Ухвала

від 10.02.2025 по справі 909/503/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/503/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.02.2025 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" (вх.№455/25 від 20.01.2025) про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд"

про стягнення штрафних санкцій за договором підряду в сумі 847 060 грн 63 коп.

за участю:

від Івано-Франківського ВДВС: Морозова Галина Євгенівна

від стягувача: представник не з"явився,

від боржника: представник не з"явився

встановив: 29.07.2024 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі №909/503/24, яким позовні вимоги заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору підряду від 19.07.2023 №14/93 в сумі 847060 грн 63 коп. - задовольнив. Постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" на користь Військової частини НОМЕР_1 847 060 грн 63 коп. штрафних санкцій; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 10164 грн 72 коп. судового збору.

06.09.2024 на примусове виконання цього рішення суд видав накази.

08.01.2025 суд постановив розстрочити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2024 у справі №909/503/24 на 6 (шість) місяців рівними частинами до 08.07.2025.

20.01.2025 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" (вх.№455/25 від 20.01.2025) про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яку суд призначив до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2025. подана скарга мотивована тим, що державний виконавець Морозова Г.В. в рамках виконавчого провадження №76186492 наклала арешт на майно та рахунки ТОВ "Планетабуд" в банківських установах, що унеможливлює господарську діяльність підприємства, зокрема в частині виплати заробітної плати, здійснення платежів до бюджету, тощо. ТОВ "Планетабуд" звернулося до в.о. начальника Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківській області із вимогою про зняття арешту, проте відповідно до листа від 17.01.2025 №41/В20 у знятті арешту з рахунків відмовлено, незважаючи на те, що заборгованість по сплаті боргу згідно з ухвалою про розстрочку виконання рішення від 08.01.2025 відсутня.

06.02.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання вх.№1963/25, в якому зазначено про розгляд скарги без участі представника військової частини.

10.02.2025 від Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на скаргу вх.№2081/25, згідно з яким відділ ДВС не погоджується із доводами викладеними у скарзі, вважає скаргу беззмістовною та необгрунтованою, і такою що не підлягає задоволенню, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали скарги, вислухавши представника ВДВС, дослідивши матеріали виконавчого провадження суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

На виконанні у Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківського району Івано- Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №76186492 з примусового виконання наказу від 06.09.2024 року виданого господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/503/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" на користь військової частини НОМЕР_1 - 847 060 грн 63 коп. штрафних санкцій.

03.10.2024 року державним виконавцем винесено постанови про:відкриття виконавчого провадження;про стягнення виконавчого збору;про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;про арешт коштів боржника.

15.10.2024 державний виконавець виніс постанову про розшук майна боржника.

16.10.2024 державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника.

11.12.2024 боржник відкрив нові рахунки в АТ "Райффайзен Банк", у зв`язку із чим 20.01.2025 року державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів боржника.

17.12.2024 державний виконавець надіслав до банку вимогу про примусове списання коштів з рахунку боржника.

18.12.2024 державний виконавець створив платіжне доручення про перерахування коштів стягувачу в сумі 249756 грн 65коп. (№20208 від 18.12.2024р.).

Відповідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: І) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5)справелливосгі. неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчою провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусовою виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Стаття 18 вказаного вище закону закріплює обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Виконавець зобов`язаний, зокрема, вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено. ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний. 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно із ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Приписами ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Тобто, рахунки відкриті із цільовим призначенням для виплати заробітної плати, податків, зборів, платежів до бюджету банківськими установами не арештовуються.

Згідно із ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що під час розгляду цієї скарги відповідач не надав суду доказів виконання ним рішення суду у справі. При цьому суд не встановив порушення виконавцем при винесенні постанови про накладання арешту на майно відповідача (боржника), а саме на рахунки відкриті із цільовим призначенням для виплати заробітної плати, податків, зборів, платежів до бюджету.

Водночас, за приписами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачена можливість зняття арешту з майна боржника у випадку винесення судом ухвали про розстрочку виконання рішення.

Крім того, згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що належить до примусового виконання. Аналогічний висновок викладений у поставові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з викладеного, суд встановив, що державний виконавець всі дії вчиняв відповідно до закону, в межах його повноважень, право заявника не порушене, відтак в задоволенні скарги належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Планетабуд" (вх.№455/25 від 20.01.2025) про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі №909/503/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк передбачені ст.256- 257 ГПК України.

Дата підписання: 12.02.2025

Суддя Т.В. Максимів