Ухвала

від 25.02.2025 по справі 205/2944/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 205/2944/21

Провадження № 6/201/72/2025

УХВАЛА

25 лютого 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю державного виконавця Босенка М.М.,

за участю заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_1 ,

представника заінтересованих осіб адвоката Заніздри А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах мста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкової Катерини Миколаївни (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2025 до суду надійшло подання начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах мста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкової Катерини Миколаївни (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно,

На обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 57463473 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 боргу на загальну суму боргу 545557,13 грн.

01.02.2016 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_4 боргу копії яких день відкриття були направлені на адресу сторін виконавчого провадження.

01.02.2016 державним виконавцем направлено запити до ТСЦ № 1241 РСЦ МВС у Дніпропетровській області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Територіального управління Держаної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої надіслані сторонам та в органи і установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника. Інформація про арешт майна боржника внесена до Державного Реєстру обтяжень рухомого майна, а також до Державного реестру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з відповідями Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Територіального управління Держаної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Дніпропетровській області інформація відносно боржника відсутня.

З метою отримання інформації про доходи боржника, виявлення рахунків боржника на підставі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» 05.04.2016 державним виконавцем направлено запити до Державної податкової інспекції України та Пенсійного фонду України. Відповідно до відповіді з Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників та про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах - інформація відносно боржника відсутня. Відповідно до відповіді з Пенсійного фонду України про осіб - боржників, які отримують пенсії та про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформація відносно боржника не знайдена.

18.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про привід боржника. Згідно рапорту співробітника Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області двері квартири, за місцем мешкання боржника, ніхто не відчинив, на неодноразові виклики боржник не з`явився.

На виконання вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 01.02.2016винесено постанову про розшук майна боржника.

Згідно інформації отриманої від ТСЦ № 1241 РСЦ МВС у Дніпропетровській області за боржником зареєстровано транспортний засіб «Opel Vectra» 1991 року випуску, держаний номер НОМЕР_1 . Транспортний засіб 28.11.2014 оголошений в розшук згідно санкції відділу розшуку УДАІ та Ленінського ВДВС ДМУЮ.

З метою отримання інформації про перетин кордон України боржником упродовж 2010-2016 років державним виконавцем направлено запит до Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Згідно отриманої відповіді відомості про перетин державного кордону громадянином України ОСОБА_2 відсутні.

На підставі заяви стягувача ОСОБА_6 про примусове проникнення до житла боржника державним виконавцем 16.02.2017 внесене подання до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2017 по справі № 205/1065/17 у задоволенні подання відмовлено.

З метою встановлення місцезнаходження боржника та перевірки його майнового стану, державним виконавцем 15.01.2018 здійснено вихід за адресою мешкання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , двері квартири ніхто не відкрив, встановити місцезнаходження боржника та перевірки його майнового стан не виявилось можливим.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 17.01.2018 боржник перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Технопарк 1», на підставі ст. 68 Закону державним виконавцем 22.01.2018 винесено та направлено до ТОВ «Технопарк 1» постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 .

На прийомі у державного виконавця 26.12.2018 боржник ОСОБА_2 повідомив, що натепер не працевлаштований, коштів не має, про рішення суду обізнаний, але змоги сплатити борг не має, майно, на яке можливо звернути стягнення не має, мешкає за адресою, вказаною у виконавчому документі а саме: АДРЕСА_1 .

На адресу відділу з Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області надійшли матеріали, відповідно до яких боржник звільнився з ТОВ «Технопарк 1».

На неодноразові виклики до державного виконавця боржник не з`являється.

З метою перевірки майнового стану боржника, державним виконавцем повторно направлені запити до Державної міграційної служби, відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Міністерство доходів і зборів України, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, Державної авіаційної служби України, Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», Державного підприємства «Держреєстри України», Територіального управління у Дніпропетровській області Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби України з питань, регуляторної політики та розвитку підприємництва Сектор представництва у Дніпропетровській області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Дніпровського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та зюйдового ринку, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області.

Згідно відповідей майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

За з виконавчими документами ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити кошти у розмірі 533495,01 грн.

Натепер не вирішене питання щодо звернення стягнення на майно, зобов`язання боржника за виконавчим документом можуть залишитись невиконаними.

Виконавчі документи, які перебувають на виконанні, видані на підставі матеріалів кримінального провадження № 1-кп/201/346/2014 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 мав матір ОСОБА_7 , яка не має інших працездатних дітей, суд на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за об`єктом - квартира загальною площею 45,4 кв.м, житловою 27,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована була на праві власності за матір`ю боржника - ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 померла. ОСОБА_2 відповідно до ст. 1268 ЦК України є спадкоємцем першої черги. Він був зареєстрований за адресою квартири з 03.03.1992.

ОСОБА_5 є дочкою померлої ОСОБА_7 . ОСОБА_5 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. З метою ухилення від виконання судових рішень боржник ОСОБА_2 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері на користь ОСОБА_5 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28.09.2022 по справі №205/5860/21 за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 .

Судовим рішенням у справі № 205/2053/22, що переглянуте постановою Верховного суду від 11.10.2023 визнано недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 . Верховний Суд зазначим, що, ОСОБА_2 , маючи з 2014 року невиконані грошові зобов`язання перед позивачами, та за відсутності інших активів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, діючи недобросовісно під час виконання судових рішень про стягнення з нього заборгованості на користь позивачів, відмовився від прийняття спадщини на користь близького родича, внаслідок чого втратив свою платоспроможність перед кредиторами, при цьому, не маючи іншого житла, залишився проживати в квартирі, яка входить до спадкової маси. Воля ОСОБА_2 під час вчинення цього правочину не відповідала зовнішньому її прояву про реальний перехід права власності на нерухоме майно та була направлена на приховання майна від виконання судових рішень про стягнення з нього грошових коштів.

Однак боржник ОСОБА_2 до цього часу рішення суду не виконав.

Державним виконавцем повторно перевірені доходи боржника, направлено запити до Державної податкової інспекції України та Пенсійного фонду України. Відповідно до відповіді з Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників та про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах - інформація відносно боржника відсутня.

Станом на 06.01.2025 згідно до відповіді з Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії та про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та відповіді ДПСУ - інформація відносно боржника відсутня.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2024 у справі № 205/294/21 провадження № 6/201/134/2024, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.09.2024, подання начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задоволено частково.

Визначено 1/2 частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , а саме, у квартирі АДРЕСА_2 та зазначено, що державним виконавцем при зверненні до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зазначено та не встановлено вартість майна, на яке необхідно звернути стягнення з урахуванням загальної суми заборгованості боржника перед стягувачем.

В зв`язку з наведеним, 26.11.2024 державним виконавцем винесено постанову якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_8 для надання звіту про оцінку майна боржника, згідно із яким станом на 08.01.2025 визначено вартість 1/2 частки майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , а саме, у квартирі АДРЕСА_2 , у розмірі 545800 грн.

На підставі викладеного, просив вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на 1/2 частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_2 право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Державний виконавець Босенко М.М. у судовому засіданні подання підтримав з підстав, які у ньому зазначені, просив задовольнити, зазначивши, що вжитими заходами виконавчого провадження встановлено відсутність будь-яких доходів у боржника ОСОБА_2 . Зазначив, що звіт про оцінку майна боржника направлявся учасникам виконавчого провадження. Жодних зауважень, заперечень на нього не надходило. Надав пояснення (а.с. 26 27 т. 8), у яких зазначив, що згідно п. 21. Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.11.2020 у справі №902/1159/15 зробив наступні висновки: «Закон України «Про виконавче провадження» не містить вимоги щодо перевірки факту отримання боржником повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна. На стадії вчинення підготовчих дій для реалізації арештованого майна боржника державний виконавець після здійснення арешту та опису майна боржника залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Про результати визначення вартості чи оцінки майна державний виконавець зобов`язаний повідомити сторони виконавчого провадження не пізніше наступного робочою дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку шляхом направлення простого поштового повідомлення або доставки кур`єром.

Метою такого повідомлення є ознайомлення зі звітом про оцінку майна та можливість оскарження сторонами виконавчого провадження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна в порядку оскарження рішень та дій виконавців».?

Таким чином, державний виконавець не зобов`язаний надсилати повний звіт про оцінку майна, а лише повинен повідомити сторони про результати оцінки.

У даній справі державний виконавець на наступний день після отримання звіту про оцінку майна направив на адресу боржника повідомлення та висновок про вартість майна.

Отже, дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Просив подання задовольнити.

Представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвокат Заніздра А.П., Сємашко Т.М. у судовому засіданніподання підтримали,просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 адвокат Бистушкін О.С. у судове засідання, яке було призначене на 25.02.2025 не з`явився. У судовому засіданні 07.02.2025 просив відкласти розгляд подання і надати йому час на ознайомлення із матеріалами подання, клопотання судом було задоволене, розгляд подання був відкладений на 10.02.2025. У судовому засіданні 10.02.2025 адвокат Бистушкін О.С. вважав, що суд має відкласти розгляд подання задля того, щоб надати можливість ОСОБА_5 скласти власний звіт про оцінку майна, оскільки остання із ним не погоджується. Держаним виконавцем їй на направлявся звіт про оцінку майна у повному обсязі. У судове засідання, призначене на 25.02.2025 адвокат Бистушкін О.С. не з`явився.

Суд зауважує, що відповідно до частин 10, 11 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

З наведеної процесуальної норми слідує, що подання державноговиконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника має розглядатися негайно лише за участю державного виконавця, приватного виконавця. Явка сторін та заінтересованих осіб є необов`язковою.

У постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19)вищий суд навів висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом.

Заява (подання державного/приватного виконавця) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, зокрема, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, підлягає негайному розгляду без відкриття провадження у справі.

Водночас, з огляду на те, що представники учасників справи, які бажали бути вислуханими, прибули у судове засідання, що проводиться відкрито, суд заслухав їх доводи стосовно цього подання.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Встановлено та перевірено за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2014 у справі № 201/7662/14к (провадження № 1кп/201/346/2014) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначене йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. На підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16895,04 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 гривень, а всього 166895,04 гривень.

29.09.2014 на виконання вироку видано виконавчий лист, за яким у виконавчому провадженні № 50004435 стягнуто із боржника 21489,92 грн.

Також рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2017 у справі № 201/3639/17 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

15.07.2014 на виконання рішення видано виконавчий лист, за яким у виконавчому провадженні № 54328020 кошти із боржника не стягнуто.

Крім того, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2019 у справі № 205/2599/19 ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.06.2020 рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2019 скасовано. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних задоволено. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 35175, 65 грн., яка складається з інфляційних втрат в розмірі 27300 грн. та 7875,65 грн - трьох відсотків річних, в зв`язку з неналежним виконанням рішення суду. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1921 грн.

07.07.2020 на виконання рішення видано виконавчий лист, за яким у виконавчих провадженнях № 62648888, 62648595 кошти із боржника не стягнуто (а.с. 8).

Відтак, на примусовому виконанні у Другому Правобережному ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 57463473 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 боргу на загальну суму боргу 554984,93 грн.

Судом перевірено за даними АСВП 01.02.2016, 18.07.2017, 11.03.2019, 24.07.2020, 21.01.2020, 24.07.2020, 27.12.2023 відкриті виконавчі провадження з примусового виконавчих листів про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу.

У вказаних виконавчих провадженнях вжитими державними виконавцями заходами встановлено, що доходи у боржника ОСОБА_2 відсутні, про що свідчать відповіді на чисельні запити державного виконавця до Державної фіскальної служби України, Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Міністерства доходів і зборів України, Пенсійного фонду України, декількох банків. Майно на яке можливо звернути стягнення - не виявлено.

Поставною державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра від 12.04.2018 звернуте стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , який працює у ТОВ «Технопарк-1», постановою державного виконавця від 13.11.2017 майно боржника оголошено у розшук. Разом із тим, 26.12.2018 до Новокодацького ВДВС від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він повідомив, що обізнаний, що є боржником перед ОСОБА_3 по зведеному виконавчому провадженню № 57463473. Майна, на яке можливо звернути стягнення не має, працевлаштований у «Технопарк -1», на картку в ПриватБанк отримує заробітну плату, з якої утримуються суми боргу, інших доходів не має. За повідомленням Чечелівського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 02.08.2019р. ОСОБА_2 звільнений з 01.05.2019р. з ТОВ «Технопарк-1». Із заробітної плати ОСОБА_2 у ТОВ «Технопарк-1» відраховано з січня 2018 року по липень 2018 року 5131,86 грн. на виконання судового рішення.

Згідно відповідей банків ОСОБА_2 не є клієнтом банку, грошові кошти на банківських рахунках відсутні. За ОСОБА_2 обліковується автомобіль «Opel Vectra», легковий 1991 р.в., номер кузова НОМЕР_2 . Постановою державного виконавця від 26.12.2016 на транспортний засіб «Opel Vectra», легковий 1991 р.в., номер кузова НОМЕР_2 накладено обмеження, арешт. Автомобіль оголошено у розшук.

Відтак, згідно відповідей на запити державного виконався, майно на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Автомобіль оголошено у розшук, але його місцезнаходження не встановлене. Станом на день розгляду подання судове рішення боржником не виконано.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_7 була квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_5 і ОСОБА_2 .

18.06.2020 ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 , на користь дочки померлої ОСОБА_5 .

Також із заявою про прийняття спадщини після смерті матері до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_5 .

Під час розгляду подання з`ясовано, що у квітні 2022 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду позов до ОСОБА_2 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , приватний нотаріус Дніпровського МНО Каширнікова С.О., Новокодацький ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)), про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 2202.2023 у справі № 205/2053/22 у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 своє волевиявлення з приводу відмови у прийнятті спадщини після смерті матері ОСОБА_7 не змінював, заперечуючи проти доводів позивачів, викладених у заявах по суті. Доказів того, що ОСОБА_2 вчинив односторонній правочин у вигляді відмови від прийняття спадщини після смерті матері з метою ухилення від виконання судових рішень та сплати позивачам суми боргу, суду надано не було. За ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано транспортний засіб «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредиторів. Доказів того, що належний ОСОБА_2 автомобіль ним приховується, суду не надано.

Також відповідачем та третіми особами надано договір від 27.05.2013 № 27/05, укладений між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого сторони погодили умови відмови від прийняття спадщини у випадку смерті матері ОСОБА_7 .

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що під час подання відповідачем заяви про відмову від прийняття спадщини існували обставини, зумовлені статтями 225, 229-231, 233 ЦК України. Матеріалами справи підтверджується, що в межах виконавчого провадження з відповідача на користь ОСОБА_3 було стягнено борг у розмірі 23069,36 грн, що також свідчить відсутність у боржника наміру ухилятися від сплати завданої ним шкоди.

Не погодуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Заніздра А.П., оскаржили його до апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.06.2023 рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22.02.2023 залишено без змін.

Постановою ВерховногоСуду від11.10.2023 рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22.02.2023 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.06.2023 скасовано й ухвалене нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 .

Судом у даній справі встановлено, що у провадженні Другого правобережногоВДВСу Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра перебуває зведене виконавче провадження № 57463473, до складу якого входять виконавчі провадження: № 50004435, дата відкриття 01.02.2016; № 54328020, дата відкриття 18.07.2017; № 58587036, дата відкриття 11.03.2019; № 58586857, дата відкриття 11.03.2019; № 61036648, дата відкриття 21.01.2020; № 61036544, дата відкриття 21.01.2020; № 62648888, дата відкриття 24.07.2020; № 62648595 дата відкриття 24.07.2020 року, відповідно до яких зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 545557,13 грн.

27.05.2013між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладений договір№ 27/05,відповідно доумов якогосторони погодилиумови щодовиконання дітьми обов`язку утримувати свою матір ОСОБА_7 та умови щодо відмови від прийняття спадщини у випадку її смерті. Так, пунктом 4.4 зазначеного договору передбачено, що сторона, на користь якої буде здійснена вказана відмова від прийняття спадщини, зобов`язується сплатити іншій особі, яка здійснила таку відмову, грошову суму у розмірі 100000 грн. у погоджений сторонами строк.

ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

18.06.2020 ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь дочки померлої ОСОБА_5 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28.09.2022 у справі № 205/5860/21, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.02.2023, за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_2 .

Скасовуючи судовірішення попередніхінстанції,Верховний Судвиходив зтого, що звертаючись до суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивували позовну вимогу про визнання недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_7 тим, що відповідач, знаючи про невиконані судові рішення зі сплати заборгованості на користь позивачів у розмірі 545 557,13 грн, та за відсутності будь-якого іншого майна і доходів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення цієї заборгованості, вчинив вказаний правочин на користь близького родича, внаслідок чого втратив платоспроможність перед кредиторами за грошовими зобов`язаннями.

Позивачі зазначали, що, відмовившись від спадщини у вигляді 1/2 квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , яка є дочкою спадкодавця, та залишившись проживати в цій квартирі, ОСОБА_2 мав на меті не допустити звернення стягнення на його частку у нерухомому майні.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позов, Верховний Суд виходив із того, що аналіз змісту норм 202, 203, 225, 229, 231, 230, 233 ЦК України свідчить, що суд може визнати недійсною відмову від прийняття спадщини з підстав, визначених частиною п`ятою статті 1274 ЦК України, у разі звернення до суду з таким позовом особою, яка вчинила такий правочин, а також, у передбачених законом випадках, зокрема, у разі смерті або визнання особи недієздатною, іншою особою.

У справі, яка переглядається, з позовом про визнання відмови ОСОБА_2 від прийняття спадщини недійсною звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як кредитори до боржника, посилаючись на порушення їх прав тим, що, маючи невиконані грошові зобов`язання перед позивачами, відповідач вчинив оспорюваний правочин, що призвело до його неплатоспроможності та завдало шкоди позивачам. За своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином.

Тому,Верховний Суд,застосовуючи ст.ст. 214, 215 ЦК України дійшов висновку, що відмова від спадщини як односторонній правочин у даному випадку є фраудаторним правочином, оскільки під час перебування у провадженні органу ДВС на примусовому виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на загальну суму 545557,13 грн. із боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , за відсутності іншого майна, доходів, на яке можна б було звернути стягнення, 18.06.2020 ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 на користь дочки померлої ОСОБА_5 .

Також Верховний Суд зазначив, що є встановленою та обставина, що ОСОБА_2 з 03.03.1992 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 та на час відкриття спадщини проживав зі спадкодавцем у вказаній квартирі, іншого житла не має.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 28.09.2022у справі № 205/5860/21, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.02.2023, за ОСОБА_5 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_2 .

Верховний Суд підсумовуючи зазначив, що ОСОБА_2 , маючи з 2014 року невиконані грошові зобов`язання перед позивачами, та за відсутності інших активів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, діючи недобросовісно під час виконання судових рішень про стягнення з нього заборгованості на користь позивачів, відмовився від прийняття спадщинина користь близького родича, внаслідок чого втратив свою платоспроможність перед кредиторами, при цьому, не маючи іншого житла,залишився проживати вквартирі,яка входить до спадкової маси. Воля ОСОБА_2 під час вчинення цього правочину не відповідала зовнішньому її прояву про реальний перехід права власності на нерухоме майно та була направлена на приховання майна від виконання судових рішень про стягнення з нього грошових коштів, тому цей правочин є фраудаторним. Відмова ОСОБА_2 від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5 , з урахуванням встановлених обставин, є правочином, який вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 215 ЦК України, тому не регулюється положеннями статті 1274 ЦК України, зокрема і її частиною п`ятою, оскільки з позовом до суду звернувся не ОСОБА_2 , а заінтересовані особи, права яких порушені оспорюваним правочином.

Колегія суддів Верховного Суду не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 , відмовившись від спадщини на користь іншого спадкоємця, не мав умислу приховувати свою частку у спадщині від звернення на неї стягнення, оскільки такі дії були обумовлені договором від 27.05.2013 № 27/05, з огляду на таке. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору від 27.05.2013 № 27/05, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , сторони погодили умови щодо виконання обов`язку по утриманню та доглядом за ОСОБА_7 та щодо відмови однієї із сторін від прийняття спадщини у випадку смерті ОСОБА_7 . Так, пунктом 4.4 зазначеного договору передбачено, що сторона, на користь якої буде здійснена відмова від прийняття спадщини, зобов`язується сплатити іншій особі, яка здійснила таку відмову, грошову суму у розмірі 100000 грн у погоджений сторонами строк.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Виходячи зі змісту цієї статті, спадкоємець не має права ставити відмову від успадкування своєї частки у майні померлого власника в залежність від будь?яких умов чи застережень. Зазначеною нормою закону передбачено, що спадкоємець не може в обмін на відмову від прийняття спадщини отримувати для себе або інших осіб будь-які матеріальні чи нематеріальні блага. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справа № 467/799/19 (провадження № 61-14559св20). Крім того, доказів виконання ОСОБА_5 умов цього договору, зокрема, сплати ОСОБА_2 грошових коштів у визначеному договором розмірі, матеріали справи не містять. ... Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, про те, що позивачі не надали доказів відсутності в ОСОБА_2 іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, вказуючи на належний останньому автомобіль Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 . З огляду на матеріали справи, постановою державного виконавця Амур?Нижньодніпровського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Кравченко Ю. О. від 13.11.2017 оголошено розшук автомобіля Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_2 . Згідно з листом Департаменту патрульної поліції УПП у Дніпропетровській області від 08.10.2021 вказаний автомобіль знаходиться в розшуку за категорією «розшук ТЗ боржника державним виконавцем». Отже, на нього не можливо звернути стягнення.

Також колегія суддів Верховного Суду не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сплата відповідачем на користь позивачів коштів у розмірі 23069,36 грн свідчить про відсутність у боржника наміру ухилятися від сплати завданої ним шкоди, оскільки зазначена заборгованість стягнена із заробітної плати ОСОБА_2 в межах примусового виконання судових рішень. При цьому такий розмір стягненої заборгованості обумовлений тим, що боржник 01.05.2019 звільнився з ТОВ «Технопарк-1», де отримував заробітну плату. … Відповідач, відмовляючись від спадщини на користь близького родича в період примусового виконання судових рішень про стягнення з нього на користь позивачів заборгованості у розмірі 545557,13 грн, діяв очевидно недобросовісно, зловживаючи правами кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2024 подання начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкової Катерини Миколаївни (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про виділення частини майна боржника у нерухомому майні, звернення стягнення на майно - задоволено частково.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , а саме, у квартирі АДРЕСА_2 .

За результатами оскарження ухвали в апеляційному порядку ОСОБА_5 , постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.09.2024 зазначену ухвалу залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

За змістом статті 1, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно з частиною 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Як було зазначено, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2024 подання начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкової Катерини Миколаївни (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про виділення частини майна боржника у нерухомому майні, звернення стягнення на майно задоволено частково.

Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , а саме, у квартирі АДРЕСА_2 .

Задовольняючи вимоги подання, суд виходив з того, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 відмовився від частини спадкового майна на користь іншого спадкоємця і ця відмова визнана рішенням суду недійсною, інших спадкоємців окрім ОСОБА_2 і ОСОБА_5 немає, то право власності на частку спадкового нерухомого майна повинно належати боржнику, хоч би він і не отримав свідоцтво про право на спадщину і не зареєстрував його у встановленому законом порядку. Враховуючи те, що натепер боржник є титульним власником частки спадкової квартири, але він не оформив за собою цю частку, визначення частки майна боржника у спільній частковій власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу із боржника, який немає іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

За результатами оскарження цієї ухвали ОСОБА_5 поставною Дніпровського апеляційного суду від 11.04.2024 ухвалуЖовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.04.2024 залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем було вичерпано всі можливі заходи, передбаченіЗаконом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника.

Судом перевірено за наданими матеріалами виконавчого провадження, що перед зверненням до суду із цим поданням державним виконавцем додатково перевірений майновий стан боржника ОСОБА_2 , повторно направлені запити до Державної міграційної служби, відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Міністерство доходів і зборів України, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, Державної авіаційної служби України, Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», Державного підприємства «Держреєстри України», Територіального управління у Дніпропетровській області Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної служби України з питань, регуляторної політики та розвитку підприємництва Сектор представництва у Дніпропетровській області, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Дніпровського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та зюйдового ринку, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області.

Згідно наданих на ці запити відповідей майно, на яке можна у боржника не виявлено.

Стосовно непогодження представника ОСОБА_5 адвоката Биструшкіна О.С. зі звітом про оцінку майна, та необхідністю відкладення розгляду цього подання з метою виконання ОСОБА_9 власного звіту про оцінку майна, суд зауважує на такому.

Статтею 57Закону України«Про виконавчепровадження» передбачений порядок визначення вартості майна боржника і оцінки майна боржника.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Реалізація майна, на яке звернено стягнення відбувається у порядку статті 61 Закону шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

У подальшому за наслідками проведення аукціону у порядку статті 45 Закону Законом України«Про виконавчепровадження» здійснюється розподіл стягнутих з боржника грошовихсум.Зокрема,у третю чергу задовольняються вимоги стягувача.

Стаття 2 Закону України«Про виконавчепровадження» визначаєзасади виконавчогопровадження,серед якихє принцип диспозитивності.

Принцип диспозитивності це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Відповідно дост.15Закону України«Про виконавчепровадження» сторонамивиконавчого провадженняє стягувачі боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Зі змісту норм статей 2, 15, 45, 57, 61 Закону слідує, що заінтересованими особами у визначенні вартості (оцінки) майна є сторони виконавчого провадження стягувач і боржник, оскільки за результатами реалізації майна на електронних торгах за рахунок майна боржника, яким у даному випадку є ОСОБА_2 , будуть задоволені вимоги стягувача.

ОСОБА_5 не є боржником у виконавчому провадженні, а тому не може бути заінтересованою особою у визначенні вартості майна божника ОСОБА_2 , отже і процедура узгодження оцінки мана на неї не розповсюджуються.

Безумовно, реалізації майна з електронних торгів вплине у подальшому на складову права власності ОСОБА_5 право вільного розпорядження своєю часткою у спільному із боржником майні, водночас суд звертає увагу на те, що судовим рішенням визнано недійсною відмову ОСОБА_2 від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 .

Якщо поглянути ретроспективно на правовідносини спадкування, які мали скластися, то ОСОБА_2 мав успадкувати за законом після ОСОБА_7 право на частину спірної квартири, як наслідок ОСОБА_2 і ОСОБА_5 оформили б цю квартиру у спільну часткову власність.

Натепер ОСОБА_2 є титульним власником частки квартири, яка не виділена, водночас він є володільцем цієї частки як спадкоємець за законом.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 15.01.2020по справі№ 367/6231/16-ц(провадження№ 14-529цс 19) виснував про таке. «Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права.

Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав.

Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.

Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів.»

«Поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена».

У даному випадку ухвалою суду у порядку розгляду подання державного виконавця з метою звернення стягнення на майно вже визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , а саме, у квартирі АДРЕСА_2 .

Верховний Суд у постанові від 22.06.2021 по справі №200/606/18 в аспекті аналізу дотримання балансу інтересів стягувача, боржника та покупця майна боржника, зауважив на тому, що «метою продажу майна боржника у виконавчому провадженні є задоволення грошових вимог стягувача за виконавчим документом за рахунок виручки від такого продажу.

При цьому і боржник, і стягувач, за умови їх добросовісності, заінтересовані в тому, щоб майно боржника було продане за максимально високу ціну. Якщо майно боржника буде продане за меншу ціну, то або виручки не вистачить для задоволення вимог стягувача, або постраждає боржник, який одержить менше коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчим документом і підлягають перерахуванню боржнику (частина шоста статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тому лоти для продажу на торгах мають формуватися таким чином, щоб вони були максимальнопривабливими дляпотенційних покупців учасників торгів, аби забезпечити їх конкуренцію і заохотити пропонувати більшу ціну. Такий підхід до формування лотів відповідає як інтересам стягувача та боржника, так і інтересам покупця майна, який заінтересований у придбанні максимально привабливого майна. Отже, зазначений підхід забезпечує в цьому відношенні єдність інтересів і стягувача, і боржника, і покупця майна боржника, якщо вони діють добросовісно».

Відповідно доч.1ст.362ЦК Україниу разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відчуження майназ прилюднихторгів належитьдо угодкупівлі-продажу,а томупід часпроведення електроннихторгів іншийспіввласник ОСОБА_5 може взяти участь в електронних торгах і скористатися переважним правом на придбання частки у праві спільної часткової власності.

Аналізуючи спірну ситуацію, суд зазначає, що кредитори (стягувачі ОСОБА_6 і ОСОБА_10 ) мають право вимагати продажу боржником ОСОБА_2 своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови інших співвласників (у даному випадку ОСОБА_5 ) від придбання частки боржника, на що вона має право, кредитори ОСОБА_6 і ОСОБА_10 мають право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на них прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Застосування судом положень ч. 10 ст. 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18), від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

Судом встановлено та перевірено, що з 2016 року державний виконавець здійснює заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача та встановив, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду. Виявлено лише належність боржнику частку майна боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_5 , а саме, у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, суд доходить висновку про те, що наявні всі правові підстави для звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-261,354,440 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах мста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Астапенкової Катерини Миколаївни (заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно - задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) ухвали або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 26 лютого 2025 року.

Суддя О.С. Наумова