Ухвала

від 24.02.2025 по справі 914/2265/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 914/2265/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючої), Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Асоціації "Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем" (далі - Асоціація)

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025

за позовом Асоціації

до Національного лісотехнічного університету України

про визнання недійсними додаткових угод №1 та №2 до договору позички транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

Асоціація 14.02.2025 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 про повернення апеляційної скарги, а справу № 914/2265/24 передати до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як свідчать обставини справи та зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, Господарський суд Львівської області ухвалою від 15.01.2025 задовольнив клопотання Національного лісотехнічного університету України про витребування доказів у цій справі.

Асоціація звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області про витребування доказів від 15.01.2025 у справі № 914/2265/24.

Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у цій справі апеляційну скаргу Асоціації на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.01.2025 про витребування доказів у цій справі повернуто скаржнику.

Постановляючи зазначену ухвалу від 03.02.2025, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про витребування доказів, постановлена в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки не охоплюється переліком, визначеним частиною першою статті 255 ГПК України, а тому дійшов висновку про повернення апеляційної скарги Асоціації у цій справі на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Звертаючись з касаційною скаргою, Асоціація посилається на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції від 03.02.2025 постановлена з порушенням норм процесуального права, а також основних засад судочинства, що позбавило скаржника права на оскарження судових рішень.

Однак Суд дійшов висновку, що твердження скаржника, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Приписами частини першої статті 255 ГПК України встановлено вичерпний перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Оскільки ухвала суду першої інстанції, якою задоволено клопотання про витребування доказів у цій справі, у наведеному переліку статті 255 ГПК України відсутня, то вона не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та правомірно повернув подану апеляційну скаргу відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

За змістом частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Асоціації на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Керуючись статтею 234, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Асоціації "Міжнародний інститут - асоціація регіональних екологічних проблем" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 зі справи № 914/2265/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос