Справа № 134/476/24
2/134/51/2025
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 лютого 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області у складі:
головуючої судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
за участю: позивача-відповідача ОСОБА_1 ,
представника позивача-відповідача адвоката Глушкової О.І.,
відповідача-позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача-позивача адвоката Панасюка В.Б.,
представників третьої особи: КУ «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» Пишняк О.П.
органу опіки та піклування Крижопільської селищної ради Кичук О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадження в залі суду смт Крижопіль цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Крижопільської селищної ради та комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Крижопільської селищної ради та комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради»,
в с т а н о в и в:
07.03.2024 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Глушкову О.І., яка діє від його імена та в його інтересах, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Крижопільської селищної ради та комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради», в якому із врахуванням уточнених позовних вимог просить суд: ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі ним її батьком за місцем його проживання; припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які стягнуто з нього судовим наказом від 23 січня 2024 року по справі № 134/94/24, виданим Крижопільським районним судом Вінницької області, з 11 січня 2024 року та стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття; визнати судовий наказ від 23 січня 2024 року по справі № 134/94/24, виданий Крижопільським районним судом Вінницької області таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідачки на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 07 березня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідачки на його користь судові витрати по справі; залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Крижопільської селищної ради та комунальну установу «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради».
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що судовим наказом від 23 січня 2024 року, який виданий Крижопільським районним судом Вінницької області стягнуто з нього аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Однак з січня 2024 року він з відповідачкою спільно не проживають. Відповідачка забрала сина ОСОБА_6 та дочку ОСОБА_7 , та почала проживати з ними в с. Жабокрич. Донька ОСОБА_8 , проживає разом з ним в с. Соколівка. Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, відповідачка не повідомила про цю обставину суду, що стало підставою для стягнення з нього аліменти на утримання трьох дітей, хоча він самостійно утримує доньку ОСОБА_8 з січня 2024 року. Факт проживання доньки ОСОБА_8 із ним підтверджується актом оцінки потреб сім`ї від 21.02.2024 року, довідкою ліцею № 3 с. Жабокрич від 05.02.2024 року. Таким чином донька ОСОБА_8 проживає разом із ним в с. Соколівка, де також проживають його батьки. Він сам забезпечує доньку ОСОБА_8 усім необхідним. І зв`язку з тим, що у ОСОБА_8 напружені стосунки із матір`ю, вона відмовляється проживати з нею, про що ОСОБА_8 і повідомила центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради, коли працівники проводили із нею бесіду. Разом з тим відповідачка не наполягала на тому, щоб донька ОСОБА_8 проживала з нею. Тільки після того, як ним було подано позов до суду, відповідачка почала активно цікавитися донькою, намагалася більше з нею спілкуватися, однак згодом знову почала віддалятися від доньки, рідко дзвонила. В нього із донькою ОСОБА_8 добрі відносини, зважаючи на те, що донька бажає з ним разом проживати, то визначення місця проживання доньки ОСОБА_8 із ним буде відповідати її інтересам. Разом з тим зазначив, що не чинить перешкод спілкуванню доньки ОСОБА_8 із відповідачкою, однак остання не вчиняє ніяких дій, щоб налагодити з нею стосунки. У зв`язку з тим, що донька ОСОБА_8 проживає разом із ним, що підтверджується актом оцінки потреб сім`ї, який складений Центром надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради, який проводився з 15.02.2024 року по 21.02.2024 року та встановлено, що донька ОСОБА_8 проживає із ним, тому станом на 15 лютого 2024 року і по даний час донька ОСОБА_8 проживає з позивачем. Тому просить суд стягувати аліменти з відповідачки на його користь, на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі заробітку починаючи з дня звернення до суду із позовом, та разом з цим припинити з 11 січня 2024 року стягнення аліментів з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_8 аліментів на її утримання та визнати судовий наказ № 134/94/24 від 23.01.2024 року таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.03.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.
10 квітня 2024 року до суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що донька ОСОБА_8 не проживає з позивачем, а проживає з його батьками. Відповідач примусово змушує доньку там проживати і вона має намір вирішити питання про визначення місця проживання дитини.
14.05.2024 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка ухвалою суду від 15 травня 2024 року прийнята судом та постановлено в подальшому продовжити розгляд справи з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та доповнення позовною вимогою.
18 травня 2024 року відповідачка подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання житини, треті особи без самостійних вимог Крижопільська селищна рада, комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради». Свій зустрічний позов обґрунтовує тим, що 01.03.2011 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 був укладений шлюб, в якому народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.03.2024 року шлюб розірвано. Причиною розірвання шлюбу стало те, що відповідач вчинив відносно неї фізичне насильство, а саме побив її, тому продовжувати спільне життя вона не вбачала можливим. Вона переїхала до с. Жабокрич Тульчинського району. Відповідач умовив доньку переїхати жити до його батьків, куди і згодом сам переїхав жити. Проживання доньки ОСОБА_8 із відповідачем не відповідає її інтересам, з наступних підстав: так як останній схильний до вживання алкогольних напоїв та протиправної поведінки під впливом алкоголю; відповідач вчинив кримінально-карний злочин по відношенню до позивачки на очах у дітей, чим завдав їм сильної психологічної травми; розлучення дитини з матір`ю не відповідає якнайкращим інтересам дитини, а психологічний тиск на дитину сильно перешкоджає спілкуванню дитини з матір`ю та турботу матері про дитину; проживаючи окремо донька ОСОБА_8 позбавлена повноцінного сімейного спілкування з братом та сестрою та зазнає психологічної травми; донька ОСОБА_8 змушена витрачати час та зусилля на доїзд до школи села Жабокрич, в якій навчається; відповідач працює в селищі Крижопіль, пізно повертається додому, влаштовує своє особисте життя, фактично догляд за донькою здійснюють батьки відповідача; відповідач не може повноцінно піклуватися про доньку з огляду на належність до різних статей. На переконання позивача на доньку ОСОБА_8 здійснюється психологічний тиск з боку як відповідача так і батьків відповідача. Визначення місця проживання дитини із позивачем жодним чином не припинить чи погіршить спілкування доньки із батьком. Саме вона піклувалася про доньку ОСОБА_8 з самого її народження, не має шкідливих звичок, працює. Тому просить її позовні вимоги задовільнити та визначити місце проживання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , саме з нею, а у задоволенні первісного позову відповідача відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 06.06.2024 року прийнято зустрічний позов відповідачки ОСОБА_2 та об`єднано із первісним позовом ОСОБА_1
24 червня 2024 року позивач-відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що керування ним у 2019 році та 2021 році транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння не свідчить про наявність у нього алкогольної залежності; характеризується позитивно, як за місцем роботи та за місце проживання; під час суперечки, яка мала місце 27.12.2023 року, він штовхнув відповідачку-позивачку, але це було не на очах дітей, як стверджує остання, оскільки діти були в будинку а суперечка була на подвір`ї. Твердження відповідачки-позивачки про те, що він не може повноцінно піклуватися про доньку не підтверджується ніякими доказами, разом з тим донька ОСОБА_8 та мати ОСОБА_2 не мають близьких стосунків, які притаманні мамі та дочці. Ще у жовтні 2023 року ОСОБА_8 повідомила, що не бажає проживати разом із матір`ю, причиною стала образа на матір, про яку вона не бажає розказувати, зібрала речі та пішла проживати до його батьків, при цьому відповідачка-позивачка до цього виявила байдужість. Психологічного тиску на дитину не вчиняє. Під час проведення оцінки потреб сім`ї Центром надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради встановлено, що ОСОБА_8 проживає разом із ним та його батьками, у них довірливі стосунки, остання виявила бажання проживати разом з батьком та дідусем і бабусею. Не встановлено під час оцінки невиконання ним батьківських обов`язків, наявність психологічного тиску з його боку на доньку. Разом з тим подав до суду уточнення позовних вимог, які ухвалою суду від 03.07.2024 року прийняті до розгляду.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по сутті.
В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду наступне. З середини жовтня 2023 року донька ОСОБА_8 почала проживати із його батьками, це було її рішення, він був не проти, оскільки між донькою та матір`ю ОСОБА_2 , виник конфлікт, про який донька не бажає говорити. Коли вони з дружиною почали проживати окремо, то донька вирішила залишитись проживати з ним, якби донька пішла би проживати до матері, то він би прийняв рішення доньки, це вибір доньки. З того часу відповідачка-позивачка мало часу приділяє уваги доньці ОСОБА_8 , мало до неї телефонує. У нього на даний час іншої сім`ї не має. Він говорить з донькою, щоб вона спілкувалася із матір`ю, однак донька не дуже бажає цього робити. Він не забороняє матері спілкуватися із донькою. Він працює в ОСОБА_9 , кожен день їздить на роботу, у нього є вихідні; з донькою спілкується, проводить з нею час після роботи та у вихідні, донька ділиться з ним своїми проблемами. Син ОСОБА_10 теж спочатку хотів жити зі ним, але потім передумав. З приводу конфлікту, який відбувся в грудні 2023 року пояснив, що ОСОБА_2 , почала його ображати, звинувачувати у зраді, він її штовхнув, тілесних ушкоджень не наносив (як він узнав уже пізніше, що колишній дружині її мама нанесла тілесні ушкодження, щоб вона їх зняла в лікарні і були докази того, що він її побив); доньки ОСОБА_8 в той час не було вдома, вона була у його батьків, а інші діти в той час були в будинку, конфлікту вони не бачили та не чули, як стверджує відповідачка-позивачка. Вважає, що доньці комфортніше з ним проживати, донька сама виявила бажання з ним жити, він сам несе витрати на утримання доньки ОСОБА_8 , тому просить суд задовольнити його вимоги, а у зустрічному позові відмовити. Разом з тим, зазначив, що пропозиція представника відповідача-позивача, була ним обговорена із донькою ОСОБА_8 , однак остання відмовилася від спільного почергового проживання з обома батьками.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала зазначені доводи в позовній заяві та в заявах про уточнення позовних вимог, вважає що надані всі письмові докази на підтвердження позовних вимог. Суду пояснила, що з 11 січня 2024 року позивач-відповідач сплачує аліменти на користь відповідачки-позивачки на утримання доньки ОСОБА_8 , хоча остання з відповідачкою-позивачкою не проживає з середини жовтня 2023 року, з того часу вона не утримує її. А з січня 2024 року коли сторони почали проживати окремо, донька ОСОБА_8 почала проживати із позивачем-відповідачем разом у будинку його батьків. З того часу позивач-відповідач сам утримує доньку ОСОБА_8 , забезпечує її всім необхідним, при цьому відповідачка-позивачка, кошти які він сплачує на доньку, йому не надає та не повернула їх, витрачає їх на свій розсуд, а не за призначенням, а саме не на утримання доньки ОСОБА_8 , як це передбачено судовим наказом, що і зокрема визнано самою відповідачкою-позивачкою, що остання кошти, які вона отримує згідно судового наказу у вигляді аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 , витрачає на задоволення потреб двох інших спільних дітей, лише зазначила, що іноді дочці купувала одяг. Твердження відповідачки-позивачки про те, що батько чинить психологічний тиск на доньку ОСОБА_8 , не знайшло свого підтвердження, а є не що іншим як зняти із себе відповідальність, за те що донька не бажає із нею проживати, зважаючи на конфлікт, який існує між матір`ю та донькою ОСОБА_8 . Разом з тим твердження сторони відповідача-позивача про його схильність до вживання алкоголю, ніякими доказами в судовому засіданні не підтвердженні, також не підтверджено і факт вчинення кримінального правопорушення на очах у дітей, як це стверджує сторона відповідача по первинному позову. Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено, що батько чинить тиск на доньку ОСОБА_8 , і що проживання останньої із батьком якось психологічно вплинуло на ОСОБА_8 , чи вплинуло на успішність в навчанні останньої. Тому просить задовольнити вимоги та визначити місце проживання доньки ОСОБА_8 із батьком, припинити стягнення аліментів з позивача-відповідача на утримання доньки ОСОБА_8 з моменту стягнення, а на двох дітей стягувати в розмірі 1/3 частину його доходів з 11 січня 2024 року, у зв`язку з цим визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконання в повному обсязі, а також стягувати із відповідачки-позивачки на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 з дня подачі позову до суду; також стягнути судові витрати по справі, докази на витрати, що пов`язані із витратами на правову допомогу будуть подані до суду згідно законодавства.
В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_2 суду пояснила, що із позивачем по первісному позові почала жити окремо, оскільки останній чинив відносно неї фізичне насильство; раніше він неодноразово її бив, однак вона не зверталася до поліції, оскільки боялася чоловіка. В січні, вона зібрала дітей, а саме сина ОСОБА_10 та доньку ОСОБА_7 і пішла жити в с. Жабокрич, де зняла там будинок, за який виплачує кошти з наміром його викупити. Донька ОСОБА_8 на той час проживала у батьків чоловіка. Вона їй пропонувала йди жити з ними, однак остання відмовилася. Також зазначила, що не бажає розділяти дітей, братик і сестричка дуже сумують за ОСОБА_8 , і бажають жити разом. Вона неодноразово говорила із донькою ОСОБА_8 , щоб остання йшла до них жити, однак коли вона дзвонила доньці, завжди при розмові вона чула що були присутні баба та дід. Під час спільного проживання позивач-відповідач не забезпечував матеріально сім`ю, вона займалася господарством. Діти ходять в одну школу в с. Жабокрич, від її дому до школи 5 хвилин йди, а так донька витрачає час на добирання із с. Соколівка до школи. Донька ОСОБА_8 приходить до них додому часто, коли йде із школи і чекає на шкільний автобус, спілкується із братом і сестрою. Вона говорила із донькою ОСОБА_8 з приводу того, що вона може жити дві неділі із нею і дві неділі із батьком, однак вона не згідна із такою спільною опікою. Аліменти отримує на трьох дітей; коли вона звернулася за допомогою в безоплатну допомогу, то їй сказали, щоб подавати на аліменти на трьох дітей. Визнає, що донька з ними не проживає з середини жовтня 2023 року, а проживає з батьками позивача-відповідача. Коли донька ОСОБА_8 почала проживати разом із батьком відповісти не може, оскільки вона пішла жити в с. Жабокрич, а останній залишився проживати в будинку, де вони разом проживали. Аліменти витрачала на сім`ю, оскільки перейшовши жити окремо в неї не було коштів, чоловік все продав господарство і кошти забрав собі, їй нічого не дав, також зазначила, що купувала дитині деякі речі, які ОСОБА_8 хотіла; запитувала її що купити, однак остання відмовлялася від покупок. Однак вважає, що доньці буде краще жити із нею, оскільки є такі питання які вона може обговорити тільки із матір`ю, зважаючи на одностатевість.
Представник відповідача-позивача в судовому засіданні зазначив, що якнайкращі інтереси дитини будуть відповідати, тоді коли донька ОСОБА_8 буде проживати із матір`ю, оскільки батько схильний до зловживання спиртними напоями (що підтверджується доказами, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та нього накладено стягнення), до фізичного насильства в сім`ї (що підтверджується вироком про вчинення фізичного насильства на очах у дітей). Розлучення дитини із матір`ю не відповідатиме інтересам дитини. Батько вчиняє психологічний тиск на дитину, щоб вона залишилась проживати із ним. Разом з тим батько позбавляє повноцінного спілкування ОСОБА_8 із братом та сестрою. Донька ОСОБА_8 проживає в с. Соколівка, а ходить до школи в с. Жабокрич та має витрачати час на добирання до школи, а мати проживає в 5-ти хвилинах ходьби від школи. Мати не забороняє спілкуванню батька із дитиною. Саме мати піклувалася про дітей з самого народження. Позивач-відповідач повертається додому пізно, влаштовує своє особисте життя, вихованням дитини фактично займаються бабуся та дідусь, з якими ОСОБА_8 проживає. Обставини, які би вказували про недоцільність проживання дитини ОСОБА_8 із матір`ю не доведено. Тому просить суд відмовити у задоволені первісного позову, а зустрічний позов задовільнити та визнати місце проживання доньки ОСОБА_8 із матір`ю ОСОБА_2 .
Представник органу опіки та піклування Крижопільської селищної ради надала суду наступні пояснення. При винесенні висновку про місце проживання ОСОБА_3 , були дослідженні усі умови як у батька так і у матері. У обох батьків створені належні умови для проживання дитини. При дослідженні було встановлено, що психологічного тиску на дитину не здійснено (з дитиною проводилася бесіда в присутності психолога), свідком будь-яких насильницьких дій з боку батька вона не була. При розмові із дитиною, остання заявила, що бажає проживати із батьком, тому був наданий висновок про доцільність визначення місця проживання донька ОСОБА_8 із батьком, з огляду на інтереси дитини. Щодо вирішення питання позовних вимог покладається на розсуд суду.
Представник КУ «Цент надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» надала суду наступні пояснення. Центром проводилося оцінювання потреб сім`ї ОСОБА_11 та надання соціальної послуги консультування даної сім`ї, яке розпочато 15.02.2024 року та закінчено 20 червня 2024 року. Були проведені бесіди як із ОСОБА_1 так із ОСОБА_2 . У батьків між собою образи один на одного, у зв`язку із чим діти страждають. У доньки ОСОБА_8 і мати виник якийсь конфлікт, про який ніхто не розповідає, донька ображена на мати, і тому вона пішла проживати до бабусі і дідуся. Над дитиною потрібно ще працювати, у неї психологічний стрес, психологічний стан не стабільний. Психологічного тиску з боку бабусі не було встановлено. Вважає, що усі документи, які складалися центром є достовірними, вони складалися із слів тих осіб, з якими велася бесіда. Мати робить усе щоб налагодити відносини із донькою ОСОБА_8 . Тому вважає, що більш доцільним та із врахуванням інтересів дитини, буде визначити місце проживання дитини ОСОБА_8 із матір`ю ОСОБА_2 .
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Так судом встановлено, що сторони з 01.03.2011 року перебували у шлюбі. Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.03.2024 року даний шлюб розірвано. Під час даного шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до судового наказу, який виданий 23 січня 2024 року Крижопільським районним судом Вінницької області з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
За ч.2, 3 ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).
У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" судам роз`яснено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов`язки батьків і дитини.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.
Держава Україна гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину як особистість. Зазначені вище положення кореспондуються з Преамбулою Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, учасником якої є і Україна, та за якою для держав-учасниць слідує, що інтереси дітей - це найважливіше в справі турботи про них.
Суд, при вирішенні спору звертає увагу на те, що в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.
При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно достатті 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Крижопільської селищної ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету від 20 вересня 2024 року № 450 ОСОБА_1 створив належні умови для проживання, виховання і розвитку малолітніх дітей, зважаючи на те, що ОСОБА_3 категорично відмовилася спільно проживати з мамою, тому вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком ОСОБА_1 .
Посилання сторони відповідача-позивача на те, що ОСОБА_1 схильний до вживання алкогольних напоїв та притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та останнього було визнано винним та накладено штраф з позбавленням права керувати транспортними засобами, тому визначити місце проживання дитини ОСОБА_8 із ОСОБА_1 не можливо, не знайшло своє підтвердження в судовому засіданні. Зокрема стороною відповідача-позивача не надано доказів схильності ОСОБА_1 до вживання алкогольних напоїв, притягнення до адміністративної відповідальності мали місце у 2019 та 2021 роках (зокрема самих постанов суду для дослідження не надано), а відповідно до ст. 39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Посилання стороною відповідача-позивача про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , та що особливого значення для даної справи є те, що ОСОБА_1 вчинив злочин на очах у дітей, чим завдав їм суспільної психологічної травми. Однак, як вбачається із вироку, копія якого долучена до зустрічної позовної заяви, від 09.01.2024 року, який постановлений Крижопільським районним судом Вінницької області, ОСОБА_1 , знаходячись на подвір`ї свого домогосподарства, в ході словесної суперечки із ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс тілесні ушкодження останній. Як вбачається із вироку не зазначено та не встановлено, що злочин вчинено на очах у дітей. Злочин вчинено саме відносно дружини та кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України та визнано ОСОБА_1 винним та призначено йому покарання у виді штрафу.
Суд також не бере до уваги твердження сторони позивача-відповідача про те, що документи, які надані КУ «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради», не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони складались із суб`єктивної думки виконався та ні підставі лише слів осіб, які опитувалися, оскільки надані документи (висновки, акти) ніким не оскаржувалися, документи складені працівниками даної установи у межах своїх повноважень. Іншого в судовому засіданні не доведено.
Також не доведено жодним письмовим доказом те, що на дитину ОСОБА_8 вчинено психологічний тиск, як з боку батька ОСОБА_1 та із боку родичів останнього, а саме бабусі та дідуся.
При вирішенні спору суд виходить із того, що позивач належними та достовірними доказами довів свої позовні вимоги. Кожен аспект відносин, висвітлений під час розгляду справи, проаналізований судом, враховано усі обставини справи, а саме ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, їх рівність прав та обов`язків щодо дитини, характер роботи батьків, рівень їх матеріального забезпечення, наявність інших членів сім`ї, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік та стан її здоров`я, що є обов`язковим при розгляді справ про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. При цьому встановлено, що сторони проживають окремо, дитина ОСОБА_8 проживає з середини жовтня не з батьками, а з бабусею та дідусем по батьковій лінії, а з кінця січня, як зазначив позивач, як встановлено судом з 15 лютого 2024 року ОСОБА_8 уже проживала з батьком (встановлено актом оцінки потреб сім`ї, складеним КУ «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» 15.02.2024 року за місцем проживання позивача-відповідача ОСОБА_1 ), за місцем проживання позивача-відповідача створені належні умови для проживання дитини; разом з тим у відповідача-позивача створені належні умови для проживання дитини. Суд вважає, що висновок третьої особи зроблено з урахуванням перевірених судом фактів, а тому відповідає інтересам дитини і не носить формальний характер. Суд вважає, що задоволення первісного позову в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_8 з батьком забезпечує справедливу рівновагу між інтересами батьків на спілкування з дітьми. Порушення життєвого укладу дітей за відсутності для цього об`єктивних підстав і обґрунтованої необхідності захисту їх інтересів суперечить інтересам дітей.
Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до частин першої та другоїстатті 171 СК Українидитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.
При наданні пояснень у суді малолітня, виявивши достатній рівень інтелектуального розвитку для свого віку (на день надання пояснень в суді ОСОБА_8 виповнилось 13 років), щоб усвідомлювати зміст конфліктної ситуації, що виникла між батьками, пояснила, що вона надає перевагу проживанню разом із татом, оскільки вважає, що з ним їй проживати більш комфортно. Дитина не заперечила, що спілкується із мамою, сестрою та братом, однак проживати із матір`ю не бажає. Зазначила, що має велику образу на матір і не тільки з того, що вона примушувала її працювати по господарстві. При цьому дитина не бажала більше говорити про конфлікт, який виник у нею із матір`ю, на її очах з`являлися сльози. Із пояснень ОСОБА_8 свідчить, що дитина ображена на матір, говорити їй про це важко і у неї не пройшла образа на матір, тому їй комфортніше проживати із батьком. Дані висновки зроблені і органом опіки та піклування Крижопільською селищною радою при спілкуванні із дитиною ОСОБА_8 , яка категорично відмовилась від проживання з матір`ю, а також висновками КУ «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради», які при спілкуванні із дитиною ОСОБА_8 , при розмові із нею про матір, остання не бажала на цю тему далі розмовляти і закривалася в собі. Також даним висновками та в ході судового розгляду (зокрема при бесіді із дитиною ОСОБА_8 ) не встановленого психологічного тиску на ОСОБА_8 , дитина в судовому засіданні на запитання відповідала чітко, розуміла питання. Тому судом врахована думка дитини ОСОБА_8 при обрані її місця проживання із одним із батьків, враховуючи її розвиток. Також дитині роз`яснено, що відповідно досімейного законодавства, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Тому із досягненням 14 років, а саме після 13 серпня 2025 року за бажанням вона самостійно може визначитися з ким із батьків вона хоче проживати і ніхто не може їй в цьому праві завадити.
Разом з тим судом враховано, що сторонами створені однакові належні умови для проживання дитини ОСОБА_8 , сторони офіційно працюють, мають доходи, однаково люблять свою дитину ОСОБА_8 . При таких обставинах, велику роль для суду у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини є думка самої дитини, яка надана в судовому засіданні та підтверджена доказами висновком органу опіки та піклування Крижопільської селищної ради, та висновками, які надані КУ «Центр надання соціальних послух Крижопільської селищної ради», які зроблені ними під час оцінки потреб та при проведенні консультацій із членами даної сім`ї та містяться в матеріалах справи, та які досліджені в ході судового розгляду даної справи. А саме що дитина ОСОБА_8 категорично відмовляється від проживання із матір`ю. При вирішенні питання місця проживання дитини, суд з огляду на дослідженні письмові докази, зважає, що дитині ОСОБА_8 потрібний час для зближення із матір`ю, для обговорення конфлікту, який у них виник, для вирішення його, для відновлення взаємовідносин між донькою та матір`ю, який можливий з огляду на те, що не заперечується і сторонами і підтверджено в судовому засіданні про те, що матір і донька спілкуються, донька ОСОБА_8 приходить в гості до матері, спілкується із братом, із сестрою, як вдома у них, так і у школі, батько не чинить перешкод у спілкуванні із донькою. Тому на думку суду для доньки ОСОБА_8 , для стабілізації її психологічного стану необхідно визначити місце проживання із батьком. Тому, з огляду на зазначене суд задовольняє вимогу первісного позову та визначає місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з батьком, а зустрічний позов залишає без задоволення. Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи судом розглядалась можливість спільної опіки батьків над донькою ОСОБА_8 , а саме проживання два тижні у матері та два тижні у батька (як було запропоновано стороною відповідача по первісному позову). Однак дана позиція не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, як стверджують сторони донька ОСОБА_8 не готова до такого способу проживання.
Малолітню дитину ОСОБА_8 доцільно залишити проживати з її батьком, оскільки вона вже прижилася у своєму середовищі, добре адаптована до соціального оточення, позбавлення якого поставить дитину ОСОБА_8 під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку.
Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батьки дитини у разі визначення місця проживання останньої з іншим з батьків не обмежені у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й можуть реалізувати свої права шляхом домовленості з іншою особою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування чи суду.
Ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Ст.157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Ч.4 цієї статті надає батькам право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Щодо заявлених вимог позивачем ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, визнання судового наказу таким, шо не підлягає виконанню та стягнення аліментів суд приходить до висновку про часткове задоволення даних вимог виходячи з наступного.
Так судом встановлено, що на примусовому виконанні у Крижопільському відділі державної виконавчої служби у Тульчинському районні Вінницької області знаходиться судовий наказ 134/94/24, який виданий 30.01.2024 року Крижопільським районним судом Вінницької області відповідно до якого наказано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена старшим державним виконавцем 08.02.2024 року та відкрито виконавче провадження № 74098303. В межах даного виконавчого провадження 13.02.2024 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено: звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що отримує дохід у АТ «УКРПОШТА» та здійснювати відрахування із суми доходів боржника у розмірі 50% доходів щомісячно, починаючи з 01.02.2024 року.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Як встановлено судом, та визнається сторонами даної справи, донька ОСОБА_1 з середини жовтня 2023 року не проживала із своїми батьками, а переїхала жити до бабусі і дідуся; на час подачі заяви про видачу судового наказу ОСОБА_2 , а саме 11 січня 2024 року, донька ОСОБА_1 не проживала із заявницею, а продовжувала проживати разом із бабусею та дідусем. Як вбачається із матеріалів справи, а саме: з акту оцінки сім`ї ОСОБА_1 , який складений 15.02.2024 року КУ «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» дитина ОСОБА_3 проживала уже разом із батьком. Дані факти дають суду зробити висновки, що донька сторін по справі, ОСОБА_3 з середини жовтня 2023 року та на день подачі заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, в тому числі і на її утримання, не проживала з матір`ю, заявницею ОСОБА_2 , не перебувала на її утримання, а проживала спочатку із бабусею і дідусем, а далі з 15.02.2024 року та на день винесення рішення ОСОБА_3 проживає весь час разом з батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 10 Сімейного кодексу України, зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 Сімейного кодексу України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно з ч. 2 ст. 188 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути звільнені від зобов`язання утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь-які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.
Відповідно до п. 17 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Стаття 179 Сімейного кодексу України, передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, не витрачає отримувані аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа №711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи встановлено, що малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на його утриманні. Дана обставина визнається відповідачкою за первісним позовом, що донька не проживає з нею, а проживає з батьком.
Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Отже, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з батьком - позивачем по справі, та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини та звільнення його від сплати аліментів за судовим наказом Крижопільського районного суду Вінницької області № 134/94/24 від 23 січня 2024 року в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідці аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала і знаходилась у платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має бути з дати коли дитина не проживала із стягувачем аліментів, а як встановлено судом дитина ОСОБА_8 не проживала із останньою на день подачі заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, в тому числі і на її утримання. Тому аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які стягуються з ОСОБА_1 , слід припинити з 11.01.2024 року.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо звільнення від стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Статтею 173 ЦПК України встановлено, що суд може визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню, в порядку, встановленому статтею 432 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Враховуючи припинення стягнення на користь відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини та звільнення його від сплати аліментів за судовим наказом Крижопільського районного суду Вінницької області № 134/94/24 від 23.01.2024 року в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд вважає за необхідне визнати вказаний судовий наказ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі вказаного судового наказу з 1/2 частини заробітку (доходу) на 1/3 частину з усіх видів заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року до досягнення дітьми повноліття.
Тому в цій частині позовних вимог суд задовольняє часткова вимогу позивача за первісним позовом про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольняючи судовий наказ визнати таким, що не підлягає виконанню в частині, яка зазначена вище.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
З урахуванням обставин справи, а також того, що відповідачка ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів про неможливість стягнення з неї аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідачки на його користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника та одержувача аліментів, а також враховує, що відповідачка в силу закону також зобов`язана утримувати дитину та інші обставини, що мають істотне значення, і вважає за необхідне, відповідно до ст. 182, 183 Сімейного кодексу України, позовні вимоги задовольнити, стягнувши з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову - з 07 березня 2024 року, та до повноліття дитини.
Суд визнає необхідним застосувати п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір (хоча позов задоволено частково, судові витрати слід стягнути в повній мірі, оскільки суд задоволив частково одну із вимог, та визначити пропорційно у відсотковому відношенні не представляється можливим).
Керуючись ст.ст.4,12,19,81,141,247,258,259,263-265,268,273,354,355ЦПК України,ст.ст.151,153,157,160,161,162,179,180,181,182,183,184,191,273Сімейного КодексуУкраїни,суд,-
ВИРІШИВ:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Крижопільської селищної ради та комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» - задовольнити частково.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Припинити з 11 січня 2024 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі судового наказу, який виданий 23 січня 2024 року Крижопільським районний судом Вінницької області у справі № 134/94/24.
Судовий наказ, виданий Крижопільським районним судом Вінницької області 23 січня 2024 року, справа № 134/94/24, визнати таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 11 січня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття в особі батька, починаючи з 07.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір у сумі 2422,40 грн.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Крижопільської селищної ради та комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради» - відмовити.
Встановити ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява щодо вирішення питання про судові витрати залишається без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Треті особи: Орган опіки і піклування Крижопільської селищної ради, місце знаходження: вул. Героїв України , 59, селище Крижопіль Тульчинський район Вінницька область, ЄДРПОУ 04325940.
Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг Крижопільської селищної ради», місце знаходження: вул. Героїв України , 67, селище Крижопіль Тульчинський район Вінницька область, ЄДРПОУ 44151082.
Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2025 року.
Суддя
Суд | Крижопільський районний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2025 |
Оприлюднено | 13.02.2025 |
Номер документу | 125096451 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Крижопільський районний суд Вінницької області
Швець Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні