Ухвала

від 18.02.2025 по справі 916/5629/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 916/5629/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту міського господарства Херсонської міської ради (далі - Департамент, скаржник)

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.І.С. БУД»

до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради

про стягнення 10 222 804,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Департамент 13.02.2025 через «Електронний суд» повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

2. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №916/5629/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Ємця А.А. Жайворонок Т.Є.

3. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

4. Скаржником не виконано вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

6. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

8. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

9. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

10. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

11. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

12. У разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

13. У випадку оскарження судового рішення суду на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

14. Тобто, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказуватися пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено відповідні пункти частин першої або/та третьої або частини другої статті 310 ГПК України.

15. Верховний Суд звертає увагу, що підстава касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, фактично реалізовується лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

16. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

17. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

18. Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

19. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Департамент у касаційній скарзі зазначає, що не погоджується із викладеними судами обставинами. Вважає, що судами не враховано всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення цієї справи.

21. Узагальнено за текстом касаційної скарги Департамент зазначив, що вважає рішення такими, що прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права, яке не відповідає статті 236 ГПК України, а в порушення пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, в порушення вимог частини другої статті 164 ГПК України до позовної заяви не додано копії договору підряду №236 від 28.12.2021, який є предметом спору, актів прийому передачі елементів благоустрою, демонтованих позивачем під час виконання робіт, як це передбачено умовами договору №165, та те, що позивач не робив звірку розрахунків як доказу суми заборгованості тощо .

22. Проте, скаржник не зазначає жодної підстави касаційного оскарження з урахуванням пунктів 1-4 частини другої статі 287 ГПК України у будь-якій спосіб їх викладення (або посиланням на відповідні пункти частини другої статті 287 ГПК України або цитуванням належних та обраних скаржником підстав касаційного оскарження) та належним обґрунтуванням.

23. Верховний Суд також відзначає, що скаржник повторно подаючи касаційну скаргу взагалі не зазначає підстав касаційного оскарження визначених відповідним пунктом / пунктами відповідної частини статті 287 ГПК України.

24. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

25. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України) в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

26. Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити підставу касаційного оскарження з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України і у разі, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази, а у разі обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень лише за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник має зазначити у такому разі й підставу касаційного оскарження судового рішення за пунктом / пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України з відповідним обґрунтуванням таких підстав касаційного оскарження.

27. Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

28. Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

29. Верховний Суд відзначає, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 14.11.2024, її повний текст складено 18.11.2024 та отримано, як Департаментом так і його представником - Табакаром Валерієм Сергійовичем 19.11.2024 о 21:51, що підтверджується, довідками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про доставку документа в кабінет Електронного суду від 13.02.2025.

30. Верховний Суд відзначає, що останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України та з урахуванням приписів статті 116 ГПК України, припадав на 09.12.2024 (понеділок).

31. За приписами частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

32. Оскільки скаржник отримав копію оскаржуваної постанови 19.11.2024 о 21:51, то за приписами частини шостої статті 242 ГПК України та частини другої статті 288 ГПК України, останній день, за яким скаржник мав право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, припадав на 10.12.2024.

33. Департамент 09.12.2024 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, скаржник у мотивувальній частині касаційної скарги просив відстрочити сплату судового збору.

34. Також Департамент 13.12.2024 подавав до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання рішення Господарський суд Одеської області від 30.05.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/5629/23, а також додаткові пояснення до клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору або про звільнення від його сплати та до клопотання про зупинення виконання рішення Господарський суд Одеської області від 30.05.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №916/5629/23.

35. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №916/5629/23 касаційну скаргу Департаменту на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 залишено без руху у зв`язку із наданням скаржникові строку для надання: касаційної скарги в новій редакції та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт / пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт відповідної частини статті 287 ГПК України, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази, а у разі обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень лише за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник має зазначити у такому разі й підставу касаційного оскарження судового рішення за пунктом / пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України з відповідним обґрунтуванням таких підстав касаційного оскарження; документа на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги за вимогами майнового характеру в розмірі 245 347,32 грн.

36. При цьому, Верховний Суд ухвалою від 19.12.2024 у цій справі відмовив у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

37. Згідно з довідками про доставку документа в кабінет Електронного суду від 13.02.2025, за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК (1 ЕЦП судді) Ухвала ВС про залишення касаційної скарги без руху від 19.12.2024 у справі №916/5629/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача - Департамент міського господарства Херсонської міської ради та Табакар Валерій Сергійович. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувачів: 19.12.24 о 18:06. Отже, з урахуванням приписів статті 116, 242 ГПК України, скаржник ухвалу від 19.12.2024 отримав 20.12.2024.

38. Також, Департамент 30.12.2024 через Електронний суд подавав до Верховного Суду, як він зазначав на виконання ухвали Верховний Суду від 19.12.2024, заяву у якій просив відстрочити сплату судового збору.

39. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Департаменту про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23.

40. Вказана ухвала від 13.01.2025 про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору доставлена в електронний кабінет скаржника та його представника 13.01.2025 о 21:50, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет «Електронного суду» від 13.02.2025. Отже, з урахуванням приписів статті 116, 242 ГПК України, скаржник ухвалу від 13.01.2025 отримав 14.01.2025.

41. Верховний Суд ухвалою від 30.01.2025 у справі №916/5629/23 касаційну скаргу Департаменту на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 повернув з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України, оскільки скаржником протягом встановленого Судом строку не усунуто недоліки поданої ним же касаційної скарги.

42. Відповідно до довідок про доставку документа в кабінет Електронного суду від 13.05.2025, за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК Ухвала ВС про повернення касаційної скарги від 30.01.2025 у справі №916/5629/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача, як Департаменту так і ОСОБА_1 . Документ доставлено в Електронний кабінет одержувачів: 31.01.25 о 06:50. Отже, з урахуванням приписів статті 116, 242 ГПК України, скаржник ухвалу від 30.01.2025 отримав 31.01.2025.

43. Верховний Суд в ухвалі зазначив, що постановлення ухвали про повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288- 291 ГПК України.

44. Верховний Суд наголошує, що реалізація права на звернення до суду має відбуватися у чіткій відповідності до вимог статей 288-291 ГПК України.

45. Як зазначено вище, Департамент 13.02.2025 повторно через «Електронний суду» звернувся з касаційною скарго до Верховного Суду.

46. Отже, повторна касаційна скарга Департаменту на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першої статті 288 ГПК України (дивись пункт 28 цієї ухвали).

47. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

48. Таким чином, скаржник має подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду у разі подання касаційної скарги після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК України.

49. Верховний Суд виходить з того, що нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

50. Для поновлення строку необхідне активне волевиявлення сторони та належне доказування обставин, які стали перешкодою для своєчасного подання касаційної скарги.

51. Таким чином Верховний Суд констатує, що навіть отримання тексту рішення - це лише факт, який сам по собі не впливає на строки, доки сторона не ініціює юридично значущу дію для їх продовження. Важливо, щоб сторона, яка пропустила строк, не просто посилалася на момент отримання рішення, а й довела обставини, які об`єктивно перешкоджали їй подати скаргу вчасно, наприклад, надала докази на підтвердження дати отримання повного тексту рішення, які б відповідали вимогам статей 73, 76- 79 ГПК України.

52. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

53. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

54. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

55. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

56. Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

57. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

58. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

59. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

60. Верховний Суд виходить з того, що за частиною першою статті 288 ГПК України касаційна скарга Департаменту, яка подана повторно 13.01.2025 на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його поновлення ураховуючи приписи статті 288 ГПК України (дивись пункт 28 цієї ухвали).

61. Верховний Суд звертає увагу, що скаржник звернувся з повторною касаційною скаргою 13.02.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 288 ГПК, та без клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Приписами частини другої та третьої статті 288 ГПК України передбачено право на поновлення строку на касаційне оскарження. До вказаних висновків Суд приходить з системного тлумачення частини першої статті 288, статті 119 та частин другої третьої статті 288 ГПК України, адже «має право на поновлення» не означає саме, що скаржнику автоматично поновлюється пропущений строк.

62. А наразі зі змісту та форми касаційної скарги не вбачається за можливе дійти висновку, що скаржником порушується питання про поновлення цього строку.

63. Таким чином, Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку та наведенням поважності причин пропуску строку з наданням відповідних доказів, що зумовили такий пропуск строку у відповідності до статті 288 ГПК України та означеного в цій ухвалі (дивись пункти 28-62).

64. Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

65. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

66. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

67. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

68. З огляду на викладене, касаційна скарга Департаменту підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:

- оформлення та подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 з наведенням підстав для поновлення строку передбачених статтею 288 ГПК України та наведенням поважності причин пропуску строку з наданням відповідних доказів, що зумовили такий пропуск строку;

- надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням пунктів 1-4 частини 2 статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт відповідної частини статті 287 ГПК України, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази, а у разі обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень лише за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник має зазначити у такому разі й підставу касаційного оскарження судового рішення за пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України з відповідним обґрунтуванням таких підстав касаційного оскарження.

- Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

- Суд звертає увагу скаржника, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) )в електронній формі - через «Електронний кабінет» та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

- Верховний Суд виходить з того, що у пункті 84 постанови від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що: «з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 ч.6 ст.6 ГПК, внесених законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов`язок зареєструвати електронний кабінет».

Верховний Суд звертає увагу, що з 04.11.2023 набрав чинності Закон України від 19.10.2023 №3424-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи». Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІКС).

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) [далі - Положення ЄСІТС].

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту міського господарства Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 - залишити без руху.

2. Надати Департаменту міського господарства Херсонської міської ради строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова