Постанова

від 11.02.2025 по справі 725/11263/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року місто Чернівці справа №725/11263/24

провадження №22-ц/822/135/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВисочанської Н.К.,

суддів:Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Собчук І.Ю.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський Іван Володимирович, Державне підприємство «Сетам», Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Рент»,

третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Колект»,

третя особа ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Колект» на ухвалу Першотравневого районногосуду м.Чернівців від 05 грудня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Рент», третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Колект», третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконними рішення, дій та відновлення становища, яке існувало до порушення права, головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В., Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Рент», третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Колект» про визнання незаконними рішення, дій та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Просила визнати незаконною лист-вимогу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича від 22 жовтня 2024 року № 19681 щодо зняття з реалізації житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 ; визнати незаконними дії Державного підприємства «Сетам» із припинення торгів за номером лоту № 560284 з реалізації житлового будинку загальною площею 372,2 м2, житловою площею 94,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Державне підприємство «Сетам» виконати вимоги, передбачені розділом VIII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 щодо оформлення результатів електронних торгів, які відбулися 21 жовтня 2024 року та розмістивши на веб-сайті з реалізації майна ДП «Сетам» достовірну інформацію про результати проведення торгів із прикріпленням протоколу проведення електронних торгів, яким визначено переможця ОСОБА_1 за лотом № 560284 з реалізації «житлового будинку загальною площею 372,2 м2, житловою площею 94,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ».

03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Просила постановити ухвалу, якою забезпечити позов, а саме заборонити відповідачам: приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському І.В., ДП «Сетам», ТОВ «Капітал Рент» розпоряджатися житловим будинком загальною площею 372,2 м2, житловою площею 94,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та вчиняти щодо нього будь-які дії із відчуження (продажу, дарування, міни, тощо), видачі документів за результатами торгів (аукціону).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Першотравневогорайонного судум.Чернівців від 05 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Заборонено відповідачам: приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському І.В., ДП «Сетам», ТОВ «Капітал Рент» вчиняти будь-які дії із відчуження (продажу, дарування, міни, тощо), видачі документів за результатами торгів (аукціону) щодо житлового будинку загальною площею 372,2 м2, житловою площею 94,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та.

Встановлено строкнадання зустрічного забезпеченнятерміном до15 грудня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Колект», просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Вказувало, що оскаржуваною ухвалою заборонено вчиняти певні дії щодо майна, яке належить ТОВ «Кепітал Рент». Судом не враховано, що ТОВ ФК «Колект» є стягувачем ТОВ «Кепітал Рент» у виконавчому провадженні, а тому застосуванню судом заходів забезпечення щодо майна на яке звертається стягнення має передувати врахування інтересів особи стягувача, яка у цій справі залучено у якості третьої особи на стороні відповідачів.

Судом не проаналізовано співмірність вжитих заходів забезпечення, співвідношення заходів забезпечення із позовними вимогами та предметом спору, не враховано наслідки для третьої особи, який очікує задоволення власних вимог за рахунок майна Відповідача. Апелянт звертає увагу суду, що Позивачем обрано такі способи захисту свого порушеного, на його думку, права, як визнання незаконними дій та зобов`язання розмістити достовірну інформацію. Жодна із таких вимог не стосується питань права власності на майно, дії щодо продажу якого заборонено судом за оскаржуваною ухвалою. Виконання судового рішення у випадку задоволення таких вимог не передбачатиме жодних дій власне з майном та ніякого переходу права власності не відбуватиметься, в тому числі через те, що виконавче провадження у якому було припинено торги, у яких брав участь Позивач, закінчено.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а ухвала суду першої інстанції законною.

Посилалася на те, що обґрунтуванням і підставою її позову є визнання незаконними дій приватного виконавця і листа-вимоги від 22 жовтня 2024 року № 19681 щодо зняття з реалізації житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 , а також дій ДП «Сетам» з припинення торгів за номером лоту №560284, після їх проведення, оголошення результатів та визначення переможця.

Також обґрунтовувала позов протиправними діями відповідачів, які характеризуються як зловживання процесуальними правами для досягнення певних інтересів та цілей (неодноразове подання до виконання і відкликання виконавчого документа), а не з метою швидкого погашення боргу за виконавчим провадженням.

Оскільки торги з продажу будинку відбулись 21 жовтня 2024 року, сформовано про його результати протокол, яким визначено окремі його умови, вона має право після виконання усіх умов правочину, отримати акт виконавця та оформити право власності на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Однак відповідачі позбавили її такого права в односторонньому порядку втручанням у договірні відносини між сторонами (зняли майно з реалізації після його продажу), наслідком яких у цьому випадку є одноособове розірвання укладеного договору купівлі-продажу майна, що призвело до припинення дії договору (протоколу), що є правочином та визначає перехід права власності від боржника до покупця, порядок і строк сплати коштів та інші умови.

30 листопада 2024 року на сайті ДП «Сетам» за посиланням https://setam.net.ua/auction/560491 нею виявлено, що ДП «Сетам» за заявкою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І.В. від 18 листопада 2024 року, на 09 грудня 2024 року призначено повторно примусову реалізацію житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 (оголошення про продаж лоту № 564511).

Тобто, відповідачі мають намір здійснити повторне відчуження майна, що є предметом спору у справі № 725/11263/24, яке реалізовувалось раніше і щодо якого вона була визнана переможцем торгів, а тому і звернулась до суду у межах розгляду справи із заявою про вжиття забезпечення позову для недопущення повторного продажу майна і захисту власних прав на майно.

Надані докази і обставини підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову, зробило б неможливим вирішення позову по суті вимог і утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, так як предмет позову у даній справі (житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1 ) буде реалізовано повторно та перереєстровано на іншого власника.

Не погоджується із доводами апелянта про порушенням його прав унаслідок зупинення продажу майна боржника та неможливості виконання рішення суду про стягнення боргу на його користь, оскільки забезпечення позову у цій справі зумовлено вирішення спору про відновлення становища ОСОБА_1 щодо її набуття з прилюдних торгів майна за ціною понад 4 млн. грн., що є достатнім розміром суми коштів для погашення боргу за рахунок реалізованого майна боржника ТОВ «Кепітал Рент» перед апелянтом, залишок якого в даний час складає меншу суму.

Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми правапри прийнятті постанови

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що є достатні підстави вважати, щоневжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача відможливихнедобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це тимчасове обмеженнясуб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90 гс 20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729 цс 19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88 цс 20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з позовом просила в тому числі, визнати незаконними дії Державного підприємства «Сетам» із припинення торгів за номером лоту № 560284 з реалізації житлового будинку загальною площею 372,2 м2, житловою площею 94,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Державне підприємство «Сетам» виконати вимоги, передбачені розділом VIII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 щодо оформлення результатів електронних торгів, які відбулися 21 жовтня 2024 року та розмістивши на веб-сайті з реалізації майна ДП «Сетам» достовірну інформацію про результати проведення торгів із прикріпленням протоколу проведення електронних торгів, яким визначено переможця ОСОБА_1 за лотом №560284 з реалізації «житлового будинку загальною площею 372,2 м2, житловою площею 94,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ».

Отож, предметом спору у даній справі є житловий будинок у АДРЕСА_1 .

Згідно доводів та обґрунтування позову, позивачка ОСОБА_1 вважає, що саме вона є переможцем електронних торгів, які відбулися 21 жовтня 2024 року за лотом №560284 з реалізації «житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що застосований захід забезпечення позову у цій справіє належним та співмірним для того, аби забезпечити виконання можливого рішення суду та належним чином розглянути справи без залучення можливих інших нових власників спірного майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, щопозивачкою ОСОБА_1 належним чином обґрунтовано заяву про забезпечення позову щодо можливого повторного проведення аукціону та перепродажу спірного будинку, що утруднить виконання рішення суду у цій справі у разі його ухвалення.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про ухвалення судом першої інстанції незаконної ухвали по суті вирішення заяви позивача щодо забезпечення позову відповідним чином та не заслуговують на увагу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.368,374, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«ФК Колект» залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравневого районногосуду м.Чернівців від 05 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено судом 11 лютого 2025 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк