Ухвала

від 12.02.2025 по справі 748/1993/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 748/1993/22

провадження № 61-1231ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сагайдак Андрій Васильович,на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області, у складі судді Хоменко Л.В., від 20 листопада 2024 рокупро відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Висоцької Н. В.,

Скрипки А. А., Шарапової О. Л., від 15 січня 2025 року у цивільній справі

за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати його право на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га.

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, у якій просив:

- визнати право ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га, як зазначено у документах, що посвідчують право власності на землю;

- визнати право власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,, кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 на:

частину фундамента металевої споруди площею 0,06 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109,

на частину дерев`яної будівлі площею 4,86 кв.м, що розташована з боку земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109,

на частину споруди (навісу), що примикає з огорожею земельної ділянки, яка займає 7,33 кв.м з огорожею земельної ділянки з кадастровим номером 7425581600:03:000:0109.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду

від 15 січня 2025 року прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну предмету позову відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заява про зміну предмету позову є фактично новим позовом, оскільки в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога про визнання права власності на частину споруд та частину будівлі та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не зазначав підставою позову. Натомість в обґрунтування первісного позову про визнання права власності позивач посилався на розташування на його земельній ділянці будівель та споруд, що належать відповідачам, тобто не визнання його права власності.

27 січня 2025 року через підсистему Електронний суд представник

ОСОБА_1 - адвокат Сагайдак А. В. подав касаційну скаргу у цивільній справі № 748/1993/22 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 20 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від

15 січня 2025 року,які просить скасувати,а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду всіх заявлених вимог ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, безпідставно відмовив у прийнятті заяви про зміну предмету позову.

Вважає, що фактична підстава позову - це триваюче неузгоджене із позивачем зайняття будівлями та спорудами відповідачів частини земельної ділянки позивача з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019. На цих підставах ґрунтуються позовні вимоги позивача (як вимога про визнання права на всю площу земельної ділянки так і вимога про визнання права на самочинну забудову відповідачів на частині земельної ділянки позивача).

Стверджує, що в процесі розгляду справи не змінюються підстави позову, оскільки відповідачі самовільно звели та не прибрали будівлі та споруди з відповідної частини земельної ділянки позивача з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019. При цьому відповідачі не довели повну відсутність будівель та споруд на земельній ділянці позивача, не довели узгодження з позивачем будівництва на його частині земельної ділянки. Вважає, що нова матеріально-правова вимога, що за своєю суттю є новим позовом за цих обставин не виникає.

У зв`язку з тим, що відповідачами самочинно побудовано нерухоме майно на його земельній ділянці, позивач вважає за необхідне додати до вимог про визнання права на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581600:03:000:0019 площею 0,2855 га, вимоги про визнання права власності на самочинно побудоване відповідачами майно.

Крім того, в обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали заявник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції від 20 листопада 2024 року не відповідає вимогам статей 259, 260, 261 ЦПК України, оскільки суд в судовому засіданні, яке відбулось в присутності всіх учасників справи, видалився в нарадчу кімнату, проте оголошення вступної та резолютивної частини ухвали

від 20 листопада 2024 року не було. Ухвала не була проголошена в судовому засіданні 20 листопада 2024 року і підписана кваліфікованим підписом судді лише 21 листопада 2024 року.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Позовом у процесуальному сенсі є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета

і підстави позову.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких з позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц, від 12 жовтня 2022 року у справі № 723/1233/17.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Частиною першою статті 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати його

право на земельну ділянку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019 в розмірах площі 0,2855 га.

У заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 зазначав, що для відновлення прав на земельну ділянку буде ефективним застосувати спосіб захисту прав у вигляді визнання права власності ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7425581600:03:000:0019, на частину будівель, які за його твердженням самочинно збудовані відповідачами, на його земельній ділянці. Самовільне на думку позивача, користування відповідачами частиною його земельної ділянки надає йому право на звернення до суду із позовом про визнання за ним права власності на частину самочинно збудованих відповідачами будівель.

Тобто, подана позивачем заява фактично містила новий позов, оскільки в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога про визнання права власності на частину споруд та частину будівлі та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави).

Встановивши, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про зміну предмету позову, фактично намагається подати новий позов з іншим предметом та підставами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи із завдання та основних засад цивільного судочинства, за обставин конкретної справи, дійшов обґрунтованого висновку про виключення можливості прийняття до розгляду судом поданої заяви та обґрунтовано відмовив у її прийнятті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі

№ 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то в разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

Тобто, повернення заяви ОСОБА_1 не позбавляє його права звернутись до суду з окремим позовом.

Доводам заявника щодо відповідності статтям 259, 260, 261 ЦПК України ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2024 року апеляційний суд надав відповідну правову оцінку.

Саме по собі підписання ухвали від 20 листопада 2024 року кваліфікованим електронним підписом судді 21 листопада 2024 року не є підставою для її скасування.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду з іншою заявою про зміну предмету позову, у прийнятті якої було відмовлено ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 14 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року та постановою Верховного Суду

від 24 липня 2024 року (касаційне провадження № 611-6878св24).

У вказаній постанові від 24 липня 2024 року Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 березня

2024 року, навів детальний аналіз законодавства та судової практики щодо питання зміни предмету позову у цивільних справах. При цьому колегія суддів звернула увагу, що передбаченому у статті 6 Конвенції праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі Alimentaria Sanders S.A. v. Spain, № 11681/85, § 35, від 07 липня 1989 року).

Висновки судів попередніх інстанцій в оскарженій ухвалі від 20 листопада

2024 року та постанові від 15 січня 2025 року не суперечать висновкам Верховного Суду у постанові від 24 липня 2024 року у розглядуваній справі.

Оскільки правильне застосування норм права судами в оскаржених судових рішеннях не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сагайдак Андрій Васильович, на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 20 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 15 січня 2025 року у цивільній справі № 748/1993/22.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

О. М. Осіян

Є. В. Синельников