Постанова від 27.05.2025 по справі 916/5629/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/5629/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.І.С. БУД» (далі - Товариство, позивач) - Бескоровайний В.О. (адвокат),

відповідача - Департаменту міського господарства Херсонської міської ради (далі - Департамент, відповідач, скаржник) - Табакар В.С. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 (головуюча - суддя Бездоля Ю.С.) та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 (головуючий - суддя Колоколов С.І., судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І.)

у справі за позовом Товариства

до Департаменту

про стягнення 10 222 804,80 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договорами підряду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Депратаменту про стягнення 10 222 804,80 грн заборгованості за договорами підряду.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду №165 від 02.09.2021 та договором підряду №236 від 28.12.2021 щодо повної сплати вартості виконаних робіт.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 30.05.2024 позов задовольнив. Стягнув з Департаменту на користь Товариства 10 222 804,80 грн основного боргу та 153 342,08 грн судового збору.

2.2. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.11.2024 залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024. Стягнув з Департаменту на користь Товариства 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3.Короткий зміст вимог касаційної скарги (нова редакція)

3.1. Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.Узагальнені доводи касаційної скарги (нова редакція)

4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок щодо застосування статті 162 ГПК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №756/2781/16-ц щодо наявності обґрунтованого розрахунку заборгованості у справі.

4.2. З посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме: судами не досліджені всі докази у справі.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Товариством (підрядник) та Департаментом (замовник) 02.09.2021 укладено договір підряду з капітального ремонту №165.

6.2. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 договору підряду №165 підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її у відповідні строки з урахуванням виконання умов даного договору підрядником; назва предмета закупівлі: ДК 021:2015-45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація (Виконання робіт капітального ремонту з відновлення елементів благоустрою скверу Потьомкінський в м. Херсоні); склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, визначаються договірною ціною, що викладено у додатках до договору, які погоджено замовником та є його невід`ємною частиною; обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків; кількість робіт - 1 робота; джерела фінансування - бюджет Херсонської міської територіальної громади.

6.3. Згідно з пунктами 3.1, 3.4, 3.5 договору підряду №165 договірна ціна за цим договором є твердою, становить 14 579 994,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2 429 999,00 грн; розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника по факту виконання робіт протягом п`яти робочих днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт; акти виконаних робіт готує підрядник і разом з представником замовника перевіряє надані акти виконаних робіт з фактично виконаними обсягами робіт протягом п`яти днів.

6.4. За пунктами 4.1, 4.7 договору підряду №165 строк виконання робіт: до 20.09.2021, згідно з календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору; замовник впродовж п`яти робочих днів, з дати отримання від підрядника повідомлення про закінчення виконання робіт, згідно з пунктом 1.2 цього договору та акта виконаних робіт, зобов`язаний розглянути результати виконаної роботи та прийняти її або в той же строк надати письмову вмотивовану відмову від її прийняття та повідомити підрядника про усунення виявлених недоліків; у випадку відсутності зауважень до результатів виконаних робіт замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт та повернути підряднику один примірник підписаного акту.

6.5. Згідно з пунктом 5.2.4 договору підряду №165 замовник зобов`язаний оплатити підряднику роботу в розмірах і строки, встановлені цим договором за умови виконання підрядником взятих на себе зобов`язань за цим договором.

6.6. Відповідно до пункту 13.1 договору підряду №165 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та фінансових зобов`язань до повного його виконання.

6.7. Додаток №2 до договору підряду №165 визначає календарний графік виконання робіт, відповідно до якого: початок - з дати підписання договору, кінець - 20.09.2021.

6.8. Додаток №3 до договору підряду №165 визначає план фінансування будівництва на 2021 рік, відповідно до якого вересень - 14 579 994 грн, всього - 14 579 994 грн.

6.9. Сторонами 14.09.2021 укладено додаткову угоду №3 договору підряду №165, відповідно до якої сторони домовились про таке:

- пункт 3.1 договору викласти у новій редакції: договірна ціна за цим договором є твердою, становить 14 579 994,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2 429 999,00 грн; бюджетні призначення на 2021 рік складають 5 731 424,62 грн, а на 2022 рік - 8 848 569,38 грн;

- доповнити договір пунктом 3.11 такого змісту: бюджетні призначення на виконання робіт, зазначених у пункті 1.2 цього договору на 2021 та 2022 роки, їх зміни визначаються відповідно до рішень Херсонської міської ради та Виконавчого комітету Херсонської міської ради та додатковою угодою будуть внесені відповідні зміни в пункт 3.1 цього договору в частині бюджетних призначень;

- пункт 4.1 договору викласти у новій редакції: строк виконання робіт: до 31.12.2022, згідно з календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору;

- пункт 13.1 договору викласти у новій редакції: цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків та фінансових зобов`язань до повного його виконання;

- сторонами викладено додатки №2 та №3 до договору №165 у нових редакціях з урахуванням змін додаткової угоди №3.

6.10. Сторонами договору підряду №165 29.12.2021 укладено додаткову угоду №5, відповідно до якої сторони домовились про таке:

- пункт 3.1 договору викласти у новій редакції: договірна ціна за цим договором є твердою, становить 10 022 161,00 грн, в т.ч. ПДВ - 1 670 360,00 грн; бюджетні призначення на 2021 рік складають 5 617 664,40 грн, а на 2022 рік - 4 404 496,00 грн, в т.ч. сума зменшення по цій додатковій угоді складає 4 557 833 грн, в т.ч. ПДВ - 759 639,00 грн;

- сторонами викладено додаток №3 до договору №165 у новій редакції з урахуванням змін додаткової угоди №5.

6.11. В матеріалах справи наявні документи, які підписані обома сторонами договору №165 від 02.09.2021, а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за листопад 2021 року на загальну суму - 5595,81120 тис. грн;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за січень 2022 року на загальну суму - 2123,46960 тис. грн;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за лютий 2022 року на загальну суму - 4162,96080 тис. грн;

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за січень 2022 року на суму 62709,60 грн;

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за січень 2022 року на суму 2060760 грн;

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2022 року на суму 2016302,40 грн.;

- акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (додатково до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року) на суму 23 188,80 грн.

6.12. Всього за актами приймання виконаних будівельних робіт №1 та №2 до договору №165 від 02.09.2021 - 4 162 960,80 грн.

6.13. Товариством (підрядник) та Департаментом (замовник) 28.12.2021 укладено договір підряду з капітального ремонту №236.

6.14. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 договору підряду №236 за цим договором підрядник протягом 2021-2022 років зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її у відповідні строки з урахуванням виконання умов цього договору підрядником; назва предмета закупівлі: ДК 021:2015-45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація (Виконання робіт капітального ремонту з відновлення елементів благоустрою скверу Потьомкінський в м. Херсоні) (Додаткові роботи); склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику, визначаються договірною ціною, що викладено у додатках до договору, які погоджено замовником та є його невід`ємною частиною; обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків; кількість робіт - 1 робота; джерела фінансування - бюджет Херсонської міської територіальної громади.

6.15. Згідно з пунктами 3.1, 3.4, 3.5 договору підряду №236 договірна ціна за цим договором є твердою, становить 6 569 267,20 грн, в т.ч. ПДВ - 1 094 877,87 грн; бюджетні призначення на 2021 рік складають 10 000 грн, а на 2022 рік - 6 559 267,20 грн; розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника по факту виконання робіт протягом п`яти робочих днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт; акти виконаних робіт готує підрядник і разом з представником замовника перевіряє надані акти виконаних робіт з фактично виконаними обсягами робіт протягом п`яти днів.

6.16. За пунктами 4.1, 4.7 договору підряду №236 строк виконання робіт протягом 2021-2022 роки, згідно з календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору; замовник впродовж двадцяти робочих днів, з дати отримання від підрядника повідомлення про закінчення виконання робіт та акту виконаних робіт, зобов`язаний розглянути результати виконаної роботи та прийняти її або в той же строк надати письмову вмотивовану відмову від її прийняття та повідомити підрядника про усунення виявлених недоліків; у випадку відсутності зауважень до результатів виконаних робіт замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт та повернути підряднику один примірник підписаного акту.

6.17. Згідно з пунктом 5.2.4 договору підряду №236 замовник зобов`язаний оплатити підряднику роботу в розмірах і строки, встановлені цим договором за умови виконання підрядником взятих на себе зобов`язань за цим договором, враховуючи пункт 3.10 цього договору.

6.18. Відповідно до пункту 13.1 договору підряду №236 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків та фінансових зобов`язань до повного його виконання.

6.19. Додаток №2 до договору підряду №236 визначає календарний графік виконання робіт, відповідно до якого: початок - з дати підписання договору, кінець - 31.12.2022.

6.20. Додаток №3 до договору підряду №236 визначає план фінансування будівництва на 2021-2022 рік, відповідно до якого 2021 рік - 10 000 грн, 2022 рік - 6 559 267,20 грн, всього 6 569 267,20 грн.

6.21. В матеріалах справи наявні документи, які підписані обома сторонами договору №236 від 28.12.2021, а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за січень 2022 року на загальну суму - 5806,06560 тис. грн;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за лютий 2022 року на загальну суму - 6059,84400 тис. грн;

- акт №1/1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за січень 2022 року на суму 1 447 908 грн;

- акт №1-2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за січень 2022 року на суму 3 713 798,40 грн;

- акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (додатково до акту №1/2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 року) на суму 644 359,20 грн;

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2022 року на суму 4204,80 грн;

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2022 року на суму 249 573,60 грн.

6.22. Всього за актами приймання виконаних будівельних робіт №1/1 та №2 до договору №236 від 28.12.2021 підлягає сплаті 46 059 844 грн.

6.23. У листі від 05.12.2023 №1684 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами комісійного обстеження виявлено ряд недоліків, у зв`язку з чим просив позивача терміново забезпечити усунення всіх недоліків відповідно до проектно-кошторисної документації та актів виконаних робіт.

6.24. У листі від 08.12.2023 №1704 відповідач повідомив позивача про те, що в результаті ситуації, що склалася в 2022 році, згідно з затвердженим бюджетом Херсонської міської територіальної громади на 2023 рік Департаменту міського господарства на 2023 рік не передбачено бюджетні призначення для проведення видатків за актами виконаних будівельних робіт за 2022 рік; Департамент міського господарства Херсонської міської ради на сьогоднішній день не має законних підстав для оплати виконаних робіт, згідно з актами 2022 року.

6.25. Також в матеріалах справи наявні: договір №190 технічного нагляду за виконанням робіт від 28.09.2021, укладений Департаментом та ФОП Ларченко Г.І., додаткова угода до нього та експертний звіт №0898-21/ПРОЕКСП щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом Виконання робіт капітального ремонту з відновлення елементів благоустрою скверу Потьомкінський в м. Херсоні (Коригування).

6.26. Несплата відповідачем вартості виконаних за договорами підряду робіт стала підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №916/5629/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

7.2. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2025 відкрив касаційне провадження у справі №916/5629/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України) частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Так, обґрунтовуючи свої вимоги, Департамент у касаційній скарзі, зокрема, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок щодо застосування статті 162 ГПК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.20219 у справі №756/2781/16-ц щодо наявності обґрунтованого розрахунку заборгованості у справі.

8.5. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.8. Тому Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. Постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язанихміз правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.9. Щодо до того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.10. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.11. При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.12. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.13. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.

8.14. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

8.15. Так, у справі №756/2781/16-ц, на яку посилається скаржник, позов подано фізичною особою до фізичної особи-підприємця про зобов`язання виконати договір підряду та стягнення коштів.

8.15.1. Суд першої інстанції позов задовольнив частково та зобов`язав відповідача виконати договір підряду, стягнув на користь позивача пеню, індекс інфляції, 3 % річних, штраф та судовий збір в сумі 551,21 грн. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання відповідача виконати договір підряду, стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції та 3 % річних, ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) не передбачено можливості зобов`язати за рішенням суду виконати умови договору і такого способу захисту стаття 16 ЦК України не містить. Суд зазначив, що застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України та стягуючи з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційні втрати, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки в цьому випадку відсутнє грошове зобов`язання зі сторони відповідача. Рішення в частині стягнення з відповідача штрафу та пені підлягає суд залишив без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, а стягнення неустойки у зв`язку з порушенням умов договору передбачено пунктом 8.1 Договору підряду та пункту 5 додаткової угоди.

8.15.2. Верховний Суд постановою від 30.10.2019 скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафу, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд виходив з того, що з огляду на умови договору підряду та вимоги законодавства апеляційний суд не перевірив, чи не є одночасне стягнення пені та штрафу застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Крім того, стягуючи з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі, суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок пені і, що пунктом 8.1 Договору підряду передбачено нарахування пені від вартості невиконаних робіт, а не від усієї суми договору. Вартість невиконаних робіт судами не встановлена і розрахунок стягнутого розміру пені в оскаржуваних рішеннях не наведений. Також суди не перевірили правильності нарахування пені за період часу, заявлений позивачем, станом на 01 лютого 2016 року. Верховний Суд зазначив, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний суд не перевірив належним чином доводів скаржника щодо розміру стягнутої пені, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.16. У справі №916/5629/23, що переглядається, предметом позову є про стягнення заборгованості за договорами підряду, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами підряду щодо повної оплати вартості виконаних робіт.

8.16.1. Отже, предметом позову у цій справі є стягнення суми за основним зобов`язанням - сплати повної вартості виконаних робіт, а не пені, індексу інфляції, 3% річних та штрафу, як у справі №756/2781/16-ц, на яку посилається скаржник.

8.16.2. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу за договорами підряду, суд першої інстанції встановив, що позивач, як підрядник, належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договорами підряду, виконав відповідні підрядні роботи на загальну суму 10 222 804,80 грн (4 162 960,80 грн за договором №165 та 6 059 844 грн за договором №236), що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до обох договорів, відповідачем факт виконання робіт та їх прийняття не спростовано, а тому виходячи з умов договорів у відповідача виник обов`язок з оплати виконаних робіт.

8.16.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами підряду щодо повної оплати вартості виконаних робіт. Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого:

- колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять підписані обома сторонами акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до обох договорів. Акт виконаних робіт це документ, який підтверджує факт надання робіт/послуг і відсутність претензій у замовника до якості їх надання. З огляду на те, що матеріали справи не місять обґрунтованої відмови замовника на неприйняття робіт, враховуючи те, що за змістом відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідач не заперечує факту виконання робіт підрядником, колегія суддів погодилась із висновками місцевого господарського суду про те, що у відповідача виник обов`язок з оплати виконаних робіт за договорами підряду, що є предметом спору цієї справи;

- позивачем дотримано пункт третій частини третьої статті 162 ГПК України щодо наявності обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, оскільки в позовній заяві на аркушах справи 2-4 позивачем наведено детальний розрахунок сум, що стягуються за спірними договорами. Крім цього, додатками до позовної заяви є акти виконаних робіт, які також містять детальний розрахунок сум, які заявлено до стягнення.

8.17. Верховний Суд зазначає, що стаття 162 ГПК України, на яку посилається скаржник, є нормою процесуального права. Втім її застосування залежить від характеру спірних правовідносин.

8.18. Верховний Суд також звертає увагу на те, що постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі №756/2781/16-ц не містить правового висновку щодо застосування положень статті 162 ГПК України щодо наявності обґрунтованого розрахунку заборгованості у справі, про який зазначає скаржник та який на його скаржника неврахований судами попередніх інстанцій.

8.19. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанову Верховного Суд від 30.10.2019 у справі №756/2781/16-ц, є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі у контексті доведеності/обґрунтованості підстав для стягнення заборгованості за договорами підряду.

8.20. Проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду у від 30.10.2019 у справі №756/2781/16-ц, на яку посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі через призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору різних предметів та підстав позову (у справі №756/2781/16-ц - зобов`язання виконати договір підряду та стягнення пені, індексу інфляції, 3 % річних, штрафу у зв`язку з невиконанням робіт за договором, а у справі №916/5629/23 - стягнення суми основного боргу за договорами підряду у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за цими договорами щодо повної оплати вартості виконаних робіт), нормавно-правового регулювання, фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.21. Верховний Суд зазначає, що посилання скаржником на постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 є аргументами щодо порушення судами попередніх інстанцій статті 162 ГПК України. Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання/цитування постанов Верховного Суду за відсутності взаємозв`язку з відповідними обставинами справи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та не свідчить про подібність правовідносин.

8.22. Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

8.23. Скаржник також здійснює посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі».

8.23.1. Верховний Суд наголошує, що за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду (Верховного Суду України). Постанови Пленуму Верховного Суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми. Тому Верховний Суд відхиляє покликання Департамента на зазначену постанову Пленуму Верховного Суду України.

8.24. Колегія суддів, також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21, пункт 51)).

8.25. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

8.26. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.27. Отже, касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №756/2781/16-ц, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №916/5629/23.

8.28. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.29. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №916/5629/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.30. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась.

8.31. Що ж до посилань скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.32. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.33. Департамент у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази у справі.

8.34. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.35. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.

8.36. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.

8.37. Колегія суддів також зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 05.02.2020 у справі №904/2082/19, від 21.09.2019 у справі №917/1489/18, від 14.05.2024 у справі №910/8652/23, від 05.04.2024 у справі №420/5521/19 та постанову Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі №3-42гс12 є аргументами щодо ненадання судами попередніх інстанцій оцінки зібраним у справі доказам.

8.38. При цьому Суд враховує, що позиція відповідача за позовом (скаржника) фактично зводиться до заперечення факту виконання робіт позивачем, вказаних в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та актах приймання виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи та містять підписи з двох сторін, їх печатки, та невизнання поданих позивачем доказів, а саме вказаних актів, що свідчить про те, що скаржник будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона (позивач) її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень.

8.39. Тобто, якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

8.40. Проте, зміст оскаржуваних рішень судів свідчить про те, що заперечуючи факт надання позивачем робіт, вказаних в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та актах приймання виконаних будівельних робіт форми, та не визначаючи ці документи як докази, відповідач не надав жодних наявних у нього доказів на спростування обставин, які позивач доводить на підставі таких доказів, зокрема, доказів, які б спростовували надання визначених в актах та довідках робіт саме позивачем та доводили надання таких робіт іншою особою або самостійне виконання відповідачем таких робіт або не виконання них взагалі.

8.41. Також скаржник не спростовує факт досягнення бажаного за результатами надання визначених в актах робіт, зокрема не доводить, що у зв`язку з ненаданням позивачем відповідних робіт відповідач не підписував акти.

8.42. З огляду на наведене, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, зокрема, у межах перевірки здійснення господарської операції, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України усі зібрані у справі докази в їх сукупності, а відтак дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за виконані (надані) роботи, що скаржник за текстом своєї касаційної скарги у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) не спростовує, а також, вказуючи на недослідження судами доказів, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, не надає Суду можливість належним чином відреагувати на відповідні доводи.

8.43. Колегія суддів зазначає, що дослідження доказів на предмет їх належності та достатності і встановлення обставин справи не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, що не підлягають розширеному тлумаченню.

8.44. Отже, підстава для касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 1 частини третьої статті 310 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень попередніх судових інстанцій з такої підстави.

8.45. Доводи Товариства, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8.46. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.47. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.48. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.49. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.50. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.51. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.52. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» тау справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений Департаментом у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту міського господарства Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Департаменту міського господарства Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №916/5629/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова