Постанова

від 06.02.2025 по справі 305/1852/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1852/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 лютого 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Джуги С.Д.,

суддів Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підлуський Василь Дмитрович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року у складі судді Ємчука В.Е., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки і витребування майна,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки і витребування майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та 01.06.2017 відповідно.

Вказував, що після їх смерті позивачем було подано заяви до Рахівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, внаслідок чого у відповідні часові проміжки були заведені спадкові справи №58596180 та №61598101.

Зазначав, що будинок у АДРЕСА_1 , в якому проживали батьки позивача, належав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та до цього будинку зареєстрована земельна ділянка площею 0,20 га для обслуговування будинку, а також 1,2884 га, для ведення особистого селянського господарства.

Стверджував, що на час відкриття спадщини після смерті матері, тобто станом на 25 жовтня 2016 року позивач як спадкоємець після смерті матері набув права власності на цей будинок та земельну ділянку, а тому він є власником з часу відкриття спадщини, а відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Разом з тим, вказував, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у вересні 2021 року право власності на житловий будинок та земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Вказував, що позивач жодних правочинів щодо успадковуваного майна, власником якого він став 25.10.2015, на користь відповідача не вчиняв, таке майно не відчужував у будь-який спосіб. У зв`язку з цим, стверджував, що таке майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а тому вважав, що є підстави для витребування його з чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2121 м.кв., та житловий будинок, які розміщені за адресою АДРЕСА_1 .

24 квітня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій зазначав, що ознайомившись із наданими третьою особою матеріалами спадкових справ, довідкою від 24.03.2023 №72/01-16, в якій зазначено, що свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не видавалися, а також з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №327477423 та копією рішення V сесії V скликання від 05 грудня 2006 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації земельної ділянки мешканцям АДРЕСА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку та господарських споруд» він бажає змінити раніше заявлені вимоги у даній справі.

Звертав увагу на те, що після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі позивачу стало відомо про існування нових обставин, які стосуються предмета позову та можуть впливати на вирішення даної справи. Так, позивачем було повідомлено, що спірний будинок був збудований ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період їхнього шлюбу, що слугувало підставою їх подальшого спільного звернення до Квасівської сільської ради Рахівського району із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, яка 05 грудня 2006 року прийняла рішення №90, згідно з яким вирішено надати дозвіл ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на розробку технічної документації щодо посвідчення права власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та господарських споруд. Зазначав, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, є спільним майном подружжя, отже земельна ділянка й житловий будинок, які є предметом позову, належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Наголошував, що 24.03.2023 ОСОБА_1 від Рахівської державної нотаріальної контори отримав довідку №72/01-16, згідно з якою повідомляється, що спадкоємцем на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого є гр. ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є гр. ОСОБА_5 та позивач.

Однак, попри вищенаведене ОСОБА_4 фактично позбавивши набутого позивачем у власність спадкового майна, зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку та розміщений на ній житловий будинок в цілому, а згодом безпідставно розпорядився ним подарувавши відповідне нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 23.12.2015 серії та номер 1-1289 та договору дарування житлового будинку від 23.12.2015 року серії та номер 1-1288.

Вказував, що враховуючи те, що укладення 23.12.2015 договору дарування земельної ділянки та житлового будинку відбулось без належного набуття ОСОБА_4 права власності на відповідне нерухоме майно, останній не мав права його відчужувати на користь відповідача, у зв`язку з чим ці договори дарування, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними.

Зазначав, що про вказаний факт реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та житловий будинок за відповідачем ОСОБА_1 дізнався лише 25.04.2017.

Водночас вказував, що у межах справи №305/352/18 позивач оскаржував лише договір дарування житлового будинку від 23.12.2015, а про існування договору дарування земельної ділянки 1-1289 та факт реєстрації відповідачем саме за ним права власності на земельну ділянку, позивач не знав.

Більше того, про зміст оскаржуваних договорів дарування від 23.12.2015 №1-1288 та 1-1289 ОСОБА_1 стало відомо тільки в 2021 році, коли фотокопії таких були пред`явлені представником Рахівської держнотконтори.

В березні 2023 року позивачу стало відомо про те, що спадщина за померлою матір`ю позивача була прийнята батьком та відповідачем не приймалась.

З огляду на викладене, позивач просив: 1) визнати недійсним договір дарування житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який був посвідчений 23.12.2015 року державним нотаріусом Рахівської державної контори Пріц Оленою Іванівною, серія та номер 1-1288 з моменту його укладення; 2) визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який був посвідчений 23.12.2015 року державним нотаріусом Рахівської державної контори Пріц Оленою Іванівною, серія та номер 1-1289 з моменту його укладення; 3) витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку 2131 м. кв, номер об`єкта нерухомого майна 667878321236 та житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779864321236, розміщені за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який був посвідчений 23.12.2015 року державним нотаріусом Рахівської державної контори Пріц Оленою Іванівною, серія та номер 1-1288.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який був посвідчений 23.12.2015 року державним нотаріусом Рахівської державної контори Пріц Оленою Іванівною, серія та номер 1-1289.

Відмовлено у задоволенні позову про витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки та житлового будинку, що розміщені за адресою АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підлуський Василь Дмитрович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Рахівським районним судом Закарпатської області в рамках розгляду справи №305/678/18 про усунення від права на спадкування за законом було констатовано, що будинок, який належав за життя ОСОБА_4 був подарований ОСОБА_1 , а тому не належить до спадкової маси. Доказів визнання договору дарування недійсним на час розгляду даної справи суду надано не було. Вказує, що нерухоме майно на законних підставах з волі спадкодавця було подаровано своєму внуку ОСОБА_1 . Стверджує, що доводи позивача про те, що він дізнався про факт реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та житловий будинок за відповідачем ОСОБА_1 лише 25.04.2017 є голослівними, оскільки такі не підтверджені жодними доказами, натомість за твердженням апелянта такі були відомі позивачу ще у період з 2016 року по січень 2017 року. Крім цього, стверджує, що батько позивача повідомляв останнього, що ним було укладено два договори дарування земельної ділянки та житлового будинку на користь відповідача. Зазначає, що вказаний позов подано до суду зі спливом строку позовної давності. Стверджує, що суд першої інстанції визнав правочини недійсними без законних на те підстав, чим було порушено норми матеріального права.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Підлуський В.Д. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача адвокат Матіко Р. І. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Рішенням Квасіської сільської ради від 05.12.2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , мешканцям АДРЕСА_3 надано дозвіл на розробку технічної документації щодо посвідчення права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

Згідно з довідкою виконкому Квасівської сільської ради №218 від 01.02.2018 будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 станом на 25.10.2015 року належав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно по господарської книги №2 на 2011-2015 року. До житлового будинку зареєстрована земельна ділянка 0,20 га для обслуговування житлового будинку та 1,2884 га для ведення особистого селянського господарства. Також станом на 25.10.2015 року (день смерті матері сторін) в будинку проживали: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та внучка ОСОБА_6 .

Згідно копії спадкової справи №58596180 позивач ОСОБА_1 18.02 2016 року подав до Рахівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_3 .

Згідно із договором дарування від 23.12.2015року, посвідченого державним нотаріусом Рахівської державної контори Пріц О.І., серія та номер 1-1288. ОСОБА_7 подарував відповідачу ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 18.11. 2015 року Рахівським районним управлінням юстиції .

Згідно із договором дарування від 23.12.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Рахівської державної контори Пріц О.І., серія та номер1-1289 ОСОБА_7 подарував відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку в с Кваси, Рахівського району площею 0,2131 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2123683000:10:002:0028, яка належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 26.05.2015 року Рахівським районним управлінням юстиції

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Згідно копії спадкової справи №61598101 позивач ОСОБА_1 21.11.2017 року подав до Рахівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_4 . Також заяву про прийняття спадщини за померлим батьком ІНФОРМАЦІЯ_7 подав його син - ОСОБА_5 .

Згідно Інформаційних довідок відповідач ОСОБА_1 на підставі вищевказаних договорів дарування є власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянкив с Кваси, Рахівського району площею 0,2131 га. кадастровий номер: 2123683000:10:002:0028.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 та ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 площею 0,2131 га. кадастровий номер: 2123683000:10:002:0028 є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а оспорювані договори дарування порушують його законні права та інтереси, оскільки ОСОБА_4 безпідставно його відчужив, фактично позбавивши його прав на набуте ним у власність спадкове майно.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем, відповідно до вищенаведених норм не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_8 , яка заповітних розпоряджень щодо свого майна за життя не вчиняла, спадщину за нею у рівних частках прийняли: її син - позивач ОСОБА_2 , який у встановлений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та проживав з нею; її син - ОСОБА_5 , який проживав з нею і у встановлений законом строк не відмовився від прийняття спадщини; її чоловік (за твердженням позивача) ОСОБА_4 , який проживав із спадкодавцем та не відмовився від прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_4 26.05.2015 року оформлено право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2131 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2123683000:10:002:0028, про що 26.05.2015 року Рахівським районним управлінням юстиції йому видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно, та 18.11. 2015 року ним оформлено право приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 , про що 26.05.2015 року Рахівським районним управлінням юстиції йому видане свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.05.2015 року.

В подальшому за оспорюваними договорами дарування ОСОБА_4 належні йому на праві приватної власності вищевказаний жиловий будинок та земельну ділянку відчужив своєму внуку відповідачу ОСОБА_1 .

Правомірність набуття ОСОБА_4 права приватної власності на дане нерухоме майно не спростовано, правовстановлюючі документи, на підставі яким за ним оформлено та зареєстровано право приватної власності, не оспорені та не визнані судом недійсними.

З врахуванням наведеного ОСОБА_4 вправі був розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, в тому числі укладати щодо нього договори дарування.

Позивачем, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подано належних, допустимих, достатніх доказів, які б підтверджували, що вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Окрім того, колегія суддів зауважує, що позивач завив вимоги про визнання недійсними у цілому договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки не врахувавши, що, якщо спірний житловий будинок та земельна ділянка є спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , частки їх є рівними по , то після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина лише на її частку майна, яку спадкують у рівних частинах усі спадкоємці, що прийняли спадщину, у тому числі і ОСОБА_4 , якому також належить і частка у майні подружжя, та який має право укладати щодо свого майна будь які правочини. Тому вимоги позивача про визнання недійсними у цілому договорів дарування не ґрунтуються на законі.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, не врахував вищенаведені фактичні обставини та вимоги матеріального і процесуального права, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних догорів дарування.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими і заслуговують на уваги.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З врахуванням наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання недійними договорів дарування підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у даних вимогах з вищенаведених підстав.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про витребування на його користь земельної ділянки площею 2131 м. кв, та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування не має.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2 150,20 грн., який підлягає стягненню на його користь із позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Підлуський Василь Дмитрович, задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки відмовити.

В решті суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 2150,20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: