Постанова від 26.02.2025 по справі 755/9344/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 755/9344/23

провадження № 61-9336св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Навчально-виховний комплекс «Домінанта» (дошкільного навчального закладу - спеціалізованої школи І ступеня - суспільно-гуманітарної гімназії - спеціалізованої школи № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури) (у ході розгляду справи змінив назву на Ліцей «Домінанта» Дніпровського району м. Києва),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Навчально-виховного комплексу «Домінанта» (дошкільного навчального закладу -спеціалізованої школи І ступеня - суспільно-гуманітарної гімназії - спеціалізованої школи № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури) (далі - НВК «Домінанта») про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він 16 вересня 2022 року наказом № 449-К зарахований у НВК «Домінанта» на посаду вчителя фізики за строковим договором з 19 вересня 2022 року до 26 серпня 2023 року. Керівництвом НВК «Домінанта» було встановлено навчальне навантаження 23 години на тиждень, яке з жовтня 2022 року було зменшено до 20 годин. Потім навчальне навантаження було знято у зв`язку з незаконним призупиненням з 02 січня 2023 року дії трудового договору на час дії воєнного стану згідно наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к, який ним оскаржується в судовому порядку. 21 березня 2023 року НВК «Домінанта» прийнято наказ № 129-к про поновлення дії строкового трудового договору, з яким його під підпис не було ознайомлено, його завірену копію не отримував.

Вказував, що 28 квітня 2023 року він отримав наказ НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 », в якому вказується про оголошення простою не з вини працівника з 11:00 год 20 квітня 2023 року до закінчення дії строкового трудового договору, з оплатою простою у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

У оскаржуваному наказі зазначається, з посиланням на статтю 113 КЗпП України, що підставою простою є відсутність організаційних умов для забезпечення вчителя фізики ОСОБА_1 навчальним навантаженням у зв`язку з додатковим виїздом певної кількості учнів за межі України, зменшення контингенту учнів, які навчаються онлайн, та тих, хто не має змоги навчатися дистанційно, ненадання у день відновлення дії строкового трудового договору вчителем фізики ОСОБА_1 згоди на переведення на іншу роботу, з іншим педагогічним навантаженням.

Вказував, що відповідачем взагалі не пропонувалось іншої роботи з іншим педагогічним навантаженням. Зазначав також, що: незважаючи на те, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем, у приміщення школи охорона його не пропускає; кількість педагогічного колективу школи не зменшувалась; кількість учнів у школі є достатньо високою; у квітні 2023 року навчальним заклад відкрив вакансію на посаду вчителя фізики, у травні 2023 року - шеф-кухаря.

Позивач зазначав, що наказом відповідача від 30 грудня 2022 року № 591-к з ним незаконно було призупинено дію трудового договору на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому оголошення йому простою в роботі, яка вже була зупинена більше трьох місяців, суперечить положенням статті 34 КЗпП України. З урахуванням положень частини другої статті 113 КЗпП України, як окремий працівник, який нібито опинився у простої, позивач керівництво школи про простій не попереджав і не міг попереджати, оскільки вже перебував у стані зупинення роботи через протиправні дії НВК «Домінанта».

Листом НВК «Домінанта» від 06 квітня 2023 року № 01/13-93 його повідомлено, що дію його строкового трудового договору з НВК «Домінанта» відновлено з 20 квітня 2023 року та запропоновано у цю дату прибути до НВК «Домінанта» та ознайомитись з відповідним наказом. У вказаному листі була відсутня інформація про те, що йому необхідно стати до роботи у школі з 20 квітня 2023 року, були відсутні відомості про його педагогічне навантаження та розклад уроків, а також будь-яка інформація про те, яку роботу та з яким педагогічним навантаженням він мав виконувати після відновлення дії трудового договору.

17 квітня 2023 року листом № 01/13-105 НВК «Домінанта» знову повідомив його, що наказом від 21 березня 2023 року № 129-к «Про відновлення дії строкового трудового договору» з ним відновлено дію строкового трудового договору з 20 квітня 2023 року. При цьому копію цього наказу надано не було, розкладу уроків та педагогічного навантаження також не надано.

Крім того, листом НВК «Домінанта» від 26 квітня 2023 року № 01-13/177 повідомило, що в день відновлення з ним дії строкового трудового договору - 20 квітня 2023 року, він не надав згоди на переведення на іншу роботу у НВК «Домінанта» з іншим педагогічним навантаженням, тому наказом від 20 квітня 2023 року № 170-к йому оголошено простій. Розклад уроків та педагогічного навантаження знову надано не було.

Отже, НВК «Домінанта» взагалі не пропонував йому іншу роботу з іншим педагогічним навантаженням після відновлення дії строкового трудового договору з ним. Крім того, наявність чи відсутність згоди працівника на переведення на іншу роботу не може бути підставою для оголошення йому простою, оскільки простій за своєю суттю - це зупинення роботи з об`єктивних причин, що унеможливлюють створення роботодавцем організаційних умов, необхідних для виконання роботи працівником. Аналіз статті 34 КЗпП України свідчить, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів, проте освітній процес в НВК «Домінанта» протягом 2022-2023 навчального року, у тому числі в ІІ семестрі, незважаючи на збройну агресію російської федерації проти України, не зупинявся, школа постійно працювала, уроки у школі проводилися за змішаною системою навчання (офлайн, онлайн, дистанційне навчання).

Ураховуючи наведене, зменшивши розмір позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 », стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 22 231,72 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 ».

Стягнуто з НВК «Домінанта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 098,90 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи немає доказів повідомлення позивача про намір НВК «Домінанта» оголосити йому простій, так само і доказів того, що ОСОБА_1 пропонувалась інша робота з іншим педагогічним навантаженням, про що зазначено у спірному наказі НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к. Відповідач на час оголошення простою мав вакантні посади педагогічних працівників та, відповідно, мав можливість перевести позивача на одну із вакантних посад, що існували у НВК «Домінанта», проте цього не зробив. Суд встановив відсутність зменшення кількості учнів у відповідача. Суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені статтею 34 КЗпП України, для оголошення простою позивачу, у зв?язку із чим спірний наказ НВК «Домінанта» про оголошення простою позивачу із проведенням йому розрахунку заробітної плати на період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм КЗпП України під час винесення наказу про оголошення позивачу простою, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України є обґрунтованими в частині. При цьому, суд навів розрахунок.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу НВК «Домінанта» задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна в організації виробництва і праці відповідача, що зумовило винесення спірного наказу про оголошення ОСОБА_1 простою, полягала, зокрема, у зменшенні кількості учнів, уроків, у тому числі уроків фізики, які викладає він, а також у неодноразовому зверненні батьків учнів, які навчаються у відповідача, щодо неналежної та недопустимої поведінки ОСОБА_1 .

Апеляційний суд дійшов висновку про дотримання НВК «Домінанта» норм КЗпП України при винесенні оскаржуваного наказу про оголошення ОСОБА_1 простою відповідно до статті 34 КЗпП України. Оголошення простою не є порушенням права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, заробітна плата у розмірі 2/3 тарифної ставки, трудовий договір з ним станом на час винесення спірного наказу про оголошення простою, не припинений.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2024 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року.

Крім того, заявник подав до суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду з розгляду подібних справ про те, що умовами оголошення простою працівнику є повна зупинка роботи підприємства або роботи окремих підрозділів. При цьому, відповідач не надав доказів, що робота, яку він виконував, була зупинена.

Суд не надав належної правової оцінки тому, що навчальний заклад продовжував працювати, були наявні вакантні посади, на які приймалися інші робітники, а йому не пропонували іншої роботи, зі зміненим рівнем навантаження. Педагогічне навантаження, яке він мав до зупинення дії строкового трудового договору (до 02 січня 2023 року), який трансформувався в оголошення йому спірного наказу про простій з 20 квітня 2023 року, було передано іншому вчителю, який продовжив викладати уроки фізики та предмет «Фізичні відкриття» у тих класах, де він викладав, за тим же розкладом, що був у нього.

Посилається на релевантну практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року НВК «Домінанта» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

19 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом НВК «Домінанта» від 16 вересня 2022 року № 449-к ОСОБА_1 прийнято на роботу вчителем фізики за строковим договором з 19 вересня 2022 року до 26 серпня 2023 року.

Наказом НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 на час дії воєнного стану з 02 січня 2023 року на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Наказом НВК «Домінанта» від 21 березня 2023 року № 129-к поновлено дію строкового трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 з 20 квітня 2023 року.

Листом НВК «Домінанта» від 06 квітня 2023 року № 01/13-93 ОСОБА_1 повідомлено про відновлення дії строкового трудового договору з 20 квітня 2023 року та запрошено у цей самий день прибути до НВК «Домінанта» для ознайомлення з наказом.

Наказом НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к вчителю фізики ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 11:00 год 20 квітня 2023 року до закінчення дії строкового трудового договору; звільнено ОСОБА_1 від обов`язку бути присутнім на віддаленому робочому місці та на робочому місці в закладі освіти до закінчення простою; оплата простою визначена у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16 та постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 210/5853/16-ц, від 22 лютого 2019 року у справі № 754/8595/17-ц, від 10 січня 2021 року у справі № 759/17724/21, від 10 листопада 2021 року у справі № 646/1320/20, від 22 березня 2023 року у справі № 583/1202/20, від 24 травня 2023 року у справі № 759/17718/21, від 29 травня 2024 року у справі № 758/10828/20, від 23 січня 2024 року у справі № 759/4617/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівником розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено повної зупинки його роботи або роботи підрозділу, в якому працював позивач, а також не надано доказів неможливості забезпечення дистанційної роботи позивача.

Більш того, районним судом було встановлено, що на час оголошення простою відповідач мав вакантні посади педагогічних працівників та, відповідно, мав можливість перевести позивача на одну із вакантних посад, що існували у НВК «Домінанта», проте цього не зробив.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд помилково виходив з того, що необхідність простою позивача ґрунтувалася у зменшенні кількості уроків, у тому числі уроків фізики, які викладає він, а також у неодноразовому зверненні батьків учнів, які навчаються у відповідача, щодо неналежної та недопустимої поведінки ОСОБА_1 , оскільки такі обставини не є підставою для оголошення простою, а могли б бути підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. А зменшення кількості учнів та уроків не призвели до зупинки навчання.

Вказані правові висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, на яку послався заявник у касаційній скарзі, а відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції повинен був враховувати такі висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України, яку суд першої інстанції правильно застосував.

Про можливість застосувати положення частин першої, другої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у вже згаданих постановах у справах № 161/7449/22, № 161/8196/22, № 465/3919/22, № 464/2944/23, 444/2538/23.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Щодо судового збору

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 4 294,4 грн судового збору, то ця сума коштів підлягає стягненню з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє його касаційну скаргу, скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 24 000 грн у судах апеляційної (10 000 грн та 4 000 грн) та касаційної (10 000 грн) інстанцій ОСОБА_1 надав суду копії таких документів: ордерів, договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди, рахунків на оплату, актів виконаних робіт з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, квитанцій про оплату; доказів надіслання заяв відповідачу.

Ліцей «Домінанта» Дніпровського району м. Києва заперечень щодо клопотання заявника про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у судах апеляційної та касаційної інстанцій ні до апеляційного суду ні до суду касаційної інстанції не надіслав (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Враховуючи наведені доводи заявника, надані ним докази понесення витрат на правничу допомогу, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру понесених витрат, Верховний Суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2024 рокускасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року залишити в силі.

Стягнути з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва (код ЄДРПОУ 22875220) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 294 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва (код ЄДРПОУ 22875220) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 24 000 (двадцяти чотирьох тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець