Постанова

від 17.02.2025 по справі 536/2903/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2903/24 Номер провадження 22-ц/814/1044/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

розглянула у письмовому провадженні без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Нестеренко Вікторії Володимирівни, представниці ОСОБА_1 , на ухвалу судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкас Безпека Україна» про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

у с т а н о в и в :

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року матеріали справи №536/2903/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «Інкас Безпека Україна» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, передано за територіальною підсудністю до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

В апеляційній скарзі адвокатка Нестеренко В.В., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції, а справу направити за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги стверджується, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки будинок, придбаний за оскаржуваним правочином, знаходиться в м.Одесі, тому слід застосовувати правила виключної підсудності спору, тобто спір має бути розглянутий судом за місцем знаходження нерухомого майна.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи, у листопаді 2024 року адвокат Ставніченко М.В., представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ТОВ «Інкас Безпека Україна» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 704, укладений між ТОВ «Інкас Безпека Україна» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 випадково дізналася, що належну їй квартиру продано ОСОБА_1 , що свідчить про порушення її прав на вільне володіння майном. Сама квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановляючи ухвалу про направлення справи №536/2903/24 до Автозаводського районного суду м.Кременчука, суддя суду першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до Автозаводського району м.Кременчука.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Згідно із ч.1 ст.30ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна» згідно з положеннями статті 181ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 вказано: за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

У пункті 7.22 вказаної постанови зазначено, що, аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язанні із нерухомим майном.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 прохає визнати недійсним договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Приморського району м.Одеси.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають розгляду за правилами виключної підсудності - за місцем знаходження нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та відноситься до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м.Одеси.

З урахуванням наведеного, ухвала судді суду першої інстанції від 14 листопада 2024 року підлягає скасуванню, а матеріали справи направленню за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси.

Керуючись ст.367, п.5 ч.1 ст.374, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Нестеренко Вікторії Володимирівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року скасувати, справу №536/2903/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкас Безпека Україна» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, направити до Приморського районного суду м.Одеси за територіальною підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2025 року

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов