Повістка

від 14.02.2025 по справі 308/23167/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №308/23167/23

Провадження №22-з/812/17/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В. М.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 ,яка поданачерез їїпредставника ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового судового рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023року ОСОБА_1 подала до судупозов до ОСОБА_3 , в якому просила визнати за нею право власності на 1/6 частку земельних ділянок: площею 0,5003 га з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244, площею 1,8393 га з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247, площею 8,9645 га з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

За ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 визнано право власності на 1/6 частку земельних ділянок: з кадастровим номером 4822083800:01:000:0244 площею 0,5003 га, з кадастровим номером 4822083800:11:000:0247 площею 1,8393 га, з кадастровим номером 4822083800:03:000:0060 площею 8,9645 га, які розташовані в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто судові витрати у сумі 16073,60 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн та судового збору у сумі 1073,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач через представника подала відзив на апеляційну скаргу, у якому було наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. У відзиві позивач зазначала, що очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. Докази надання та понесення цих витрат позивач зобов`язалася надати протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, як то передбачено у ч.8 ст.141 ЦПК України.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайоного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року без змін.

03 лютого 2025 року ОСОБА_1 через свогопредставника Шевченко Н. П. подала до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, у сумі 15000 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно довимог статті 270ЦПКУкраїни суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зміст судового рішення суду апеляційної інстанції свідчить, що судом не було вирішено питання про судові витрати, які понесла позивач під час розгляду справи у суді апеляційної інстанцій у сумі 15000 грн, а тому вказане потребує ухвалення додаткового судового рішення.

При вирішенні зазначеного питання колегія суддів виходить з наступного.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунківтощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоу ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалівсправи вбачається,що постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2025 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

До заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 додано: 1) договір про надання правничої допомоги від 07 жовтня 2023 року, з якого вбачається, що вартість послуг правничої допомоги та порядок її оплати встановлюється додатковою угодою до договору; 2) додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 12.12.2024, з якої випливає, що позивач ОСОБА_1 та адвокат Шевченко Н. П. погодили, що розмір правничої допомоги (гонорар) Шевченко Н. П. за представництво інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді становить фіксовану суму 15000 грн; 3) акт приймання-передачі послуг від 30 січня 2025 року, відповідно до якого адвокат Шевченко Н. П. виконала такі роботи: вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року вартістю 1000 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року вартістю 3000 грн; вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року вартістю 1000 грн; підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року вартістю 3000 грн; вивчення та правовий аналіз клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі вартістю 1000 грн; підготовка заперечення на клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі вартістю 2000 грн; участь у судових засіданнях у Миколаївському апеляційному суді в режимі відеоконференції 04 грудня 2024 року та 29 січня 2025 року вартістю 4000 грн.

Факт сплати вказаних витрат ОСОБА_1 підтверджено платіжними інструкціями №CQD0-7K5T-IAHL-5VFC від 12 грудня 2024 року на суму 4000 грн та №3D6W-W2CQ-3WT7-IBHO від 30 січня 2025 року на суму 11000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Шевченко Н. П. суду апеляційної інстанції не подавав.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, наданих у суді апеляційної інстанції, у сумі 9000 грн, оскільки досліджені докази свідчать, що ОСОБА_3 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року було відмовлено, ОСОБА_1 сплатила адвокату за послуги в рамках оскарження вказаного рішення 9000 грн, вказані послуги були надані адвокатом, про що свідчить складений сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від позивача не надходило.

Що стосуєтьсяпонесених позивачемвитрат напрофесійну правничудопомогу,надану їйв рамкахоскарження ухвалиВознесенського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від25жовтня 2024року,то колегіясуддів невбачає підставдля їхвідшкодування,оскільки вонибули понесенніу апеляційномупровадженні №22-ц/812/1818/24, яке розглядав інший склад суду.

Керуючись ст.270, 381 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 ,яка поданачерез їїпредставника Шевченко Наталію Павлівну, про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у сумі 9000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повна постанова складена 14 лютого 2025 року.