Ухвала від 20.02.2025 по справі 444/3177/24

Справа № 444/3177/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/15/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зубейки Львівського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року у кримінальному провадженні про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) рокиз позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання з арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 , 28 квітня 2024 року, приблизно о 03 год. 00 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом, автомобілем марки «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснюючи початок руху заднім ходом по вулиці Шевченка у с. Думичі Львівського району Львівської області, поблизу житлового будинку № 25, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушив вимоги розділів ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме п.п. 1.5; 2.3 б, в, д; 2.10 а, д; 10.1; 10.9; 21.4, що виразилось в тому, що він, будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, перевозив пасажирів не пристебнутих ременями безпеки, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, зокрема розпочинаючи рух заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, почав рух до повного зачинення дверей, внаслідок чого допустив випадіння пасажира ОСОБА_9 із подальшим наїздом на нього, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_7 залишив місце пригоди.

В результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 , пасажир його автомобіля «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння черепа з переходом на основу (до великого отвору), лицевого скелета (стінки правої верхньощелепової пазухи, правої орбіти з правобічним гемосинуситом), струс головного мозку, перелом лівого поперечного відростка 1-го поперекового хребця, перелом правої плечової кістки через хірургічну шийку зі зміщенням кісткових фрагментів, перелом кісток тазу з розривом лобкового симфізу, перелом медіальної кісточки правої гомілки із незначним зміщенням та ознаками підвивиху стопи, опіки шкіри II ст. біля 2% поверхні тіла в ділянці крила правої клубової кістки лівого колінного суглоба та лівої гомілки, садна в лобно-тім`яній ділянці праворуч, на передній поверхні лівої гомілки, синець в правій навколоорбітальній ділянці з крововиливом в сполучні оболонки правого ока. Вказані ушкодження могли утворитись 28 квітня 2024 року від контакту з тупими предметами, вірогідно при наїзді транспортного засобу пересування з подальшим контактом потерпілого з нижньою поверхнею автомобіля (гарячими частинами двигуна) і відносяться: садна, синець та опіки шкіри II ст. до легких тілесних ушкоджень; струс головного мозку, переломи лицевого скелета, поперечного відростка 1-го поперекового хребця, плечової кістки, кісток тазу та медіальної кісточки правої гомілки - до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; перелом кісток склепіння та основи черепа - до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись із цим вироком, адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить змінити вирок Жовківського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленні волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов`язки. Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В іншій частині вирок Жовківського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що сторона захисту не погоджується з оскарженим вироком в частині призначення додаткового покарання, вважає, що вирок у цій частині є несправедливим та невмотивованим через суворість та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення засудженого. Зокрема, вказує, що при ухваленні вироку суд першої інстанції в достатній мірі не врахував обставин, що пом`якшують покарання: активне сприяння органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, щире каяття, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 , який, у свою чергу, не має до нього претензій, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, та дані, які характеризують його особу, те, що під час проведення досудового розслідування і судового розгляду він надавав правдиві і вичерпні показання, добровільно сприяв слідству та жодним чином не намагався уникнути відповідальності за скоєне.

Звертає увагу, що обвинувачений у повному обсязі відшкодував потерпілому матеріальні збитки, а під час судового розгляду, після подання потерпілим цивільного позову, обвинувачений відшкодував йому і матеріальну шкоду, внаслідок чого потерпілий відкликав свій цивільний позов.

Захисник наголошує, що ОСОБА_7 жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, працює, одружений, дружина ОСОБА_10 вагітна, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які потребують постійного догляду, матеріального забезпечення і батьківського піклування.

Водночас, обвинувачений працює водієм, що є єдиним джерелом його доходу, а згідно з вироком суду він 1 рік буде позбавлений права керувати транспортними засобами, відтак не матиме можливості повноцінного заробляти кошти на утримання малолітніх дітей, вагітної дружини та своє власне існування.

На переконання сторони захисту, позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи, поставить у скрутне матеріальне становище сім`ю та можливість виконання вирку в частині сплати витрат, які на нього покладені, а тому просить змінити вирок суду в частині призначення додаткового покарання обвинуваченому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольинити.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, пославшись на їх безпідставність.

Потерпілий ОСОБА_9 та його представник ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду, у таке не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

З огляду на вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, з метою дотримання розумних строків розгляду, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності учасників, що не з`явились.

Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогамист. 370 КПК України,судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідженнядоказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюютьсяяк в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.

За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінального правопорушення, дії ОСОБА_7 правильно кваліфікованіза ч. 2 ст. 286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .

Стосовно доводів захисника про необхідність скасування призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, колегія суддів зазначає таке.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Так, санкція ч. 2ст. 286 КК Українипередбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку.

Як убачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_7 основного покарання та при вирішенні питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані про особу винного, його вік, стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, те, що у нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий; позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшують покарання; відсутність обставин, що обтяжують покарання. На підставі наведених даних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2ст. 286 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

При цьому, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд зважив на дані про особу обвинуваченого, його вік, ставлення до скоєного, відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, та на підставіст. 75 КК Українизвільнив обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбаченіст.76КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання, суд першої інстанції врахував як особу винного, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок порушення ОСОБА_7 ПДРта потягло за собою тяжкі наслідки у виді травмування потерпілого.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановленихКК України, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 , крім основного, ще й додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.

На думку колегії суддів, у цьому конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50,65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також колегія суддів зазначає, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та характеру допущених обвинуваченим ОСОБА_7 порушень вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких потерпілому спричинено тяжке тілесне ушкодження, враховуючи поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, а саме те, що ОСОБА_7 після ДТП залишив місце пригоди, не намагався надати першу медичну допомогу потерпілому, а швидку для останнього викликала інша особа, колегія суддів доходить висновку, що у цій ситуації покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме досягненню його мети, яка, серед іншого, полягає у запобіганні вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілого (його представника) хоч і враховується при призначенні покарання, однак така не є визначальною. Ця позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №742/584/18

Водночас, використання ОСОБА_7 транспортного засобу для отримання доходу, про що вказала в апеляційній скарзі захисник, не може бути безумовною підставою для призначення обвинуваченому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування такої обставини потребує лише більш виваженого та обережного підходу при обранні заходу примусу, виходячи із загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Апеляційний суд враховує і те, що у цьому кримінальному провадженні суспільна небезпека від можливих наслідків порушення Правил дорожнього руху значно перевищує особисті інтереси обвинуваченого ОСОБА_7 , а також те, що у нього на утриманні перебуває двоє дітей та вагітна дружина.

Інші доводи, на які покликається захисник, були враховані місцевим судом при призначенні обвинуваченому покарання.

За таких обставин, підстав вважати рішення суду про доцільність призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами необґрунтованим, про що захисник порушила питання у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на законність судового рішення щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції у кримінальному провадженні допущено не було.

За таких обставин, апеляційна скарга сторони захисту до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

вирок Жовківського районного суду Львівської області від 12 листопада 2024 щодо ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьохмісяців здня їїпроголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4