Постанова

від 17.02.2025 по справі 160/17496/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/17496/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Якименка Євгена Петровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/17496/22 (головуючий суддя першої інстанції - Тулянцева І.В.) за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради; Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про зобов`язання знесення об`єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно побудований об`єкт будівництва загальною площею 1353,9 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:185:0035 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року по справі №160/17496/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року залишено без змін.

18 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №160/17496/22.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2024 року по справі №160/17496/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/17496/22.

08.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року по справі №160/17496/22, в якій посилаючись на частину першу статті 378 КАС України, просив відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року строком на один рік до 18.10.2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та відстрочити виконання рішення Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/17496/22.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи. Апелянт зазначає, що підставою для встановлення зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення. Скаржник вказує, що обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду першої інстанції є відсутність у відповідача можливості доступу до домоволодіння, де судовим рішенням зобов`язано його провести знесення об`єкта самочинного будівництва, тому існують законні підстави для надання відстрочення у виконанні рішення суду.

Позивач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради та третя особа - ОСОБА_2 подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні скарги позивача, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №160/17496/22, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/17496/22.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст.378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини четвертої статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із системного аналізу даної норми вбачається, що підставою для відстрочення/ розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/ розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

Отже, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є процесуальними засобами, які суди застосовують у виключних випадках, у тому числі, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення; ці процесуальні засоби застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення в подальшому стане взагалі неможливим.

З огляду на зазначене, заява про відстрочення виконання судового рішення має бути підтверджена відповідними доказами.

У даному випадку, подана представником відповідача заява про відстрочення виконання рішення суду фактично обґрунтована неможливістю його виконання з причин, які від нього не залежать, а саме з підстав обмеження доступу до земельної ділянки на якій розміщено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №952 від 01.11.2022 року «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста» вирішено доручити інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради вжити заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста, відгородивши бетонними блоками ділянку відповідно до графічного матеріалу (Додаток), яка межує із самочинним будівництвом за адресою: вул.Лабораторна, буд.№89, та створює загрозу для життя та здоров`я людей. Департаменту громадського порядку та цивільного захисту Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради організувати на зазначеній території цілодобову охорону шляхом чергування;

На виконання вказаного рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради працівниками інспекції з питань благоустрою ДМР наприкінці листопада 2022 року встановлено бетонні блоки заввишки 2 метри та довжиною близько 10 метрів. Крім того, зверху на бетонні блоки встановлено металеве огородження у вигляді паркану із загостреними списами висотою понад 1,5 метри та довжиною близько 11 метрів. Також поряд з бетонними блоками встановлена металева хвіртка з запірним пристроєм (навісний замок).

Вказані факти підтверджуються фотоматеріалами, які були долучені ОСОБА_1 до заяви від 08.11.2023 року про відстрочення виконання рішення суду.

В подальшому виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято Рішення №1031 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста», яким, зокрема, визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 01.11.2022 року №952, та знов вжито заходи щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста, відгородивши бетонними блоками ділянку відповідно до графічного матеріалу (Додаток), яка межує із самочинним будівництвом за адресою: вул.Лабораторна, буд.№89, і т.і..

Вказані вище рішення виконкому ДМР ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024 року у справі №201/4933/23 визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.12.2022 року №1031 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста» та зобов`язано виконавчий комітет Дніпровської міської ради усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та самочинно збудованим об`єктом будівництва загальною площею 1353,9 кв.м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , розташованим на вказаній земельній ділянці, шляхом демонтажу бетонних блоків із захисним бар`єром та хвірткою, демонтажу банеру з текстом «це будівництво є незаконним», встановлених на виконання рішення виконавчого комітету Дніпровської ради №1031 від 02.12.2022 року «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об`єктом благоустрою міста».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.06.2024 року у справі №201/4933/23 рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06.03.2024 року залишено без змін.

25.07.2024 року у справі №201/4933/23 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист на виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судом першої інстанції 05.08.2024 року постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження ВП № 75686000; направлено до Дніпровської міської ради лист від 02.10.2024 року №109082/16, щодо вирішення питання із забезпечення доступу до земельної ділянки з АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу бетонних блоків, з метою забезпечення боржником ОСОБА_1 самовільного виконання рішення суду.

Відповідно до Акту державного виконавця від 10.10.2024 року при примусовому виконанні виконавчого листа №160/17496/22 виданого 18.10.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно побудований об`єкт будівництва загальною площею 1353,9 кв.м., розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності понятих встановлено, що листом за №109082/16 від 02.10.2024 року на адресу Дніпровської міської ради повідомлено про необхідність доступу до земельної ділянки з вул.Лабораторна в м.Дніпро для забезпечення виконання рішення суду боржником самостійно. Виходом державного виконавця за адресою: м. Дніпро, вул. Лабораторна, 89 встановлено, що бетонні блоки біля земельної ділянки за вказаною адресою демонтовано. Для подальшого виконання рішення суду на адресу боржника буде направлена відповідна вимога в порядку ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження». При цьому, питання про зупинення виконавчого провадження не порушувалось.

Вказане підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції старшим держвиконавцем Соборного відділу ДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управлінь Міністерства юстиції (м.Одеса) Тичинським Д.Є..

Крім того, представниками Управління ДАБК Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради під час розгляду справи судом першої інстанції підтверджено, що станом на 08.10.2024 року бетонні блоки та металевий паркан заввишки 3,5 метри з металевою хвірткою демонтовані, що підтверджується відповідними фотографіями, які наявні в матеріалах справи.

Доказів протилежного ОСОБА_1 не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 20.09.2024 року, якою зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 06.03.2024 року у справі №201/4933/23 апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки така ухвала не зупиняє виконання рішення у справі №160/17496/22 та не спростовує факту відсутності на теперішній час перешкод для заявника з виконання судового рішення у справі №160/17496/22.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 року у справі №160/17496/22 та роблять таке виконання неможливим, тому підстав для відстрочення його виконання, у розумінні приписів ст.378 КАС України, також немає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 в особі представника адвоката Якименка Євгена Петровича на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/17496/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/17496/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко