Постанова

від 25.02.2025 по справі 910/11210/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2025 р. Справа№ 910/11210/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2025

у справі № 910/11210/22 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-»

про стягнення 194 169,92 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс»

про стягнення 194 169,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача (боржника) надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у якій він просить суд визнати наказ Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на те, що:

- 20.10.2023 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3 603,87 грн. інфляційних втрат та 2 909,27 грн. витрат зі сплати судового збору;

- вказаний наказ було виконано боржником 08.11.2023, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дяченка Є.С. про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, в якій зазначено, що вимоги виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 по справі № 910/11210/22 виконано повністю, заборгованість стягнуто та перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс», основна винагорода та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі;

- вказане свідчить про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22, який видано на виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22, присуджена до стягнення за яким сума є аналогічною присудженій до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023, яке фактично виконано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11210/22 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» б/н від 04.12.2024 «Про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню» відмовлено, з посиланням на те, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 видано на виконання рішення, яке набрало законної сили та в установленому законом порядку не скасоване, отже в силу ст. 18 ГПК України є обов`язковим до виконання, наведені заявником обставини не є такими, що свідчить про можливість визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22 таким, що не підлягає виконанню в аспекті ст. 328 ГПК України

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 по справі № 910/11210/22, визнати таким, що не підлягає виконанню наказ по справі № 910/11210/22, виданий 19.11.2024 Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» грошових коштів: безпідставно отримані кошти - 189 677,42 грн., 3% річних - 670,37 грн., інфляційних втрат - 3 603,87 грн. та судовий збір - 2 909,27 грн.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- припинення зобов`язання є останньою стадією його існування. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності;

- ТОВ «Мейкер плюс», отримавши кошти (в сумі: 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3 603,87 грн. інфляційних втрат) на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 по справі №910/11210/22 втратило право на отримання коштів таких коштів на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2024;

- чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 14.06.20218 у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15;

- закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом;

- у цій справі стягнення приватним виконавцем з ТОВ «Аларіт Оренда-» 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3 603,87 грн. інфляційних втрат, на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 по справі №910/11210/22 виключають необхідність проведення виконавчих дій за наказом Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 по справі №910/11210/22 та, відповідно, свідчить про наявність підстав для визнання останнього таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11210/22 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України, скаржнику надано десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

28.01.2025 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана платіжну інструкцію № 86 від 28.01.2025 про сплату 3 028,00 грн. та довіреність від 28.01.2025

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.02.2025 о 09 год. 40 хв.

Станом на 25.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Первісний позов заявлено про стягнення 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 3 603,87 грн. інфляційних втрат та 888,63 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.08.2022 до 21.10.2022.

Зустрічний позов заявлено про стягнення частини збитків у розмірі 194 169,65 грн., що становить дохід, який позивач міг би отримати у разі належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором суборенди №75-А.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, первісний позов задоволено в частині стягнення 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3 603,87 грн. інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

20.10.2023 на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду від 21.12.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» безпідставно отримані кошти в сумі 189 677,42 грн., 3% річних в сумі 670,37 грн., інфляційні втрати в сумі 3 603,87 грн. та судовий збір в сумі 2 909,27 грн., в іншій частині первісного позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю (тобто прийнято рішення, аналогічне за змістом рішенню, яке бути прийнято при первісному розгляді - примітка суду).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22 - без змін.

19.11.2024 на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

21.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача (боржника) надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у якій він просить суд визнати наказ Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви відповідач послався на те, що:

- 20.10.2023 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс» 189 677,42 грн. безпідставно отриманих коштів, 670,37 грн. 3% річних, 3 603,87 грн. інфляційних втрат та 2 909,27 грн. витрат зі сплати судового збору;

- вказаний наказ було виконано боржником 08.11.2023, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дяченка Є.С. про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, в якій зазначено, що вимоги виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 по справі № 910/11210/22 виконано повністю, заборгованість стягнуто та перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейкер Плюс», основна винагорода та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі;

- вказане свідчить про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22, виданого на виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22, присуджена до стягнення за яким сума є аналогічною присудженій до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023, яке фактично виконано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11210/22 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» б/н від 04.12.2024 «Про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню» відмовлено.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вказаної заяви, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

Отже, ч. 2 ст. 328 ГПК України містить такі підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому Суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов`язується із наявністю самого обов`язку. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 14.06.20218 у справі №914/4134/15, від 06.07.2018 у справі №918/882/15.

Сутність процедури визнання наказу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, який виник після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом наказу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

При цьому слід зауважити на тому, що закон передбачає можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, серед іншого, і у випадку, якщо він якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. (Аналогічна за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2020 у справі № № 686/15957/20).

З огляду на зазначені боржником у заяві підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, для вирішення такої заяви слід встановити чи є на даний час обов`язок останнього, наявність якого встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22, припиненим, оскільки саме встановлення останнього буде свідчить про наявність підстав для задоволення поданої відповідачем заяви.

Колегія суддів враховує, що вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. (Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, а також Верховний Суд у постанові від 15.11.2019 у справі №905/1753/18).

З матеріалів справи слідує, що відповідач за первісним позовом (далі відповідач) мав обов`язок перед позивачем за первісним позовом (далі позивач) повернути грошові коштів в сумі 189 677,42 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 193 від 17.02.2022, які перебували у відповідача за відсутності правової підстави, а також, з огляду на невиконання вказаного обов`язку, сплатити 3% річних в сумі 670,37 грн., інфляційні втрати в сумі 3 603,87 грн.

При цьому як наявність рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, скасованих постановою Верховного Суду від 21.12.2023, так і наявність рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024, не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення боргу у відповідача. Вказаного не змінює і стягнення грошових коштів у примусовому порядку виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 559 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи слідує, що виконання такого обов`язку було підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, проте згодом було скасовано постановою Верховного Суду від 21.12.2023.

В свою чергу у період після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22 законної сили та до його скасування, на виконання такого рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ від 20.10.2023, який позивачем було пред`явлено до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Дяченка Є.С. та виконано останнім 08.11.2023 у примусовому порядку, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дяченка Є.С. про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, в якій зазначено, що вимоги виконавчого документа - наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 по справі № 910/11210/22 виконано повністю, заборгованість стягнуто та перераховано позивачу, основна винагорода та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі.

Отже, фактично на даний час обов`язок відповідача перед позивачем щодо повернення грошових коштів в сумі 189 677,42 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 193 від 17.02.2022, а також щодо сплати 3% річних в сумі 670,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 603,87 грн., а також витрат по сплаті судового збору фактично припинений про що свідчить отримання позивачем таких коштів.

Вказане, на думку колегії суддів, є достатньою підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22 таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий наказ виданий на виконання судового рішення (рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024) яким було підтверджено наявність у відповідача обов`язку щодо повернення грошових коштів в сумі 189 677,42 грн., сплачених згідно платіжного доручення № 193 від 17.02.2022, а також щодо сплати 3% річних в сумі 670,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 603,87 грн. та витрат по сплаті судового збору. При цьому такі кошти на даний час позивач вже отримав.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що пред`явлення позивачем до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22, виданого на виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/11210/22, та виконання такого наказу у примусовому порядку, що формально є законним, фактично призведе до подвійного виконання відповідачем вказаних зобов`язань, що не відповідає положенням чинного законодавства.

Водночас, з огляду на приписи ГПК України, а саме положення ст. 333 ГПК України, яка регулює питання повороту виконання рішення, постанови, відповідач позбавлений права, а суд першої інстанції - можливості здійснити поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, проте згодом було скасовано постановою Верховного Суду від 21.12.2023, оскільки ч. 2 вказаної статті встановлює, що підставою для вирішення судом при ухваленні нового рішення за наслідками скасування рішення після його виконання та повернення справи на новий розгляд, питання про поворот виконання є, зокрема те, що ним задоволено позовні вимоги в меншому розмірі. Водночас у цій справі як при першому, так і при новому розгляді позовні вимоги позивача були задоволені в одному і тому ж саме розмірі.

При цьому ГПК України не визначено іншого механізму для повернення відповідачем коштів, які ним були сплачені на виконання скасованого рішення у випадку прийняття за наслідками нового розгляду рішення аналогічного за змістом скасованому.

Колегія суддів зауважує на тому, що задоволення поданої відповідачем заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню матиме наслідком уникнення подвійного стягнення з відповідача суми заборгованості, проте вказане не призведе до порушення прав позивача, оскільки при ймовірному зверненні відповідача до суду з вимогами до позивача про повернення коштів, отриманих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2023 у справі № 910/11210/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023, проте згодом було скасовано постановою Верховного Суду від 21.12.2023, останній, з посиланням на встановлені у апеляційним судом цій постанові факти, буде доводити правомірність отримання ним відповідних коштів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення поданої Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11210/22 підлягає скасуванню, а подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» заява б/н від 04.12.2024 «Про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню» - задоволенню.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» підлягає задоволенню.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 9 ст. 129 ГПК України встановлює, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір у цій справі виник внаслідок порушення відповідачем свого обов`язку по поверненню безпідставно набутих коштів та те, що судовими рішеннями у цій справі фактично встановлено порушенні відповідачем вказаного обов`язку, витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11210/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі № 910/11210/22 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт Оренда-» заява б/н від 04.12.2024 «Про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню» задовольнити.

4. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/11210/22 таким, що не підлягає виконанню.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 25.02.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров