Постанова

від 18.02.2025 по справі 705/3681/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/471/25Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/3681/24 Категорія: 305010000 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіНовіков О.М., Сіренко Ю.В.секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2024 (повний текст складено 25.12.2024, суддя в суді першої інстанції Годік Л.С.) у цивільній справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

у червні 2024 року заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради звернувся до суду з указаним позовом, яким просив стягнути з відповідача на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 370948,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області № 74-К від 27.09.2021 звільнено ОСОБА_2 з посади директора Городецької гімназії у зв`язку з порушенням пунктів 4.3.2, 4.3.3 розділу ІV Строкового трудового договору та пунктів 3,4 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудових договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.08.2023 скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 24.09.2021 №73-К «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_2 ». Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району №74-К від 27.09.2021 «Про звільнення директора Городецької гімназії» ОСОБА_2 ; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Городецької гімназії Паланської сільської ради Уманського району з 29.09.2021; стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району на користь ОСОБА_2 середній заробіток на час вимушеного прогулу в розмірі 370 948,05 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та судові витрати в розмірі 5916,66 грн.

Суд вказав, що роботодавцем не доведено відсутність на роботі позивача без поважних причин, тобто відсутні підстави для звільнення позивача на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавцем необґрунтовано застосовано до ОСОБА_2 найтяжчий вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, без врахування ступеню тяжкості вчинених проступків і заподіяної ними шкоди, обставин, за яких вчинено проступки.

У зв`язку із зазначеним ОСОБА_2 . Відділом освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 298 613,24 грн.; сплачено отримувачу ГУК у Черкаській області із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 66 770,55 грн. та військовий збір із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 5 564,26 грн. Порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі, виплату йому коштів за час вимушеного прогулу, допущено з вини начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради ОСОБА_1 , якою був підписаний незаконний наказ №74-К від 27.09.2021 «Про звільнення директора Городецької гімназії» ОСОБА_2 , тому у неї, як винної особи, виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2024 позов задоволено з посиланням на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подала 23.01.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі. В обґрунтування вказано на те, що ухвалою від 24.12.2024 суд відмовив у задоволені клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Паланської сільської ради, про що не вказав у рішенні.

Вищестоящим в порядку підлеглості органом відносно Відділу освіти є Паланська сільська рада, яка й мала повноваження звертатися з цим позовом до суду. Відтак прокурор не довів наявності підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обгрунтованим.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що наказом начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області № 74-К від 27.09.2021 звільнено ОСОБА_2 з посади директора Городецької гімназії у зв`язку з порушенням пунктів 3.3.2, 4.3.3 розділу ІV Строкового трудового договору та пунктів 3,4 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудових договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку).

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29.08.2023 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2023 в частині скасування та визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області від 24.09.2021 №73-К «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_2 ». Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області №74-К від 27.09.2021 «Про звільнення директора Городецької гімназії» ОСОБА_2 ; поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Городецької гімназії Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області з 29.09.2021; стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток на час вимушеного прогулу в розмірі 370 948,05 грн., моральну шкоду в розмір 20 000 грн. та судові витрати в розмірі 5 916,66 грн.

У зазначеній справі судом встановлено, що роботодавцем не доведено належними доказами відсутність на роботі позивача без поважних причин, тобто відсутні підстави для звільнення позивача з роботи на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавцем необґрунтовано застосовано до ОСОБА_2 найтяжчий вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, без врахування ступеню тяжкості вчинених проступків і заподіяної ними шкоди, обставин, за яких вчинено проступки.

На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_2 . Відділом освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 298 613,24 грн.; сплачено отримувачу ГУК у Черкаській області із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 66 770,55 грн. та військовий збір із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 5 564,26 грн., що підтверджується відповідними матеріалами виконавчого провадження.

Відтак є доведеним факт звільнення ОСОБА_2 з посади директора Городецької гімназіїз порушенням вимог трудового законодавства за наказом, виданим відповідачем у цій справі як керівником Відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради.

Отже суд першої інстанції вірно виходив із того, що вказаним рішенням встановлено незаконність звільнення зазначеного працівника закладу.

Посилаючись на положення п.8 ст.134 КЗпП України, якою передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, ст.237 КЗпП України за змістом якої суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, П.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», щодо покладення обов`язку із відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону, п.20 постанови щодо виникнення права регресної вимоги до працівника з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі, прокурор зазначає, що оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, то у винної в цьому особи відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплачених коштів.

Відповідні правовідносини мають таке правове регулювання.

За змістом ст. 130 та п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди.

Згідно зі ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», обов`язок із відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

За змістом п.20 цієї ж Постанови право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Таким чином, оскільки з вини відповідача ОСОБА_1 , яка видала незаконний наказ, було протиправно звільнено із займаної посадипрацівника ОСОБА_2 , внаслідок чого завдано шкоди інтересам держави у вигляді подальшої компенсаціїпоновленому на роботі працівнику заробітної плати, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість заявлених у цій справі позовних вимог.

Зазначені фактичні обставини під сумнів у апеляційній скарзі відповідач не ставить.

При цьому слід відхилити аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції відмовив у задоволені її клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Паланської сільської ради, так як зазначена обставина не призвела до неправильного вирішення спору у справі та не вплинула на об`єктивність та повноту встановлення фактичних обставин.

Слід відхилити також аргументи скаржника і про те, що вищим по ієрархії органом відносно Відділу освіти є Паланська сільська рада, яка й мала повноваження звертатися з цим позовом до суду, а прокурор не довів наявності підстав для представництва інтересів держави в даній справі, з урахуванням таких міркувань.

Так Відділом освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської радивпродовж тривалого часу з дня перерахування коштів не вжито заходів до стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування (бюджетних коштів) та не подано відповідної позовної заяви до суду, заступник прокурора, посилаючись на наведені обставинами та положення ст.56 ЦПК України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення прокурором представництва у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, звернувся з позовом до суду.

При цьому в даному випадку має місце тривала бездіяльність вказаного органу щодо можливості звернення з позовом про стягнення коштів з винної особи, що скаржником не заперечується та не спростовується.

Як вірно вказано судом першої інстанції, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 вказаного Закону).

Аналогічні приписи містить ст. 56 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, щоУманською окружною прокуратурою було направлено листа від 09.05.2024 за № 53-1390 до Паланської сільської ради, відділу освіти, культури, молоді та спорту Паланської сільської ради щодо інформування чи планується пред`явлення позовної заяви з метою стягнення коштів, виплачених ОСОБА_2 в результаті незаконного звільнення, якщо так, то в які строки.

Відповідно до отриманої інформації від Паланської сільської ради від 27.05.2024 за № 02-10/773, Паланська сільська рада не володіє та не є розпорядником даної інформації.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» є підстави для звернення прокурора з позовом до суду в цій справі, оскільки має місце порушення інтересів держави, обумовлене тривалою бездіяльністю уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати у виді судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 19.02. 2025.

Суддя-доповідач

Судді