Ухвала від 22.07.2024 по справі 910/17943/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" липня 2024 р. Справа № 910/17943/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17943/23

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ

про стягнення 10 072 232,52 гривень та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представника позивача Коноваленко І.М. (довіреність №01-22/7-54 від 03.01.2024) та представника відповідача Сторожук В.А. (ордер серії АІ №1388036 від 04.01.2024)

установив:

У загальному позовному провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №910/17943/23 за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль до Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ про стягнення 10 072 232,52 гривень та зобов`язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду вказаної справи у судовому засіданні 25.06.2024 Господарський суд Київської області оголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

01.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнененя з Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До вказаної заяви додано копії:

- договору про надання юридичних послуг №02/03/20 від 02.03.2020, укладеного між АБ «Титикало та партнери» та ТОВ САТІ-НОВА СОЮЗ з додатковою угодою від 26.12.2023;

- звіту про надані послуги від 26.12.2024;

- акта приймання-передачі наданих послуг від 26.06.2024 на суму 100 000,00грн;

- платіжної інструкції №159 від 28.06.2024 на суму 100 000,00 грн.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.01.2024 у справі №910/17943/23 вказану заяву прийняв та призначив до розгляду на 15.07.2024.

15.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль надійшли заперечення на вказану вище заяву, згідно яких позивач просив відмовити у задовленні такої заяви повністю та, водночас, зменшити розмір витрат до 99 відсотків.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 15.07.2024 у справі №910/17943/23, відклав судове засідання на 22.07.2024.

16.07.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ надійшли письмові пояснення, згідно яких відповідач зауважив, зокрема, про таке:

- згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення;

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії;

- процесуальне законодавство не передбачає два етапи дій для особи при поданні нею заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у вигляді подання окремої заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі та заяви з зазначенням орієнтовного розрахунку її розміру;

- особа наділена правом подати одночасно відповідну заяву разом з орієнтовним розрахунком розміру понесених витрат, тоді як суд не повинен занадто формально підходити до питання оформлення стороною такої заяви, оскільки визначальним є саме розуміння з її змісту бажання сторони в подальшому звертатись з відповідною заявою щодо відшкодування таких витрат. Аналогічних висновків дійшов Східний апеляційний господарський суд у постанові від 04.12.2023 у справі №905/97/23;

- закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів, і таку заяву відповідач зробив у відзиві на позовну заяву (заяві по суті), зазначивши орієнтовну суму витрат на правничу допомогу 100 000,00 грн

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ про ухвалення додаткового рішення суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Поряд з тим приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123, ч. 1 ст. 124, ч. 3 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З системного аналізу вказаних вище норм процесуального закону слідує, що сторона, яка має намір отримати відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, зобов`язана виконати такі послідовні дії:

1) у своїй першій заяві по суті сторона має навести попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

2) подати до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

3) подати до суду докази, які обґрунтовують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи або ж зробити заяву про подання до суду доказів, які обґрунтовують розмір судових витрат, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у зв`язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання таких доказів до закінчення судових дебатів.

Дотримання стороною зазначеного порядку необхідно для інформування іншої сторони про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які можуть бути покладені на неї судом за наслідками розгляду справи, що може вплинути на стратегією захисту прав і інтересів такої сторони під час розгляду справи, що враховується судом під час визначення розміру судових витрат, що заявлені до відшкодування.

З огляду наведеного суд також вважає за необхідне звернутися до викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №922/4022/20 правової позиції, згідно якої приписи ч. 8 статті 129 та статті 221 ГПК України вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії, закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Звідси суд звертає увагу на такі процесуальні наслідки недотримання відповідного порядку:

- неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду;

- незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Схожих висновків дійшли Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі №907/568/22 та Північний апеляційний господарський суд у постанові від 05.02.2024 у справі №910/10939/22.

Так, у відзиві на позов відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та зазначено про те, що відповідач очікує понести 100 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Однак докази, що підтверджують розмір понесених витрат на правову допомогу, до закінчення судових дебатів відповідач не подав, як і не зробив заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зокрема, ані відзив, ані решта поданих відповідачем заяв не містять клопотання (пояснення/повідомлення) про подання доказів понесення витрат на правову допомогу після прийняття рішення у цій справі у зв`язку з наявністю поважних причин, які унеможливлюють подання цих доказів до закінчення судових дебатів.

Вказаної заяви не зробили і представники відповідача усно в судових засіданнях під час розгляду цієї справи, відтак, звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення після ухвалення рішення у цій справі, відповідач не просив поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви та доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Вказані обставини відсутності зроблених відповідачем заяв підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2024.

У розрізі вказаного судом враховано, що якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання.

Тобто відсутність у процесуальному законі конкретних вимог щодо змісту та форми передбаченої ч. 8 ст. 129 ГПК України не звільняє особу зробити таку заяву у явно зрозумілій словесній формі на будь-якій стадії судового процесу, попри те тільки до закінчення судових дебатів.

З огляду на усе зазначене вище судом відхиляються доводи відповідача про те, що необхідну заяву про витрати він зробив, подаючи попередній орієнтовний розрахунок витрат, позаяк:

- такого клопотання/повідомлення відзив та наведений у ньому попередній орієнтовний розрахунок не містять, що встановлено вище;

- ч. 8 ст. 129 ГПК України вказує на обов`язок сторони до судових дебатів подати докази понесення судових витрат або заявити про неможливість вчинення такої дії і таку заяву не слід ототожнювати із попереднім орієнтовним розрахунком витрат;

- обов`язок наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат передбачено ч. 1 ст. 124 ГПК України і такий обов`язок не є заявою щодо необхідності їх розподілу, подання якої, як окремої заяви, до закінчення судових дебатів у разі наявності поважних причин, що перешкоджають доказовому доведенню судових витрат, також передбачено і ч. 1 ст. 221 ГПК України.

Ураховуючи таке, міркування відповідача про відсутність стадійності у процедурі розподілу судових витрат визнаються судом неспроможними та відхиляються.

Стосовно ж аргументів відповідача про те, що суд не повинен занадто формально підходити до питання оформлення стороною такої заяви, скільки визначальним є саме розуміння з її змісту бажання сторони в подальшому звертатись з відповідною заявою щодо відшкодування таких витрат, слід зазначити таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Передбачена процесуальними приписами процедура розподілу судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, вимагає від сторони належної процесуальної поведінки та дисципліни, а не наявність самого лише суб`єктивного переконання та довільного тлумачення особою приписів процесуального права.

Отже, діючи через свого представника адвоката, позивач вважається обізнаним з процесуальними вимогами, що презюмує наявність у такого учасника відповідних можливостей на реалізацію та використання процесуальних прав в межах та порядку, визначених законом, а тому саме лише зазначення відповідачем про те, що його витрати на правову допомогу орієнтовно складають певну суму коштів, не є ані заявою про неможливість подання доказів цих витрат судових витрат до закінчення судових дебатів, ані клопотанням про намір відповідача подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд звертає увагу, що усі процесуальні дії мають бути чітким виявом волі учасника без можливості подвійного тлумачення, що у зворотному порушувало б передбачені процесом принципи і стадійність відшкодування судових витрат і, відповідно, рівність учасників у вказаному питанні.

Вказані вище позиція та висновки побудовано на обставинах впровадження та розвитку у національному, суспільно-правовому середовищі інституту надання правової допомоги, який є елементом забезпечення ефективної доступності осіб до правосуддя та спрямовано на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

З огляду на зазначене суд, відповідно, відхиляє посилання відповідача на те, що згідно п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, позаяк дотримання принципів судочинства здійснюється в межах відповідного правового порядку.

Ураховуючи наведене та порушення відповідачем порядку заявлення про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вирішення питання про судові витрати у сумі 100 000,00 грн, а тому і про відомову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17943/23.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю САТІ-НОВА СОЮЗ про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17943/23 відмовити.

Ухвала складена та підписана 03.03.2025, набирає законної сили з моменту її оголошення суддею відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема