Рішення від 25.02.2025 по справі 914/2449/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2025 Справа № 914/2449/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Дицька С.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю ТІК Логістикс, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця Одноріг Юрій Ярославович, м. Львів

про: стягнення 55 000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Єремов М.С.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТІК Логістикс звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи підприємця Одноріг Юрія Ярославовича про стягнення 55 000,00 грн.

Ухвалою від 24.10.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 21.11.2024.

21.11.2024 на «Електронний кабінет суду» представник відповідача направив відзив на позовну заяву (Вх. №28187/24).

Ухвалою від 21.11.2024 суд відклав розгляд справи на 17.12.2024.

27.11.2024 від позивача поступила відповідь на відзив (Вх.№28726/24).

10.12.2024 від відповідача поступило заперечення на відповідь на відзив (вх.№29828/24).

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання 17.12.2024 не відбулось. Ухвалою від 27.12.2024 суд призначив розгляд справи на 28.01.2025.

17.12.2024 від відповідача поступило клопотання про поновлення строку на доручення доказів до матеріалів справи (вх.№30445/24), яке судом задоволено, протокольною ухвалою в порядку ч.5 ст.233 ГПК України, поновлено строк на подання доказів та долучено докази до матеріалів справи.

17.12.2024 від позивача поступили додаткові пояснення (вх.№30446/24).

Ухвалою суду від 28.01.2025 суд відклав розгляд справи на 04.02.2025.

04.02.2025 від відповідача на «Електронний кабінет суду» надійшли додаткові пояснення у справі (Вх.№ 2919/25).

Ухвалою від 04.02.2025 суд відклав розгляд справи на 18.02.2025.

Протокольною ухвалою суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.02.2025.

В судове засідання 25.02.2025 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті спору.

Відповідач не з`явся хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, належним чином повідомлення сторін про розгляд справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обгрунтованого рішення.

В судовому засіданні 25.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються, що позивач помилково сплатив на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн. Виявивши за даними бухгалтерського обліку цю оплату Позивач 18.07.2024 звернувся до відповідача з листом №1 від 18.07.2024 про повернення коштів. Однак, як стверджує позивач відповідача відповіді на лист не надав. Кошти не повернув.

Просить захистити своє порушене право на повернення безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у розмірі 55 000,00 грн шляхом їх стягнення в судовому порядку .

Правова позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує з наступних підстав.

Відповідач вважає, що кошти у розмірі 55 000,00 грн було оплачено у рахунок виконання договорів-заявок № 070/YL та № 071/YL, що були укладені між Позивачем як Експедитором та Відповідачем як Перевізником з метою організації перевезення товару.

На підставі вказаних вище договорів-заявок Відповідача було залучено до безпосереднього виконання автомобільного перевезення цукру білого кристалічного з цукрових буряків, Замовником якого було ТОВ «Світ Цукру» (Код ЄДРПОУ44482928), а автомобільним перевізником - Відповідач. При цьому, Позивачем в порядку надання транспортно-експедиторських послуг третій особі було залучено Відповідача для безпосереднього перевезення цукру (копії міжнародної товарної-транспортної накладної, вантажної митної декларації, національних товарно-транспортних накладних та інвойсу - додаються).

Так, Відповідач повинен був доставити відповідний товар у Республіку Польща за адресою, вказаною у міжнародній товарно-транспортній накладній.

Проте, в подальшому, внаслідок обставин непереборної сили (бойкотування українсько- польського кордону), між Позивачем (Експедитором) та Відповідачем (Перевізником) шляхом переговорів 01.03.2024 року було досягнуто згоди стосовно внесення змін до договорів-заявок № 070/УЬ та № 071/УЬ та заміни таких зобов`язань на нове зобов`язання - доставити відповідний товар за адресою в Україні с. Острів, вул. Промислова.

Відповідні обставини вказані у взаємному повідомленні Позивача та Відповідача, у якому наявне запевнення про відсутність будь-яких претензій з боку сторін.

Відповідач вважає, що в порядку нового зобов`язання Відповідачем було розвантажено товар за новою адресою, про що було повідомлено представника Позивача з наданням відповідних фото.

Взаємним повідомленням було погоджено виплату Відповідачеві компенсації транспортних послуг у розмірі 60 000,00 грн., що підлягала сплаті на підставі рахунку № 56, про що чітко вказано у повідомленні.

При цьому, такі кошти було сплачено в той же день, 01.03.2024 року (як випливає із платіжного документу, що долучив Позивач), однак у розмірі 55 000,00 грн., з незрозумілих для Відповідача причин, що в вказує, на думку відповідача, на недобросовісну поведінку Позивача.

Відповідач вважає, що між Позивачем та Відповідачем виникло господарське зобов`язання, яке в подальшому було припинено шляхом його заміни новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новацією), що стверджується взаємним повідомленням про врегулювання спору, яке згадане вище. Однією з умов такого нового зобов`язання була сплата відповідної суми коштів в рахунок перевезення на користь Відповідача.

Отже, відповідні кошти у розмірі 55 000,00 грн., які просить стягнути Позивач, були сплачені ним не випадково, а в рахунок оплати виконаного Відповідачем господарського зобов`язання, що письмово узгоджено спільним повідомленням про врегулювання спору, а тому відсутні будь-які підстави для стягнення таких коштів на користь Позивача.

Представником Відповідача адвокатом Біликом П. Б. було скеровано адвокатський запит до Відділення поліції № 2 (м. Горохів) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області з метою отримання засвідчених копій матеріалів ЄО № 3865 від 28.02.2024 відносно перевірки обставин щодо перевезення ФОП Одноріг Юрія Ярославовича рухомого майна, що було предметом договірних відносин між Позивачем та Відповідачем.

Позиція позивача у відповіді на відзив.

Відповідач зазначає одночасно три різних підстави отримання ним коштів від Позивача, а саме: договорів-заявок № 070/YL та 071/YL, повідомлення про врегулювання спору шляхом переговорів та договорів-заявок № 070/YL та 071/YL із змінами від 01.03.2024 року.

Різниця в сумах. Відповідача у відзиві вказує, що отримання коштів від Позивача було на підставі повідомлення про врегулювання спору шляхом переговорів. Однак сума яка фігурує у вказаному повідомленні становить 60 000,00 грн та відповідно доданих до відзиву доказів Відповідачем було виписано рахунок № 56 від 01.03.2024 року, який мав би слугувати підставою для здійснення оплати.

Позивач зазначає, що у платіжній інструкції № 5140 від 01.03.2024 року вказана сума 55 000,00 грн, а також відсутнє призначення платежу, що як раз доводить факт помилковості вказаного платежу.

Рахунок № 56 від 01.03.2024 року містить підставу його складання саме договори-заявки на перевезення № 070/YL. Дата 08.02.2024 та 071/YL. Дата 08.02.2024, із змінами 01.03.2024, а не повідомлення про врегулювання спору шляхом переговорів.

Відповідач стверджує що здійснив розвантаження товару ввіреного йому для перевезення. Однак, у доданих до відзиву доказах відсутні будь які документи, що підтверджують факт отримання/передачі/розвантаження (Акт приймання-передачі, ТТН із відміткою про отримання/передачу саме Відповідачем будь чого, тощо), а також повідомлення Відповідача щодо доказів, які не може бути подано; причини, з яких докази не можуть бути поданими у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на доказів.

Позивач вважає незрозумілим, що доводять додані до відзиву документи, які ніяким чином не описані у самому тексті, зокрема але не виключно ТТН в яких ніяким чином не зазначений Відповідач; ТТН на яких через якість не зрозуміло про що йдеться і в яких так само ніяким чином не зазначений Відповідач; INVOICE/РАХУНОК № 94 від 08.02.2024; Експрес- накладна № 59001107892783 від 23.02.2024 року Рекомендований лист 7900500017992.

Таким чином, всі заперечення Відповідача проти позову ґрунтуються на незрозумілому по своєму змісту документу, оригіналу якого не існує на паперовому носії, та такий документ відсутній у вигляді електронного доказу, а тому не заслуговують на увагу суду. А будь які інші докази які б підтверджували слова Відповідача не подані саме Відповідачем, а також відсутнє повідомлення щодо доказів, які не може бути подано; причини, з яких докази не можуть бути поданими у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Позиція відповідача у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач вважає, що правовідносини, у зв`язку з існуванням яких було сплачено кошти Позивачем Відповідачеві, виникли шляхом новації цього зобов`язання на нове зобов`язання згідно взаємного повідомлення про врегулювання спору, яке скріплено підписами представників та печатками сторін (копія долучена до матеріалів справи разом із відзивом на позовну заяву).

На переконання відповідача, що доказом підписання такого взаємного повідомлення з боку Позивача є скан-копії електронного листування представника Позивача з Відповідачем, долучені до матеріалів справи як додаток до відзиву. Оригінал взаємного повідомлення, скріпленого печаткою та підписом представника Позивача, знаходиться у Позивача.

Відповідач не погоджується з твердженням Позивача про відсутність правовідносин між Позивачем та Відповідачем щодо здійснення перевезення, оскільки про такі свідчать, зокрема, міжнародна товарно-транспортна накладна, а також внутрішньодержавні товарно-транспортні накладні, копії яких Відповідачем долучено до матеріалів справи. Серед іншого, у внутрішньодержавних товарно-транспортних накладних від 09.02.2024 року та від 23.02.2024 року у графах «Автомобільний перевізник» чітко вказано ТОВ «ТПС ЛОГІСТИКС», та на ідентифікаційний код в ЄДРПОУ, що співпадає з кодом Позивача - 42965847. У таких документах також вказано замовника (вантажовідправника) - ТОВ «Світ Цукру»++++++++ , а також на номерні знаки автомобілів, якими здійснювалось безпосереднє перевезення (насправді такі належать Відповідачеві як безпосередньому перевізнику). Ці ж дані вказано й у взаємному повідомленні про врегулювання спору.

Аналогічні дані зазначено у вантажній митній декларації (форма МД-2), копія якої також долучено до матеріалів справи Відповідачем. Окрім цього, у міжнародній товарно-транспортній накладній містяться відтиски печатки Відповідача, а у вантажній митній декларації - прізвище, ім`я, по-батькові, адреса та банківські реквізити Відповідача - ФОП Одноріг Ю. Я.

Відтак, із долучених доказів простежується участь Позивача та Відповідача у тих самих зобов`язальних правовідносинах, до яких Відповідача залучив Позивач. В подальшому зобов`язання між ними були замінені новим зобов`язанням. Інші долучені Відповідачем документи є непрямими доказами наведеного. Що стосується невручення товару самому Позивачеві, то варто зазначити, що він виступав у таких правовідносинах Експедитором, тобто надавав послуги з організації перевезення, і аж ніяк не Вантажоодержувачем. Відтак, товар не міг вручатись чи доставлятись Позивачеві.

Відповідач вважає, що належність чи неналежність виконання своїх договірних зобов`язань сторонами не належать до предмету спору у цій справі. З таких же причин не заслуговують на увагу доводи Позивача стосовно відсутності доказів існування обставин непереборної сили як чинника неналежного виконання своїх зобов`язань.

Належність чи неналежність виконання своїх договірних зобов`язань сторонами не належать до предмету спору у цій справі. З таких же причин не заслуговують на увагу доводи Позивача стосовно відсутності доказів існування обставин непереборної сили як чинника неналежного виконання своїх зобов`язань.

Щодо твердження Позивача про ніби то несправжність підпису директора на взаємному повідомленні про врегулювання спору та про несправжність такого документу загалом, то такі не заслуговують на увагу, зважаючи на наведене попередньо. Вказаний документ містить відтиск печатки Позивача (аналогічний з тим, що міститься, зокрема, на примірнику відповіді на відзив), де простежується його ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 42965847.

На переконання Відповідача взаємне повідомлення про врегулювання спору не визнано недійсним, а відтак є чинним .

Помилковими Відповідач вважає твердження Позивача про те, що такий документ був підписаний іншою юридичною особою з подібним найменуванням, оскільки ідентифікаційний код ЄДРПОУ Позивача вказано у верхньому правому куті взаємного повідомлення, а також міститься на відтиску печатки.

Посилання Позивача на недоплату у розмірі 5000 грн. у відповідності до виставленого рахунку, а також на відсутність призначення платежу згідно платіжного документу - повинні сприйматись судом критично, оскільки такі обставини спричинені поведінкою самого Позивача. Більше того, у випадку помилковості зарахування таких коштів за реквізитами Відповідача, такі мали б переказуватись за іншими банківськими реквізитами іншій фізичній чи юридичній особі, що передбачало б, навпаки, наявність певного призначення платежу. У протилежному випадку випливає, що такі кошти мали б переказуватись саме Відповідачеві і Позивач намагався переказати їх саме йому.

Посилання на суперечливість висновків Відповідача щодо підстави виникнення правовідносин є необґрунтованим, оскільки, як вказано вище, внаслідок взаємних дій сторін одні правовідносини були замінені на інші в порядку новації. Попередні та наступні правовідносини мали окремі підстави виникнення.

Обставини справи встановлені судом .

01.03.2024 року Позивач сплатив на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Позивач стверджує, що виявивши за даними бухгалтерського обліку цю помилкову оплату 18.07.2024 звернувся до Відповідача із листом № 1 від 18.07.2024 про повернення коштів.

В свою чергу Відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти, та не надав Позивачу будь якої відповіді на його лист.

Отже, зважаючи на вищевикладене та те, що вказані помилково перераховані кошти відповідачем не повернуті, на переконання позивача вказані обставини є підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Оцінка суду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

При цьому суд зазначає, що для правомірного набуття зазначених грошових коштів в якості оплати за товар між сторонами мали бути належним чином оформлені відповідні правовідносини надання послуг чи охорони, зокрема, враховуючи вимоги статей 207, 208, 901, 987 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем мав бути виставлений рахунок на оплату.

Як стверджує позивач 01.03.2024 ним помилково сплачено на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 55 000,00 грн. В подальшому за даними бухгалтерського обліку ним виявлено, що вказані кошти були сплачено помилково.

Відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог стверджує, що вказані кошти були отримані ним на підставі Договорів-заявок №070/YL та №071/YL, однак доказів виконання вказаних договорів до матеріалів справи не долучались.

Також, відповідач стверджує, що здійснив розвантаження товару ввіреного йому для перевезення, однак, суд звертає увагу, що відповідачем будь-які докази на підтвердження факту отримання/передачі/розвантаження товару (Акт приймання-передачі, Товарно-транспортна накладна) із відміткою про отримання/передачу товару відповідачем позивачу до матеріалів справи не долучались. Причини про неможливість їх подання суду не повідомлялись. Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 23.02.2024 та 09.02.2024 де перевізником виступає ТОВ "Тік Логістик", а вантажовідправником ТОВ "Світ Цукру". Судом до уваги не береться оскільки, із даних документів не вбачається, яке відношення до даного перевезення має Відповідач, оскільки жодних штампів та печаток останнього на вказаних документах немає.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

В даному випадку майном є грошові кошти в сумі 55 000,00 грн, які були отримані відповідачем у зв`язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення правочину, тобто отримані ФОП Одноріг Ю.Я. без достатніх правових підстав.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Доказів заявок, листів, вказівок від Позивача про розвантаження та перевезення товару відповідачем не надано. Судом не береться до уваги твердження Відповідача, що сторони врегулювали спір і підписали повідомлення про врегулювання, оскільки повідомлення (а.с.61) не містить дати, невідомо коли укладено , оригінал суду не надано.

Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Наразі, відповідачем, у відповідності до приписів чинного процесуального закону не спростовано жодними доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування ТзОВ «ТІК Логістик» грошових коштів відповідачу.

Будь - яких документальних доказів на підтвердження виконання заявок - договорів відповідачем також не надано.

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не доведено факту здійснення ним перевезень до об`єктів позивача, не долучено належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 55 000,00 грн у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, і, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві.

Як вбачається за матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлено лист- вимогу (вих№1 від 18.07.2024) про повернення помилково перерахованих коштів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, свої зобов`язання щодо повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 55 000,00 грн, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач не виконав, в результаті чого у ФОП Одноріг Ю.Я. утворилась заборгованість перед позивачем у наведеній сумі, яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Суд зазначає, що приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, встановлюють обов`язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, причому обов`язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

Тобто ключовим у застосуванні норм, які регулюють кондиційні зобов`язання, є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов`язання.

За висновками суду, обов`язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів в розмірі 55 000,00 грн настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Тобто, обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який були перераховані кошти.

Отже, відповідач після отримання грошових коштів в сумі 55 000,00 грн був зобов`язаний повернути їх позивачу.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 55 000,00 грн відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3 028,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Одноріг Юрія Ярославовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІК Логістикс (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н., с. Зоря, вул. Будівельників, буд. 6, кв. 21, код ЄДРПОУ 42965847) 55 000, 00 грн та 3 028,00 грн судового збору.

3. Позивачу надати докази понесених витрат на правову допомогу згідно ст. 129 ГПУ України.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2025

СуддяЗапотічняк О.Д.