Постанова

від 21.04.2011 по справі 10/198-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 р. № 10/198-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого судді Добролюбової Т.В.

суддів Гоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну ска ргу Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

15 грудня 2010 року

у справі № 10/198-10

господарського суду Київської області

за позовом Фізичної особи - підприє мця ОСОБА_1

до Закритого акціонерного т овариства "Агробудмеханізац ія"

про стягнення коштів

за участю представникі в сторін від:

позивача: ОСОБА_1 (паспо рт),

відповідача: не з"явили ся, належно повідомлені про ч ас та місце розгляду касацій ної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприєме ць ОСОБА_1 звернувся до Го сподарського суду Київської області з позовом до Закрито го акціонерного товариства “ Агробудмеханізація” про стя гнення 201049,00 грн, яка складаєтьс я з суми боргу в сумі 75774,00 грн, пе ні 49741,00 грн, сум інфляційних вит рат в розмірі 15534,00 грн та 60 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги були об ґрунтовані посиланнями на н еналежне виконання відпові дачем грошових зобов' язань згідно договору транспортно го обслуговування №193/03-2008 від 01.08 .08, а саме неоплата відповідач ем у встановлені договором с троки, на підставі актів вико наних робіт та рахунків визн ачену договором плату.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26. 10.10, ухваленим суддею Привалов ою А.І., позовні вимоги задовол ено частково, стягнуто з відп овідача на користь позивача 6474,00 грн заборгованості, 3516,19 грн пені, 4655,50 грн інфляційних витр ат, 146,46 грн державного мита, 17,20 гр н витрат на інформаційно-тех нічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позо вних вимог відмовлено. Задов ольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з т ого, що у визначений договоро м транспортного обслуговува ння № 193/03-2008 строк, відповідач св оїх зобов' язань не виконав , що в силу положень пункту 4.1. с пірного договору, статті 611 Ци вільного кодексу України, ча стини 2 статті 625 Цивільного ко дексу України є підставою дл я стягнення з боржника основ ної заборгованості, пені та і нфляційних витрат. При цьому , суд визнав належним і допуст имим доказом на підставі яко го у відповідача виник обов ' язок по оплаті за корист ування автотранспортом - авт овишкою лише акт виконаних р обіт №11 від 01.09.08. Інші надані поз ивачем акти виконаних робіт суд в якості належного доказ у не прийняв, посилаючись на в ідсутність довіреностей на ОСОБА_2 і ОСОБА_3., підпи си яких зазначені у зазначен их актах.

Київський апеляційний го сподарський суд, колегією су ддів у складі: Кропивної Л.В. - головуючого, Поляк О.І., Шапран В.В., постановою від 15.12.10, переві рене рішення місцевого госпо дарського суду залишив без з мін з тих мотивів.

Не погоджуючись з винесени ми у справі судовими актами, ф ізична особа-підприємець О СОБА_1 звернувся з касаційн ою скаргою до Вищого господа рського суду України, в якій п росить їх скасувати, а матері али справи скерувати до суду першої інстанції для нового розгляду. У поданій касаційн ій скарзі позивач зазначив п ро порушення судами обох інс танцій положень статей 92, 525, 526, 882 Цивільного кодексу України, а також порушення процесуал ьних норм, зокрема, статей 33, 34 Г осподарського процесуально го кодексу України.

Вищий господарський суд Ук раїни, заслухавши доповідь с удді Швеця В.О., пояснення поз ивача, переглянувши матеріал и справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правиль ність застосування господар ськими судами приписів чинно го законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанц ій установлено та підтвердже но матеріалами справи, що 01.08.08 між ЗАТ “Агробудмеханізація ” (замовник) та ФОП ОСОБА_1 ( виконавець) укладено договір транспортного обслуговуван ня №193/03-2008, згідно пункту 1.1 та роз ділу 2 якого виконавець за за явками зобов"язався надават и замовнику автотранспорт - автовишку АГП-22 на базі ЗІЛ-130 - технічно справний та екі пірований для виконання обс ягів будівельних робіт, а зам овник - оплатити його викорис тання, виходячи з фактичного часу надання автотранспорту по ціні 150,00 грн/год без ПДВ на пі дставі актів наданих послуг та виставлених рахунків. Роз рахунок за користування тран спортом проводиться платіжн ими дорученнями на р/р Викона вця до 10 числа наступного міся ця (пункти 1.1., 3.1., 3.2.). Умовами догов ору передбачався обов' язо к виконавця проводити запра вку автотранспорту і механіз мів паливно-мастильними мате ріалами (пункт 2.5. договору). Про аналізувавши умови спірного договору, суди попередніх ін станцій дійшли висновку, що м іж сторонами даного спору ма ють місце відносини з оренди транспортного засобу з екі пажем на визначений час. Стат тею 798 Цивільного кодексу Укра їни унормовано, що предметом договору найму транспортног о засобу можуть бути повітря ні, морські, річкові судна, а т акож наземні самохідні транс портні засоби тощо. Договоро м найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпаже м, який його обслуговує. Управ ління та технічна експлуатац ія транспортного засобу, пер еданого у найм з екіпажем, про вадяться його екіпажем. Витр ати на утримання екіпажу нес е наймодавець (стаття 805 Цивіл ьного кодексу України). Предм етом спору у даній справі є ви моги фізичної особи-підприєм ця ОСОБА_1 до Закритого ак ціонерного товариства “Агро будмеханізація” про стягнен ня 201049,00 грн, яка складається з с уми боргу в сумі 75774,00 грн, пені 4974 1,00 грн, сум інфляційних витрат в розмірі 15534,00 грн та 60 000 грн на відшкодування моральної шко ди. Підставою заявленого поз ову є невиконання відповіда чем зобов' язань з оплати за факт користування автов ишкою, обґрунтовуючи позов а ктами виконаних робіт та рах унками про оплату. Задовольн яючи позов частково, суди пер шої та апеляційної інстанцій виходили з того, відповідач с вої зобов"язання згідно оспо рюваного договору належним чином не виконав, здійснивши оплату за використання авто вишки протягом 884 годин частк ово. Суди установили, що на вик онання умов договору відпові дач сплатив всього 55000,00 грн над аних позивачем послуг та 1826,00 г рн вартості бензину, відтак с уди дійшли висновку, що факти чна сума боргу відповідача п еред позивачем по сплаті вар тості за користування автотр анспортом за договором стано вить 6474,00 грн. При цьому, суди виз нали, що заборгованість відп овідача підтверджується ак том виконаних робіт №11 від 01.09.08. Відповідно до статей 33, 34 Госпо дарського процесуального ко дексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запер ечень. Обставини справи, які в ідповідно до законодавства п овинні бути підтверджені пев ними засобами доказування, н е можуть підтверджуватися ін шими засобами доказування. В ирішуючи даний спір, суди обо х інстанцій не визнали в якос ті належних доказів в підтве рдження заявлених доводів по зивача, надані останнім акти виконаних робіт № 15 від 17.09.08 на с уму 36000,00 грн, № 16 від 01.10.08 - 23700,00 грн і № 23 від 04.11.08 на суму 9600,00 грн, з огляду на те, що останні були підписа ні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 бе з належних на те довіреносте й. Суди вказали, що згідно стат ті 92 Цивільного кодексу Украї ни юридична особа набуває ци вільних прав та обов'язків і з дійснює їх через свої органи , які діють відповідно до уста новчих документів та закону. Пунктом 8.6 Статуту Закритого акціонерного товариства “Аг робудмеханізація”, затвердж еного протоколом зборів акці онерів № 5 від 28.09.04 передбачено, що голова правління з метою о перативного управління діял ьністю товариства, поряд з ін шим, без доручення представл яє товариство у відносинах з юридичними особами та грома дянами, видає довіреності та доручення посадовим особам товариства та іншим особам н а здійснення від імені та в ін тересах товариства певних ді й, які необхідні для здійснен ня господарської та іншої ді яльності товариства. Умовами спірного договору не визнач ено інших осіб, які мають пов новаження діяти від імені т овариства при виконанні дого вору без відповідних довірен остей, що свідчить про обґрун тованість висновків судів що до неуповноваженості вищевк азаних осіб на підписання ак тів виконаних робіт від імен і ЗАТ "Агробудмеханізація". Зг ідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним ч ином відповідно до умов дого вору та вимог цього Кодексу, і нших актів цивільного законо давства, а за відсутності так их умов та вимог - відповідно д о звичаїв ділового обороту а бо інших вимог, що звичайно ст авляться. Статтею 525 цього ж ко дексу передбачено, що одност ороння відмова від виконання зобов'язання або односторон ня зміна його умов не допуска ється, якщо інше не встановле но договором або законом. При писами статті 530 згаданого код ексу, зокрема, встановлено, як що у зобов' язанні встановле ний строк (термін) його викона ння, то воно підлягає виконан ню у цей строк (термін). Встано вивши факт часткової оплати вартості за користування авт отранспортом, суд обох інста нцій обґрунтовано стягнули з відповідача крім суми основ ної заборгованості також 3516,19 г рн пені і 4655,50 грн інфляційних в итрат. Пунктом 4.1 спірного дог овору сторони передбачили, щ о в разі неоплати рахунку про тягом 10 банківських днів, замо вник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за к ожний день затримки, але не бі льше подвійної ставки НБУ. Кр ім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено , що боржник на вимогу кредито ра у випадку прострочення гр ошового зобов' язання повин ен сплатити суму боргу з урах уванням встановленого індек су інфляції та три проценти р ічних з простроченої суми. Вр аховуючи встановлений факт п рострочення відповідачем гр ошового зобов' язання, суди обох інстанцій правомірно ст ягнули на користь позивача п еню і інфляційні витрати. Кол егія суддів касаційної інста нції погоджується також з ви сновками судів про відсутніс ть підстав для відшкодування моральної шкоди, з огляду на т е, що таке право виникає лише у випадку, коли відшкодування моральної шкоди безпосередн ьо передбачено Конституціє ю або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встанов лює відповідальність за за подіяння моральної шкоди. Д оводи касаційної скарги, не м ожуть бути підставою для ска сування рішень у справі, оскі льки спростовуються обстави нами встановленими судом. Ск аржник в касаційній скарзі в казує і на питання, які стосую ться оцінки доказів. Проте, оц інка доказів, на підставі яки х суд дійшов висновку про вст ановлення тих чи інших обста вин справи, не віднесена до ко мпетенції касаційної інстан ції. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського про цесуального кодексу України касаційна інстанція не має п рава встановлювати або вважа ти доведеними обставини, що н е були встановлені у рішенні або постанові господарськог о суду чи відхилені ним, виріш увати питання про достовірні сть того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над і ншими, збирати нові докази аб о додатково перевіряти доказ и. За таких обставин справи, ко легія суддів визнає, що суд ап еляційної інстанції правиль но застосував норми матеріал ьного і процесуального права , тому підстави для скасуванн я переглянутої постанови апе ляційного суду відсутні.

З урахуванням викладеног о, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 1 1111 Господарського процесуаль ного кодексу України, Вищий г осподарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізич ної особи-підприємця ОСОБА _1 залишити без задоволення , а постанову Київського апел яційного господарського суд у від 15.12.10 у справі господарськ ого суду Київської області № 10/198-10 - без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гог оль

В . Швець