Постанова

від 13.02.2025 по справі 757/17594/22-ц

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Справа№ 757/17594/22-ц

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарський суду міста Києва від 25.09.2024

у справі №757/17594/22-ц (Суддя - Босий В.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"

простягнення 73 106,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

ОСОБА_1 (надалі - позивач, скаржник ) звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ «ПриватБанк») про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою відповідача в поверненні залишку грошових коштів, які перебували на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» після припинення юридичної особи.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28.11.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2024 рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.11.2022 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України з огляду на те, що даний спір виник з корпоративних відносин.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.06.2024 справу №757/17594/22-ц передано до Господарського суду міста Києва за встановленою юрисдикцією.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц скасувати повністю. Винести нове рішення, яким: стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 67 282,81 грн. які належать передати ОСОБА_1 як одноосібному засновнику припиненої юридичної особи ТОВ "ІТМ-КОМПАНІЯ". - стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 6 497,86, як проценти за користування грошовими коштами без належних підстав. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 1488,60 грн. - витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 1488,60 грн. - витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 992,40 грн. - витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви. - Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 120,00 грн. - оплата за надання відомостей з ЄДРПОУ. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 5000,00 грн. як відшкодування витрат на правничу допомогу. Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що своїм рішенням Господарський суд міста Києва фактично легітимізував незаконне володіння і користування АТ КБ «ПриватБанк» коштами, які підлягають передачі ОСОБА_1 коштів, які АТ КБ «ПриватБанк» повинен їй передати.

За доводами апеляційної скарги, таке рішення суду не відповідає не тільки критеріям законності, а й критеріям соціальної справедливості, оскільки ОСОБА_1 є одинокою пенсіонеркою, яка постійно проживає в прифронтовому м. Суми в умовах безперервних обстрілів з території країни-агресора і єдиним джерелом доходів її є пенсія, а державний АТ КБ «ПриватБанк» отримав в 2023 році в умовах воєнного стану прибуток 39,7 млрд. грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №757/17594/22-ц. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

24.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарський суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.06.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Виконавчим комітетом Сумської міської ради внесено запис №1006321100009007402 про внесення рішення засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 03.08.2021 проведена державна реєстрація припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) в результаті її ліквідації, про що Виконавчим комітетом Сумської міської ради зроблено запис №1006321110010007402.

19.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПриватБанк» із заявою, в якій просила кошти, що обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) перерахувати на особисту картку.

У відповідь на вказану заяву, листом №20.1.0.0.0/7-210819/6908 від 16.09.2021 АТ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» припинено, як і припинені повноваження ліквідатора, а відтак отримати залишки коштів ліквідованого підприємства можливо на підставі рішення суду.

Спір у справі виник у зв`язку із протиправною, на думку позивача, відмовою відповідача в перерахуванні грошових коштів, що залишились на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» після його припинення, як єдиному учаснику такого товариства, з огляду на що позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 66 982,81 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа з числа арбітражних керуючих у такій справі.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 03.08.2021 проведена державна реєстрація припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) у результаті її ліквідації за рішенням засновників (учасників) юридичної особи, про що Виконавчим комітетом Сумської міської ради зроблено відповідні записи.

При цьому, відповідно до вказаного витягу ОСОБА_1 була єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806).

Відповідно до довідки АТ «ПриватБанк» №08.7.0.0.0/211101141750 від 01.11.2021 залишок коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) № НОМЕР_1 становить 66 982,81 грн., що не заперечується відповідачем.

Тобто, після припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) у результаті ліквідації на банківському рахунку юридичної особи, відкритому в АТ «ПриватБанк», залишились грошові кошти у розмірі 66 982,81 грн.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Отже, виходячи із зазначеної норми діючого законодавства грошові кошти, які залишились на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806), після задоволення вимог кредиторів, мають право отримати учасники такої юридичної особи, в даному випадку ОСОБА_1 , як єдиний учасник.

Разом з тим, така передача майна юридичної особи її учасникам має відбуватись в процедурі її ліквідації, порядок якої визначений ст. 111 Цивільного кодексу України, яка і носить назву «Порядок ліквідації юридичної особи».

Так, відповідно до ст. 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов`язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає податковим органам, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) затверджує ліквідаційний баланс та забезпечує його подання до податкового органу.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Отже, системний аналіз ст. 111 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що передача майна юридичної особи її учасникам має відбуватись безпосередньо після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу та забезпечення його подання до податкового органу, проте до передачі в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам документів, що підлягають обов`язковому зберіганню та до забезпечення ліквідаційною комісією (ліквідатором) подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2021).

Суд відзначає, що недотримання ліквідатором порядку ліквідації юридичної особи не позбавляє права учасника на майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів.

У той же час, статтею 13 Цивільного кодексу України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17 (провадження № 12-45гс19)). Цей висновок стосується і ліквідаційної комісії (ліквідатора), який за рішенням органу (особи), яка прийняла рішення про ліквідацію юридичної особи, вживає всіх необхідних заходів щодо ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно із ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Тобто, підсумовуючи викладене, передача залишку грошових коштів з рахунку юридичної особи її учасникам, після задоволення вимог кредиторів, відбувається на підставі відповідного розрахункового документа, який складається і пред`являється банку уповноваженою особою, в даному випадку ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806).

У той же час, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в підтвердження звернення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) до АТ «ПриватБанк» із відповідним розрахунковим документом для перерахування залишку грошових коштів на рахунок учасника такої юридичної особи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження виникнення у відповідача зобов`язання із перерахування з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМ-Компанія» (ідентифікаційний код 36707806) на рахунок позивача/скаржника спірних грошових коштів.

Приписи ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене вище в сукупнсоті, колегія суддів констатує, що позов є не обґрунтованим, оскільки позивачем належними, достовірними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №757/17594/22-ц - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи №757/17594/22-ц повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

С.В. Владимиренко