Постанова

від 19.02.2025 по справі 490/4027/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.02.25

22-ц/812/79/25

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/4027/21

Номер провадження 22-ц/812/79/25 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представників позивача - адвокатів Жильцова В.В., Рябець Г.Я., представника третьої особи - адвоката Літкової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в її інтересах,

адвокатом Пірожком Віктором Петровичем

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2023року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), Комунального підприємства «Енерго» (надалі - КП «Енерго»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про визнання противоправним та скасування рішення державного реєстратора,

в с т а н о в и л а:

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», КП «Енерго» про визнання противоправним та скасування рішення державного реєстратора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 червня 2019 року державним реєстратором КП «Енерго» було проведено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на нового власника - ТОВ «Кредитні ініціативи» як правонаступника іпотекодержателя АКБ «ТАС-Комерцбанк» на підставі повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 29 березня 2019 року. Підставою зміни власника квартири зазначений договір іпотеки № 96 від 22 березня 2006 року, яким забезпечено виконання кредитного договору № 07/ПК-79 від 22 березня 2006 року про надання споживчого кредиту ОСОБА_2 . Тобто в рахунок задоволення своїх кредиторських вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» незаконно скористався позасудовим порядком звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, а державний реєстратор всупереч Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Захист порушених його прав обумовлений тим, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є предметом іпотеки за кредитом в іноземній валюті, використовується ним як місце постійного проживання.

До того ж, судовими рішеннями, ще в 2015 році відмовлено у задоволенні позову Банку про стягнення з нього кредитної заборгованості за цим кредитним договором з тих підстав, що позовна давність за цим кредитним договором спливла 22 березня 2014року, отже якщо спливла давність відносно основної вимоги, в силу положень ст. 266 ЦК України вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, тобто і до договору іпотеки.

Вважає, що у державного реєстратора були відсутні достатні підстави для проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Енерго» Лубінської О.М., внесене до реєстру за № 32086733 від 19 червня 2019 року щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи» та поновити право власності на вказану квартиру за ним.

Відзиву на позов не надходило.

Представник позивача - адвокат Жильцов В.В. у травні 2023 року надав до суду додаткові письмові пояснення які за змістом є аналогічними викладеним у позовній заяві.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2023року позов задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна), індексний номер: 47447849 від 21 червня 2019 року державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Енерго» Лубінської О.М про проведення державної реєстрації права власності 19 червня 2019 року на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 32086733) за ТОВ «Кредитні ініціативи». У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КП «Енерго» про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 908 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно, є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеному у ньому. Доказів отримання позивачем як власником предмета іпотеки вказаного повідомлення відповідачами суду не надано.

Крім того, спірна квартира була придбана не за кредитні кошти та належала ОСОБА_2 на праві власності ще до 2006 року. З матеріалів справи вбачається, що площа квартири становить 34,9 кв.м., кредит видано в іноземній валюті, а докази про наявність у ОСОБА_2 іншого житла у справі відсутні. З огляду на викладене, квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за Банком як забезпечення виконання умов кредитного договору від 22 березня 2006року, укладеного в іноземній валюті. Крім того,статтею 266ЦКУкраїнипрямо передбачено,щозі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). За такого, строк давності щодо звернення стягнення на спірну квартиру як предмет іпотеки сплинув в березні 2014 року, тобто іпотекодержатель всупереч вказаним обставинам скористався позасудовим порядком звернення стягнення на іпотечне майно через 5 років і два місяці. Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи». Ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є зокрема скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вимоги щодо поновлення права власності позивача на вказану квартиру не підлягають задоволенню, оскільки визнання незаконним рішення державного реєстратора підтверджує протиправне набуття особою у власність нерухомого майна і відповідає способу судового захисту порушених прав та інтересів особи, що передбачений приписамистатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції діючій на час ухвалення судового рішення. Скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя з підстав неправомірного звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджує поновлення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки, що по своїй суті і є вирішенням питання щодо прав на цей об`єкт.

В той же час, суд першої інстанції зазначав, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КП «Енерго» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, суд пославшись на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), виходив з того, що вказана вимога пред`явлена до неналежного співвідповідача.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Жильцова В.В. про ухвалення додаткового рішення - залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі в розгляді справи, в інтересах якої діє адвокат Пірожок В.П., звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не встановлено, що відповідач по справі належним чином виконав обов`язок щодо повідомлення позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобов`язаний за законом доводити обставину отримання позивачем повідомлення чи причини неотримання позивачем повідомлення чи причини неотримання позивачем такого повідомлення. Факту недобросовісних дій відповідача з цього приводу першої інстанції не встановлено.

До того ж, судом першої інстанції невірно застосовано приписи ч.3, 4 ст. 267 ЦПК України щодо застосування позовної давності. Також невірно висловлена судом першої інстанції неможливість примусового звернення стягнення на квартиру у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, судом не надана оцінка розповсюдження на позивача, який перебуває на військовій службі дії Закону України «Про запобігання корупції».

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору залучено ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача - адвокат Жильцов В.В. просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача - адвокат Рябець Г.Я. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на її необґрунтованість просила про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У поясненнях на відзиви на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Літкова Л.В. просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У судове засідання, представники відповідачів не з`явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішенняв повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ОСОБА_2 з 2002року та безперервно є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі 490/8692/14-ц від 08 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Як вбачається з вказаних судових рішень, які в силу положень ст. 82 ЦПК України є преюдиційними у даній справі, ТОВ «Кредитні ініціативи» у липні 2014року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 01червня 2014 року, у загальному розмірі 412073,20 грн з яких: 17 306,21 доларів США, що еквівалентно 203780,57 грн - за тілом кредиту; 13 524,90 доларів США, що еквівалентно 159255,66 грн - за процентами за користування кредитом; 49036,97 грн - пеня в межах 1 року строку позовної давності.

22 березня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 07/ПК-79, згідно подальших змін і доповнень до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 37 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Крім того, в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 , 23жовтня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 07/ПК-79, згідно якого остання зобов`язалася перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту, згідно з кредитним договором № 07/ПК-79 від 22 березня 2006 року, у сумі 3700 доларів США, строком до 22 березня 2011року з процентною ставкою 16% річних за їх використання.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору свої вимоги заборгованості по вказаних договорах.

Також, 28 листопада 2012 року АКБ «ТАС-Комерцбанк», як правонаступник вимог за вказаними договорами, відступив вказані права вимог ТОВ «Кредитні ініціативи».

Судами встановлено, що строк дії вказаного договору становив до 22 березня 2011 року, а ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду 07 липня 2014 року, що є порушенням строку позовної давності. Крім того, належних та допустимих доказів, або письмового договору, скріпленого підписами сторін, про збільшення позовної давності, банком не представлено, а отже й відсутні підстави вважати, що банк звернувся в межах строків позовної давності.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 22 березня 2006 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 10.3 договору іпотеки сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки можливе, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку в встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (п. 12.3.1).

21 червня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Енерго» Лубінською О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47447849 та за № 32086733 від 19 червня 2019 року було проведено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на нового власника - ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі: кредитний договір 07/ПК-79 від 22 березня 2006 року, іпотечний договір № 96 від 22 березня 2006 року повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 29березня 2019року, видавник ТОВ «Кредитні ініціативи».

Таким чином ТОВ «Кредитні ініціативі» як іпотекодержатель вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору від 22 березня 2006 року, укладеного з ОСОБА_2 та АКБ «Так-Комерцбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи».

Задовольняючи вимоги про скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів отримання позивачем як власником предмета іпотеки іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеному у ньому що є обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно.

До того, ж не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за Банком як забезпечення виконання умов кредитного договору від 22 березня 2006року, укладеного в іноземній валюті.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є зокрема скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Між тим з таким висновком суду погодитися в повній мірі неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто законодавством і на момент укладення іпотечного договору, й на момент звернення стягнення на предмет іпотеки передбачався спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Аналогічні правові висновки стосовно оцінки застереження в іпотечному договорі як договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №759/5454/19 (провадження № 14-81цс22), від 19 травня 2020 року в справі №644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зазначено, що відповідно до статті 37Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

З урахуванням обставин конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер і таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16ЦК України (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що у травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», КП «Енерго» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та поновлення право власності з посиланням на те, що реєстрація права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кредитні ініціативи» відбулась з порушенням встановлених правил та процедур, а також вимог законодавства України.

При цьому на час звернення до суду з цим позовом власником спірної квартири було ТОВ «Кредитні ініціативи».

Отже, станом на час звернення позивача із вказаним позовом, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно була ефективним способом захисту, за допомогою якого поновлювалося б відповідне право позивача на нерухоме майно.

Згідно частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. 23 грудня 2021 року реєстровий № 6278 ТОВ«Кредитні ініціативи» продало квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

Згідно акта приймання-передачі від 23 грудня 2021 року ТОВ «Кредитні ініціативи» передало, а ОСОБА_1 прийняла квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний акт є невід`ємною частиною договору.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прававласності від 23 грудня 2021 року, номер запису про право власності: 45879173 від 23 грудня 2021 року, право власності на квартиру, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 34,1 кв.м зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу, серія та номер: 6278, виданий 23 грудня 2021, видавник: Боненко Т.Л., приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62531355 від 23 грудня 2021 року, приватний нотаріус Боненко Т.Л., Миколаївський міський нотаріальний округ.

Вказаний вище договір купівлі-продажу, Акт приймання-передачі та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прававласності було надано лише ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції виникла ситуація коли спірний об`єкт нерухомого майна було відчужений відповідачем - ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь третьої сторони - ОСОБА_1 , про яку не було відомо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції - 12 травня 2023 року.

Оскільки, за правилами частини третьої статті 49 ЦПК України, позивач має право змінити предмет або підстави позову лише до закінчення підготовчого засідання, а підготовче провадження у цій справі було закінчено ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2021 року, позивач ОСОБА_2 після здійснення відчуження банком спірної квартири на користь ОСОБА_1 був позбавлений процесуального права змінити предмет або підстави позову, що унеможливило судовий захист його прав та інтересів у спірних правовідносинах у спосіб інший, ніж обрав позивач при поданні позовної заяви.

У відповідності до частин першої, другої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Отже, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні, гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) погоджуючись із зазначеними висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі №545/1883/20 додатково зазначила, що оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Звертаючись до суду, позивач просиввизнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Енерго» державного реєстратора комунального підприємства «Енерго» Лубінської О.М., внесене до реєстру за № 32086733 від 19.06.2019 щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи» та поновити право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 який рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12травня 2023 року задоволено частково.

15 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа - ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , поновити право власності на зазначене нерухоме майно за ним, який заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2024 року задоволено частково.

Разом з тим, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16січня 2025 року за заявою ОСОБА_1 скасовано заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2024 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Кредитні ініціативи» про витребування майна із чужого незаконного володіння та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Отже, враховуючи зазначене та приймаючи до уваги обставини цієї конкретної справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ«Кредитні ініціативи» про скасування рішення державного реєстратора не підлягають задоволенню, оскількине є ефективним способом захисту порушених прав позивача та не зможе забезпечити поновлення порушених його прав на спірне нерухоме майно в рамках розгляду даної справи.

Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80 гс 20), від 02лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20), від 22червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).

За таких обставин рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про скасування рішення державного реєстратора та розподілу судових витрат підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи,що апеляційнийсуд дійшоввисновку прочасткове задоволенняапеляційної скаргитретьої особи,відмовив узадоволенні вимог про скасування рішення державного реєстратора то наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 362 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у зв`язку з чим рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 ЦПК Україниколегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,подану вїї інтересах,адвокатом ПірожкомВіктором Петровичем- задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про скасування рішення державного реєстратора та розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 362 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбаченихст. 389 ЦПКУкраїни.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.