Постанова від 16.07.2025 по справі 646/8082/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року

м. Харків

справа № 646/8082/24

провадження № 22-ц/818/2577/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Мальованого Ю.М., Маміної О.В.

за участю секретаря - Львової С.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», Приватний виконавець Ярмоленко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року в складі судді Серпутько Д.Є.

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», Приватний виконавець Ярмоленко Олександр Валентинович, про визнання права власності на транспортний засіб та скасування арешту та розшуку.

Позовна заява мотивована тим, що 26 січня 2022 року укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7696/22/001765, а саме автомобіля марки HYUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (продавець на підставі договору комісії, укладеного 25 січня 2022 року з власником транспортного засобу ТОВ «ГОСТ.УА» (42432257) суб`єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 7696, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Сватівська, 64.

Відповідно до п.2.2 вказаного договору покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору продажу.

Відповідно до акт огляду транспортного засобу від 26 січня 2022 року №7696/22/00023 власником вказаного транспортного засобу зазначено ОСОБА_2 , відомості про суб`єкта господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами ТОВ «ГОСТ.УА», відомості про покупця ОСОБА_1 .

Продаж транспортного засобу ТОВ «ГОСТ.УА» в особі ОСОБА_3 було доручено ОСОБА_2 згідно договору комісії № 7696/22/001765 не нижче узгодженої суми 48730,00 грн.

Вважав, що вказаний договір підписаний 26 січня 2022 року та транспортний засіб переданий в цей же день, тобто право власності на вищевказаний транспортний засіб було набуте ним ще 26 січня 2022 року.

В подальшому при спробі державної реєстрації вказаного транспортного засобу отримано інформацію про те, що на вказаний транспортний засіб накладено арешт приватним виконавцем Ярмоленком О.В. В ході отримання інформації з реєстру боржників встановлено, що арешт накладений в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, зазначене рішення винесене по справі № 183/3958/23, дата набрання законної сили 09 листопада 2023 року. Вказане рішення стосується боржника ОСОБА_2 , до якої він, як добросовісний набувач майна, не має ніякого відношення.

Зазначив, що на адресу приватного виконавця Ярмоленка О.В. направлено адвокатський запит про надання інформації щодо виконавчого провадження та скасування арешту. На вказаний запит отримано відповідь про те, що у приватного виконавця в провадженні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа 183/3958/23, виданого 27 листопада 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 02 грудня 2010 року, що виникла станом 13 лютого 2023 року у розмірі 74576,03 грн. 06 лютого 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8.

Згідно відповіді МВС України № 191021153 від 07 лютого 2024 року за боржником ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано транспортний засіб: автомобіль марки НYUNDАI модель SАNТА FЕ, категорія ТЗ - легковий, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 , колір синій.

Вказав, що судове рішення, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження, було винесене вже в той час, коли транспортний засіб марки НYUNDАI SАNТА FЕ, 2006 року випуску, вже не був власністю ОСОБА_2 та на момент укладання договору купівлі-продажу 26 січня 2022 року щодо ОСОБА_2 ще не було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_7, а тому арешт на вказане майно підлягає скасуванню як такий, що накладений помилково.

Щодо факту не реєстрації права власності за ним в Регіональному сервісному центрі то повідомив, що він не зміг скористатися своїм правом перереєструвати вчасно транспортний засіб в зв`язку з початком повномасштабної війни рф проти України при тому, що законодавець дозволив продовжити строк державної реєстрації у разі введення воєнного стану в Україні до моменту його припинення (протягом дев`яносто днів).

Просив визнати право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки НYUNDАI, модель SАNТА FЕ, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 набуте на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7696/22/001765 від 26 січня 2022 року укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «ГОСТ.УА»; скасувати арешт та розшук накладений на вказаний автомобіль приватним виконавцем Ярмоленком О.В. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_7.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки HYUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; скасовано арешт, накладений приватним виконавцем Ярмоленком О.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_7, на підставі постанови про арешт майна боржника від 12 лютого 2024 року, ВП № НОМЕР_7 на транспортний засіб марки HYUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , припинивши його розшук; судовий збір в сумі 3712,20 грн стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що становить по 1856,10 грн з кожного відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на грудень 2024 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2023 року у справі № 183/3958/23 боржницею ОСОБА_2 не виконано, заборгованість не сплачена у повному обсязі. Згідно з відповіддю МВС України № 191021153 від 07 лютого 2024 року спірний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_2 . Отже, станом на 07 лютого 2024 року спірний автомобіль не належить на праві власності позивачу. Вказав, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту укладення договору купівлі-продажу. Отже, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. Сам по собі договір купівлі-продажу від 25 січня 2022 року вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у відповідному порядку, а тому не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль перейшов у власність позивача, у зв`язку з чим наявні підстави відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для визнання права власності на нього та для зняття арешту і розшуку з автомобіля.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 січня 2022 року між суб`єктом господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами та перебуває на обліку в ГСЦ МВС за реєстраційним № 7696, Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА», який є комісіонером та діє у відповідності до п.8 Постанови КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договір комісії № 7696/22/001765 від 25 січня 2022 року, в особі відповідального ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7696/22/001765, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб марки HYUNDAІ SANTA FE, 2006 року випуску, синього кольору, номер кузову НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 48 730,00 грн (а.с.8).

Відповідно до акту огляду реалізованого транспортного засобу № 7696/22/000023 від 26 січня 2022 року власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_2 (а.с.9).

25 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОСТ.УА» та ОСОБА_2 укладено договір комісії № 7696/22/001765, предметом якого є вищевказаний транспортний засіб (а.с.10).

Також матеріали справи містять інформаційну картку транспортного засобу та акт технічного стану транспортного засобу або його складових частин, що має ідентифікаційний номер № 7696/22/1/001765 від 25 січня 2022 року (а.с.11).

Згідно відповіді приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. № 38424 від 11 червня 2024 року, на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 183/3958/23, виданого 27 листопада 2023 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 02 грудня 2010 року, що виникла станом 13 лютого 2023 року, в розмірі 74576,03 грн. 06 лютого 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8. Згідно відповіді МВС України № 191021153 від 07 лютого 2024 року за боржником на праві власності зареєстровано транспортний засіб: автомобіль марки НYUNDАI, модель SАNТА FЕ, категорія ТЗ - легковий, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 , колір синій. 12 лютого 2024 року приватним виконавцем, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт та розшук майна боржника. Також зазначено, що оскільки боржником вимоги виконавчого документа не виконані, тому відсутні підстави для скасування арешту та розшуку майна боржника (а.с.14).

Також матеріали справи містять копії постанови про розшук майна боржника та про арешт майна боржника від 12 лютого 2024 року ВП № НОМЕР_7, зокрема щодо транспортного засобу марки НYUNDАI, модель SАNТА FЕ, категорія ТЗ - легковий, 2006 року випуску, VIN НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 , колір синій (а.с.15-16,17).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Так, пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, визначено, що документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, є, зокрема, оформлений в установленому порядку договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

Наслідком порушення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року, є покладення на порушників відповідальності, встановленої законом (пункт 5), а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 13 лютого 2018 року у справі № 910/11266/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 761/24050/17, провадження № 61-12864св18, від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 провадження № 61-11481св20.

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23), від 10 травня 2023 року в справі № 761/22937/18 (провадження № 61-4932св22).

У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».

Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує (див. постанови: Верховного Суду: від 16 грудня 2020 року в справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20) та Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22)).

Зі змісту договору купівлі-продажу від 26 січня 2022 року вбачається, що пунктом 2.2 передбачено, що покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами цього договору. Тобто, в даному випадку сторони в договорі передбачили порядок переходу права власності на майно.

Таким чином ОСОБА_1 є власником спірного транспортного засобу з моменту підписання договору купівлі-продажу від 26 січня 2022 року, що узгоджується з умовами договору.

Доводи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, колегія суддів є безпідставними з огляду на вищевикладене.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач обрав правильний спосіб захисту, звернувшись до суду з позовом до боржниці ОСОБА_2 та особи, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що станом на 12 лютого 2024 року (винесення постанов про арешт та розшук майна боржника) ОСОБА_2 не була власницею цього майна, арешт та розшук майна боржника, які накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 12 лютого 2024 року, позбавляє позивача можливості реалізувати своє право власності щодо вказаного транспортного засобу, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому колегія суддів враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, враховуючи, що майно боржника вибуло з його володіння до накладення арешту на нього, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2024 року у справі № 208/6868/21 (провадження № 61-17107св23).

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Докази та обставини, на які посилається Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.В. Маміна