Постанова

від 12.02.2025 по справі 761/42920/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року м. Київ

Справа № 761/42920/21

Провадження № 22-ц/824/1513/2025

Резолютивна частина постанови оголошена 12 лютого 2025 року

Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Мазурик О.Ф.

секретаря: Желепи В.В.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Новак Наталії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року, ухваленого у складі судді Савицького О.А.,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна тітка ОСОБА_2 08.01.2021 року він уклав з відповідачем договір-замовлення щодо кремації тіла ОСОБА_2 та зберігання праху останньої до його поховання у встановленому порядку. Протягом останніх кількох років він, позивач, доглядає місце поховання своїх родичів на Лісовому кладовищі м. Києва (НОМЕР_5 ділянка), де, у тому числі, поховані батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також її бабуся ОСОБА_5 . Захороненням праху своєї матері на НОМЕР_6 на Лісовому кладовищі м. Києва ОСОБА_2 займалась особисто. Протягом 2021 року він, ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець ОСОБА_2 за законом вирішував питання щодо захоронення її праху разом з батьками на вище вказаному місці поховання, однак відповідачем йому було повідомлено про те, що користувачем місця поховання на Лісовому кладовищі м. Києва є ОСОБА_6 . Вказана особа йому невідома. За викладених обставин, просив суд визнати його користувачем місця родинного поховання на Лісовому кладовищі м. Києва (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання особи користувачем місця родинного поховання відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Новак Н. Ю. в інтересах ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивач неодноразово звертався до відповідача за отриманням дозволу на поховання праху ОСОБА_2 , проте з офіційної відповіді відповідача йому стало відомо, що користувачем місця поховання на Лісовому кладовищі є ОСОБА_6 , з якою позивач не знайомий. Надавати будь-яку інформацію про засоби зв`язку, адресу проживання або реєстрації ОСОБА_6 відповідач відмовився, вимоги ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2022 року про надання інформації щодо ОСОБА_6 не виконав, доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_6 є користувачем спірного місця поховання не надав, отже не спростував доведеність заявлених позовних вимог щодо визнання його належним користувачем вказаного родинного поховання.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Новак Наталія Юріївна, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 7 березня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив надані представником позивача доказів про відсутність у місті Бровари будинку з офіційною адресою, що надана відповідачем.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки процесуальній поведінці відповідача, який у розумінні Закону України «Про поховання та похоронну справу» є спеціалізованим комунальним підприємством, що видає відповідне свідоцтво про поховання (стаття 25) та здійснює реєстрацію поховання та перепоховання померлих (стаття 27) і передчасно вважав ухвалу про витребування доказів виконаною відповідачем у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо дійсного користувача місця поховання на Лісовому кладовищі (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ), тому висновок апеляційного суду про те, що його користувачем є ОСОБА_6 і, як наслідок, про пред`явлення позову до неналежного відповідача, є передчасним, а ухвалене судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Череда Т.М. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник Ритуальної служби СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За правилами частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

08.01.2021 року ОСОБА_1 уклав з Ритуальною службою СКП «Київський крематорій» договір-замовлення щодо кремації тіла ОСОБА_2 та зберігання праху останньої до його поховання в передбаченому законом порядку.

22.10.2021 року на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , 1954 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» із заявою про демонтаж незаконно встановленого пам`ятника померлій ОСОБА_2 на місці 26, ряд НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 Лісового кладовища у м. Києві.

Згідно відповіді Ритуальної служби СКП «Київський крематорій» від 29.10.2021 року № 1748, користувачем місця поховання на Лісовому кладовищі (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) є ОСОБА_6 . Також повідомлено, що відповідно ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

На НОМЕР_6 на Лісовому кладовищі м. Києва поховані батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також її бабуся ОСОБА_5 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності ОСОБА_1 позовних вимог.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з преамбулою Закону України «Про поховання та похоронну справу», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»:

- місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом;

- користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Статтею 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Таким чином, свідоцтво про поховання видається особі, яка є користувачем відповідного місця поховання, тобто здійснила перше поховання на відведеному місці поховання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.11.2024 року в порядку ст.84 ЦПК України, зобов`язано Ритуальну службу СКП «Спецкомбінат ПКПО» виконавчого органу Київради (КМДА) надати витребувані документи, а саме:

-належним чином засвідчені копії сторінок повного змісту із Книги реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян, які містять відомості щодо поховань на місці родинного поховання на Лісовому кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) наступних громадян України: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- належним чином засвідчені копії сторінок повного змісту із Книги обліку намогильних споруд, які містять відомості щодо установлення намогильних споруд на місці родинного поховання на Лісовому кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) наступних громадян України: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-належним чином завірену копію свідоцтва про поховання на ім`я особи, яка є користувачем місця поховання на Лісовому кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ), передбаченого ст.25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»;

-усю наявну інформацію щодо користувача місця поховання на Лісовому кладовищі (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) а саме прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць та рік народження, місце реєстрації;

- відомості щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_3 від 26.07.1995р. щодо заперечень проти будь-яких підпоховань на місці родинного поховання на Лісовому кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ), яку було зареєстровано за вх. № 114 від 27.07.1995р. в Ритуальній службі СКП «Спецкомбінат ПКПО».

На виконання зазначеної ухвали, Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО»виконавчого органу Київради (КМДА), в розпорядження Київського апеляційного суду надано належним чином засвідчені копії сторінок повного змісту із Книги реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян, які містять відомості поховань на місці родинного поховання на Лісовому кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) а саме громадян: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , замовник та користувач першого поховання ОСОБА_6 (адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , поховання другого померлого (урна з прахом) здійснила особа ОСОБА_8 (ініціали в Книзі не зазначені), (адреса: м. Київ Оболонський проспект, 40-8); поховання третьої померлої (урна з прахом) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснила ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ).

В своєму повідомленні до Київського апеляційного суду Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО» виконавчого органу Київради (КМДА), зазначено, що обов`язку щодо зберігання Ритуальною службою копії відповідного свідоцтва не передбачено чинним законодавством, тому на підприємстві копія даного свідоцтва відсутня.

Також зазначили, що в зв`язку зі спливом терміну зберігання, на підприємстві відсутні відомості щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_3 від 26.07.1995 р. щодо заперечень проти будь-яких підпоховань на місці родинного поховання на Лісовом кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ), яку було зареєстровано за вх.№114 від 27.07.1995 р. в Ритуальній службі СКП «Спецкомбінат ПКПО».

Крім того повідомили, що на Лісовому кладовищі записів в Книгах реєстрації надмогильних споруд щодо установлення намогильних споруд на місці родинного поховання на Лісовому кладовищі у м. Києві (ділянка НОМЕР_3 , ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) громадян України: ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , не виявлено.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач - факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, поховання ОСОБА_3 в 1999 році, та ОСОБА_4 в 2014 році, на Лісовому кладовищі м.Києва (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) здійснила їх дочка ОСОБА_2 (т.1 а.с.17,18).

Аналіз наведенорго свідчить, що ОСОБА_2 здійснила поховання своєї матері ОСОБА_4 в 2014 році після набуття чинності з 01 січня 2004 року Закону України «Про поховання та похоронну справу», статтею 25 якого передбачено видачу відповідного свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

Разом з тим, відповідачем по справі Ритуальною службою Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надано будь-яких доказів про видачу відповідного свідоцтва та на підставі яких нормативно-правових актів на ім`я ОСОБА_6 в 1989 році видавалось таке свідоцтво після поховання Лісовому кладовищі (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) ОСОБА_5 .

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність вважати ОСОБА_6 користувачем спірного місця поховання (місця родинного поховання) виключно на підставі листа відповідача від 29 жовтня 2021 року № 1748.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що дійсним користувачем місця поховання на Лісовому кладовищі (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 ) була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона розпоряджалася вказаним місцем поховання протягом тривалого часу, а саме з лютого 1999 року до часу своєї смерті у січні 2021 року.

08.01.2021 року позивач ОСОБА_1 уклав з Ритуальною службою СКП «Київський крематорій» договір-замовлення щодо кремації тіла ОСОБА_2 та зберігання праху останньої до його поховання в передбаченому законом порядку.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.10.2021 р., зареєстрованого в реєстрі за № 6-206, позивач ОСОБА_1 , як двоюрідний племінник успадкував певне майно після смерті ОСОБА_2 .

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом неповно, допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом в сумі 908 грн., за подачу апеляційної скарги в сумі 1362 грн., за подачу касаційної скарги в сумі 1816 грн, а всього 4086 грн. підлягає стягненню з Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 141, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Новак Наталії Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_9 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 листопада

2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) користувачем місця родинного поховання на Лісовому кладовищі м.Києва (ділянка НОМЕР_3, ряд НОМЕР_1 , місце НОМЕР_2 , що розташоване за адресою: м. Київ вул. Крайня,3).

Стягнути з Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (Код ЄДРПОУ:03358475) виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 4086 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О.Ф. Мазурик