Рішення

від 26.10.2010 по справі 10/198-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2010 р.                                                                          Справа № 10/198-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                       Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/198-10

за позовом                     фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до                               закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»,

м. Бориспіль

про                               стягнення 201049,00 грн.

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2 від 03.10.2002 р.;

від відповідача:           Горщак О.Л. - довіреність № 335 від 01.07.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 201049,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору транспортного обслуговування № 193/03-2008 від 01.08.2008 р., у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 75774,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 49741,00 грн. пені та 15534,00 грн. інфляційних втрат. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача  60000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що невиконання відповідачем зобов‘язань за договором спричинило позивачу погіршення його фізичного та психічного стану.

Ухвалою суду від 20.09.2010 р. порушено провадження у справі № 10/198-10 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 05.10.2010 р. позивачем підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні 05.10.2010 р. представником відповідача надано суду відзив № 499 від 05.10.2010 р. на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову, посилаючись на повне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за умовами Договору № 193/03-2008 від 01.08.2008 р.

В судовому засіданні 05.10.2010 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву, про що належним чином повідомлено представників сторін.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. позивачем надано додаткові докази у справі та підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, зазначених у раніше наданому відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд, -

                                                 ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір транспортного обслуговування № 193/03-2008, відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець надає замовнику автотранспорт - автошина АГП-22 на базі ЗІЛ-130 для виконання обсягів будівельних робіт, а замовник зобов’язується оплатити її використання.

П.п. 3.1, 3.2 договору передбачено, що замовник сплачує виконавцю за послуги, виходячи з фактичного часу надання автотранспорту по ціні - 150,00 грн./год. без ПДВ (оскільки виконавець не є платником ПДВ), на підставі актів наданих послуг та виставлених рахунків. Розрахунок за користування транспортом проводиться платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок виконавця до 10 числа наступного місяця.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 193/03-2008 від 01.08.2008 р. останнім надано, а відповідачем прийнято послуги з транспортного обслуговування на загальну суму 132600,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт № 11 від 01.09.2008 р. на суму 63300,00 грн., № 15 від 17.09.2008 р. - 36600,00 грн., № 16 від 01.10.2008 р. - 23700,00 грн., № 23 від 04.11.2008 р. - 9600,00 грн.

Для оплати вартості наданих послуг позивачем виставлені відповідачу рахунки № 106 від 02.09.2008 р. на суму 63300,00 грн., № 107 від 18.09.2008 р. - 36000,00 грн., № 108 від 02.10.2008 р. - 23700,00 грн., № 31 від 10.11.2008 р. - 9600,00 грн.

Крім того, умовами п. 2.5 договору, позивач взяв на себе обов’язок проводити заправку автотранспорту і механізмів ПММ.

Проте, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних № РНАБ-00257 від 25.08.2008 р. на суму 650,00 грн. та № РНАБ-00315 від 25.10.2008 р. на суму 1176,00 грн., вбачається, що заправка автотранспорту здійснювалась відповідачем за власний кошт.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе за умовами договору зобов’язання, сплативши позивачу лише 56826,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки з особистого рахунку позивача, з урахуванням вартості сплаченої відповідачем автозаправки, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, заборгованість відповідача у сумі 75774,00 грн. за виконанні позивачем роботи залишена відповідачем не сплаченою.

132600,00 грн. (вартість наданих послуг) - 55000,00 грн. (сплата за банківськими виписками) - 1826,00 грн. (вартість сплаченого відповідачем бензину) = 75774,00 грн.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є укладення господарського договору  та інших угод. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.  

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Приписи ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 8.6 Статуту закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»затвердженого протоколом зборів акціонерів № 5 від 28.09.2004 р. оперативне управління діяльності товариства, а саме: представництво товариства без доручення у відносинах з юридичними особами та громадянами, органами державної влади та управління; укладення від імені товариства угод, договорів, контрактів, кредитних договорів та договорів застави з банком; видавати довіреності та доручення посадовим особам товариства та іншим особам на здійснення від імені та в інтересах товариства певних дій, які необхідні для здійснення господарської та іншої діяльності товариства здійснює Голова правління.

Судом встановлено, що Головою правління ЗАТ “Агробудмеханізація” є Шалімов В.І., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою з ЄДРПОУ  № 347/2006 від 05.07.2006 р., довідкою про взяття на облік платника податків № 237 від 08.07.2003 р., видана Бориспільською ОДПІ та витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, враховуючи викладене, право на підписання актів виконаних робіт без доручення (довіреності) має лише Голова правління - Шалімов В.І.

Проте, в порушення вищезазначених норм Закону акти виконаних робіт № 15 від 17.09.2008 р. на суму 36000,00 грн., № 16 від 01.10.2008 р. - 23700,00 грн., № 23 від 04.11.2008 р. - 9600,00 грн. підписані не Головою правління, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тобто особами, без зазначення даних, які дають змогу її ідентифікувати.

Як слідує з пояснень представника відповідача, зазначені акти підписані виконробом - ОСОБА_4, який працює на підприємстві з 15.01.2003 р. та ОСОБА_5, яка з 25.05.2000 р. працювала економістом, а з 01.03.2004 р. провідним економістом на підприємстві, та яка з 27.10.2009 р. була звільнена.  

Довіреності ж на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, якими підписані акти виконаних робіт № 15 від 17.09.2008 р. на суму 36000,00 грн., № 16 від 01.10.2008 р. - 23700,00 грн., № 23 від 04.11.2008 р. - 9600,00 грн. суду не надано.

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву, додані посадові інструкції ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з яких не вбачається, що зазначені особи не мають право підпису на первинних бухгалтерських документах.

Таким чином, акти виконаних робіт № 15 від 17.09.2008 р. на суму 36000,00 грн., № 16 від 01.10.2008 р. - 23700,00 грн., № 23 від 04.11.2008 р. - 9600,00 грн. не можуть вважатись належними та допустимими доказами прийняття замовником робіт вартістю 69300,00 грн. і як наслідок, не породжує у відповідача обов’язку по його оплаті.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, належними та допустимими доказами надання виконавцем та прийняття замовником послуг за Договором № 193/03-2008 від 01.08.2008 р. можна вважати лише акт виконаних робіт № 11 від 01.09.2008 р. на суму 63300,00 грн.

Крім того, в судовому засіданні 26.10.2010 р. позивачем наданий змінний рапорт про роботу машин за жовтень 2008 р., проте який не може бути взятий судом до уваги як доказ надання послуг, оскільки договором встановлено, що відповідач проводить оплату на підставі актів наданих послуг та виставлених рахунків.    

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору № 193/03-2008 від 01.08.2008 р. відповідачем сплачено 55000,00 грн. наданих позивачем послуг та 1826,00 грн. вартості бензину, а отже суд дійшов висновку, що фактична сума боргу відповідача перед позивачем по сплаті вартості наданих послуг за договором становить 6474,00 грн.

Відповідно до ст.  193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідачем частково сплачено вартість наданих позивачем послуг, а судом встановлено, що фактична сума боргу відповідача перед позивачем становить 6474,00 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 75774,00 грн. заборгованості підлягає частковому задоволенню в розмірі 6474,00 грн.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 49741,00 грн. пені, яка нарахована від сум заборгованості по кожному акту окремо, за подвійною обліковою ставкою НБУ - 16,6 %.

Умовами п. 4.1 договору, передбачено, що у разі несплати замовником протягом 10 банківських днів, виставленого виконавцем рахунку, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.   

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.  

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»встановлено, що розмір пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 3516,19 грн., яка розрахована з додержанням норм ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», від суми заборгованості за актом № 11 від 01.09.2008 р., враховуючи часткову сплату відповідачем отриманих послуг, а саме:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

63300,00 акт № 11 від 01.09.2008 р.

12.09.2008 - 09.10.2008

28

12.0000 %

0.066 %*

1162.23

40000,00 оплата  =

23300,00

10.10.2008 - 12.03.2009

154

12.0000 %

0.066 %*

2353,96

Всього:                                                                                                                                                                   3516,19 грн.

Крім цього, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 15534,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих від суми заборгованості за період з листопад 2008 р. по березень 2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 4655,50 грн., яка нарахована від суми заборгованості за актом № 11 від 01.09.2008 р., який як встановлено судом є належним доказом надання послуг, враховуючи часткові сплати відповідачем отриманих послуг, а саме:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

12.09.2008 - 09.10.2008

(акт № 11 від 01.09.2008 р.)

63300,00

1.011

696.30

63996.30

10.10.2008 - 28.04.2009

(40000,00 оплата)  23300,00

1.126

2935.80

26235.80

29.04.2009 - 16.09.2009

(5000,00 оплата)  

18300,00

1.021

384.30

18684.30

17.09.2009 - 31.03.2010

(10000,00 оплата)  8300,00

1.077

639.10

8939.10

 Всього:                                                                                                     4655,50 грн.                                             

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача  60000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає в тому, що невиконання відповідачем зобов‘язань за договором спричинило позивачу погіршення його фізичного та психічного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння особі фізичного болю та страждань або душевних  страждань, або приниження честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 60000,00 грн.

Так, позивач при обґрунтуванні вимог для відшкодування моральної шкоди в позовній заяві не наводить жодних обставин та доказів, які б підтверджували факт приниження його честі, гідності а також ділової репутації його як підприємця, посилаючись лише на неправомірні дії, вчиненні відповідачем, при виконанні взятих на себе зобов’язань, згідно з умовами Договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 60000,00 грн., є безпідставною, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76-А; код ЄДРПОУ 13708491) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 6474,00 грн. заборгованості, 3516,19 грн. пені, 4655,50 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 146,46 грн. державного мита та 17,20 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                    А.І. Привалов