Рішення

від 21.12.2007 по справі 14/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21

21.12.07 

Україна

Господарський

суд    Чернігівської  області

 м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                  

Тел.77-99-18

Іменем

України

 Р 

І  Ш  Е 

Н  Н  Я

17 грудня 2007р.                                                                                                       

справа №14/258

За позовом: Прокурора

Менського району в інтересах держави в особі Державного підприємства Домницького

виправного центру №135 управління Державного департаменту України з питань

виконання покарань в Чернігівській області, с.Домниця, Менський р-н 15663

До відповідача: Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернігів АДРЕСА_1

Про 

стягнення  5897грн. 97коп. 

  Суддя 

Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ

СТОРІН:

Від позивача:

Замура Л.П. юрисконсульт, довіреність №12 від 01.05.07р., Бусел С.В.

юрисконсульт, довіреність №25 від 11.10.07р.

Від відповідача:

ОСОБА_2. представник і ОСОБА_3. представник по довіреності №7619 від 17.10.07р.

Від прокуратури: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Менського району в

інтересах держави подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в

сумі 3480,64грн. за поставлений на протязі 2005 року товар державним підприємством

Домницького виправного центру №135 по накладним №9, 17/1, 22, 26, пені в сумі

1647,16грн., 3% річних в сумі 661,33грн., інфляційних в сумі 108,84грн.

          Від відповідача до суду надійшов

відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився та зазначив, що

СПД-фізична особа ОСОБА_1. не мав господарських відносин з позивачем, товар

згідно наданих позивачем до суду копій накладних не отримував, гроші не

сплачував, підписи в графі „Отримав” в наданих до суду копіях накладних

СПД-фізичній особі ОСОБА_1. не належать, печатка відповідача на накладних

відсутня. Також відповідач зазначає, що вимогу позивача №815 від 06.06.07р. не

отримував, що 13.02.07р. відповідачем отримано претензію вих.№164 від

09.02.07р. на суму 3480,64грн. і оскільки претензія не відповідала вимогам ст.6

ГПК, а саме не містила обставин, на підставі яких пред'явлено претензію,

доказів, які підтверджують ці обставини, розрахунку суми претензії,

відповідачем листом від 21.02.07р. було запропоновано позивачу надати докази, на

якій він посилається, та повідомлено про зупинення розгляду претензії до

надання затребуваних копій, що станом на 11.10.07р. відповіді від позивача не

надійшло.

В судовому засіданні 01.11.07р.

відповідач -СПД ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог позивача, стверджував,

що у позивача продукцію не отримував, ордера та накладні не підписував,

продукцію не оплачував. Відповідач в судовому засіданні 01.11.07р. пояснив, що

в наданих для огляду оригіналах накладних №9 від 20.01.05р., №17/1 від

31.01.05р., №22 від 15.02.05р. та №26 від 18.02.05р. та їх копіях, які додані

до позовної заяви, в графі „отримав” підпис не його, наявні в накладних підписи

йому не відомі.

У письмовому поясненні на

заперечення відповідача позивач, посилаючись на норми Цивільного кодексу

України зазначив, що у січні-лютому 2005р. між позивачем та відповідачем

склалися господарські відносини, підтвердженням яких є передане майно на

підставі первинних документів -накладних: №9 від 20.01.05р. на суму

1086,88грн., №17/1 від 31.01.05р. на суму 130,34грн., №22 від 15.02.05р. на

суму 2819,42грн., №26 від 18.02.05р. на суму 696,00грн., загальна сума

отриманого товару складала 4732,64грн. з ПДВ. Позивач вважає, що підтвердженням

таких відносин також є виписані і зареєстровані в „Книзі обліку продажу товарів

(робіт, послуг)” податкові накладні на кожну партію переданого майна: №44 від

20.01.05р. на суму 1086,88грн., №59 від 31.01.05р. на суму 130,34грн., №108 від

15.02.05р. на суму 2819,42грн., №119 від 18.02.05р. на суму 696,00грн., а

підтвердженням руху переданого майна зі складу готової продукції підприємства є

картки обліку готової продукції по кожному її виду. Позивач стверджує, що до

каси підприємства в рахунок оплати переданого майна від відповідача надійшли

кошті в сумі 1252,00грн., а саме 31.01.05р. в сумі 1000,00грн. та 18.02.05р. в

сумі 252,00грн. і про це свідчать відповідно лист №22 обліку одержаних і

виданих коштів та прибутковий касовий ордер від 31.01.05р., лист №34 обліку

одержаних та виданих коштів по касі та прибутковий касовий ордер №36 від

18.02.05р. Позивач також в поясненнях зазначив, що після отримання претензії

відповідач особисто звернувся до Управління Державного департаменту України з

питань виконання покарань у Чернігівській області, у підпорядкованості якого

знаходиться підприємство, та під час бесіди відповідач не заперечував факт

отримання ним продукції від підприємства і наполягав на її поверненні

підприємству, з чим не погодились представники управління. Позивач повідомляє

про проведення службової оперативної перевірки на підприємстві та про подання

заяви до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області в порядку ст.97

Кримінально-процесуального кодексу України.

У зв'язку з допущеною арифметичною

помилкою і невірним зазначенням вирахуваних господарських санкцій представником

позивача в судовому засіданні 01.11.07р. було подано клопотання, в якому він

просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 3480,64грн., пеню в сумі

1647,16грн., 3% річних в сумі 208,84грн., інфляцію в сумі 661,33грн., а всього

5997,87грн. Згідно ухвали суду від 05.11.07р. суд прийняв збільшення позивачем

розміру позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 552,49грн. та

зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму

452,49грн.

Ухвалою від 05.11.07р. суд зупинив

провадження по справі та призначив по справі судову почеркознавчу експертизу.

Від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових

експертиз надійшов висновок №1556Ц судово-почеркознавчої експертизи від

28.11.07р., виконаний згідно ухвали господарського суду Чернігівської області

від 05.11.07р. по справі №14/258. Ухвалою від 10.12.07р. суд поновив

провадження по справі.

Представник позивача в судовому

засіданні надав клопотання від 17.12.07р., в якому просив суд на підставі

ст.88, 90 ГПК України винести окрему ухвалу про призначення податкової

перевірки на підставі матеріалів судової справи, яка б встановила: Чи враховані

господарські відносини між позивачем і відповідачем за спірний період

січень-лютий 2005р. в податковій звітності за 1 квартал 2005 року.

Представники відповідача

заперечували проти клопотання представника позивача, посилаючись на Закон

України „Про державну податкову службу”, на те, що отримання товару повинно

бути підтверджено певними доказами, а не будь-якими іншими.

Прокурор був належним чином

повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать матеріали справи.

Неприйняття прокурором участі в розгляді справи не позбавляє позивача права

вимагати вирішення спору по суті.

Розглянувши подані матеріали,

вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які мають

юридичне значення для вирішення спору по суті, з'ясувавши фактичні обставини

справи, господарський суд встановив:

Суд не задовольняє клопотання

представника позивача про винесення окремої ухвали про призначення податкової

перевірки, оскільки окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності

умов, передбачених ч.1 ст.90 Господарського процесуального кодексу України

-виявлення при вирішенні господарського спору порушень законності або недоліків

в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.

Окрема ухвала -це засіб реагування господарського суду на виявлені під час

розгляду справи порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності

підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх

працівників чи посадових осіб, а не засіб збирання доказів, призначення

податкової перевірки, встановлення тих чи інших фактів (обставин) під час

розгляду справи. Суд самостійно, а не за клопотанням сторони, вирішує питання

щодо необхідності прийняття окремої ухвали.

Згідно свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1, копія якого подана до

матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання - м. Чернігів, АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на те, що у січні-лютому 2005 року між позивачем та

відповідачем склались господарські відносини, згода була досягнута в усній

формі.

Відповідно до ст.11 Цивільного

кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Згідно ст.173 Господарського кодексу

України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом

господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання

з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана

сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського

кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181

Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом

викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом

обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом

підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено

спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу

України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або

зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його

та оплатити.

Як свідчать матеріали справи,

єдиний письмовий договір на купівлю-продаж товару між сторонами не укладався.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного

кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, а

відповідно до ч.2 цієї ж статті правочин, для якого законом не встановлена

обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін

засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивач вважає, що підтвердженням

господарських відносин між сторонами, є передане відповідачу майно на підставі

первинних документів - накладних: №9 від 20.01.05р. на суму 1086,88грн., №17/1

від 31.01.05р. на суму 130,34грн., №22 від 15.02.05р. на суму 2819,42грн., №26

від 18.02.05р. на суму 696,00грн., на загальну суму 4732,64грн. з ПДВ

Відповідач проти позовних вимог

заперечував, посилаючись на те, що СПД-фізична особа ОСОБА_1. не мав

господарських відносин з позивачем, товар згідно наданих позивачем до суду

накладних №9 від 20.01.05р., №17/1 від 31.01.05р., №22 від 15.02.05р., №26 від

18.02.05р. не отримував, гроші в сумі 1000,00грн. і 252,00грн. за продукцію не

сплачував, підписи в графі „Отримав” в наданих до суду позивачем накладних

СПД-фізичній особі ОСОБА_1. не належать, підписи в накладних йому не відомі,

печатка відповідача на накладних відсутня.

У відповідності до пункту 4 частини

третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського

процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки

ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У

відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні

докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для

господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій

статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.8 Закону України “Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. №996

(далі по тексту -Закон №996) відповідальність за організацію бухгалтерського

обліку та забезпечення фіксування здійснення всіх господарських операцій у

первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності

протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник

(власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво

підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону

України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4.

Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку

(Мінфін, наказ №88 від 24.05.95р. та Мінюст 05.06.95р. №168/704) та Інструкції

про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на

одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України

16.05.96р. за №99 та зареєстрована в Мінюсті України 12.06.96р. за №293/1318

(далі -Інструкція), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій

є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій,

первинні документи на паперових носіях інформації для надання їм юридичної сили

і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити посад, прізвище і підписи

осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції.

З урахуванням вищезазначеного,

господарський суд доходить висновку, що діючим законодавством встановлено певні

засоби доказування щодо первинних документів, які підтверджують відпуск та

отримання товару.

Податкові накладні №44 від

20.01.05р., №59 від 31.01.05р., № 108 від 15.02.05р. і № 119 від 18.02.05р., на

які посилається позивач, не є первинними бухгалтерськими документами, які

підтверджують факт відпуску та отримання товарно-матеріальних цінностей, а є

лише звітним податковим документом згідно податкового законодавства, що

подається до податкової інспекції, і може оформлятись згідно вимог Закону

України „Про податок на додану вартість” по першій події.

Відпуск цінностей фізичній особі не

вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від

підприємства за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує

особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності, дані яких вказуються у документах, якими підприємство, у даній

справі позивач, оформлює відпуск цінностей -накладні.

У випадку, коли підприємець-фізична

особа доручає найманому працівникові одержувати цінності, то підприємець

повинен надати довіреність, яка оформляється відповідно до діючого законодавства

із зазначенням у ній даних щодо свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності або довіреність з печаткою підприємця -фізичної

особи.

Як свідчить текст спірних

накладних: в графі „Відпущено” в накладній №9 від 20.01.05р. вказано ОСОБА_1, а

в накладній №17/1 від 31.01.05р. -„Ковальчук В.”, в графі „Одержано” в

накладній №22 від 15.02.05р. вказано „СПДОСОБА_1” та в накладній №26 від

18.02.05р. -„ОСОБА_1.”, будь-які дані свідоцтва про державну реєстрацію та

документу, що засвідчує особу одержувача відсутні.

Враховуючи, що між позивачем та

відповідачем виник спір щодо фактичного отримання відповідачем товару згідно

поданих позивачем накладних, наявності підписів відповідача про отримання

товару на накладних, та для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного

господарського спору і потребують спеціальних знань, господарським судом

05.11.07р. було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Чернігівським відділенням

Київського науково-дослідного інституту судових експертиз подано висновок

№1556Ц від 28.11.07р. судово-почеркознавчої експертизи, згідно якого в розділі

“Висновок” зазначено, що досліджувані підписи від іменіОСОБА_1. в наданих на

експертизу накладних №9 від 20.01.05р. (а.с.113), №17/1 від 31.01.05р.

(а.с.114), №22 від 15.02.05р. (а.с.115) в графі „Отримав”, встановлено, що вони

виконані неОСОБА_1, а іншою особою. Також у висновку експерта зазначено що

вирішити питання про те абоОСОБА_1., або іншою особою виконаний від

іменіОСОБА_1. підпис в накладній №26 від 18.02.05р. в графі „Отримав” не

виявилося можливим, що не вдалося дати відповіді на питання про те, чи

виконаний даний підпис спотвореним почерком.

В дослідницькій частині висновку

щодо дослідження підпису вчиненого в накладній №26 від 18.02.05р. в графі

„Отримав” експерт зазначив, що „наведені збіжності загальних та окремих ознак

почерку в порівнювальних об'єктах суттєві, але у своїй сукупності при вказаних

вище розбіжних ознаках почерку не можуть бути підставами навіть для ймовірного

висновку про тотожність. В свою чергу розбіжності виявлених загальних і окремих

ознак почерку при наявності збіжних ознак також не є достатніми підставами для

висновку щодо негативного висновку про тотожність. Тобто при порівнянні

почерку, яким виконаний досліджуваний підпис із зразками почерку і

підписівОСОБА_1. не було встановлено сукупності збіжних або стійких розбіжних

ознак, які б давали підстави для якого-небудь (навіть імовірного) позитивного

чи негативного висновку про тотожність. Це обумовлено відносною неспівставністю

порівнювальних підписів за транскрипцією, простотою будови елементів

досліджуваного підпису, обмеженою кількістю графічного матеріалу, який

міститься в ньому”.

Твердження позивача, що доказами

відпуску та отримання відповідачем товару по спірним накладним є додані до

матеріалів справи копії карточок складського обліку матеріальних цінностей у

позивача (а.с.68-76) судом не приймаються, оскільки вказані карточки є

внутрішніми документи позивача, які оформлюються одноособово працівниками

позивача без участі відповідача, наявність підпису одержувача товару в карточка

складського обліку не передбачена.

Позивачем до матеріалів справи, як

доказ часткової оплати відповідачем спірного товару подані копії прибуткових

касових ордерів за №22 від 31.01.05р. на суму 1000,00грн та за №26 від

18.02.05р. на суму 252,00грн., в яких в підставі отримання коштів вказано „за

готову продукцію”, тобто в них відсутнє чітке визначення продукції

(найменування, номер, дата накладної), в оплату якої прийняті касиром кошти.

Крім того, як свідчать матеріали

справи, подані позивачем копії пояснень працівників підприємства (а.с.92-93),

кошти були прийняті касиром до каси не від відповідача безпосередньо.

Із поданих відповідачем письмових

заперечень та пояснень під час розгляду справи, вбачається, що відповідач

заперечує будь-яке перерахування коштів на рахунок позивача або передачу

готівки в рахунок оплати спірного товару.

Слід зазначити, що фактом отримання

товару є підпис уповноваженої особи на накладній, а не печатка фізичної

особи-підприємця.

Позивачем у відповідності до

приписів Господарського процесуального кодексу України не подано беззаперечних

доказів, щодо отримання відповідачем товару по спірним накладним №9 від

20.01.05р. (а.с.113), №17/1 від 31.01.05р. (а.с.114), №22 від 15.02.05р. (а.с.115)

і №26 від 18.02.05р. (а.с.116).

Оскільки, у первинних документах -

накладних №9 від 20.01.05р., №17/1 від 31.01.05р., №22 від 15.02.05р., №26 від

18.02.05р. відсутній особистий підпис відповідача -фізичної

особи-підприємцяОСОБА_1. і позивачем не надано суду доказів надання

відповідачем іншій уповноваженій особі довіреності на отримання товару, суд

доходить до висновку, що накладні №9 від 20.01.05р., №17/1 від 31.01.05р., №22

від 15.02.05р., №26 від 18.02.05р. не можуть бути належними доказами, які підтверджують

факт отримання відповідачем товару на суму 4732,64грн.

Враховуючи вище викладене, оцінивши

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

суд дійшов висновку про відсутність беззаперечних доказів щодо виникнення

господарських зобов'язань між позивачем та відповідачем, щодо отримання

відповідачем від позивача товару на суму 4732,64грн. по накладним №9 від

20.01.05р., №17/1 від 31.01.05р., №22 від 15.02.05р. і №26 від 18.02.05р.,

судом не приймаються твердження позивача щодо часткової оплати відповідачем

товару на суму 1252,00грн., оскільки позивачем не доведено самого факту його

отримання відповідачем. За таких обставин, у відповідача не виникло

зобов'язання згідно ст.526, 530 Цивільного кодексу України перед позивачем щодо

оплати зазначеного товару, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача

заборгованості за товар у сумі 3480,64грн. є безпідставними і задоволенню не

підлягають.

Позивач просить стягнути з

відповідача 3% річних в сумі 208,84грн., інфляцію в сумі 661,33грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми,

якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки, позивачем не доведено

виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати заборгованості за отриманий

товар, а відповідно і прострочки виконання грошового зобов'язання з боку

відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3%

річних у сумі 208,84грн., інфляції в сумі 661,33грн. є безпідставними і

задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з

відповідача пеню в сумі 1647,16грн.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного

кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,

порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст.547

Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання

вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання

зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як

свідчать матеріали справи між сторонами відсутня домовленість стосовно

забезпечення виконання зобов'язання штрафними санкціями. Оскільки, відсутнє у

відповідача зобов'язання щодо оплати товару, відсутня письмова угода щодо

стягнення штрафних санкцій, вимоги позивача про стягнення з відповідача

1647,16грн. пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладе суд

відмовляє у позові повністю.

У відповідності до ст.49

Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за

проведення судової експертизи покладаються при відмові в позові - на позивача.

Ухвалою суду від 05.11.2007р. при

призначенні експертизи витрати на проведення судової експертизи були покладені

на відповідача -СПД фізичну особуОСОБА_1. Представником відповідача в

підтвердження понесення витрат по оплаті за проведення експертизи подано

оригінал банківської квитанції Чернігівської обласної філії „Укрсоцбанку” № 17

від 23.11.07р. на суму 901,44грн. про сплату за експертизу.

Оскільки, суд відмовив позивачу у

задоволенні позовних вимог повністю та відповідно до ст.49 Господарського

процесуального кодексу України витрати відповідача по сплаті вартості

експертизи у сумі 901грн.44 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. 11, 208, 509, 546,

547, 625, 638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 9 Закону України “Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.3, 174, 193, 216

Господарського кодексу України ст. 32, 33, 34, 42, 43, 49, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державного

підприємства Домницький виправний центр №135 (Менський р-н, с.Домниця, р/р

26006301650866 у відділенні „Промінвестбанк” смт.Березна, в МФО 353519, код

32314439) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

(м. Чернігів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 901грн. 44коп. витрат

по експертизі .

          Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

Суддя                                                                                                    

Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 21.12.2007 року.

Суддя                                                                                                    

Н.Ю.Книш