Постанова

від 24.11.2010 по справі 36/209

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.11.2010                                                                                           № 36/209

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1 (за дов.),

від відповідача-1: не з’явився,

від відповідача-2: не з’явився,

від третьої особи-1: не з’явився,

від третьої особи-2: не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010

 у справі № 36/209 ( .....)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 до                                                   Севастопольська міська державна адміністрація

                                                  Головне управління Держкомзему у м. Севастополі

 треті особи           1.Севастопольська міська рада

          2.Відділ освіти Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополь

 про                                                   визнання недійсним роспорядження №1004-р від 15.06.1999 р. та анулювання державного акту

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.06.1999, яким наданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6102 га Відділу освіти Ленінської  районної  державної  адміністрації м. Севастополя для обслуговування будівель і споруд Севастопольського ліцею №1 по вул. Олега Кошового, буд. 1, та зобов’язання Головного управління Держкомзему у м. Севастополі анулювати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6102 га Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя для обслуговування будівель і споруд Севастопольського ліцею №1 по вул. Олега Кошового, буд. 1.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.08.2010 у праві №36/209 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, з посиланням на те, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідч-1 прийняв спірне розпорядження яким надав третій особі-2 право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,60102 на для обслуговування будівель і споруд Ліцею №1. У вказаний розмір площі земельної ділянки безпідставно включена земельна ділянка орієнтовною площею 0,030 га, яка розташована під адміністративною будівлею, що належить позивачу на праві приватної власності. Скаржник зазначає, що вказана будівля не відноситься до компетенції ліцею і він не обслуговує на цій земельній ділянці належні йому будівлі і споруди. Вказані обставини, на думку позивача, призвели до того, що останній як належним власник адміністративної будівлі позбавлений реалізувати право власності у повному об’ємі, тобто позбавлений використовувати та розпоряджатись майном у своїх власних інтересах.

Відповідачі та треті особи не скористалися наданим їм правом на учать своїх представників в судових засіданнях 10.11.2010 та 24.11.2010, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення потових відправлень за №№ 9865026, 9865000, 9864992, 9865018 (а.с. 72-75) та 8349245, 8349237, 8349229, 8349210 (а.с. 92-95). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Судова колегія звертає увагу, що у зв’язку з неявкою в судове засідання 10.11.2010 представників відповідачів та третіх осіб розгляд справи було відкладено на 24.11.2010.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представників відповідачів та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки справа містить достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідачів та третіх осіб, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 15.06.1999 №1004-р. Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,6102 га по вул. О.Кошевого, 1 для обслуговування будівель і споруд Севастопольського політехнічного ліцею з віднесенням земельної ділянки до земель громадського призначення (освіти).

Державним актом на право постійного користування землею № 896 від 06.11.1999 земельну ділянку площею 0,6102 га надано у постійне користування для обслуговування будівель і споруд Севастопольського політехнічного ліцею по вул. О.Кошевого, 1 з віднесенням земельної ділянки до земель громадського призначення (освіти) відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 15.06.1999 № 1004-р.

15.09.2004 між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу адміністративної будівлі, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив належну продавцю на адміністративну будівлю літер «Д» загальною площею 238,1 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 у місті Севастополі (пункт 1.). Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 15.09.2004 та зареєстрований у реєстрі за № 3402.

Вказаний договір зареєстрований 15.09.2004 у Державному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна міста Севастополя» на праві приватної власності за ОСОБА_2 за № 165.

Згідно з листом Управління міського будівництва і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 5-2/2719 від 07.10.2005 адміністративній будівлі, придбаній за вказаним договором, присвоєна окрема поштова адреса: м. Севастополь, вул. О. Кошевого, 1/1.

З Державного акту на право постійного користування землею № 896 від 06.11.1999 вбачається, що вказана адміністративна будівля розташована на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя.

Спір у справі виник у зв’язку з тим, що позивач вважає, що оскаржуваним розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 15.06.1999 № 1004-р. порушуються його права, як власника адміністративної будівлі, а тому воно підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно зі статтею 19 Конституції України, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Набуття права власності та права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється відповідно до законодавства України.

Законом України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема статтею 16 встановлено, що місцевим державним адміністраціям надані повноваження здійснювати на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевим державним адміністраціям надано повноваження розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 15.06.1999 №1004-р. Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,6102 га по вул. О.Кошевого, 1 для обслуговування будівель і споруд Севастопольського політехнічного ліцею з віднесенням земельної ділянки до земель громадського призначення (освіти).

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Суд звертає увагу на положення пункту 3.4.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02.02.2010 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства», в якому зазначено наступне.

Право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

У вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України і статті 120 Земельного кодексу України.

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

У вирішенні відповідної категорії спорів судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості та наявність у особи - продавця визначених законом правовстановлюючих документів на землю.

Таким чином, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу об'єкта та наявність у особи-відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на землю.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу від 15.09.2004 судом першої інстанції вірно встановлено, що попередній власник адміністративної будівлі ОСОБА_3 не мала зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності або права користування відповідною земельною ділянкою, що не заперечує сам позивач.

На підставі викладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач набув право на перехід в його користування відповідної земельної ділянки, однак оформлення такого права має відбуватись відповідно до вимог земельного законодавства, які регулюють порядок набуття права користування земельною ділянкою, а саме в порядку статей 123, 124 Земельного кодексу України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (пункт 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Матеріалами справи підтверджено, що приймаючи оскаржуване розпорядження Севастопольська міська державна адміністрації діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За вказаних обставин оскаржуване розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1004-р від 15.06.1999 «Про надання Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя земельної ділянки по вул. Олега Кошового, 1 для обслуговування будівель і споруд Севастопольського політехнічного ліцею» прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним зазначеного розпорядження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки судом відмовлено у визнанні недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1004-р від 15.06.1999, на підставі якого Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі було видано Відділу освіти Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,6102 га для обслуговування будівель і споруд Севастопольського ліцею №1 по вул. Олега Кошового, буд. 1, вимога щодо зобов’язання Головного управління Держкомзему у м. Севастополі анулювати такий акт також не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2010 по справі № 36/209 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2010 у справі №36/209 залишити без змін.

Матеріали справи № 36/209 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді