Рішення від 11.02.2025 по справі 646/8082/24

Справа № 646/8082/24

Провадження № 2/646/747/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.25 м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою, поданою представником ОСОБА_1 адвокатом Клімічевим Олексієм Олександровичем до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», Приватний виконавець Ярмоленко Олександр Валентинович, про визнання права власності на транспортний засіб та скасування арешту та розшуку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання права власності на транспортний засіб, скасування арешту та розшуку транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26.01.2022 № 7696/22/001765 автомобіль марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (продавець на підставі договору комісії, укладеного 25.01.2022 з власником транспортного засобу ТОВ «ГОСТ.УА» (42432257) суб`єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 7696, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Сватівська, 64. Відповідно до п. 2.2 вказаного договору покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору продажу. Вказаний договір підписаний 26.01.2022.

В подальшому при спробі державної реєстрації вказаного транспортного засобу отримано інформацію про те, що на вказаний транспортний засіб накладено арешт приватним виконавцем Ярмоленко Олександром Валентиновичем. В ході отриманні інформації з реєстру боржників встановлено, що арешт накладений в рамках виконавчого провадження № 74074585 та № 74074840 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, зазначене рішення винесене по справі № 183/3958/23, дата набрання законної сили: 09.11.2023.

Вказане рішення стосується боржника ОСОБА_2 , до якої ОСОБА_1 , як добросовісний набувач майна, не має ніякого відношення. Крім того, судове рішення, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження було винесене вже в той час, коли транспортний засіб марки НUUNDАI SАNТА FЕ, 2006 року випуску, вже не був власністю ОСОБА_2 , а тому арешт на вказане майно, на думку сторони позивача, підлягає скасуванню як такий, що накладений помилково. В зв`язку з чим, на адресу приватного виконавця Ярмоленка Олександра Валентиновича направлено адвокатський запит про надання інформації щодо виконавчого провадження та скасування арешту. На вказаний запит отримано відповідь, що у приватного виконавця в провадженні перебуває виконавче провадження № 74074840 з примусового виконання виконавчого листа 183/3958/23, виданого 27.11.2023 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 02.12.2010 року, що виникла станом 13.02.2023, у розмірі 74576,03 гривень: 60705,47 гривень заборгованість за тілом кредиту; 31870,56 гривень заборгованість за простроченими відсотками. 06.02.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 074074840.

Згідно відповіді МВС України № 191021153 від 07.02.2024 року за боржником на праві власності зареєстровано транспортний засіб: автомобіль марки НUUNDАI модель SАNТА FЕ, категорія ТЗ - ЛЕГКОВИИ, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 , колір СИНІЙ.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Тому позивач відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до суду з даним позовом та просить визнати за ним право власності на автомобіль марки НUUNDАI, модель SАNТА FЕ, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 набуте на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26.01.2022 № 7696/22/001765 та скасувати арешти та розшуки вказаного автомобіля, накладені приватним виконавцем Ярмоленко О.В. в рамках виконавчого провадження № 74074840.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, призначено дату підготовчого засідання та надано відповідачам строк для подання відзиву та витребувано докази.

Ухвалою суду від 08.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2025 року.

27.01.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника та про задоволення позову в повному обсязі.

17.12.2024 до суду від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник банку просить відмовити у задоволенні позову.

25.11.2024 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона підтримала позовні вимоги, просила задовольнити, подальший розгляд справи проводити без її участі.

Треті особи по справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», Приватний виконавець Ярмоленко Олександр Валентинович були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання. До суду не з`явилися, пояснень, заперечень по суті заявлених позовних вимог не надали.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та не спростовано відповідачами, що між позивачем та ТОВ «ГОСТ.УА» (суб`єктом господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами та перебуває на облку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 7696, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Сватівська, 64) 26.01.2022 укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7696/22/001765, а саме - автомобіля марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Пунктом. 2.2 вказаного вище договору передбачено, що покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу. Продавець ТОВ «ГОСТ.УА» діяв на підставі договору комісії № 7696/22/001765 від 25.01.2022, укладеного з власником транспортного засобу ОСОБА_2 .

До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії Акту огляду реалізованого транспортного засобу № 7696/22/000023 до договору купівлі-продажу від 26.01.2022 № 7696/22/001765 та Акту технічного стану транспортного засобу або його складових частин, що має ідентифікаційний номер № 7696/22/001765 від 25.01.2022. Також позивачем надана Інформаційна картка щодо автомобіля марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , видана відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200.

Відповідно до пункту 48 зазначеного вище Порядку, здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами комісіонер під час приймання на комісію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери зобов`язаний:

ретельно перевірити документи, які пред`являє комітент чи довірена особа, звірити відповідність записів у них з фактичними ідентифікаційними номерами складових частин. У разі виявлення ознак підроблення документів, номерів складових частин або невідповідності записів з нанесеними на них ідентифікаційними номерами комісіонер зобов`язаний невідкладно повідомити про це відповідно територіальному органові Національної поліції та Держпродспоживслужбі;

скласти акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер (додатки 3 і 6). Акт складається в письмовій формі у двох примірниках, кожний з яких підписується комісіонером і комітентом. Відповідна інформація вноситься до журналу.

Комісіонер невідкладно вносить до електронного реєстру інформацію про транспортні засоби, що надійшли для реалізації (додаток 7), яка є загальнодоступною, та акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер.

Як зазначив представник позивача в позовній заяві, про накладений приватним виконавцем Ярмоленком Олександром Валентиновичем арешт на автомобіль марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 позивач дізнався при спробі державної реєстрації вказаного транспортного засобу.

Матеріали судової справи містять засвідчену належним чином копію адвокатського запиту від 22.03.2024 представника позивача до приватного виконавця Ярмоленко О.В. щодо накладеного на транспортний засіб позивача арешту. На адвокатський запит приватним виконавцем Ярмоленко О.В. 11.06.2024 надана відповідь за № 38424. Відповідно до вказаної відповіді на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 74074840 з примусового виконання виконавчого листа № 183/3958/23, виданого 27.11.2024 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 02.12.2010 року, що виникла станом 13.02.2023, у розмірі 74576,03 гривень: 60705,47 гривень заборгованість за тілом кредиту; 31870,56 гривень заборгованість за простроченими відсотками. 06.02.2024 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 074074840. Згідно відповіді МВС України № 191021153 від 07.02.2024 року за боржником на праві власності зареєстровано транспортний засіб: автомобіль марки НUUNDАI, модель SАNТА FЕ, категорія ТЗ - ЛЕГКОВИИ, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 , колір СИНІЙ.

12.02.2024 приватним виконавцем, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника. У наданій відповіді від 11.06.2024 № 38424 приватний виконавець зазначив, що порядок та підстави зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини регламентується статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Матеріали справи містять засвідчені копії постанови про розшук майна боржника від 12.02.2024 ВП № 74074840 та постанови про арешт майна боржника від 12.02.2024 ВП № 74074840, що підтверджують викладену в листі приватного виконавця інформацію.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ.

Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей та з 01.01.2013 стосуються реєстрації саме речового права на нерухоме майно, а не реєстрації договору щодо нерухомого майна, тому посилання на вказану норму представника відповідача АТ КБ "Приватбанк" у відзиві на позов, як на правову підставу власних заперечень для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 також вказано, що положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній справі погодилась з подібним висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII викладено Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26.01.2022 № 7696/22/001765 автомобіль марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Продавець за цим договором - суб`єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами і перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 7696 діяв на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами), документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, поряд з іншим визначено договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України та положеннями ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. ст. 321 Цивільного кодексу України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст.ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Право власності охороняється законом та його порушення з боку будь-якого державного органу, установи, особи неприпустимо.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.

Відповідно до частин першої-третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на день звернення позивача з позовом до суду) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Згідно частини 5 вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, власник майна, який протиправно обмежений у здійсненні права власності накладенням арешту на його майно, має право вимагати усунення порушення шляхом зняття арешту з цього майна за умови доведення, що воно належить саме йому, а не боржникові.

Отже, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги про скасування арешту та розшуку з належного позивачу транспортного засобу є обґрунтованими, доведеними, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно наявних у справі відомостей, позивачу правничу допомогу надавав адвокат Клімічев О.О. згідно ордеру серії ВА № 1076119 від 22.03.2024.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що витрати на правничу допомогу попередньо становили 10000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Оскільки позов ОСОБА_1 не містить вимог про стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім того, ним до суду не надано належних, достатніх та достовірних доказів та документально не підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, з відповідачів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачів у рівних частинах с кожного на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3712,20 грн, тобто - по 1856,1 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 15, 16, 316, 328, 334, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141 ч. 1, 259 ч. 1, 2, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», Приватний виконавець Ярмоленко Олександр Валентинович, про визнання права власності на транспортний засіб, скасування арешту та розшуку -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Скасувати арешт, накладений приватним виконавцем Ярмоленко Олександром Валентиновичем в межах виконавчого провадження № 74074840, на підставі постанови про арешт майна боржника від 12.02.2024, ВП № 74074840 на транспортний засіб марки HUUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , припинивши його розшук.

Судовий збір в сумі 3712,20 грн стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, що становить по 1856,1 грн з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Представник позивача: адвокат - Клімічев Олексій Олександрович, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», суб`єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним №7696, ЄДРПОУ 42432257, адреса: 63714, Харківська область, Куп`янський район, село Ковалівка, вул. Лозова, 17, адреса для листування: м. Харків, вул. Молочна, 6.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Приватний виконавецьЯрмоленко Олександр Валентинович, адреса: 61001, м. Харків, пров. Поштовий, 5.

Повний текст рішення складено 11.02.2025.

Суддя Д.Є. Серпутько