. Заяву подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Отже, правило частини ст. 256 ЦПК України не застосовується до випадків закриття провадження судом першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Жарик Б.М. в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлялися судом належним чином, заяв чи клопотань із процесуальних питань до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, подане клопотання, заслухавши думки сторін, приходить до наступного висновку.

За правилом пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз?яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз?яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об?єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Нормами ЦПК України прямо не визначений порядок дій суду першої інстанції у разі подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Разом з тим, у разі закриття провадження судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та відсутності апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не позбавлений права, яким цивільний процесуальний закон наділяє суд апеляційної та касаційної інстанції, за заявою позивача передати справу за встановленою юрисдикцією.

Згідно зі частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Суд вважає слушними доводи прокурора, що такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, а також відповідатимуть підходу, закладеному у частині 1статті 256 ЦПК України, згідно з яким позивач має право на направлення його справи за встановленою юрисдикцією у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України.

З одного боку конструкція частини першої статті 256 ЦПК України свідчить про те, що позивач набуває право подати заяву про направлення справи за встановленою підсудністю тільки до суду апеляційної або касаційної інстанції, тобто у разі якщо провадження у справі закривається на підставі пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України судами апеляційної та касаційної інстанції. Про наведене свідчать ужиті законодавцем положення «суд апеляційної або касаційної інстанції повинен роз?яснити позивачеві»…, «заява подається до суду, який прийняв постанову…». Якщо ж провадження закривається судом першої інстанції, то позивач, за логікою законодавця, не позбавлений права самостійно звернутися до суду належної юрисдикції.

Разом з тим, у такому випадку на позивача буде покладений додатковий тягар у сплаті судового збору до належного суду та у вчиненні дій щодо повернення раніше сплаченого судового збору. Крім того, позивач може стикнутися зі труднощами у поновленні строку для звернення до суду, у разі його пропущення з підстав звернення до неналежного суду або зміни судової практики щодо визначення юрисдикції тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі № 368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз?яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз?яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Отже, Велика Палата Верховного Суду фактичновиснувала, щопитання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати й суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2024 року провадження у вищевказаній справі було закрите в зв?язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позивачу роз?яснено, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду через суд першої інстанції подана сторонами не була (т. 10 а.с.101-125).

Позивач у десятиденний строк, встановлений статтею 1 статті 256 ЦПК України, звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області як до суду, що постановив ухвалу про закриття провадженні у справі, з клопотанням про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення клопотання позивача та направлення справи за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду Київської області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 255, 256, 258, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Коваль Р. про направлення за встановленою юрисдикцією задовольнити.

Передати за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області справу запозовомпрокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекціїсільського господарствав Київськійобласті до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання права постійного користування землею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручене в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 11.02.2025 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко