Ухвала

від 26.02.2025 по справі 910/20172/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/20172/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

від 15.01.2025

у справі № 910/20172/23

за позовом Шевченка Ігоря Васильовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Рост"

до ОСОБА_1

про стягнення 5 267 932, 56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/20172/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №910/20172/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Рост" збитки у розмірі 5 267 932,56 грн. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі № 910/20172/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Стеценка Олексія Леонідовича про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №910/20172/23, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій також клопоче про поновлення строків на касаційне оскарження, про звільнення від сплати судового збору та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, від 05.08.2021 у справі №903/972/20 (щодо застосування ст.11 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг"); від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 26.08.2021 у справі №924/949/10, від 09.12.2021 у справі №910/18810/20 (щодо застосування ч. ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України).

Разом з тим у касаційній скарзі також посилається на незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 15.07.2021 у справі №904/1604/19, від 27.01.2022 у справі №924/233/21, від 24.07.2024 у справі №646/857/18, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц, від 17.04.2021 у справі №913/335/20, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 08.12.2021 у справі №923/1435/20, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 03.08.2023 у справі №916/3610/21, від 03.11.2020 у справі №916/3146/17, від 12.12.2018 у справі 802/2474/17-а від 12.12.2018.

Проте скаржник не наводить щодо застосування яких саме конкретних, чітко визначених норм матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновки у постановах Верховного Суду, на які він посилається, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення. Тобто скаржнику треба зазначити норми права, які не враховано судом апеляційної інстанції у кожній з наведених постанов окремо, а не лише посилатися на неправильне застосування норм права судом апеляційної інстанції загальними фразами.

Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що наразі, з урахуванням обставин спірних правовідносин у даній справі, постає необхідність у формуванні судом касаційної інстанції правових висновків, що могли б бутити застосовані до подібних правовідносин, щодо:

- правомірності відступу сторонами від приписів ст.654 ЦКУ та зміни реквізитів правочину, в тому числі назви договору, без укладання сторонами додаткової угоди про його перейменування;

- правомірності використання «нової» назви правочину у додаткових угодах до «первісного» правочину;

- правомірності ототожнення правочину під «новою» назвою з первісним правочином зі «старою» назвою, без укладання сторонами додаткової угоди про його перейменування;

- правомірності зазначення «нової» назви правочину у документах бухгалтерського обліку та актах приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) без укладання сторонами додаткової угоди про перейменування «первісного» правочину;

- правомірності того, що дані документів бухгалтерського обліку та актів приймання- передачі наданих послуг (виконаних робіт), що містять відомості та посилання на «нову» назву правочину, стосуються «первісного» правочину, без укладання сторонами додаткової угоди про перейменування «первісного» правочину.

Разом з тим не наводить щодо якої конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та те, що у касаційній скарзі не наведено щодо застосування яких саме конкретних, чітко визначених норм матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок у наведених вище постановах Верховного Суду, на які він посилається, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення та чітко не зазначено норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження, про звільнення від сплати судового збору та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги.

Від Шевченка Ігоря Васильовича надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження у даній справі, в якому просить відмовити у відкритті касаційного провадження та відмовити у задоволенні заяви про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яке буде розглянуто судом під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі №910/20172/23 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- навести, щодо застосування яких саме конкретних, чітко визначених норм матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновки у кожній окремій постанові Верховного Суду, на які посилається скаржник, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішень;

- зазначити щодо якої конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В. Студенець