Ухвала

від 17.02.2025 по справі 953/10530/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10530/24

н/п 1-кс/953/1275/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 у справі № 953/10530/24 н/п 1-кс/953/366/25, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 у справі № 953/10530/24 н/п 1-кс/953/366/25, у якому заявник просить скасувати арешт на майно, вилучене під час обшуку у ОСОБА_3 10.01.2025, а саме: щоденник коричневого кольору з написом «Jafar Kasi регион Комплект»; мобільний телефон IPhone 14 Pro Max, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон IPhone 11, IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI-2: НОМЕР_4 ; ноутбук ASUS X1605Z з серійним номером S5NOCV16R81522Е з зарядним пристроєм.

На обґрунтуванняклопотаннязаявник,зазначив,зокрема,що ухвалоюслідчого суддібуло наданодозвіл слідчомуна проведенняобшуку заадресою: АДРЕСА_1 . Однак,із передбаченихст.233КПК приписів підставдля проведенняобшуку замісцем мешкання ОСОБА_3 10.01.2025.не існувало.Так, ОСОБА_3 не мешкавта немає відношеннядо об`єктунерухомості заадресою вказаноїв ухваліслідчого суддіна проведенияобшуку: АДРЕСА_1 .При цьому,заявника вказує,що ОСОБА_3 мешкає ум.Харкові там.Дніпрі,проте заіншими адресами.Такі адресимешкання ОСОБА_3 є відміннимивід тієїадреси,котра зазначенав ухваліслідчого суддівід 08.01.2025на проведенняобшуку.Зокрема вмісті Дніпро ОСОБА_3 мешкає заадерсою: АДРЕСА_2 .Однак,добровільної згодина проникненняслідчому уприміщення,де мешкає ОСОБА_3 ,не надавали. Як вказує адвокат, на момент проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 не існували такі обставини, які унеможливлювали отримання слідчим попередньо в порядку, передбаченому КПК України, відповідного дозволу слідчого судді до проведення слідчої дії. Водночас, після проведення слідчим обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ні прокурор, ні слідчий не звернулись до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку в порядку, передбаченому ч.3 ст.233 КПК України. Крім того, адвокат зазначив, що зі змісту ухвал слідчого судді про проведення обшуку від 08.01.2025 та про накладання арешту від 15.01.2025 вбачається, що орган досудового слідства вважає, що посадові особи ТОВ «Регіонкомунсервіс» (ЄДРПОУ 42607973) дотичні до привласнення, розтрати коштів КП «Харківводоканал». Проте ТОВ «Регіонкомунсервіс» (ЄДРПОУ 42607973) не перебував у господарських чи будь-яких інших відносинах з КП «Харківводоканал». ТОВ «Регіопкомунсервіс» КП не здійснювало поставки жодних робіт, товарів, послуг для КП «Харківводоканал». КП «Харківводоканал» не здійснював будь-яких оплат на ТОВ «Регіонкомунсервіс». Тому, за відсутності доказів будь-яких взаємовідносин між ТОВ «Регіонкомунсервіс» та КП «Харківсводоканал» відсутні й будь-які докази у розумінні ст. 98 КПК України, потреба у подальшому застосуванні арешту майна відпала, оскільки вилучені під час обшуку речі не можуть бути доказами. Враховуючи викладене, а саме беручи до уваги відсутність ухвали слідчого судді на проведення обшуку у ОСОБА_3 за адерсою: місто Дніпро, вулиця Короленка, будинок 22-А, секція 1, квартира 26, відсутність взаємовідносин між ТОВ «Регіонкомунсервіс» та КП «Харківводоканал», а також відсутністю потреби у застосуванні подальшого арешту майна, адвокат звернувся до слідчого судді з цим клопотанням.

В судове засідання представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 не з`явився, викликався належним чином (а.с. 51-52). 17.02.2025 представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 через канцелярію суду подав заяву, в якій просив проводити розгляд заяви про скасування арешту з майна без його участі (а.с. 55-57).

Прокурору кримінальному провадженні ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, викликалися належним чином. Проте, 17.02.2025 через «Електронний суд» подав заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання без його участі, щодо клопотання не заперечував (а.с. 53-54).

Неявка заявника, слідчого та прокурора, у відповідності до ст. 174 КПК України, не є перешкодою для розгляду заяви.

Слідчий суддя, вивчивши заяву та додані до неї матеріали, приходить до наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Так, відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2ст. 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3ст. 170 КПК Українивстановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2ст. 173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході розгляду клопотання встановлено, що слідчим управління ГУ НП в Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000658 від 07.06.2023 за ч. 4 ст.191, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України.

10.01.2025 з 07:18 год. до 09:41 год. в ході проведення обшукуза адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено майно, перелік якого зазначено в протоколі обшуку (а.с. 39-41).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023220000000658 від 07.06.2023 за ч. 4 ст.191, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 42-49).

В ухвалі слідчого судді від 15.01.2025 зазначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та прокурором доведені обставини, передбачені ст. 173 КПК України.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Під час судового розгляду клопотання та з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що в подальшому відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, належного ОСОБА_3 , оскільки останнє не є об`єктом кримінального правопорушення, а також не містить на собі сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Отже, арештоване майно не відповідає критеріям, наведеним уст. 98 КПК України.

Аналізуючи надані слідчому судді матеріали клопотання свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Так, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час таке втручання держави не відповідає засадам кримінального провадження через відсутність даних, які б виправдовували обмеження права власності ОСОБА_3 у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися своїм майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

З урахуванням наведеного клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Згідно положень п. 4 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі скасування арешту.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власникамайна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 проскасування арештумайна,накладеного ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду м.Харкова від15.01.2025у справі№ 953/10530/24н/п1-кс/953/366/25 задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 у справі № 953/10530/24 н/п 1-кс/953/366/25, а саме з: щоденника коричневого кольору з написом «Jafar Kasi регион Комплект»; мобільного телефону IPhone 14 Pro Max, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 ; мобільного телефону IPhone 11, IMEI-1: НОМЕР_3 , IMEI-2: НОМЕР_4 ; ноутбуку ASUS X1605Z з серійним номером S5NOCV16R81522Е з зарядним пристроєм, що належить ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1