Рішення

від 13.02.2025 по справі 483/1135/19

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/1135/19

Провадження № 2/483/10/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2025 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-ФАКТОР ПЛЮС», треті особи акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , про визнання недійсними іпотечних договорів, договорів купівлі-продажу права вимоги за іпотечними договорами, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В :

14червня 2019року адвокатАфенді В.П.,який єпредставником позивачки ОСОБА_1 ,звернувся доОчаківського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті зпозовом до ОСОБА_2 ,товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Дніпрофінансгруп» (далі ТОВ«ФК «Дніпрофінансгруп»),товариства зобмеженою відповідальністю«Фірма «А-ФАКТОРПЛЮС» (далі ТОВ«Фірма «А-ФАКТОРПЛЮС»),треті особи акціонернетовариство «ДельтаБанк» (далі АТ«Дельта Банк»)та ОСОБА_3 ,з урахуваннямзбільшення позовнихвимог згідноз заявамивід 30серпня 2019року тавід 03вересня 2019року,про визнаннянедійсними іпотечнихдоговорів,договорів купівлі-продажуправа вимогиза іпотечнимидоговорами,скасування рішеньпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень тавизнання недійснимидоговорів купівлі-продажу;предметом якогоє визнаннянедійсним іпотечногодоговору №7укладеного 04січня 2012року,щодо предметаіпотеки нежитлових приміщень,загальною площею109,8кв.мв житловомубудинку літ.А-9,розташованих заадресою: АДРЕСА_1 ; визнаннянедійсним іпотечногодоговору №1609укладеного 27грудня 2012року,щодо предметаіпотеки автостоянки задміністративно-службовоюбудівлею,загальною площею379,50кв.м,що складаєтьсяз адміністративно-службовоїбудівлі (Літ.А-1)загальною площею379,50кв.м,споруди (Літ.№ 5,6,7,8,І),розташованої заадресою; АДРЕСА_2 укладених міжвідповідачем ОСОБА_2 та ПАТ«Дельта Банк»,які булиукладені зметою забезпеченнявиконання зобов`язаньза кредитнимидоговорами від04січня 2012року №ВКЛ-2009899на суму148000грн.та від27грудня 2012року №КФ-ВКЛ2016073на суму250000грн.укладеними міжПАТ«Дельта Банк»та чоловікомпозивачки ОСОБА_2 ,з якимвона перебуваєу зареєстрованомушлюбі з25березня 1988року;визнання недійснимидоговорів купівлі-продажуправа вимогиза іпотечнимидоговорами від20червня 2018року,укладеними між ПАТ«Дельта Банк»та ТОВ«ФК «Дніпрофінансгруп»,що посвідченіприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуШевченко І.Л.,зареєстровані вреєстрі за№ 723та №724;скасування рішеньпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень:індексні номери:44619129та 44618374від 14грудня 2018року; визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу№ 327від 26березня 2019року посвідченогоприватним нотаріусомДніпровського міськогонотаріального округуЗаверухою Н.І.укладеного міжТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»та ТОВ«Фірма «А-ФАКТОРПЛЮС»;визнання недійснимдоговору №642/Ккупівлі-продажумайнових правукладеного міжПАТ «ДельтаБанк» таТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».Позовні вимогипредставник позивачкиобґрунтовував тим,що підчас укладаннявказаних іпотечнихдоговорів відповідачем ОСОБА_2 ,позивачка ОСОБА_1 ,як йогодружина,не давалазгоду наїх укладення,оскільки вонає співвласникомпредметів іпотекив силувимог ст.60СК України. Про те, що кредитні кошти за кредитними договорами від 04 січня 2012 року № ВКЛ-2009899 та від 27 грудня 2012 року № КФ-ВКЛ 2016073 надавались під забезпечення вказаного вище нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та автостоянки з адміністративно-службовою будівлею, розташованої за адресою; АДРЕСА_2 , позивачці ОСОБА_1 стало відомо 12 березня 2019 року, коли за адресою: АДРЕСА_1 прийшли особи, які повідомили, що приміщення за вказаною адресою їм з чоловіком вже не належить, тоді їй стало відомо, що 20 червня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договори купівлі-продажу права вимоги за вказаними вище договорами іпотеки, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстровані в реєстрі за № 723 і № 724 та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» провело державну реєстрацію вказаних вище споруд за товариством. В подальшому, між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Фірма «А-ФАКТОР ПЛЮС» було укладено договір купівлі-продажу № 327 від 26 березня 2019 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І., та ТОВ «Фірма «А-ФАКТОР ПЛЮС» стало власником вказаного вище майна, яким незаконно заволоділо ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Посилаючись на викладене, представник позивачки просив про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів понесених судових витрат.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року вказана справа була об`єднана в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», АТ «Дельта Банк» та Гірської сільської ради про визнання недійсними кредитного договору, іпотечних договорів, договорів купівлі продажу права вимоги за іпотечними договорами, договору купівлі продажу, договору купівлі продажу майнових прав, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою від 30 жовтня 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору було залучено ОСОБА_3 .

Станом на 04 лютого 2022 року справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_4 , яку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 66/0/15-22 від 25 січня 2022 року звільнено з посади судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою від 09 лютого 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Рак Л.М. та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15 вересня 2022 року підготовче провадження у справі було закрито та її призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 01квітня 2024року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», АТ «Дельта Банк» та Гірської сільської ради про визнання недійсними кредитного договору, іпотечних договорів, договорів купівлі продажу права вимоги за іпотечними договорами, договору купівлі продажу, договору купівлі продажу майнових прав, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

25 вересня 2019 року представником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - адвокатом Подорожнім А.С. було подано клопотання про застосування строків позовної давності до пред`явленого ОСОБА_1 позову в частині визнання недійсними іпотечних договорів, укладених 04 січня 2012 року та 27 грудня 2012 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 , оскільки позивачка ОСОБА_1 будучи обізнаною про факт укладення ОСОБА_2 оскаржуваних іпотечних договорів з 2012 року, до суду з позовом звернулася лише у червні 2019 року, тобто з явним пропуском строків позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним.

15 жовтня 2019 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокатАфенді В.П.подав досуду запереченняна клопотання про застосування строків позовної давності, в яких посилався на те, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав, щодо укладення спірних іпотечних договорів її чоловіком ОСОБА_2 дізналася лише 12 березня 2019 року, після чого й звернулась з позовом до суду.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивачка ОСОБА_1 18 лютого 2021 року надала до суду заяву про припинення повноважень представника ОСОБА_5 , в якій, крім того, зазначила, що просить розгляд справи завершити без її участі та позовні вимоги підтримує в повному обсязі ( т. 5 зв. бік а.с.106).

Інші учасники справи не повідомили суд про причини своєї неявки.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1ст. 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2ст. 15 ЦК України).

Статтею 203 ЦК Українипередбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

За положеннями ст.ст. 626-628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у ст.ст.6,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3ст. 6 ЦК Українисторони вдоговорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2012 року позивачка ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір кредитної лінії № ВКЛ-2009899 за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 148000 грн., зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 24,99 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 03 січня 2015 року (том 2 а.с. 223-226).

В подальшому до вищевказаного договору кредитної лінії № ВКЛ-2009899 між сторонами укладалися додаткові договори та додаткові угоди.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07 травня 2007 року, та на час звернення до суду (14 червня 2019 року) статусу суб`єкта підприємницької діяльності вже не мала, оскільки з 14 лютого 2018 року вона припинила господарську діяльність, що підтверджується відповідним записом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19 січня 2024 року (том 7 а.с. 109,110).

Відповідно до п. 1.4 та п.п. 1.4.1 вказаного договору кредитноїлінії № ВКЛ-2009899,забезпеченням позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісії, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги за цим договором, виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори, а саме: Договір іпотеки нежитлових приміщень, загальною площею 109,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (том 2 а.с. 223).

Судом встановлено, що з 25 березня 1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі (том 2 а.с. 215, 219).

Згідно з заявою ОСОБА_1 від 04 січня 2012 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., ОСОБА_1 надала своєму чоловіку ОСОБА_2 згоду на розпорядження їх спільним з ним майном, в тому числі нерухомим, на умовах на його розсуд, на купівлю, продаж, передачу в іпотеку (заставу) належного їм на праві спільної власності майна, на укладання та підписання договорів купівлі-продажу, іпотечних договорів (договорів застави) тощо (том 2 а.с. 212).

В той же день, 04 січня 2012 року, ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Дельта Банк» нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого, з метою забезпечення належного виконання позичальником, а саме ОСОБА_1 , зобов`язання, що випливає з вищевказаного договору кредитної лінії № ВКЛ-2009899, що укладений 04 січня 2012 року, ОСОБА_2 передав в іпотеку банку нежитлові приміщення загальною площею 109,8 кв.м в житловому будинку літ. А-9 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 140-142).

Також з матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , укладено договір кредиту № КФ-ВКЛ 2016073 за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, та цільового характеру використання грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 250000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 27,99 %, з кінцевим терміном повернення до 26 грудня 2015 року (том 1 а.с. 12-15).

В подальшому до вищевказаного договору кредиту № КФ-ВКЛ 2016073 між сторонами укладалися додаткові договори та додаткові угоди.

В той же день, 27 грудня 2012 року, ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Дельта Банк» нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого, з метою забезпечення належного виконання позичальником, а саме ОСОБА_2 , зобов`язання, що випливає з вищевказаного договору кредиту № КФ-ВКЛ 2016073, що укладений 27 грудня 2012 року, ОСОБА_2 передав в іпотеку банку автостоянку з адміністративно-службовою будівлею, загальною площею 379,50 кв.м, що складається з адміністративно-службової будівлі (Літ. А-1) загальною площею 379, 50 кв.м, споруди (Літ. № 5,6,7,8,І), розташованої за адресою; АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 143-145).

При цьому, згідно з заявою ОСОБА_1 від 04 жовтня 2012 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., ОСОБА_1 надала своєму чоловіку ОСОБА_2 згоду на розпорядження їх спільним з ним майном, на укладання за ціну та на умовах на його власний розсуд кредитних договорів, іпотечних договорів, договорів про внесення змін та/або доповнень до вказаних договорів, в тому числі попередньо укладених, на передачу на умовах на його розсуд майна в іпотеку (том 2 а.с. 211).

20 червня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № 642/К купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених вказаним договором ПАТ «Дельта Банк», як первісний іпотекодержатель, передав у власність новому кредитору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» майнові права вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009899 від 04 січня 2012 року з додатками та додатковими угодами, договорами про внесення змін; за договором кредиту № КФ-ВКЛ2016073від 27грудня 2012року з додатками та додатковими угодами, договорами про внесення змін; а також за іпотечними договорами б/н від 04 січня 2012 року та від 27 грудня 2012 року, з усіма додатками та додатковими угодами до них (том 1 а.с. 158-159).

20 червня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за іпотечним договором б/н від 04 січня 2012 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 в якостізабезпечення виконаннязобов`язань фізичноїособи-підприємця ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №ВКЛ-2009899від 04січня 2012року укладеним з ПАТ «ДельтаБанк»,яким іпотекодавецьпередав віпотеку нерухомемайно, асаме: нежитловіприміщення,загальною площею109,8кв.мжитлового будинкуліт.А-9,розташовані заадресою: АДРЕСА_1 ,відповідно доякого за цим договором до нового іпотеко держателя ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшли всі без винятку права та обов`язки первісного іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк», передбачені чинним законодавством України та договором іпотеки (том 1 а.с. 156).

Також 20 червня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір купівлі-продажу права вимоги за іпотечним договором б/н від 27 грудня 2012 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за кредитним договором № КФ-ВКЛ2016073від 27грудня 2012року укладеним з ПАТ «ДельтаБанк»,яким іпотекодавецьпередав віпотеку нерухомемайно, асаме: автостоянкуз адміністративно-службовоюбудівлею,загальною площею379,50кв.м,споруди (Літ.№ 5,6,7,8,І)розташованої заадресою: АДРЕСА_2 ,відповідно доякого за цим договором до нового іпотекодержателя ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшли всі без винятку права та обов`язки первісного іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк», передбачені чинним законодавством України та договором іпотеки (том 1 а.с. 157).

В подальшому 20 червня 2018 року рішенням приватного нотаріуса Літвінова А.В. про державну реєстрацію індексний номер 41704589 від 20 червня 2018 року, внесено запис про право власності за номером 26714749 на нежитлові приміщення, загальною площею 109,8 кв.м житлового будинку літ. А-9, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (том 1 а.с. 161).

14 грудня 2018 року державним реєстратором Марьянчук Н.В. за договором купівлі-продажу права вимоги за іпотечним договором серія та номер: 724 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за номером 29452297 за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на автостоянку з адміністративно-службовою будівлею, загальною площею 379,50 кв.м, споруди (Літ. № 5,6,7,8,І) розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (том 3 а.с. 64).

26 березня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 327 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. внесено запис про право власності за номером 30880854 на вказані вище нежитлові приміщення, загальною площею 109,8 кв.м житлового будинку літ. А-9, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фірма «А-ФАКТОР ПЛЮС» (том 1 а.с. 160).

02 серпня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 421 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міхняєвою А.А. внесено запис про право власності за номером 32665360 на вказані вище нежитлові приміщення, загальною площею 109,8 кв.м житлового будинку літ. А-9, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (том 5 а.с. 43).

Відповідно дост.1ЗаконуУкраїни «Проіпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки), іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконанняборжником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволеннясвоїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. (ст. 24 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки).

За правилами ч. 3 ст.33Закону України«Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст.36Закону України«Про іпотеку» (в редакції, чинній на час посвідчення іпотечного договору) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, відповідно до п. 4.1.5 іпотечних договорів, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов`язання (або тієї чи іншої частини), воно не буде виконано.

В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань.

Зокрема, у п. 7.1 іпотечних договорів зазначено, що іпотекодержатель набуває права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку , якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов`язань, вони не будуть виконанні.

Пунком 7.4 договорів, сторони домовились про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, шляхом:

7.4.1 переходу до іпотеко держателя права власності на пердмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання згідно з цим застетереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до умов даних договорів;

7.4.2 шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки відповідно до умов даних договорів.

Тобто сторони, підписавши іпотечні договори, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Статтею 204ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, сторони між собою, відповідно до вищевказаних пунктів іпотечних договорів, крім інших умов договору, узгодили іпотечне застереження та випадки порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідні застереження в іпотечних договорах визначають спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Чинним законодавством не заборонено сторонам договору іпотеки чи відповідного застереження, що міститься в ньому, передбачити як передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Як встановлено, 25 березня 1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне (ст. 60 СК України).

За змістом ст.ст. 572, 575ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст.578ЦК України та ст.6Закону України«Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно з ч. 1 ст. 219 ЦК Україниу разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Так, судом встановлено, що заявами від 04 січня 2012 року та від 04 жовтня 2012 року, які нотаріально посвідчена, ОСОБА_1 надала згоди на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_2 належного їм на праві спільної власності майна (том 2 а.с. 211, 212).

Пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до ч. 2 ст.369ЦК України та ч. 2 ст.65СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 надала згоди на укладення іпотечних договорів, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, а сторони іпотечного договору узгодили всі істотні умови договору, у тому числі узгодили питання щодо позасудового врегулювання спору шляхом передачі права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю, тому підстав для визнання недійсними іпотечних договорів, за відсутності окремої заяви одного із подружжя на їх укладення, немає. До того ж умови іпотечних договорів не суперечать нормам цивільного законодавства України.

Не заслуговують на увагу доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що їй не було відомо та вона не надавала згоди на передачу в іпотеку її чоловіком їх спільного майна, в зв`язку з чим іпотечні договори є недійсними, оскільки заявами від 04 січня та 04 жовтня 2012 року, які нотаріально посвідчені, позивачка фактично надала згоду на розпорядження їх спільним з ним майном та передачу майна чоловіком в іпотеку, на умовах за його розсудом.

Не підлягають задоволенню і решта вимог позивачки, оскільки у даній справі вони є похідними від вимоги про визнання недійсними іпотечних договорів і наслідують їх процесуальну долю.

Крім того, оспорювані іпотечні договори чоловіком позивачки укладено 04 січня 2012 року та 27 грудня 2012 року, при цьому позивачка ОСОБА_1 надавала нотаріально посвідчені згоди на їх укладення від 04 січня 2012 року та від 04 жовтня 2012 року, а також договір кредитної лінії № ВКЛ-2009899 від 04 січня 2012 року було укладено самою позивачкою, а не її чоловіком, і в ньому містилося забезпечення щодо належного виконання зобов`язання за ним, щодо укладення її чоловіком іпотечного договору, тобто з викладеного слідує, що позивачці ОСОБА_1 було відомо про укладення іпотечних договорів, однак з позовом до суду вона звернулася лише 14 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заявлено про застосування строку позовної давності у спорі, щодо визнання недійсними іпотечних договорів, однак незважаючи на пропуск позивачкою строку позовної давності, суд відмовляє позивачці не у зв`язку із пропуском строку позовної давності, а у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог в цілому.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-ФАКТОР ПЛЮС», треті особи акціонерне товариство «Дельта Банк» та ОСОБА_3 , про визнання недійсними іпотечних договорів, договорів купівлі-продажу права вимоги за іпотечними договорами, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий: