Ухвала

від 19.02.2025 по справі 164/2165/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 164/2165/19

провадження № 61-1623ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Державної інспекції архітектури та містобудування, до ОСОБА_1 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», філія «Маневицьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК).

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК).

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, у постанові Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року не зазначено про дату складення повного тексту зазначеного рішення, тому відповідно до частини третьої статті 272, статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження суд обчислює від дати отримання заявником копій оскаржуваних рішень суду.

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що копія оскаржуваної постанови надійшла його представникові через підсистему «Електронний суд» 27 січня 2025 року, при цьому прохальна частина касаційної скарги не містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, зазначені доводи не змінюють встановлений ЦПК України строк касаційного оскарження, а можуть бути підставою для поновлення цього строку за умови подання відповідної заяви з наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Отже, заявнику слід подати до суду касаційної інстанції заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження.

ІІ. Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам щодо форми та змісту.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга містить мотивоване обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, на сторінці № 14 касаційної скарги заявником зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема щодо суб`єктивного складу сторони позивача за позовними вимогами щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).

Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів.

Саме лише посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, без зазначення конкретних норм права, щодо яких відсутній правовий висновок, його обґрунтування, не свідчить про виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо належного обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи викладене, заявникові необхідно уточнити касаційну скаргу, зокрема зазначити щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, та належним чином обґрунтувати необхідність формулювання такого висновку, надіслати уточнену касаційну скаргу на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 27 червня 2024 року та постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков