Постанова від 19.05.2025 по справі 914/2449/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2025 р. Справа №914/2449/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця Одноріг Юрія Ярославовича б/н від 24.03.2025,

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2025, суддя Запотічняк О.Д., м. Львів, повний текст рішення складено - 03.03.2025,

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025, суддя Запотічняк О.Д., м. Львів,

у справі №914/2449/24

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс", м. Львів

до відповідача фізичної особи підприємця Одноріг Юрій Ярославович, м. Львів

про стягнення 55 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи - підприємця Одноріг Юрія Ярославовича про стягнення 55 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що помилково сплатив на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач відповіді на лист не надав та кошти не повернув, позивач просив захистити порушене право та повернути безпідставно набуті відповідачем грошові кошти у розмірі 55 000,00 грн. шляхом їх стягнення в судовому порядку.

Правовою підставою позову зазначає ст. ст. 177, 1212 ЦК України, ст. ст. 162-164 ГПК України.

Короткий зміст заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивач до закінчення судових дебатів (в позовній заяві) заявив клопотання про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши при цьому, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

03.03.2025 фізичною особою-підприємцем Одноріг Юрієм Ярославовичем подано заяву (вх.№842/25 від 01.03.2025) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат та стягнути з відповідача 15 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач до закінчення судових дебатів (у відзиві на позовну заяву) заявив клопотання про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" 55 000,00 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено факту здійснення ним перевезень до об`єктів позивача, не долучено належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, а отже перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, і, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві.

Окрім того, обов`язок з повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів в розмірі 55 000,00 грн. настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна. Тобто, обставина про одержання коштів була відома відповідачу з моменту зарахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок в банківській установі, на який були перераховані кошти.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" про відшкодування судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи обсяг наданих представником відповідача послуг та виконаних робіт, оцінивши обґрунтованість таких витрат, співмірність заявленого відповідачем розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення такої до 6 000,00грн.

Відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Одноріг Юрія Ярославовича про відшкодування судових витрат у справі, в зв`язку із задоволенням позовних вимог ТОВ "ТІК Логістикс" та стягнення з нього судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Фізична особа-підприємець Одноріг Юрій Ярославович подав апеляційну скаргу б/н від 24.03.2025, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 в справі №914/2449/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю;

- додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 в справі №914/2449/24 - скасувати повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням фактичних обставин справи.

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає про те, що:

- долучені до матеріалів справи договори-заявки №070/YL та 071/YL, а також двостороннє повідомлення про врегулювання спору, свідчать про наявність договірних правовідносин між сторонами, а отже сам по собі факт існування договірних правовідносин виключає можливість стягнення безпідставно набутих коштів;

- сторони договору мають право вимагати повернення безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України після розірвання такого договору, однак позивачем не було заявлено до відповідача позовної заяви про розірвання договорів перевезення та повернення набутих на підставі договору коштів;

- висновки суду про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту отримання/передачі розвантаження товару є необгунтованими, оскільки в підтвердження такого факту відповідачем долучено: - товарно-транспортні накладні від 09.02.2024, скріплені підписами водіїв ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ); - міжнародні товарно-транспортні накладні від 23.02.2024, які містять відтиски печатки відповідача, його найменування, номери транспортних засобів та їх причепів ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ); - договори-заявки №070/YL та 071/YL від 08.02.2024 укладені між ТОВ «Тік Логістикс» (як замовником) та ФОП Одноріг Ю.Я. (як безпосереднім перевізником), де зазначені номери транспортних засобів та їх причепів ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ); - повідомлення про врегулювання спору шляхом переговорів від 01.03.2024 складене спільно між ТОВ «Тік Логістикс» та ФОП Одноріг Ю.Я., яким погоджено оплату коштів 01.03.2024 на користь ФОП Одноріг Ю.Я. у загальному розмірі 60 000,00 грн. та зазначено, що автомобілі з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 повинні вивантажити товар (цукор) замість території Польщі у с. Острів Тернопільської області, вул. Промислова,1, а новим вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Тікпак»;

- відсутність на товарно-транспортних накладних №93 та №94 від 23.02.2024 печатки/штампу позивача обґрунтована прийняттям товару іншою особою (ТОВ «Тікпак») на яку вказав позивач, однак в таких накладних міститься вказівка на найменування та ідентифікаційний код ЄДРПОУ позивача та зазначені ті самі номерні знаки автомобілів, що й в договорах-заявках;

- відповідачем не надано оригіналу взаємного повідомлення про врегулювання спору, оскільки такий наявний у позивача, що підтверджується зокрема копіями електронного листування між сторонами та наявністю такого серед матеріалів, сформованих органами Національної поліції в ході перевірки відповідного звернення представника позивача Максютинського М.О.;

- недоплата коштів (55 000 грн. замість 60 000 грн.) і відсутність призначення платежу не свідчать про те, що кошти були помилково сплачені відповідачу.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає про те, що вказаний позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неогрунтованим та завищеним, оскільки договір про надання правничої допомоги з адвокатом Єремовим М.С. було укладено лише 03.02.2025 року, однак всі заяви по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив) були сформовані і подані до суду значно раніше (восени 2024 року), а отже адвокат не міг брати участі у формуванні правової позиції позивача на підставі вказаного договору, та його участь у справі, відповідно, є мінімальною.

В апеляційній скарзі відповідач заявив попередній розмір судових витрат, які очікує понести за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що становить 16 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 в справі №914/2449/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, заявив попередній та орієнтовний розмір витрат на надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

У відзиві товариство з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначило, що погоджується з висновками суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Позивач 01.03.2024 сплатив на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн.

Виявивши за даними бухгалтерського обліку цю оплату як помилкову 18.07.2024 звернувся до відповідача із листом № 1 від 18.07.2024 про повернення коштів.

В свою чергу відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти та не надав позивачу будь-якої відповіді на його лист.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 55 000,00 грн. як помилково перерахованих.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою повернення коштів позивач зазначає ч.1 ст.1212 ЦК України, за змістом якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

При цьому суд зазначає, що для правомірного набуття зазначених грошових коштів в якості оплати за товар між сторонами мали бути належним чином оформлені відповідні правовідносини надання послуг, зокрема, враховуючи вимоги статей 207, 208, 901 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем мали існувати договірні відносини. При цьому, для правомірного набуття грошових коштів як оплати за товар (роботи, послуги), необхідне належне документальне оформлення виконання зобов`язань, що включає, зокрема: виставлення рахунку на оплату, актів приймання-передачі товару або послуг, видаткових накладних (у разі поставки товарів), платіжних документів, що підтверджують здійснення оплати, інших підтверджуючих документів, передбачених договором чи законодавством.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач зазначає, що між ТОВ «Тік Логістикс» (як замовником) та ФОП Одноріг Ю.Я. (як безпосереднім перевізником) були укладені договори-заявки №070/YL та №071/YL стосовно перевезення товару «цукор» з території України на територію Республіки Польща, що на думку апелянта свідчить про наявність договірних правовідносин між сторонами (а.с.126,128, 133-135).

Як зазначив суд першої інстанції, докази виконання вказаних договорів до матеріалів справи не долучались.

Апелянт в свою чергу вказує про те, що доказами виконання договорів є товарно-транспортні накладні від 09.02.2024, міжнародні товарно-транспортні накладні №93 та №94 від 23.02.2024 та спільне повідомлення про врегулювання спору шляхом переговорів.

Апеляційний господарський суд, дослідивши вказані докази зазначає наступне.

Як вбачається із товарно-транспортних накладних від 09.02.2024 (а.с.67-68), ТОВ «Тік Логістикс» зазначений в таких як автомобільний перевізник, а замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Світ Цукру». Водночас в договорах-заявках №070/YL та №071/YL від 08.02.2024 замовником вказаний ТОВ «Тік Логістикс», а перевізником ФОП Одноріг Ю.Я..

Водночас, апеляційним судом встановлено, що товарно-транспортні накладні від 09.02.2024 на які посилається апелянт в підтвердження виконання договорів-заявок №070/YL та №071/YL, відносяться до заявок-договорів №158 та №160 від 08.02.2024 до договору №2510ТР-ЕК від 25.10.2023 на перевезення вантажу автомобільним транспортом між ТОВ «Світ Цукру» (замовник) та ТОВ «Тік Логістикс» (перевізник).

Що стосується міжнародно товарно-транспортних накладних №93 та №94 від 23.02.2024, то ТОВ «Тік Логістикс» також зазначений в таких перевізником. Також, апелянт вказував на наявність свого підпису та печатки в міжнародних товарно-транспортних накладних від 23.02.2024, натомість в таких міститься лише підписи і печатки ТОВ «Світ Цукру» та ТОВ «Тікпак», яке прийняло товар.

Враховуючи вищевикладене, докази на які посилається апелянт в підтвердження виконання заявок-договорів №070/YL та №071/YL від 08.02.2024 є неналежними та стосуються правовідносин між іншими суб`єктами.

Повідомленням про врегулювання спору шляхом переговорів (а.с. 61, 139) сторонами досягнуто згоди про оплату транспортних послуг в загальній сумі 60 000,00 грн. відповідно до рахунку №56 та вивантаження авто після надходження коштів за адресою с. Острів, вул. Промислова (ТОВ «Тікпак»).

Дослідивши вказане повідомлення апеляційний суд зазначає, що таке є неналежним доказом та не містить дати складення такого повідомлення, а оригінал в матеріалах справи відсутній.

Окрім того з листа ГУ НП у Львівській області від 10.12.2024 №113479-2024 не вбачається, що управління поліції надсилало до представника відповідача саме договори-заявки №070/YL та №071/YL від 08.02.2024 (а.с. 125).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні від 23.02.2024 та 09.02.2024, де перевізником виступає ТОВ "Тік Логістик", а вантажовідправником ТОВ "Світ Цукру" не можуть взяті судом до уваги, оскільки із цих документів не вбачається, що вони відносяться саме до спірних правовідносин сторін.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Суд зазначає, що приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, встановлюють обов`язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, причому обов`язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

В цьому випадку майном є грошові кошти в сумі 55 000,00 грн., які були отримані відповідачем у зв`язку з їх перерахуванням позивачем на рахунок останнього без укладення договору, тобто отримані ФОП Одноріг Ю.Я. без достатніх правових підстав.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №910/13814/17.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факту здійснення ним перевезень до об`єктів позивача, не долучено належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, а тому перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 55 000,00 грн. у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, і, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а заперечення позивача були підтвердженні встановленими матеріалами справи.

Щодо розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" представляв адвокат Єремов Михайло Сергійович.

Позивачем у позовній заяви наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір судового збору становить 3 028,00 грн.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат відповідачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн. представником надано: Договір про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2025, Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 26.02.2025 на суму 15 000,00 грн; Рахунок-фактура від 26.02.2025; ордер на надання правничої допомоги ВС 1134982 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Єремова Михайла Сергійовича.

Відповідно до пункту 1.1. якого предметом договору є процесуальне (судове) представництво клієнта в господарському суді Львівської області у справі №914/2449/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТІК Логістикс" (клієнт) до фізичної-особи підприємця Одноріг Юрія Ярославовича (РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення 55 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та судових витрат, в тому числі: - складання, підписання та подання від імені клієнта заяв, клопотань, запитів, відзивів, скарг, звернень, заперечень, інших процесуальних та інших документів правничого характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; участь в судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференції); засвідчення копій документів; ознайомлення з матеріалами справи, тощо.

Згідно із пунктом 3.2. договору, гонорар за цим договором становить фіксовану суму в розмірі 15 000,00 грн., який не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

26.02.2025 між адвокатом Єремовим М.С. та ТОВ «Тік Логістикс» складено Акт №1 приймання-передачі наданих послуг з якого вбачається, що адвокатом клієнту були надані юридичні послуги на суму 15 000,00 грн.

Зокрема, вказаним актом визначено, що адвокат передав (виконав), а клієнт прийняв наступні послуги за Договором про надання професійної правничої допомоги від 03.02.2025, а саме:

- процесуальне (судове) представництво клієнта в Господарському суді Львівської області у справі № 914/2449/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК Логістикс» (клієнт) до фізичної особи - підприємця Одноріг Юрія Ярославовича (РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення 55 000,00 грн. безпідставно набутих коштів та судових витрат, в тому числі:

- ознайомлення з матеріалами справи;

- підготовка та подання до Господарського суду Львівської області клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- клопотання про долучення доказів щодо представництва;

- підготовка та участь в судових засіданнях у Господарському суді Львівської області.

Сторони погодили цим Актом, що відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість послуг (гонорар) за Договором становить фіксовану суму в розмірі 15 000,00 грн., яку клієнт зобов`язаний сплатити на користь адвоката в порядку, визначеному п. 3.5 Договору (пункт 2. Акту №1 приймання-передачі наданих послуг).

Виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

З урахуванням наведеного, судами встановлено, що кваліфікація правовідносин у справі не є складною та за обсягом доказів не є об`ємною, а судовий розгляд справи не був тривалим. Надання адвокатами позивача послуг по доказуванню та обґрунтуванню своєї позиції, поданню заяв по суті справи відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг не зайняло багато часу на ознайомлення з матеріалами справи та прийняття участі у двох судових засідань, а подання клопотання про відеоконференцію та надання доказів щодо представництва інтересів у судді не є наданням юридичних послуг.

А тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи №914/2449/24, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується, що розумним, співмірним і справедливим є відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у розмірі 6 000,00 грн. Доводи апелянта, про зменшення суми попередніх витрат не можуть бути підставою для відмови в задоволені стягнення правових витрат повністю.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення судових витрат у розмірі 6 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення та додаткове рішення господарського суду Львівської області прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Одноріг Юрій Ярославович б/н від 24.03.2025 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.02.2025 у справі №914/2449/24 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2025 у справі №914/2449/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.