Ухвала

від 15.04.2025 по справі 161/5405/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 161/5405/24

провадження № 61-2772св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув питання про зупинення касаційного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Людва Олександр Володимирович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 20 листопада 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» (далі - ТОВ «Гіг-Ант») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивальнику кредит у розмірі 205 411,07 доларів США зі сплатою 14,29 % річних, строком до 10 серпня 2028 року. На забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору, цього ж дня між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 22 листопада 2011 року у справі № 2-1397/11, яке набрало законної сили 11 січня 2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором

від 29 серпня 2008 року у розмірі 2 229 983,80 грн.

16 січня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Гіг-Ант» було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого до товариства перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором

від 29 серпня 2008 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач просив стягнути з

ОСОБА_2 на підставі частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 1 083 315,50 грн, а також 3% річних у розмірі 327 532,69 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року та додатковим рішенням цього ж суду від 20 листопада 2024 року,залишеними без змін постановою Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, позов ТОВ «Гіг-Ант» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Гіг-Ант» інфляційні втрати в сумі 1 083 315, 50 грн, 3% річних у сумі 327 532,69 грн, 21 161,72 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судові рішення мотивовані тим, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому позивач має право на стягнення цих сум за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Стягуючи з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із їх доведеності, врахувавши, що відповідач клопотання про зменшення цих витрат не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

04 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» адвокат

Людва О. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 ,подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, оскільки право кредитора на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникло 01 листопада 2010 року, що встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 листопада 2011 року у справі № 2-1397/11, і було обмежено строком у три роки, тобто до 01 листопада 2013 року, однак із позовом кредитор звернувся лише у березні 2024 року. Зазначає, що позивач не повідомив його про набуття права вимоги за кредитним договором, а тому відповідач не має обов`язку перед позивачем щодо виконання умов цього договору. Оскільки підлягає скасуванню основне рішення місцевого суду від 30 жовтня 2024 року, то підлягає й скасуванню додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою від 06 березня 2025 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 903/602/24 за касаційними скаргами КП «ЛПЕ» та ТОВ «Системний зв`язок`на рішення Господарського суду Волинської області від 17 вересня 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2024 року в цій справі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті ГПК України.

Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що у вказаній справі предметом позову є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період

з 13 березня 2017 року по 01 квітня 2024 року.

Суди попередніх інстанцій, ураховуючи розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Закон України № 540-ІХ

від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ), дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 3 % річних у розмірі 386 985,11 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 620 292,16 грн, нарахованих з 02 квітня

2017 року по 01 квітня 2024 року.

Натомість Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23 вказав на те, що строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України, які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії карантину. З огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності стягнення сум за статтею 625 Цивільного кодексу України підлягає обмеженню строком давності, який обчислюється з урахуванням Закону № 540-ІХ. Отже, на момент набрання чинності цим Законом (02 квітня 2020 року) прострочені з 02 квітня 2017 року платежі перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності, що не врахували суди попередніх інстанцій.

В ухвалі від 06 березня 2025 року про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про потребу відступу від наведеного правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно можливості нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не обмежуючись останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2025 року прийнято до розгляду справу № 903/602/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 04 червня 2025 року.

Судове рішення у справі, яка переглядається, та судове рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі (№ 161/5405/24) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 161/5405/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіг-Ант» до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Людва Олександр Володимирович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 20 листопада 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/602/24.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара