Постанова

від 30.11.2010 по справі 17/1876

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.11.2010                                                                                           № 17/1876

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 Представники сторін:

 позивача: не з’явився;

 відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.11.2010;

 розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи  - підприємця ОСОБА_2

 на рішення господарського суду Черкаської області від 20.10.2010

 у справі № 17/1876 ( .....)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Гореніє-кухні"

 до                                                   Фізичної особи  - підприємця ОСОБА_2

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 135 752,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

      Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНІЄ - КУХНІ» звернулось  до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фізичної особи  - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 135752,73 грн.

    Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.10.2010 у справі № 17/1876 позов задоволено повністю.

   Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГОРЕНІЄ-КУХНІ” 108601,00 грн. основної заборгованості, 1847,70 грн. – 3% річних, 3583,83 грн. інфляційних, 21720,20 грн. штрафу, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 1357,53 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

   Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа  - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “ГОРЕНІЄ-КУХНІ” в задоволенні позову повністю.

   Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.

   Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 17/1876. Розгляд скарги призначений на 30.11.2010 о 12:10.

   Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.10 № 01-23/1/2 у справі № 17/1876 у зв’язку з виробничою необхідністю  введено до складу колегії суду суддю Маляренко А.В.

  30.11.2010 представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

   Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне.

   01.12.2008 між сторонами було укладено  договір купівлі-продажу № 14/11/08 (надалі - Договір).  

   Пунктом 2 Договору визначено, що дистриб’ютор зобов’язався у порядку і у строки, передбачені даним договором, передати у власність дилера товар, а дилер зобов’язується оплатити і прийняти товар для його подальшої реалізації третім особам.

   Відповідно до п. 3.1.1. Договору, позивач зобов’язаний надати відповідачу рахунок-фактуру (з вказаною ціною) на товар у відповідності із замовленням.

  Згідно з п. 3.1.2. Договору, позивач зобов’язаний передати відповідачу товар, у відповідності із замовленнями, прийнятими до виконання, за цінами на товар, вказаними у рахунках-фактурах, у відповідності з умовами, передбаченими даним договором, при цьому продаж вважається здійсненим, якщо товар переданий відповідачу на складі, на підтвердження чого уповноважена особа відповідача підписалась у видатковій накладній.  

   Умови оплати сторони погодили пунктом 9.1. договору, відповідно до якого оплата за товар здійснюється відповідачем у вигляді 100% або 50% передоплати, на підставі виписаних позивачем рахунків, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 2-х банківських днів з дати виписки рахунка.

   З матеріалів справи вбачається, що сторони 01.12.2008 підписали Додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу 01.12.2008 № 14/11/08 (надалі – Додаткова угода).

  Додатковою угодою сторони домовились внести зміни в пункт 9.1. Договору, а саме: оплата за виставкові зразки здійснюється відповідачем у вигляді 30% передоплати за кухні виробництва ТОВ “Горєніє - кухні” і 30% за кухні виробництва Gorenie n.o., d.d., і погашення залишку суми відповідно до графіка погашення заборгованості помісячно не пізніше 5 числа кожного місяця. На погашення залишку суми відповідачу надається відстрочка 6 календарних місяців. У будь-яком випадку оплата за рахунки повинна бути перерахована відповідачем компанії не пізніше “05”грудня 2009 року. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів з рахунку відповідача на поточний рахунок компанії.

 Пунктом 3 Додаткової угоди визначено, що Положення цієї додаткової угоди застосовуються виключно до заявок дилера, в яких він замовляє виставкові зразки.  

 Статтею 655 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

  Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

   Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

   Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.   

   Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

  Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.   

   Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

   Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов Договору та Додаткової угоди поставив відповідачу товар на загальну суму 205437,35 грн. що підтверджується видатковими накладними: № РА-0000010 від 23.01.2009 на суму 148461,10 грн., № РА-0000434 від 19.05.2009 на суму 10120,86 грн., № РА-0000436 від 20.05.2009 на суму 9560,64 грн., № РА-0000442 від 26.05.2009 на суму 10096,43 грн., № РА-0000443 від 26.05.2009 на суму 17601,62 грн., № РА-0000583 від 14.07.2009 на суму 8761,70 грн., № РА-0000769 від 29.10.2009 на суму 835,00 грн.

   Також, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: № РА-0000123 від 23.01.2009 на суму 148 461,10 грн., № РА-0000239 від 04.03.2009 на суму 9108,78 грн., № РА-0000261 від 17.03.2009 на суму 8604,58 грн., № РА-0000278 від 20.03.2009 на суму 9086,80 грн., № РА-0000284 від 27.03.2009 на суму 15841,46 грн., № РА-0000358 від 28.04.2009 року на суму 8761,70 грн., № РА-0000616 від 04.09.2009 на суму 835,00 грн.

  Таким чином загальна сума яку повинен був сплатити відповідач по рахунках - фактури складала 200699,42 грн.

   Сторони в пункті 9.1. Додаткової угоди № 3 від 01.12.2008 встановили, що оплата за виставкові зразки здійснюється відповідачем у вигляді 30% передоплати за кухні виробництва ТОВ “Горєніє - кухні”і 30% за кухні виробництва Gorenie n.o., d.d., і погашення залишку суми відповідно до графіка погашення заборгованості помісячно не пізніше 5 числа кожного місяця. На погашення залишку суми відповідачу надається відстрочка 6 календарних місяців. У будь-яком випадку оплата за рахунки повинна бути перерахована відповідачем компанії не пізніше “05”грудня 2009 року.

   Судом першої інстанції встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 205437,35 грн., відповідач оплатив цей товар частково в сумі 25619,52 грн., повернув товар на загальну суму 66479,39 грн., що підтверджується накладними на повернення: № РА-0000020 від 29.10.2009 на суму 9721,90 грн., № РА-0000025 від 18.11.2009 року на суму 56757,49 грн., і станом на момент подання позову –15.09.2010 заборгованість відповідача складала 113338,44 грн., проте позивач користуючись своїм правом просив стягнути 108601 грн.

    Проте представник скаржника зауважив, що на підставі зазначених вище видаткових накладних  Фізична особа  - підприємець ОСОБА_2 отримав товар який не був предметом договірних відносин, тому предметом даного спору не може бути заборгованість, що виникли на підставі укладено між сторонами договору купівлі-продажу від 01.12.2008 № 14/11/08.

   Але, листом вих. № 1 від 27.04.2010 скаржник підтверджує наявність у нього заборгованості за отриманий товар і просить позивача розглянути можливість надання йому відстрочки погашення заборгованості, що виникла за період співпраці з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРЕНІЄ - КУХНІ».

   Таким чином, скаржником не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів які б підтверджували відсутність у Фізичної особи  - підприємця ОСОБА_2 заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.12.2008 № 14/11/08.

   Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання, але відповідач у визначений Договором строк оплату за отриманий товар не здійснив.

   Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

  Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

   Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

   Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

   Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

   До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

   Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

   Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

   Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

   Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

   Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

   Отже, судом першої інстанції вірно було проаналізовано та правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 108601,00 грн. основної заборгованості, 1847,70 грн. – 3% річних, 3583,83 грн. інфляційних, 21720,20 грн штрафу.

   Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

   Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

   Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

   До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

    За таких обставин рішення господарського суду Черкаської області від 20.10.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

   Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Черкаської області від 20.10.2010 у справі № 17/1876 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи  - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Матеріали справи № 17/1876 повернути до господарського суду Черкаської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.12.10 (відправлено)