Постанова

від 18.02.2025 по справі 420/17952/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17952/22

Час і місце прийняття ухвали суду 1 інстанції:

10:51 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

26.08.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Вербицької Н.В.

Крусяна А.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Тунік В.М.

представника третьої особи Паук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК» про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Одеська міська рада, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК», товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД», в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо невжиття заходів з анулювання дозволу №ІV013210722347, виданого товариству з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК», товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД» 19.08.2021 року на виконання будівельних робіт з будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які перебувають в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9;

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі товариству з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК», товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД» 19.08.2021 року дозволу на виконання будівельних робіт №ІV013210722347 з будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які перебувають в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9;

- припинити право товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК», товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД» на виконання будівельних робіт з будівництва готелю з центром обслуговування туристів та спортивним клубом, пунктом надання першої медичної допомоги і реабілітаційним центром, в межах земельних ділянок, які перебувають в оренді, за рахунок знесення об`єктів нерухомості, які знаходяться у власності за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої відмовлено ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року скасовано та прийнято по справі постанову, якою заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію дозволу на виконання будівельних робіт за №ІУ013210722347, виданого ДАБІ України 19.08.2021 року ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та ТОВ «ОДЕСАБУД» до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі; заборонено ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та ТОВ «ОДЕСАБУД», а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках, кадастрові номери №5110137500:29:005:0034, №5110137500:29:005:0035 за адресами: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 7 та Лідерсовський бульвар, 9.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року задоволено заяву ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та скасовано заходи забезпечення позову, застосовані постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №420/17952/22.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначає, що суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву та скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час дії забезпечення позову у цій справі погіршився економічний стан підприємства, що загрожує не тільки втратою коштів підприємства та повною паралізацією його господарської діяльності, а й втратою кошів третіх осіб (інвесторів), які вкладені в будівництво об`єкту, значно погіршився стан об`єкту будівництва, який внаслідок застосування заходів забезпечення, був залишений у незавершеному будівництвом стані і на даний час внаслідок дії зовнішніх природних факторів стрімко погіршуються його економіко технічні характеристики, що в близькому майбутньому вимагатиме від підприємства вжиття суттєвого обсягу будівельних заходів щодо відновлення належного техніко економічного стану об`єкта, що, в свою чергу, вимагатиме залучення до цього процесу великого обсягу фінансування, який не передбачений кошторисом будівництва.

Суд першої інстанції зазначив, що тривалий термін забезпечення позову може призвести до негативних наслідків у вигляді погіршення технічного стану об`єкту будівництва, значного збільшення кошторису будівництва та порушення прав інвесторів. Оскільки позов поданий до суду прокурором в інтересах держави, за його клопотанням проводиться експертиза та враховуючи тривалу дію заходів забезпечення позову, тобто, більше ніж півтори року, таке забезпечення є не співмірним з можливим порушенням прав інвесторів будівництва та забудовника, при тому, що протиправність будівництва на даний час не встановлена в судовому порядку, а розгляд справи триває.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.150 КАС України чітко регламентовано, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, системний аналіз наведених вище процесуальних норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При чому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом Рекомендацій №R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989р., приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд (primafacie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Разом із тим, відповідно до Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», які були прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 15.12.2004р., суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі «Джабарі проти Туреччини» (Jabari v. Turkey), 2000р., заява №40035/98 та рішення у справі «Чонка проти Бельгії» (Conka v. Belgium), 2002р., заява №51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи.

Цей принцип цілком узгоджується і з Рекомендацією № R(89)8 Комітету міністрів держав-членів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах», яка передбачає те, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходів щодо тимчасовий захист від адміністративного акта.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заходи забезпечення, що вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див.«Джиніч проти Хорватії», заява №38359/13, п.п.61-62 та «Карагасаноглу проти Туреччини», заяви №21392/08 та 2 інші заяви, п.п.144-153).

Тобто, «інститут забезпечення позову» є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.

Одночасно слід зазначити й про те, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах заявлених позовних вимог, бути «адекватними» та «співмірними» з позовними вимогами. Так, «співмірність» передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. «Адекватність» заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати і специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

Аналогічна правова позиція з цих спірних питань міститься у постановах Верховного Суду від 21.11.2018р. у справі №826/8556/17, від 25.04.2019р. у справі №826/10936/18, від 30.09.2019р. у справі №420/5553/18, від 29.01.2020р. у справі №640/9167/19, від 20.05.2021р. у справі №640/29749/20, від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 та від 28.07.2022р. у справі №640/31850/20.

В свою чергу, статтею 157 КАС України врегульоване питання скасування заходів забезпечення позову.

Так, приписами цієї статті визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Кодекс адміністративного судочинства України не наводить конкретних підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на вищенаведені процесуальні норми в їх сукупності, такими слід вважати наявність обставин, які засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у ст.150 КАС України.

Зокрема, підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову фактично можуть бути обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що саме на вмотивоване клопотання учасника справи і виключно за умови доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.

За обставинами справи, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року задоволено заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі дію дозволу на виконання будівельних робіт за №ІУ013210722347, виданого ДАБІ України 19.08.2021 товариству з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК» та товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД».

Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «СПОРТ-СЕРВІС», товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ПАРК» та товариству з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД», а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам здійснювати будь-які будівельні роботи на земельних ділянках, кадастрові номери №5110137500:29:005:0034, №5110137500:29:005:0035 за адресами: м. Одеса, Приморський район, Лідеровський бульвар, 7 та Лідеровський бульвар, 9, до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі.

Задовольняючи заяву позивача та застосовуючи заходи забезпечення позову, суд виходив з того, що предметом доказування у даній справі є будівництво спірного об`єкту за адресами: м. Одеса, Приморський район, Лідеровський бульвар, 7 та Лідеровський бульвар, 9, без належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм та правил та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, що відносить даний об`єкт до самочинного будівництва та зумовлює необхідність припинення прав ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» та ТОВ «ОДЕСАБУД» на виконання будівельних робіт, набутих на підставі дозволу на виконання будівельних робіт за №ІУ013210722347, виданого ДАБІ України 19.08.2021р., тому вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії дозволу на початок виконання будівельних робіт та зупинення проведення будівельних робіт є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Натомість, звертаючись із заявою про скасування застосованих заходів забезпечення позову, ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК» зазначило, що заходи забезпечення позову, застосовані по цій справі, діють більше півтора року, та за цей час:

- значно погіршився економічний стан підприємства (у т.ч. щодо його відносин з контрагентами та інвесторами щодо вказаного вище об`єкту будівництва), що зокрема загрожує не тільки втратою коштів підприємству та повною паралізацією його господарської діяльності, а й втратою кошів третіх осіб (інвесторів), які вкладені в будівництво зазначеного вище об`єкту,

- значно погіршився стан об`єкту будівництва, який внаслідок застосування заходів забезпечення, був залишений у незавершеному будівництвом стані простонеба, і на даний час внаслідок дії зовнішніх природних факторів стримко погіршуються його економіко технічні характеристики, що в близькому майбутньому вимагатиме від підприємства вжиття суттєвого обсягу будівельних заходів щодо відновлення належного техніко економічного стану об`єкта, що, в свою чергу, вимагатиме залучення до цього процесу великого обсягу фінансування, який не передбачений кошторисом будівництва;

- як до моменту застосування заходів забезпечення позову, так і на теперішній час не встановлено шкоди, яка нанесена розміщенням вказаного об`єкту будівництва та шляху її усунення.

Враховуючи мотиви наведені ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позов поданий до суду прокурором в інтересах держави, за його клопотанням проводиться експертиза та враховуючи тривалу дію заходів забезпечення позову, тобто більше двох років, таке забезпечення є не співмірним з можливим порушенням прав інвесторів будівництва та забудовника, при тому, що протиправність будівництва на даний час не встановлена в судовому порядку, а розгляд справи триває.

Оцінюючи застосовані способи забезпечення позову з точки зору їх адекватності та співмірності, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, про неспівмірність таких способів із можливими негативними наслідками правам та інтересам третіх осіб.

Зокрема, треті особи з 2021 року розпочали проведення будівельних робіт на об`єкті, на який видано дозвіл оскаржуваним наказом ДАБІ, а вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт та заборони будь-яким особам здійснювати будь-які будівельні роботи, може з врахуванням довготривалого розгляду та етапу будівництва завдати значної матеріальної шкоди у вигляді штрафів та пені, зокрема, за укладеними інвестиційними договорами.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2022 року у справі № 640/14616/21 зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наявний у матеріалах справи (електронної) примірник дозволу на виконання будівельних робіт №ІV013210722347 від 19.08.2021 року не містить очевидних ознак його протиправності і не свідчить про очевидність порушення прав позивача в інтересах держави.

На підтвердження зазначених обставин в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 04.06.2024 року у справі №947/35592/20, яка набрала законної сили 04.06.2024 року встановлено, що законність виконання будівельних робіт на вказаних вище земельних ділянках підтверджена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.21 у справі №420/7564/21, яке набрало законної сили. Звідси вбачається, що ТОВ «Лідер-парк», ТОВ «Спорт-сервіс» отримані всі передбачені законом документи для виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 7 та Лідерсівський бульвар, 9 та будівельні роботи виконуються на законних підставах, а отже підстави для заборони виконання будівельних робіт та арешту об`єктів належних вказаним підприємствам об`єктів будівництва на даний час відсутні.

Крім того, зазначеною ухвалою скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2021 року в рамках кримінального провадження №42020162030000107 від 30.07.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 382 КК України на об`єкти будівництва, недобудови, будівлі, інші приміщення та споруди, розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:29:005:0035 та 5110137500:29:005:0034 за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 7 та м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 9.

Заходи забезпечення позову також скасовані рішенням Господарського суду Одеської області від 18 липня 2024 року у справі №916/2869/22 при прийнятті рішення у цій справі за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД», ДАБІ України про визнання незаконними дій ДАБІ України щодо видачі дозволу №ІУ013210722347 від 19.08.2021 року на виконання будівельних робіт, скасування цього дозволу, припинення права на виконання будівельних робіт на підставі цього дозволу, тощо.

Судова колегія наголошує, що доводи апелянта, наведені ними у апеляційній скарзі, зокрема, про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків, зокрема що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, базуються на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у цій справі є рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД» 19.08.2021 року дозволу на виконання будівельних робіт №ІV013210722347 та проведенні на підставі цього дозволу будівельні роботи.

За обставинами справи, будівництво за спірним дозволом розпочато та згідно фотофіксації, яка наявна на сайті прокуратури становило щонайменше 7 поверхів (https://od.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications_c=view_t=recid=327225).

В свою чергу, позовних вимог щодо знесення, на переконання прокурора, самочинного будівництва, позивачем в межах цього позову не заявлено.

Отже, рішення суду за наслідками розгляду і вирішення такого позову не потребуватиме вжиття додаткових заходів для його виконання.

Суть рішення суду за наслідками розгляду відповідного спору полягатиме виключно у констатації факту правомірності чи, навпаки, протиправності оспорюваного рішення ДАБІ та, у випадку останнього - позбавленні його правових наслідків шляхом скасування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №826/14303/18 від 08 липня 2020 року.

Тому, у справі за цим позовом не може бути ускладнене чи унеможливлене виконання рішення суду, а враховуючи тривалий розгляд справи та скасування арешту та заходів забезпечення позову по іншим судовим справам щодо спірного будівництва, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо фактичної зміни умов, які існували на момент вжиття заходів забезпечення цього позову, у зв`язку із чим дійшов вірного висновку про їх скасування.

Можливе настання негативних наслідків, на які посилається апелянт, не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18.

Як декларує Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ), обмеження та заборони мають бути передбачені відповідним законом, переслідувати законні цілі, перелічені у статтях 10 і 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та бути необхідними у демократичному суспільстві, тобто реагувати на нагальну суспільну необхідність і бути пропорційними законним цілям, що переслідуються.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, втручання держави у певне право має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві» - тобто пропорційним переслідуваній меті (зокрема, рішення у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (рішення у справі Steel and Others v. the United Kingdom).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 19 лютого 2025 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Н.В. Вербицька

А.В. Крусян