Постанова

від 05.02.2025 по справі 917/1037/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Харків Справа № 917/1037/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

від позивача: не з`явилися;

від відповідача (апелянта): не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Київського дочірнього підприємства "НМУ "Електропівденмонтаж", м. Полтава (вх. № 2866 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 (повний текст складено 14.11.2024) у справі №917/1037/24 (суддя Мацко О.С.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбрідж", м. Київ,

до Київського дочірнього підприємства "НМУ "Електропівденмонтаж", м. Полтава,

про стягнення 2182974,40грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокбрідж" (далі ТОВ "Брокбрідж") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" (далі КДП "НМУ" Електропівденмонтаж") про стягнення 2182974,40грн, з яких: 1994645,00грн - заборгованість за договором транспортного експедирування №11648 від 14.02.2024; 111716,72грн - пеня; 15981,10грн інфляційні втрати; 60631,58грн - відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №11648 від 14.02.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1994645,00грн, несвоєчасна оплата якої стала підставою для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до умов договору та ст. 625 Цивільного кодексу України.

20.09.2024 до господарського суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про долучення до справи доказів часткової оплати відповідачем заборгованості у сумі 150000,00грн та про повернення судового збору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/1037/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" на користь ТОВ "Брокбрідж" 1844645,00грн основного боргу за договором транспортного експедирування №11648 від 14.02.2024, 111716,72грн пені, 15981,10грн втрат від інфляції, 60631,58грн відсотки річних, 30494,62грн судового збору.

В частині стягнення 150000,00грн основного боргу - провадження у справі закрито.

Повернуто ТОВ "Брокбрідж" з Державного бюджету України 2489,00грн судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви платіжною інструкцією №19082 від 14.06.2024.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/1037/24 та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неврахування всіх фактичних обставини, що мають значення для справи, зокрема, наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, з огляду на таке:

- період виконання зазначеного договору припав на час військової агресії Російської Федерації проти України та у період дії воєнного стану на території України, що обумовило виникнення для відповідача несприятливої фінансової ситуації (скрутного фінансового становища);

- дефіцит грошових ресурсів, що утворився, зокрема, внаслідок неможливості контрагентів здійснити своєчасні розрахунки, закриття проектів, відтоку з України трудових кадрів, створив перешкоди для здійснення КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" належної господарської діяльності; військова агресія проти України зумовила настання для багатьох суб`єктів підприємницької діяльності форс-мажорних обставин для провадження господарської діяльності, а також призвела до необхідності запровадження певних обмежувальних заходів, які вплинули на їх діяльність та ускладнили економічну ситуацію на комерційному ринку;

- офіційним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, а саме, ТПП України підтвердило, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними для господарської діяльності юридичних та/або фізичних осіб по договору, тощо; зазначені обставини є загальновідомими та не підлягають доказування в силу вимог до ч. 3 ст. 75 ГПК України;

- у справі відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок допущених відповідачем порушень договірних зобов`язань, а отже, виходячи з загальних засад цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд першої інстанції мав зменшити розмір заявлених штрафних санкцій.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/1037/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2025 о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

06.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Брокбрідж" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Свою позицію обгрунтовує тим, що апелянт:

- не довів впливу воєнного стану на виконання своїх зобов`язань за договором;

- не обґрунтував наявності підстав для зменшення та не зазначив конкретної суми штрафних санкцій;

- безпідставно вимагає доведення понесення позивачем збитків, що не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відмовлено у задоволенні заяв ТОВ "Брокбрідж" про участь Богданової Д.О. та ОСОБА_1 у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1037/24 у режимі відеоконференції.

15.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Брокбрідж" надійшло клопотання про проведення розгляду справи № 917/1037/24 без участі представника позивача з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу.

04.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано хворобою представника відповідача та відсутністю іншого представника з відповідними повноваженнями.

Уповноважені представники позивача та відповідача (апелянта) у судове засідання 05.02.2025 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги всі учасники справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 05.02.2025 клопотання представника відповідача (апелянта) про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

За положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України). Неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення розгляду справи.

У даному випадку, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст. 216, ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви та обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зважаючи на те, що:

1) наведені представником відповідача підстави для відкладення розгляду справи (хвороба) не підтверджено будь-якими доказами (зокрема, листком непрацездатності, довідкою медичної установи, тощо) та не може бути визнано тією обставиною, яка свідчить про неможливість розгляду даної справи;

2) відповідача, як і позивача було завчасно повідомлено про судове засідання 05.02.2024, у зв`язку з чим КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" не було позбавлено можливості забезпечити участь іншого представника;

3) правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі та з початку розгляду справи в суді першої інстанції не змінилася, відома суду та іншим учасникам судового процесу;

4) явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача (апелянта), у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановленого господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.02.2024 між ТОВ "Брокбрідж" (експедитор) та КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" (клієнтом) укладено договір транспортного експедирування № 11648 (далі - договір), за умовами якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторське обслуговування, пов`язане з організацією перевезень вантажів клієнта морським, повітряним та автомобільним транспортом і міжміському та міжнародному сполученні, послуги складського зберігання, організацію митного оформлення вантажу клієнта, а також інші супутні послуги, відповідно до узгоджених сторонами заявок. Також, відповідно, клієнт зобов`язується оплачувати рахунки експедитора на умовах, передбачених договором та в розмірі, погодженому в Заявках (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.4 договору узгоджені сторонами заявки є невід`ємною частиною цього договору. Заявка повинна бути повністю заповнена, за підписом і печаткою /офіційним штампом клієнта. Заявка за підписом представника клієнта, засвідчена печаткою/штампом клієнта, є оформленою належним чином. Заявка приймається до виконання після підтвердження її підписом і печаткою/офіційним штампом експедитора .Заявка у вигляді сканкопії, що була передана за допомогою електронної пошти, має юридичну силу оригіналу до моменту облв`язкового обміну паперовими оригіналами за умови її підписання і оформлення відповідно до п.1.4 договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 (п. 7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були укладені заявка (замовлення) №241998 від 22.03.2024, заявка (замовлення) №241999 від 22.03.2024, заявка (замовлення) №242001 від 22.03.2024, заявка (замовлення) №242003 від 22.03.2024, заявка (замовлення) №241984 від 22.03.2024, заявка (замовлення) №241970 від 22.03.2024 (далі - заявки) до договору, згідно яких позивач надав послуги транспортно-експедиторського обслуговування, чим підтвердив виконання зобов`язання належним чином, що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем Актом надання послуг №241998 від 11.04.2024, Актом надання послуг №241999 від 11.04.2024, Актом надання послуг №242001 від 11.04.2024, Актом надання послуг №242003 від 11.04.2024, Актом надання послуг №241984 від 11.04.2024, Актом надання послуг №241970 від 11.04.2024 (а.с.23-28).

Крім того, факт надання відповідачу послуг позивачем підтверджується поданими ним підписаними документами з посередниками надання послуг:

- за заявкою (замовленням) №241998 від 22.03.2024: Акт виконаних транспортних послуг №5/0791 від 11.04.2024; замовлення №241998 від 22.03.2024 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №0791 від 29.03.2024; Акт виконаних робіт №241998 від 11.04.2024;)

- за заявкою (замовленням) №241999 від 22.03.2024: Акт надання послуг №43 від 11.04.2024; замовлення №241999 від 22.03.2024 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №б/н від 29.03.2024; Акт виконаних робіт №241999 від 11.04.2024;

- за заявкою (замовленням) №242001 від 22.03.2024 : Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19 від 11.04.2024 р.; Замовлення №242001 від 22.03.2024 р. на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №б/н від 29.03.2024; Акт виконаних робіт №242001 від 11.04.2024;

- за заявкою (замовленням) №242003 від 22.03.2024: Акт виконаних транспортно-експедиторських послуг №3/0445 від 11.04.2024; замовлення №242003 від 27.03.2024 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №0445 від 29.03.2024; Акт виконаних робіт №242003 від 11.04.2024;

- за заявкою (замовленням) №241984 від 22.03.2024: Акт виконаних транспортно-експедиторських послуг №3/7815 від 11.04.2024; замовлення №241984 від 22.03.2024 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №7815 від 26.03.2024; Акт виконаних робіт №241984 від 11.04.2024;

- за заявкою (замовленням) №241970 від 22.03.2024: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2024; замовлення №241970 від 19.03.2024 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні; CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №б/н від 26.03.2024; Акт виконаних робіт №241970 від 11.04.2024;

Відповідачем вказані обставини не оспорюються.

Згідно умов п. 3.2. договору рахунки експедитора (заявника) підлягають оплаті протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку, якщо інше не узгоджено сторонами в заявці. Пунктом 16 Заявок передбачена умова оплати - безготівкова, оплата в день виставлення рахунку.

Відповідно до вищевказаних заявок клієнту були виставлені наступні рахунки на оплату:

- рахунок на оплату №241998 від 01.04.2024 на загальну суму 336892,00грн;

-рахунок на оплату №241999 від 02.04.2024 на загальну суму 338391,00грн;

- рахунок на оплату №242001 від 02.04.2024 на загальну суму 321562,00 грн;

-рахунок на оплату №242003 від 01.04.2024 на загальну суму 315855,00 грн;

- рахунок на оплату №241984 від 01.04.2024 на загальну суму 349514,00грн;

- рахунок на оплату №241970 від 29.03.2024 на загальну суму 357694,00грн.

З урахуванням наведеного, позивач вказує, що відповідач був зобов`язаний сплатити за надані йому позивачем послуги 01.04.2024 - по рахунку на оплату №241998 від 01.04.2024, 02.04.2024 - по рахунку на оплату №241999 від 02.04.2024, 02.04.2024 - по рахунку на оплату №242001 від 02.04.2024, 01.04.2024 - по рахунку на оплату №242003 від 01.04.2024, 01.04.2024 - по рахунку на оплату №241984 від 01.04.2024, 29.03.2024 - по рахунку на оплату №241970 від 29.03.2024.

Платіжною інструкцією №53514729 від 17.05.2024 відповідач перерахував позивачу 25263,00грн, призначення платежу: " за міжнародні перевезення згідно рахунка №241970 від 29.03.2024, в т.ч.ПДВ 4210,50 грн ".

Отже, загальна сума заборгованості відповідача на дату відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі складала 1994 645, 00 коп.

Відповідно до п. 4.2.4. договору у випадку затримки розрахунків, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. У випадку затримки клієнтом оплати суми рахунка експедитора більше, ніж на 10 календарних днів, клієнт сплачує експедитору прострочену суму з урахуванням 15% річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення клієнтом заборгованості.

З урахуванням наведених умов договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував і просить стягнути з відповідача також: 111716,72грн пені, 15981,10грн інфляційних втрат, 60631,58грн відсотки річних.

Як вже зазначалося, за результатом розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 12.11.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1037/24, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1844645,00грн основного боргу , 111716,72грн пені, 15981,10грн втрат від інфляції, 60631,58грн відсотки річних, 30494,62грн судового збору; в частині стягнення 150000,00грн основного боргу провадження у справі закрито у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу в ході судового розгляду.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 111716,72грн, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України, зазначене рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що між сторонами у справі виникли правовідносини з договору про надання транспортно-експедиторських послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 902, 903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 ЦК).

Відповідно до ст.ст. 610 - 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується в апеляційній скарзі, що будь-яких заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування відповідачем.

З урахуванням наведеного, що господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оскільки після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено частину основного боргу в сумі 150000,00грн, що підтверджено платіжними інструкціями від 01.08.2024 та від 30.08.2024, суд першої інстанції закрив провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю спору.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих за договором послуг на загальну суму 1994645,00грн, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України та п. 4.2.4 договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на що суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 60631,58грн та інфляційних втрат в сумі 15981,10грн за розрахунками позивача.

Разом з цим, суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку пені, який проведено позивачем за прострочення оплати по кожному рахунку окремо (а.с. 3 - 6), дійшов до висновку, що зазначені вимоги в частині стягнення з відповідача 111716,72грн пені відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Як вже зазначалося, вимоги апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не врахував обставини, що є підставою для зменшення заявленої до стягнення суми пені, а саме:

- період виконання договірних зобов`язань та прострочення припадає на час повномасштабної агресії проти України та час дії воєнного стану, що обумовило виникнення для відповідача несприятливої фінансової ситуації;

- через військову агресію утворився дефіцит грошових ресурсів, зокрема, внаслідок неможливості контрагентів здійснити своєчасні розрахунки, закриття проектів, відтоку з України трудових кадрів, створив перешкоди для здійснення КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" належної господарської діяльності;

- зазначені обставини суттєво вплинули та позбавили відповідача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність;

- відсутні докази понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача.

В суді першої інстанції відповідач не зазначав про наявність підстав для зменшення розміру пені.

Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін, колегія суддів зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

Судова колегія зауважує, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума пені (111716,72грн) не є значною, а становить близько 6% від суми основного боргу (1844645,00грн), заявленого до стягнення.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що військова агресія безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, а відтак не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Зменшення прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Колегія суддів зазначає про те, що розмір штрафних санкцій, на отримання яких позивач має право, знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті послуг, а відтак саме внаслідок дії відповідача розмір штрафних санкцій є значним.

Суд також враховує, що договір транспортного експедирування №11648 був укладений сторонами 14.02.2024, тобто більше ніж через 2 роки після військової агресії проти України та в періоді дії воєнного стану, а тому відповідач мав об`єктивну можливість спрогнозувати всі ризики, пов`язані з його укладанням, у тому числі убезпечити від настання негативних наслідків внаслідок невиконання своїх зобов`язань, зокрема, ідповідач не був позбавлений права ініціювати, в тому числі і в судовому порядку, внесення змін до договору, як щодо зміни строків оплати, так і щодо зменшення розміру пені, проте таким правом не скористався.

Також колегія суддів зазначає, що згідно даних загальнодоступного ресурсу в мережі Інтернет "Опендатабот" (https://opendatabot.ua/) прибуток КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" у 2021 році складав 30996204,00грн, а в 2024 році 31706930,00грн.

Вказане свідчить про те, що у 2024 році (тобто у період виникнення зобов`язань перед позивачем) відповідач мав прибуток у більшому розмірі, ніж у 2021 році - до повномасштабного вторгнення на територію України та введення воєнного стану, що спростовує його твердження про збитковість діяльності підприємства.

Судова колегія наголошує, що для зменшення нарахованої позивачем суми пені має бути встановлена очевидна їх неспівмірність, в тому числі обставини того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Проте судом враховується, що у разі неухильного виконання відповідачем умов договору транспортного експедирування №11648 від 14.02.2024, у позивача були б відсутні підстави стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а своєчасне виконання в подальшому судового рішення про їх стягнення дозволило б уникнути пред`явлення позивачем позову, що є предметом цього судового розгляду.

Доводи апелянта про те, що період прострочення припав на час повномасштабної війни, наведені із посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку щодо виконання договору транспортного експедирування №11648 від 14.02.2024.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року (який неодноразово продовжувався та триває станом на цей час).

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.22 №2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин.

У свою чергу, апеляційний суд зазначає, що ст.617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання лише у тому випадку, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Поряд з цим, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно ст.ст. 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними, (3) для конкретного випадку. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (п. 76).

Сертифікат ТПП палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 77).

Колегія зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а учасником правовідносин має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, і саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Як передбачено ч.ч. 3 - 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем, який знаходиться у м. Полтава (на значній відстані від зони бойових дій) не було доведено у встановленому законом порядку, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості належного виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

Твердження відповідача про наявність певних труднощів у господарській діяльністю, дефіциту коштів, відтік трудових кадрів після початку повномасштабного вторгнення на територію України з 24.02.2022 не підтверджене будь-якими належними доказами та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76 77 ГПК України.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що зазначені відповідачем обставини щодо діючого на даний час воєнного стану в України негативно впливають не тільки на результати господарської діяльності відповідача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України, в тому числі і позивач, знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В свою чергу, ч. 1 ст. 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як позивач, так і відповідач є суб`єктами господарювання та несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Кожна із сторін, укладаючи договір, приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Погіршення економічної ситуації, збитковість виробництва, так само як і відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності, не є форс-мажорною, незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Також є безпідставним посилання відповідача на неможливість його контрагентів вчасно здійснити розрахунки, адже ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що порушення зобов`язань контрагентами боржника, не вважається обставинами, які є підставою для звільнення його від виконання зобов`язання. У зв`язку з цим судом не приймаються до уваги обставини неналежного виконання зобов`язань контрагентами відповідача.

Щодо можливої збитковості відповідача, то слід зауважити, що вказана обставина не є винятковою обставиною, що дає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій, адже як вже було зазначено, підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, наслідки від ведення якої несе відповідний суб`єкт господарювання.

В свою чергу, можлива відсутність збитків у позивача не є визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення неустойки, а лише однією із складових, які враховуються судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є правом та прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, Східний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру компенсаційних нарахувань позивача.

За таких умов, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення пені.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74 - 80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга КДП "НМУ" Електропівденмонтаж" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/1037/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/1037/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 у справі №917/1037/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза